Рішення

від 15.09.2022 по справі 910/3030/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2022Справа № 910/3030/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кращий»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР»простягнення 3 633 745,65 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Казанцев С.В. представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3030/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кращий» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР» про стягнення грошових коштів в розмірі 3 633 745,65 грн за неналежне виконання умов договору постачання № 112 від 27.07.2021.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Відповідно до ухвали суду від 25.07.2022 призначено судове засідання у справі на 15.09.2022.

14.09.2022 відповідачем через систему "Електронний суд" подано клопотання про відкладення слухання справи через неможливість уповноваженого представника забезпечити явку.

Безпосередньо в судовому засіданні 15.09.2022 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення по суті вимог.

З огляду на надходження від відповідача клопотання про відкладення суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно з положеннями ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, строки розгляду спору по суті, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення слухання справи немає, наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 15.09.2022 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кращий" (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауер" (як покупцем) укладено договір поставки № 112, за умовам якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно умов договору.

Товаром за даним договором є пшениця 2,3,4 класу врожаю 2021 року. Постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (Carriage Paid To (...named place of destination)), згідно "Інкотермс" 2020, за винятком застережень, прямо передбачених цим договором. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного договору (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1., договору, кількість товару визначається у додаткових угодах до даного договору. Остаточна вага товару визначається під час зважування при вивантаженні транспорту в пункті накопичення.

У розділі 3 договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару вказується у додаткових угодах до даного договору. Вартість договору складає загальну вартість поставленого товару.

Згідно з положеннями розділу 4 договору, постачальник повинен здійснити поставку товару у строки, вказані в додаткових угодах до даного договору. Поставка товару може здійснюватися залізничним або автомобільним транспортом. Датою поставки партії товару вважається дата його прийняття на склад покупця, що підтверджується інформацією з електронного реєстру складу покупця.

Крім того, в розділі 5 договору сторони встановили порядок прийому-передачі, зокрема:

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем:

- по кількості відповідно з вагою, зазначеною в приймальних документах складу покупця;

- по якості відповідно до висновку, наданому лабораторією складу покупця.

Постачальник зобов`язаний надати з кожним транспортним засобом наступні документи:

- товарно-транспортна накладна на кожний транспортний засіб;

- посвідчення про якість зерна (форма 42), протоколи дослідження ГМО та показників безпеки ;

- ветеринарне свідоцтво (форма 2) (на вимогу покупця);

- карантинний сертифікат (на вимогу покупця).

Для оплати товару постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру на передану партію товару у формі електронного документа відповідно до вимог розділу 11 цього договору та в строк визначений в додаткової угоді до цього договору;

- видаткову накладну на кожен день поставки відповідної партії товару у формі електронного документа відповідно до вимог розділу 11 цього договору. Видаткові накладні підписуються з використанням сторонами електронного цифрового підпису (далі ЕПЦ) протягом 1 робочого дня з дня отримання покупцем від постачальника такої видаткової накладної;

- надіслану через MedocIS податкову накладну для її узгодження з покупцем перед реєстрацією, а також таку податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, після її погодження з покупцем;

- копія посвідчення про якість зерна (форма 42), протоколи дослідження ГМО та показників безпеки;

- копія карантинного сертифікату (на вимогу покупця);

- копія ветеринарного свідоцтва (форма 2) на вимогу покупця);

- документи, передбачені п. 12.3. цього договору.

Згідно з п. 6.1. договору, порядок оплати визначається сторонами у додаткових угодах.

Договір дійсний з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.9. договору).

08.11.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору, якою, зокрема, встановлено, що загальна кількість товару складає 800 т, +/- 5%; ціна товару сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару складає суму вартості всіх поставок. Покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; Залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.

Як стверджує позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором від поставив на користь відповідача товар на загальну суму 15 637 756,82 грн, який був прийнятий без жодних зауважень щодо якості, кількості та вартості.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як вказує позивач, що відповідач станом на час подання позову не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, а саме не сплатив 15% вартості товару відповідно до п. 7 додаткових угод, у зв`язку з чим у покупця виникла заборгованість перед продавцем в розмірі 2 077 103,09 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- в п. 5.4. договору та п. 8 Додаткової угоди № 2 та № 5 сторони встановили підстави у разі наявності яких покупець має право зупинити оплату по договору;

- сторони врахували принцип свободи договору та специфіку діяльності відповідача, передбачили умовами договору та додаткових угод до нього право ТОВ "Грейн Пауер" притримати оплату 15% вартості в разі виникнення обґрунтованих ризиків в майбутньому не отримати бюджетного відшкодування податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Кращий";

- оскільки сума ПДВ по господарським операціям між ТОВ "Грейн Пауер" та ТОВ "Кращий" на даний час неузгоджена контролюючим органом, строк доплати 15% вартості поставленого товару за договором та додатковими угодами до нього не настав, а отже відсутні підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку;

- ще однією умовою для здійснення доплати 15% вартості поставленого товару є надання позивачем відповідного пакету документів на підтвердження походження твоару.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 112 від 27.07.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

На підтвердження факту здійснення поставки за договором на користь відповідача позивачем надано наступні видаткові накладні:

- № 26 від 10.11.2021 на суму 632 243,07 грн; № 28 від 11.11.2021 на суму 833 570,76 грн; № 29 від 12.11.2021 на суму 215 961,12 грн; № 30 від 12.11.2021 на суму 895 066,39 грн; № 31 від 13.11.2021 на суму 410 017,29 грн; № 32 від 13.11.2021 на загальну суму 911 264,56; № 33 від 13.11.2021 на суму 477 273,32 грн; № 34 від 14.11.2021 на суму 1 331 025,11 грн; № 35 від 15.11.2021 на суму 1 300 351,25 грн; № 36 від 15.11.2021 на суму 572 120,80 грн; № 37 від 16.11.2021 на суму 196 091,82 грн; № 38 від 22.11.2021 на суму 225 528,41 грн; № 41 від 04.12.2021 на суму 1 216 609,73 грн; № 42 від 04.12.2021 на суму 352 055,92 грн; № 49 від 20.12.2021 на суму 748 860,07 грн; № 1 від 19.01.2022 на суму 249 270,03 грн; №2 від 23.01.2022 на суму 266 022,13 грн; № 4 від 25.01.2022 на суму 187 712,49 грн; № 8 від 26.01.2022 на суму 242 601,94 грн; № 10 від 28.01.2022 на суму 214 001,71 грн; № 11 від 29.01.2022 на суму 255 602,04 грн; № 12 від 29.01.2022 на суму 502 004,02 грн; № 13 від 29.01.2022 на суму 247 370,10 грн; № 14 від 31.01.2022 на суму 232 201,86 грн; № 15 від 31.01.2022 на суму 205 401,64 грн; № 16 від 31.01.2022 на суму 437 742,49 грн; № 17 від 03.02.2022 на суму 489 403,92 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Не зважаючи на отримання покупцем від постачальника товару та документів, визначених Договором, для здійснення оплати (доплати) вартості товару, покупець має право зупинити таку оплату (доплату) у випадку наявності ризику неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з постачальником за Договором до дати підтвердження податковим органом отримання покупцем відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті (пункт 5.4. Договору). Аналогічне положення сторони передбачили в. 8 Додаткової угоди № 2 та № 5 до договору.

Як наголошує відповідач, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем 12.07.2021 було одночасно зареєстровано наступні зміни:

- змінився керівник з Куцевол О.М. на Масло О.С;

- змінилася адреса з Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Поля Олександра, будинок 36 на Україна, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, будинок 172 Б, офіс 405;

- змінилася назва з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Асторі" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кращий".

На думку відповідача вказані обставини можуть свідчити про можливе ухилення позивача від сплати податків та обов`язкових платежів.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у жовтні 2021 рішенням контролюючого органу ТОВ "Кращий" було віднесено до платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платників податків, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З 2015 року в Україні весь процес адміністрування ПДВ: від реєстрації платником ПДВ до сплати та формування Реєстру заяв на відшкодування ПДВ здійснюється повністю он-лайн. У системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) міститься вся інформація про об`єкти оподаткування, податкові зобов`язання в розрізі суб`єктів господарювання за КВЕДами і товарними групами (УКТЗЕД). Складовою СЕА ПДВ є електронна система управління ризиками при адмініструванні ПДВ, котра автоматично зупиняє реєстрацію ризикових податкових накладних.

Платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України Система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

З огляду на доводи сторін та наявні у матеріалах справи фактичні дані суд дійшов висновку, що реєстрація податкових накладних ТОВ "Кращий" і є фактом підтвердження податковим органом отримання ТОВ "Грейн Пауер" відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті. Реєстрація податкових накладних ТОВ "Кращий" виключає ризики неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Грейн Пауер" по операціях з ТОВ "Кращий", оскільки такі ризики досліджуються та виявляються податковим органом саме на стадії перевірки податкових накладних під час їх реєстрації із застосуванням електронної системи управління ризиками при адмініструванні ПДВ.

Реєстрація всіх податкових накладних підтверджує те, що податковий орган погодився з тим, що ризиковість господарських операцій з ТОВ "Кращий" відсутня, а тому й відсутні підстави для недоотримання ТОВ "Грейн Пауер" бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на невиконання позивачем обов`язку в частині надання всіх необхідних документів. Зокрема, за умовами договору, документи надаються в момент передачі товару (п. 5.2 Договору), або до початку поставки (п. 12.3.1 Договору). Обов`язок з оплати 85% вартості поставленої партії товару пов`язаний з моментом отримання документів. Дії відповідача щодо оплати 85% вартості поставленої партії товару свідчать про виконання позивачем обов`язку надання документів.

З огляду на умови договору відповідач повинен був сплатити 2 077 103,09 грн протягом трьох банківських днів.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив за товар 2 077 103, 09 грн.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 2 077 103,09 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 61 086,50 грн інфляційних втрат та 15 037,97 грн 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 15 037,97 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно наданого позивачем розрахунку індексу інфляції суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає пункту 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд встановив, що розмір інфляційного збільшення становить 61 086,50 грн, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 95 782,70 грн пені та 1 384 735,39 грн штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2 договору, у разі нездійснення покупцем платежу відповідно до умов договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.5.1. договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати за товар передбачених умовами договору бульш ніж на 10 банківських днів, покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 10% від загальної вартості відповідної партії товару.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що період розрахунків наведено вірно, сума нарахованої пені не перевищую подвійної облікової ставки НБУ, а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд перевіривши розрахунок штрафу, дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 1 384 735,39 грн 10% штрафу є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кращий» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2; код ЄДРПОУ 40427580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кращий» (51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 172Б, офіс. 203; код ЄДРПОУ 44233877) заборгованість в розмірі 2 077 103,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 61 086,50 грн, 3% річних в розмірі 15 037,97 грн, пеню в розмірі 95 782,70 грн, штраф в розмірі 1 384 735,39 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 54 506,19 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2022 року.

Суддя Ю.О.Підченко