Постанова

від 21.09.2022 по справі 705/2520/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

справа № 705/2520/21провадження № 22-ц/821/1001/22категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Винник І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарський виробничий кооператив «Черповоди»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника cільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» - адвоката Нагули Олександра Олексійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, у складі головуючого судді Піньковського Р. В., повний текст рішення складено 25 лютого 2022 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

10 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом вищезазначеного змісту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та СВК «Черповоди» 27 грудня 2016 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,82 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0542, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Вказаним договором встановлено, що СВК «Черповоди» сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою.

Незважаючи на досягнуті домовленості, СВК «Черповоди» систематично не виконує свій обов`язок орендаря земельної ділянки, а саме не сплачує орендну плату за період з 2018 по 2020 роки.

Відповідно до витягу про нормативну грошову оцінку, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становила: у 2018 році - 125 484, 46 грн; у 2019 році - 116 675,77 грн; у 2020 році - 116 675,77 грн.

Враховуючи наведене, відповідачем за користування земельною ділянкою мало бути сплачено на користь позивачки: у 2018 році - 12 548, 44 грн; у 2019 році - 11 667,58 грн.; у 2020 році - 11 667,58 грн.

Таким чином сума несплаченої орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 35 883,60 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань також підлягають до стягнення 3% річних за період з 01 січня 2019 року по 05 травня 2021 року у розмірі 1 471,60 грн, та інфляційні збитки у розмірі 3 196,52 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 , просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,82 га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:0542, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та СВК «Черповоди»; стягнути з СВК «Черповоди» на її користь орендну плату за 2018 рік у розмірі 12 548,45 грн, за 2019 рік у розмірі 11 667,58 грн, за 2020 рік у розмірі 11 667,58 грн, 3% річних у розмірі 1 471,60 грн, інфляційні нарахування у розмірі 3 196,52 грн, а всього 40 551,72 грн.

Стягнути з СВК «Черповоди» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 26 816 грн, з яких 25 000 грн витрати на правничу допомогу, 1 816 грн - судового збору за подання позовної заяви.

В послідуючому позовні вимоги були змінені, зокрема позивачка просила стягнути з СВК «Черповоди» на її користь лише заборгованості по орендній платі в розмірі 6 995,56 грн та розірвати договір оренди земельної ділянки з підстав наявної систематичності порушення строків виплати орендної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,82 га, кадастровий номер 7124389200:02:000:0542, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та СВК «Черповоди».

Стягнуто з СВК «Черповоди» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 6 995,56 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що із наданих відповідачем документів, вбачається, що відповідач систематично допускав порушення зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки з її власником і на час розгляду вказаної справи в суді існує заборгованість у розмірі 6 995,56 грн, що підтверджується довідкою, наданою представником відповідача при направленні на адресу суду відзиву на позовну заяву.

Систематичне невиконання умов договору в частині повної оплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 24 червня 2022 року, представником СВК «Черповоди», з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування їх судом першої інстанції, а також порушення норм процесуального права, порушено питання про скасування оскаржуваного судового рішення з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

При цьому скаржником зазначено, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про систематичне не виконання умов договору, оскільки орендна плата сплачувалася, однак існували недоплати які в цілому становлять 6 995,56 грн. Водночас позивачка не скористалася своїм правом звернення до Товариства з відповідними претензіями про доплату неотриманих нею сум.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Стамбула В. М. просив відхилити доводи апеляційної скарги за їх необґрунтованістю, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника СВК «Черповоди» - адвоката Нагули О. О. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2022 року у приведеній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року розгляд апеляційної скарги призначено на 21 вересня 2022 року на 10 год. 30 хв. за участі сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 14 серпня 2020 року за № 220419134, земельна ділянка кадастровий номер 7124389200:02:000:0542, площею 3,82 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Черкаська область, Уманський район, Черповодівська сільська рада, належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серії ІІІ-ЧР № 043979, виданого 06 березня 2003 року Черповодівською сільською радою Уманського району Черкаської області (а. с. 16-17).

27 грудня 2016 року було укладено договір оренди б/н вказаної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Шелудько В. П. Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області. Строк дії договору: 10 років. Орендарем є СВК «Черповоди», орендодавцем - ОСОБА_1 . Орендна плата згідно п. 7 вказаного договору становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 681,39 грн (а. с. 62-63).

Згідно п. 9 вказаного договору оренди землі від 27 грудня 2016 року орендна плата вноситься в кінці сільськогосподарського року. Пунктом 11 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором. Також у вказаному договорі зазначено, що обчислення орендної плати за земельну ділянку здійснюється без урахування індексації.

Згідно наданих відповідачем видаткових касових ордерів ОСОБА_1 отримала орендну плату: 02 лютого 2018 року - 6 000,00 грн, 01 квітня 2019 року - 3 800,00 грн і 25 травня 2021 року - 9 000,00 грн (а. с. 67-69).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули В. М., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції цілком відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

Предметом даного спору є розірвання договору оренди земельної ділянки з посиланням на систематичне порушення умов договору, що полягає в невиплаті орендної плати в повному розмірі.

Систематичне невиконання умов договору в частині повної оплати орендної плати послугувало підставою для задоволення заявлених вимог про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі.

Мотиви апеляційного оскарження в цілому побудовані на відсутності, за переконанням скаржника, систематичного порушення щодо сплати орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України)

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті «б» ч. 1 ст. 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1-4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас у пункті д) ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням стоків сплати також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 25/306/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серії ІІІ-ЧР № 043979, виданого 06 березня 2003 року Черповодівською сільською радою Уманського району Черкаської області належить земельна ділянка кадастровий номер 7124389200:02:000:0542, площею 3,82 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Черкаська область, Уманський район, Черповодівська сільська рада.

27 грудня 2016 року між ОСОБА_1 як орендодавцем, та СВК «Черповоди», як орендарем, укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років.

Згідно п. 7 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 681, 39 грн. Крім того, відповідно до п. 8 вказаного договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахуванням індексації інфляції. Згідно п. 9 договору орендна плата вноситься в кінці с/г року. Відповідно до п. 11 договору розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно наданих відповідачем видаткових касових ордерів ОСОБА_1 отримала орендну плату: 02 лютого 2018 року - 6 000,00 грн, 01 квітня 2019 року - 3 800,00 грн і 25 травня 2021 року - 9 000,00 грн.

Підставою для звернення позивачки до суду стало те, що відповідачем було порушено пункти 7 та 9 спірного договору оренди щодо виплати орендної плати.

Як встановлено судом при розгляді справи станом на час подачі позову у червні 2021 року орендар не сплатив власнику земельної ділянки орендну плату за період часу з 2018 по 2020 рік на загальну суму 6 995,16 грн.

Дана заборгованість виникла внаслідок кількаразової несплати, тобто систематично, що відповідачем не спростовано та встановлено рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, яке сторонами не оскаржується.

Таким чином при судовому розгляді було встановлено систематичне невиконання орендарем обов`язку по сплаті орендної плати, що за положеннями законодавства (пункт «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України) та договору оренди землі (п. 37) є підставою для розірвання відповідного договору оренди землі та свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відтак висновки суду першої інстанції про доведеність позивачем систематичної несплати орендарем орендної плати є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, колегія суддів зазначає, що доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків місцевого суду у даній справі, скаржником не представлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» - адвоката Нагули Олександра Олексійовича залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2022 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді В. Г Бородійчук

О. В. Карпенко