Рішення

від 29.09.2022 по справі 183/723/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/723/22

№ 2/183/2348/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,-

в с т а н о в и в :

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 08 вересня 2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Рішенням суду позовні вимоги задоволені, в той же час, під час розгляду справи ним було заявлено про подання заяви про відшкодування судових витрат.

ОСОБА_1 зазначив у заяві, що ним були понесені наступні судові витрати: витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.; витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Враховуючи наведене, в заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області судові витрати у загальному розмірі 8992,40 грн., які складаються з: витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.; витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Сторони в судове засідання не з`явилися, відповідно до приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлено, що 08 вересня 2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі..

У відповідності до рішення, суд ухвалив:

-позовні вимоги ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі - задовольнити.

-визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки площею 0,1770 га, кадастровий номер 1223210500:03:003:0513 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між Перещепинською міською радою Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером 4773836 від 18 лютого 2014 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 299652012232), на таких умовах:

«1. Поновити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2014 року (державна реєстрація від 18 лютого 2014 року № 4773836) на 5 (п`ять) років.

2. Всі інші умови вищевказаного Договору, не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними.

3. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 10 лютого 2014 року (державна реєстрація від 18 лютого 2014 року № 4773836) та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації».

-стягнути з Перещепинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки судом при ухваленні рішення не вирішено питання про судові витрати, суд приходить до висновку про необхідність винесення додаткового рішення.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;

Оскільки судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн., які понесені ним при поданні позову, підлягають стягненню з відповідача

В той же час, у відповідності до рішення суду від 08 вересня 2022 року, судом стягнуто з Перещепинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для стягнення зазначеної суми на користь позивача.

Стосовно витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

В той же час, у своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд дотримується позиції у постановах КГС ВС від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18, згідно яких у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В той же час, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 12.11.2020 у справі № 910/3233/18).

Згідно приписів ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

Зокрема з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) слідує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з Договором про надання правничої допомоги від 10.01.2022 р., укладеним між адвокатом Стасюком О.М. та Міщанчуком М.М., гонорар адвоката за цим Договором обчислюється у фіксованому розмірі (п. 6.1. Договору)

На підставі п. 6.1.1. Договору, гонорар за складання позовної заяви становить 3000,00 грн.

На підтвердження виконаних робіт адвокатом Стасюком О.М. та Міщанчуком М.М. складено акт приймання адвокатських послуг від 07.02.2022 р.

Встановлено, що ОСОБА_1 сплачена сума 3000,00 грн. за Договором про надання правничої допомоги від 10.01.2022 р., що підтверджується відповідною квитанцією від 18.02.2022 р.

Згідно з Договором про надання правничої допомоги від 18.08.2022 р., укладеним між адвокатом Стасюком О.М. та Міщанчуком М.М., вартість послуг адвоката з надання правничої допомоги у справі здійснюється у фіксованому розмірі і становить 5000,00 грн. (п.3.1 Договору).

На підтвердження виконаних робіт адвокатом Стасюком О.М. та Міщанчуком М.М. складено акт приймання адвокатських послуг від 07.09.2022 р., в якому проведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, у тому числі:

-19.08.2022 р підготовка до участі у розгляді справи;

-23.08.2022 р. участь у судовому засіданні Новомосковського міськрайонного суду з виїздом до суду;

-07.09.2022 р. участь у судовому засіданні Новомосковського міськрайонного суду з виїздом до суду.

Встановлено, що Міщанчуком М.М сплачена сума 5000,00 грн. за Договором про надання правничої допомоги від 18.08.2022 р., що підтверджується відповідною квитанцією від 18.02.2022 р. № 07/09.

Суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 12, 15, 81, 133-134, 137, 141, 246, 263, 270, 273, 354 ЦПК України,ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Стягнути з Перещепинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Перещепинська міська рада, код ЄДРПОУ 04338463, місцезнаходження за адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 43.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 29 вересня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький