Постанова

від 08.02.2023 по справі 910/3030/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. Справа№ 910/3030/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Казанцев С.В.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 (повний текст рішення складено 26.09.2022)

у справі № 910/3030/22 (суддя Підченко Ю.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР"

про стягнення 3 633 745,65 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Кращий" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" про стягнення 3 633 745,65 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено взяті не себе зобов`язання за договором в частині повної оплати товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий" заборгованість в розмірі 2 077 103,09 грн., інфляційні втрати в розмірі 61 086,50 грн., 3% річних в розмірі 15 037,97 грн., пеню в розмірі 95 782,70 грн., штраф в розмірі 1 384 735,39 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 54 506,19 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 2 077 103,09 грн. підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі. Також місцевий господарський суд перевіривши розрахунок позивача штрафу, пені, інфляційних та 3% річних дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим без належного з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що позивачем не було дотримано умов договору, а саме щодо надання/направлення відповідачу пакету документів передбачених розділом 12 договору, тому у відповідача не виникло обов`язку зі сплати коштів за поставлений товар. На думку скаржника посилання місцевого господарського суду на дії відповідача, який оплативши 85 % вартості товару, що начебто свідчить про виконання позивачем свого обов`язку щодо надання документів, визначених розділом 12 договору, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, в яких не міститься жодного доказу надання позивачем відповідачу відповідних документів. Також відповідач вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на положення пунктів 6.4 договору та п. 7 додаткової угоди №2 та №5, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення. Скаржник наголошує, що місцевий господарський суд, невірно застосовуючи норми ст. 200 Податкового кодексу України, дійшов протиправного висновку про фактичне підтвердження ТОВ «Грейн Пауер» бюджетного відшкодування ПДВ по операціям з ТОВ «Кращий», що призвело до прийняття незаконного рішення. Відповідач зазначає, що як встановлено положеннями укладеного між сторонами договору та додаткових угод до нього строк оплати вартості поставленого товару наступає після відповідних подій, а саме після надання позивачем пакету документів про походження товару (п. 6.4 договору) та реєстрації податкових накладних (п. 7 додаткової угоди №2 та №5). Крім того, скаржник звертає увагу, що одночасна зміна 12.07.2021 року назви, адреси місцезнаходження та керівника ТОВ «Кращий», свідчить про можливе ухилення ТОВ «Кращий» від сплати податків та обов`язкових платежів, обов`язковість сплати яких передбачено нормами чинного в Україні законодавства. Зазначене вище на думку відповідача, свідчить про існування обґрунтованих ризиків для отримання ТОВ «Грейн Пауер» бюджетного відшкодування ПДВ по господарськім операціям з ТОВ «Кращий», на що суд першої інстанції не звернув увагу. Отже, на думку відповідача невірне встановлення судом першої інстанції обставин справи та неповне дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи призвели до того, що суд першої інстанції прийняв оскаржене рішення з неправильним застосуванням вищезазначених норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що є підставами для скасування такого рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 81 759 грн. 29 коп.

28.10.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3030/22.

10.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/3030/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року, розгляд справи призначено на 21.12.2022 року.

09.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/3030/22 задоволено.

21.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Судове засідання, призначене на 21.12.2022 року не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. на лікарняному з 14.12.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 року розгляд справи призначено на 25.01.2023 року.

04.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

23.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.

24.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий", позивача у справі, надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 року розгляд справи відкладено на 08.02.2023 року.

В судовому засіданні 25.01.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кращий" (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауер" (як покупцем) укладено договір поставки № 112, за умовам якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно умов договору. (а.с. 21-33).

Відповідно до п. 1.2. договору товаром за даним договором є пшениця 2,3,4 класу врожаю 2021 року.

Згідно з п. 1.3. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (Carriage Paid To (...named place of destination)), згідно "Інкотермс" 2020, за винятком застережень, прямо передбачених цим договором. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1., договору, кількість товару визначається у додаткових угодах до даного договору. Остаточна вага товару визначається під час зважування при вивантаженні транспорту в пункті накопичення.

У розділі 3 договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару вказується у додаткових угодах до даного договору. Вартість договору складає загальну вартість поставленого товару.

Згідно з положеннями розділу 4 договору, постачальник повинен здійснити поставку товару у строки, вказані в додаткових угодах до даного договору. Поставка товару може здійснюватися залізничним або автомобільним транспортом. Датою поставки партії товару вважається дата його прийняття на склад покупця, що підтверджується інформацією з електронного реєстру складу покупця.

Крім того, в розділі 5 договору сторони встановили порядок прийому-передачі, зокрема:

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем:

- по кількості - відповідно з вагою, зазначеною в приймальних документах складу покупця;

- по якості - відповідно до висновку, наданому лабораторією складу покупця.

Постачальник зобов`язаний надати з кожним транспортним засобом наступні документи:

- товарно-транспортна накладна на кожний транспортний засіб;

- посвідчення про якість зерна (форма 42), протоколи дослідження ГМО та показників безпеки ;

- ветеринарне свідоцтво (форма 2) (на вимогу покупця);

- карантинний сертифікат (на вимогу покупця).

Для оплати товару постачальник зобов`язаний надати покупцю такі копії документів (з подальшим наданням у тижневий строк оригіналів документів): рахунок-фактуру на передану партію товару у формі електронного документа відповідно до вимог розділу 11 договору та в строк, визначений у додатковій угоді до договору; видаткову накладну на кожен день поставки відповідної партії товару у формі електронного документа згідно з вимогами розділу 11 договору; видаткові накладні підписуються з використанням сторонами електронного цифрового підпису (ЕЦП) протягом 1 (одного) робочого дня з дня отримання покупцем від постачальника такої видаткової накладної; надіслану через M.E.Doc IS податкову накладну для її узгодження з покупцем перед реєстрацією, а також таку податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, після її погодження покупцем; копія посвідчення про якість зерна (форма 42) (у разі відвантаження з сертифікованого елеватора), протоколи дослідження ГМО та показників безпеки; документи, передбачені пунктом 12.3 договору. (п. 5.3. договору).

Не зважаючи на отримання покупцем від постачальника товару та документів, визначених договором, для здійснення оплати (доплати) вартості товару, покупець має право зупинити таку оплату (доплату) у випадку наявності ризику неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з постачальником за договором до дати підтвердження податковим органом отримання покупцем відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті (пункт 5.4. договору).

Згідно з п. 6.1. договору, порядок оплати визначається сторонами у додаткових угодах.

Пунктом 6 та 7 додаткової угоди №5 від 17.12.2021 року до договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору. Залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених у розділі 12 договору. (а.с. 82).

Не зважаючи на отримання покупцем від постачальника товару та документів, передбачених у розділі 5 договором, для оплати 15% вартості товару, покупець має право зупинити таку оплату (доплату) у випадку наявності ризику неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з постачальником за договором до дати підтвердження податковим органом отримання покупцем відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті (пункт 8. договору додаткової угоди №5 від 17.12.2021 року до договору).

Договір дійсний з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.9. договору).

Також з матеріалів справи вбачається, що 08.11.2021 року між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема, встановлено, що загальна кількість товару складає 800 т, +/- 5%; ціна товару сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару складає суму вартості всіх поставок. Покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; Залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору. (а.с. 34).

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за договором він поставив на користь відповідача товар на загальну суму 15 637 756,82 грн., який був прийнятий без жодних зауважень щодо якості, кількості та вартості.

На підтвердження факту здійснення поставки за договором на користь відповідача позивачем надано наступні видаткові накладні:

- № 26 від 10.11.2021 року на суму 632 243,07 грн.; № 28 від 11.11.2021 року на суму 833 570,76 грн.; № 29 від 12.11.2021 року на суму 215 961,12 грн.; № 30 від 12.11.2021 року на суму 895 066,39 грн.; № 31 від 13.11.2021 року на суму 410 017,29 грн.; № 32 від 13.11.2021 року на загальну суму 911 264,56; № 33 від 13.11.2021 року на суму 477 273,32 грн.; № 34 від 14.11.2021 року на суму 1 331 025,11 грн.; № 35 від 15.11.2021 року на суму 1 300 351,25 грн.; № 36 від 15.11.2021 року на суму 572 120,80 грн.; № 37 від 16.11.2021 року на суму 196 091,82 грн.; № 38 від 22.11.2021 року на суму 225 528,41 грн.; № 41 від 04.12.2021 року на суму 1 216 609,73 грн.; № 42 від 04.12.2021 року на суму 352 055,92 грн.; № 49 від 20.12.2021 року на суму 748 860,07 грн.; № 1 від 19.01.2022 року на суму 249 270,03 грн.; №2 від 23.01.2022 року на суму 266 022,13 грн.; № 4 від 25.01.2022 року на суму 187 712,49 грн.; № 8 від 26.01.2022 року на суму 242 601,94 грн.; № 10 від 28.01.2022 року на суму 214 001,71 грн.; № 11 від 29.01.2022 року на суму 255 602,04 грн.; № 12 від 29.01.2022 року на суму 502 004,02 грн.; № 13 від 29.01.2022 року на суму 247 370,10 грн.; № 14 від 31.01.2022 року на суму 232 201,86 грн.; № 15 від 31.01.2022 року на суму 205 401,64 грн.; № 16 від 31.01.2022 року на суму 437 742,49 грн.; № 17 від 03.02.2022 року на суму 489 403,92 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено частковий розрахунок за отриманий товар, а саме 85% вартості товару. Вказана обставина не заперечувалась та не була спростована сторонами ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду.

Водночас, залишок вартості отриманого від позивача товару відповідач не оплатив, у зв`язку з чим, позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 17.12.2021 року про сплату існуючої заборгованості.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 2 077 103, 09 грн., суму пені в розмірі 95 782, 70 грн., суму штрафу в розмірі 1 384 735, 39 грн., суму 3% річних в розмірі 15 037, 97 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 61 086, 50 грн.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось раніше, за умовами п. 6-8 додаткових угод покупець здійснює оплату 85 % вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору.

Залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України, але не раніше дати отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.

Водночас, згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що реєстрація податкових накладних позивачем підтверджує те, що податковий орган погодився з тим, що ризиковість господарських операцій з ТОВ «Кращий» відсутня, а тому й відсутні підстави для недоотримання ТОВ «Грейн Пауер» бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, позивачем було виконано вимоги, передбачені пунктами 6 та 7 додаткових угод до договору. А тому доводи скаржника в цій частині не приймаються колегією суддів, як підстава для скасування рішення місцевого господарського суду. Тоді, як останнім правомірно застосовано до спірних правовідносин наведені норми матеріального права з урахуванням узгоджених сторонами умов договору.

Щодо доводів скаржника про необґрунтоване задоволення позовних вимог із посиланням на рішення контролюючого органу про ризиковість господарських операцій з ТОВ "Кращий", колегія суддів зазначає наступне.

Так, наданим відповідачем до матеріалів справи листом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України №2940/6/34-00-04-01-02-20 від 28.10.2021 (а.с. 84-89) вбачається виявлення фактів, що свідчать про ризик даних податкового кредиту за серпень 2021 року, тоді як поставка товару та реєстрація податкових накладних по цій поставці здійснювалась в листопаді - грудні 2021 року та січні 2022 року. Таким чином, вказане рішення контролюючого органу не відносить до періоду, в якому здійснювалась поставка, заборгованість по якій входить до предмету доказування у даній справі. А тому доводи скаржника в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо доводів скаржника про невиконання позивачем умов договору в частині надання повного пакету документів, визначеного розділом 12 договору, а саме не надав паперових завірених копій документів про походження поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.3 договору узгоджено, що для оплати товару постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на передану партію товару у формі електронного документа відповідно до вимог розділу 11 договору та в строк, визначений у додатковій угоді до договору; видаткову накладну на кожен день поставки відповідної партії товару у формі електронного документа згідно з вимогами розділу 11 договору; видаткові накладні підписуються з використанням сторонами електронного цифрового підпису (ЕЦП) протягом 1 (одного) робочого дня з дня отримання покупцем від постачальника такої видаткової накладної; надіслану через M.E.Doc IS податкову накладну для її узгодження з покупцем перед реєстрацією, а також таку податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, після її погодження покупцем; копія посвідчення про якість зерна (форма 42) (у разі відвантаження з сертифікованого елеватора), протоколи дослідження ГМО та показників безпеки; документи, передбачені пунктом 12.3 договору. (п. 5.3. договору).

Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів направлення паперових копій вказаних документів. Разом з цим, вказана обставина не є підставою для відмови в позові, що обґрунтовується наступним.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, в яких сторона зазначає, що відповідно до п. 11.1 договору, обмін документами за цим договором здійснюється з застосуванням положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронний цифровий підпис". Відповідно до переліку документів, зазначених у розділі 12 договору, всі документи надаються у форматі .pdf.

ТОВ "Кращий" було надано ТОВ "Грейн Пауер" всі обумовлені договором документи у електронному форматі, що не заперечує відповідач.

При цьому, як не було спростовано відповідачем, за період здійснення поставок за договором, від відповідача не надійшло жодного запиту, листа чи вимоги щодо невчасного надання позивачем документів.

До того ж, ненадання паперових копій документів замість електронного формату жодним чином не перешкоджає виконанню відповідачем обов`язку зі сплати поставленого товару та не змінює строки оплати товару, оскільки такі копії лише дублюють вже надані відомості й не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України. Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 29.08.2019 року у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 року у справі №915/400/18.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. А тому доводи апелянта в цій частині не приймаються колегіє суддів.

Відтак, станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив за товар 2 077 103, 09 грн.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 2 077 103, 09 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 61 086,50 грн. інфляційних втрат, 15 037,97 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару, та 95 782, 70 грн. пені та 1 384 735,39 грн. штрафу

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі нездійснення покупцем платежу відповідно до умов договору та специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 8.5.1. договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати за товар передбачених умовами договору бульш ніж на 10 банківських днів, покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 10% від загальної вартості відповідної партії товару.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат за грудень 2021 року по лютий 2022 року, штрафу та пені, що нараховані позивачем за загальний період з 20.11.2021 року по 18.03.2022 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено у повному обсязі.

Щодо доводів скаржника, які він зазначив у додаткових письмових поясненнях поданих в суді апеляційної інстанції, а саме, що місцевий господарський суд при розгляді даної справи помилково не застосував положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та як наслідок ухвалив рішення, яке не відповідає нормам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам (якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій) так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідач в суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку присутня недобросовісна поведінка відповідача, враховуючи не виконання основного зобов`язання доволі тривалий час, відповідач намагається уникнути штрафних санкцій.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76 - 79, 80, 269 ГПК України винятковості випадку, виходячи з інтересів сторін, важкого фінансового становища, погашення боргу.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Водночас, той факт, що ГПК України не встановлено такого застереження, не впливає на суть застосування судами терміну «виняткового випадку». У кожній конкретній справі суд має право, дослідивши правовідносини сторін, виходячи з конкретних обставин знайти (або не встановити таких) «виняткових обставин», тощо.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, оцінюючи обставини справи колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та оплати за нього, та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Враховуючи, що відповідач не навів причин неналежного виконання ним зобов`язання, не подав доказів скрутного фінансового становища, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача щодо наявності підстав в даному випадку для зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованими та безпідставними.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН ПАУЕР" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року у справі №910/3030/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року у справі № 910/3030/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3030/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.02.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз