Рішення

від 06.09.2022 по справі 463/3285/22

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/3285/22

Провадження № 2/463/1107/22

РІШЕННЯ

іменем України

06 вересня 2022 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого суддіЯворського С.Й.

секретар с/зКозак О.В.

з участю представника позивача адвоката Сибаля О.Б.,

представника відповідача Хамардюк Й.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну (код ЄДРПОУ:01275963, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Пекарська, 1а) про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в :

10.05.2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі. Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить: поновити строки подачі позовної заяви; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 24.01.2022 року №23 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 21.02.2022 року №8-к/тр про звільнення ОСОБА_1 від роботи; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача іноземної мови Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно матеріалів позовної заяви (а.с.1-6) та відповіді на відзив (а.с.68-69) заявлені позовні вимоги мотивує тим, що наказом від 03.09.2001 р. №37к позивачку, ОСОБА_1 , прийнято на роботу викладачем англійської мови за сумісництвом у ЛФКБАД (попереднє найменування--Львівський будівельний технікум). Надалі наказом від 12.11.2001 р. №51/к позивачку переведено па постійну роботу у вказаному навчальному закладі.

Рішенням комісії з академічної доброчесності ЛФКБАД від 24.01.2022 р.

позивачку відсторонено від виконання службових обов`язків з письмовим попередженням

про звільнення терміном на два тижні з 25.01.2022 р. Причина такого рішення -- звернення

батьків деяких студентів зі скаргами на ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що остання

нібито упереджено ставиться до студентів, пред`являє завищені вимоги до рівня їх знань,

занижує оцінки, чинить на них психологічний тиск (булінг).

На підставі вказаного рішення комісії наказом в.о. директора ЛФКБАД від 24.01.2022 р. №23 позивачку відсторонено від виконання службових обов`язків на час роботи

комісії з академічної доброчесності з 25.01.2022 р. з припиненням виплати заробітної плати.

У зв`язку із відстороненням позивачки від роботи, наказом в.о. директора ЛФКБАД

від 08.02.2022 р. №30 педагогічне навантаження ОСОБА_1 з

09.02.2022 р. надано іншим викладачам.

Надалі позивачка отримала попередження від 09.02.2022 року про своє звільнення з роботи на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України за вчинення аморального проступку несумісного з продовженням роботи, що має виховну функцію. Після цього 10.02.2022 року позивачка отримала пропозицію про переведення на посаду лаборанта коледжу з 11.02.2022 року.

Наказом в.о.директора ЛФКБАДвід 21.02.2022р.№8-к/тр позивачку звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул - відсутність на роботі без поважної причини 11, 14 та 15 лютого 2022 р.

Оскаржуваний наказ від 24.01.2022 р. №23 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, позивач вважаєнезаконним татаким,що прийнятийз грубимпорушенням вимогчинного трудовогозаконодавства таза відсутностіправових підставдля відстороненняпрацівника.Зокрема,за твердженнямпозивача,положеннями ст.46КЗпП Українине передбаченотакої підставивідсторонення працівника,як рішеннякомісії закадемічної доброчесності,а в свою чергу локальні акти підприємства не належать до законодавчих актів, тому, навіть за умови зазначення у них додаткових підстав для відсторонення працівника від роботи, це не є підставою для їх застосування, а у разі такого застосування не свідчить про його законність.

Більше того, комісія академічної доброчесності ЛФКБАД відповідно до КЗпП України та Закону України «Про освіту» не наділена повноваженнями приймати рішення про відсторонення працівника від роботи. Такі повноваження вказаної комісії не передбачені також і Положенням про академічну доброчесність від 2019 р., яке діє в ЛФКБАД. Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про освіту» відсторонення педагогічного працівника від роботи взагалі не входить до переліку заходів академічної відповідальності, які можуть бути застосовані до такого працівника за порушення академічної доброчесності. А тому, приймаючи згадане рішення від 24.01.2022 р. про відсторонення позивачки від роботи, комісія академічної доброчесності ЛФКБАД, на думку позивача, вийшла за межі своїх повноважень.

Так як жодного кінцевого рішення стосовно ОСОБА_1 за результатамироботи комісія з академічної доброчесності не приймала, то відповідно скарги батьків деяких студентів на ОСОБА_1 , на думку позивача, є голослівними, не підтверджені жодними доказами та зумовлені виключно прагненням окремих батьків виправдати небажання їхніх дітей вчитися.

Що стосуєтьсяоскаржуваного наказувід 21.02.2022року №8-к/трпро звільнення ОСОБА_1 зроботи та відповідно своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки її звільнення було здійснено без наявності для цього передбаченої законодавством підстави, а також з порушенням передбаченого ст.43 Конституції України права позивача на працю. На думку позивача, приймаючи рішення про її звільнення та стверджуючи про наявність в її діях ознак прогулу, відповідачем не було враховано того факту, що 11, 14 та 15 лютого 2022 р. в ЛФКБАД існував дистанційний режим навчання (при якому викладачі не зобов`язані знаходитись в приміщенні коледжу), крім того, у вказані дні позивачка не мала педагогічного навантаження (не проводила навчальних занять), у зв`язку із чим позивач вважає, що складені працівниками коледжу службові записки про її відсутність на роботі та акти про її невихід на роботу у вказані дати носять фіктивний (штучний) характер, адже за таких умов її прогул в принципі неможливий, оскільки обов`язку перебувати у ці дні в приміщенні коледжу в позивачки не було.

Крім того,за твердженнямсторони позивача, не можетакож вважатисьпідставою длязвільнення позивачкиїї відмоваприйняти пропозиціюкерівництва ЛФКБАДвід 10.02.2022р.про тимчасовепереведення ОСОБА_1 на посадулаборанта коледжуз 11.02.2022р. Оскільки посада лаборанта коледжу знаходиться поза межами спеціальності та кваліфікації позивачки, яка працювала на посаді викладача іноземної мови, таке переведення відповідно до ст.ст. 32, 33 КЗпП України було можливе лише за згодою працівника. Однак, оскільки ОСОБА_1 такої згоди не надала, наказ про її переведення на іншу посаду не був винесений. Відповідно не можна стверджувати, що позивачка допустила прогул, перебуваючи на посаді лаборанта. Також особливу увагу суду позивач звернула на те, що висловлена позивачці пропозиція про переведення на іншу посаду носила ультимативний характер, оскільки у ній зазначалося, що якщо ОСОБА_1 не погодиться на переведення, то її буде звільнено за п. З ч. 1 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку. Однак, звільнення позивача відбулось за нібито вчинення прогулу.

Просячи поновитив порядкувимог статті234КЗпП Українистрок назвернення досуду ізпозовом,передбачений ст.233КЗпП України,позивач зазначилапро те,що такийпропущено зповажних причин введеннявоєнного стану узв`язку ізчим змушенабула виїхатиіз дітьмизакордон тавідповідно немогла скористатисьправовою допомогою.Відповідь наадвокатський запитз ЛФКБАДвід 26.042022р. з усіма необхідними для підготовки позову документами, яких у позивачки до цього не було, представник позивачки отримав лише 26.04.2022 р. Крім того, покликалась на положення п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України, згідно яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 нього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

А тому з метою захисту своїх порушених трудових прав позивач звернулася до суду з позовом, який просить задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, передбачених в позові та відповіді на відзив, та просив такі задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с.49-61).

Згідно наявної в матеріалах справи письмової заяви (відзив на позов), поданої представником відповідача по суті спору, останній обґрунтовує мотивованість та підставність заперечень щодозаявлених позивачемпозовних вимогнаступним чином.

Покликаючись на положення Законів України «Про фахову передвищу освіту», «Про освіту», «Про загальну середню освіту» зазначив про те, що за результатами ознайомлення 22.01.2022 року комісією з академічної доброчесності разом з батьками студентів та в присутності викладача іноземної мови ОСОБА_1 з висновком анонімного групового психологічного опитування, проведеного практичним психологом коледжу ОСОБА_2 , встановлено моральну шкоду та психологічне цькування студентів та незадовільність викладення предмету викладача іноземної мови ОСОБА_1 . Жодних пояснень з приводу цього позивач ОСОБА_1 не надала.

24.01.2022 року комісія академічної доброчесності дійшла до висновку, що за ознаками є всі законні підстави визначити поведінку ОСОБА_1 , як непедагогічну та аморальну, яка несумісна з продовженням педагогічної діяльності, що має виховну функцію.

За твердженням сторони відповідача, окрім булінгу (цькування, психологічного тиску, залякування) викладач іноземної мови ОСОБА_1 допускала під час навчально-виховного процесу словесні образи, лайку, приниження людської гідності, а це вчинення аморального проступку, що є однією з підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника (директора навчального закладу) з окремими категоріями працівників за певних умов (п.3 частини першої ст. 41 КЗпП України).

Комісія академічної доброчесності встановила і перевірила факти непедагогічної, недостойної, аморальної поведінки(проступку) викладача іноземної мови ОСОБА_1 . Всі факти недостойної, аморальної поведінки під час навчально-виховного процесу викладача іноземної мови ОСОБА_1 , які задекларовані в заявах батьків студентів, були підтвердженні батьками студентів, що дає законні підстави для звільнення викладача іноземної мови ОСОБА_1 за частиною першою ст. 41 п.3 КЗпП України - за аморальний проступок, несумісний з продовженням роботи, що має виховну функцію.

У зв`язку із наведеним комісія з академічної доброчесності прийняла рішення рекомендувати в.о. директора відсторонити від роботи викладача іноземної мови ОСОБА_1 терміном на два тижні з 25.01.2022 року по 10.02.2022 року на час роботи комісії до оголошення результатів перевірки та надіслати ОСОБА_1 письмове попередження.

24.01.2022 року видано наказ №23 про відсторонення від виконання службових обов`язків на час роботи комісії академічної доброчесності терміном на 15 календарних днів з 25.01.2022 року ОСОБА_1 з припиненням виплати заробітної плати і з попередженням про відсторонення викладача ОСОБА_1 під особистий підпис. Відразу письмове попередження було надіслано укрпоштою рекомендованим листом і було отримано особисто.

За твердженням представника відповідача, відсторонення наказом в.о. директора ЛФКБФД викладача іноземної мови ОСОБА_1 не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який був саме застосований як винятковий випадок, що мав за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків терміном на два тижні з 25.01.2022 року по 10.02.2022 року на час роботи комісії до оголошення результатів перевірки.

10.02.2022 року комісією академічної доброчесності було оголошено викладачу ОСОБА_1 результат перевірки, згідно яких в комісії є всі законні підстави для її звільнення відповідно за частиною 1 ст. 41 п. З КЗпП України за вчинення аморального проступку несумісного з продовженням роботи що має виховну функцію. Поряд з цим, 10.02.2022 року під час оголошення ОСОБА_1 результатів перевірки щодо розгляду 20 заяв батьків студентів про заміну викладача іноземної мови ОСОБА_1 і у зв`язку із закінченням терміну відсторонення її від роботи, про який вона була попереджена в письмовій формі, адміністрація коледжу, враховуючи її сімейний стан та складне матеріальне становище (розлучена, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, проживає в орендованій квартирі), зробила викладачу ОСОБА_1 пропозицію, щоб якось допомогли такій ситуації - тимчасово перевести на посаду лаборанта коледжу, і дала час подумати до 11.02.2022 року, а також позивача було попереджено про те, що адміністрація коледжу звернеться до профспілкового комітету первинної профспілкової організації ЛФКБАД з поданням надати згоду на звільнення в односторонньому порядку за частиною першою ст. 41 п.3 З КЗпП України.

Від отримання та підпису відповідних документів позивач ОСОБА_1 відмовилась.

15.02.2022 року о 11.50 відбулося засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ЛФКБАД, на яке позивач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою не з`явилась, на якому було розглянуто подання адміністрації коледжу від 11.02.2022 року. Розглянувши дане подання, профспілковий комітет вважає, що адміністрація коледжу володіє підтверджуючими фактами аморальної, не педагогічної поведінки викладача ОСОБА_1 і має всі законні підстави для звільнення з роботи в односторонньому порядку, відповідно до п.3 частини першої ст. 41 КЗпП України. Однак, враховуючи її складні життєві обставини, що викладач ОСОБА_1 розлучена, на її утриманні двоє неповнолітніх дітей, проживає в орендованій квартирі, а також її відсутність, на засіданні профкому ухвалено рішення продовжити засідання профкому в інший день 18.02.2022 року та запросити ще раз викладача ОСОБА_1 . Повідомлення прибути на засідання профкому надіслано укрпоштою рекомендованим листом та отримано нею особисто.

Крім того, 11.02.2022 року на адресу в.о. директора коледжу Сохи Ю.І.

надійшла службова записка від відділу кадрів про те, що викладач

ОСОБА_1 на роботу в коледж не з`явилась і про тимчасове переведення на посаду

лаборанта коледжу згоди чи відмови не надала, на роботу не з`явлась і заяви не

писала. На неодноразові намагання відділу кадрів зв`язатись з викладачем

іноземної мови ОСОБА_1 по телефону, не відповіла. Складено Акт. Також надійшло ще дві службові записки про невихід ОСОБА_1 на роботу за 14.02 та 15.02.2022 року. Складено Акти. Факт невиходу на роботу викладача ОСОБА_1 підтверджено і засвідчено підписами заступника директора з навчально-виховної роботи

ОСОБА_3 , голови профкому первинної профспілкової організації ЛФКБАД

Сенюк Н.Б., секретарем ОСОБА_4 .

Отже, станом на 15.02.2022 року у викладача ОСОБА_1 складено

три акти про відсутність викладача ОСОБА_1 на роботі без поважних

причин, які можуть бути підставою для накладення дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни відповідно до п. 2 ст.147 КЗпП України у вигляді звільнення та розірвання трудової угоди відповідно до п. 4 частини 1 ст. 40 КЗпП України за прогул - відсутність на роботі без поважної причини.

Адміністрацією ЛФКБАД було розглянуто всі варіанти відповідальності викладача іноземної мови ОСОБА_1 з точки зору міри відповідальності і наслідків її застосування на подальшу її життєдіяльність, а також як вплинуть наслідки на виховання та на можливість утримання нею її неповнолітніх дітей.

15.02.2022 року адміністрація коледжу звернулась з поданням до профспілкового комітету первинної профспілкової організації ЛФКБАД розглянути зафіксовані факти відсутності на роботі викладача ОСОБА_1 та отримати від неї письмові пояснення про поважність причин її відсутності.

18.02.2022 року викладач ОСОБА_1 прийшла на засідання профспілкового комітету, де була ознайомлена під підпис з наказом №34 від 17.02.2022 року, останній надано можливість представити письмові пояснення в термін до 11.00 години 18.02.2022 року, а також остання була ознайомлена з можливістю мирного врегулювання спору через оформлення звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Однак, від мирного врегулювання спору та надання письмових пояснень позивач ОСОБА_1 відмовилась.

У зв`язку із чим складено акт про відмову надати письмові пояснення причини та поважність причин відсутності на роботі 11.02.2022 року, 14.02.2022 року та 15.02.2022 року, а також відмову від можливості мирного врегулювання спору через оформлення звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

В результаті, профкомом первинної профспілкової організації ЛФКБАД ухвалено рішення: надати згоду накласти дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення викладача ОСОБА_1 відповідно до п.2 ст.147 КЗпП України з дотриманням строків відповідно до ст. 148 КЗпП України та звільнити за прогул - відсутність на роботі без поважної причини (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) відповідно до п.4 частини першої ст. 40 КЗпП України.

Представник відповідача у поданому відзиві на позов наголосив, що комісія академічної доброчесності мала всі законні підстави визначити поведінку ОСОБА_1 , як недостойну та аморальну. Адміністрація коледжу вжила усіх можливих позасудових заходів врегулювання спору, однак позивач ОСОБА_1 від мирного врегулювання спору через оформлення звільнення відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) відмовилась, жодних письмових пояснень не надала, а відтак була звільнена за прогул.

З урахуванням зазначених обставин та наданих пояснень представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Ухвалою судді від 11.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наказом від 03.09.2001 р. №37к ОСОБА_1 прийнято на роботу викладачем англійської мови за сумісництвом у ЛФКБАД (попереднє найменування--Львівський будівельний технікум). Надалі наказом від 12.11.2001 р. №51/к ОСОБА_1 переведено на постійну роботу у вказаному навчальному закладі. Копії відповідних наказів долучено стороною позивача до матеріалів справи та судом оглянуто (а.с.12).

Наказом в.о. директора ЛФКБАД від 24.01.2022 р. №23 позивача ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на час роботи

комісії з академічної доброчесності з 25.01.2022 р. з припиненням виплати заробітної плати. Підставою відсторонення згідно оскаржуваного наказу є Рішення комісії з академічної доброчесності від 24.01.2022 року (а.с.14).

Рішенням комісії з академічної доброчесності ЛФКБАД від 24.01.2022 р., копія кого долучена до матеріалів справи (а.с.13), вирішено позивачку ОСОБА_1 відсторонити від виконання службових обов`язків з письмовим попередженням

про звільнення терміном на два тижні з 25.01.2022 р.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень учасників справи, даних в судовому засіданні, причиною прийняття вищевказаного рішення було звернення

батьків деяких студентів зі скаргами на ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що остання

нібито упереджено ставиться до студентів, пред`являє завищені вимоги до рівня їх знань,

занижує оцінки, чинить на них психологічний тиск (булінг).

Положеннями статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено підстави відсторонення працівників від роботи. Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (передбачені законодавством).

Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у складі колегії суддівПершої судової палатиКасаційного цивільного суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19), а також Верховним Судом у складі колегії суддівДругої судової палатиКасаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).

Аналіз обставин справи на предмет їх відповідності положенням статті 46 КЗпП України дає підстави суду стверджувати про те, що ні положення статті 46 КЗпП України, ні іншого законодавчого акту, вказівка на який в оскаржуваному наказі від 24.01.2022 р. №23 не міститься, не передбачено такої підстави відсторонення працівника від посади як Рішення комісії з академічної доброчесності.

У зв`язку із наведеним суд вважає оскаржуваний наказ в.о. директора ЛФКБАД від 24.01.2022 р. №23 про відсторонення позивача ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків незаконним та таким, що прийнятий за відсутності відповідної правової підстави для відсторонення працівника, а такому підлягає скасуванню.

Згідно долученоїдо матеріалівсправи копіїнаказу в.о.директора ЛФКБАДвід 21.02.2022р.№8-к/тр(а.с.18) відповідно доп.2ст.147КЗпП Українина позивача ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення з роботи з дотриманням строків, передбачених ст.148 КЗпП України. Звільнено позивача ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул - відсутність на роботі без поважної причини з «11» лютого 2022 року.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Положеннями ст. 40 КЗпП України передбачено випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Так, пунктом 4 частини 1 вказаної статті передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19 (провадження № 61-14592св21).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина перша статті 81 ЦПК України).

Зі змісту оскаржуваного наказу від 21.02.2022 р. №8-к/тр про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що підставою прийняття такого були наступні документи: рішення первинної профспілкової організації від 18.02.2022 року; акт від 18.02.2022 року про відмову писати будь-які пояснення про поважність причин відсутності на роботі 11,14,15 лютого 2022 року, а також відмову від запропонованого можливого врегулювання спору шляхом звільнення з роботи на підставі п.1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін; протокол оголошення результату розгляду комісії академічної доброчесності ЛФКБАД від 10.02.2022 року; акт про відмову отримати під особистий підпис пропозицію про тимчасове переведення на посаду лаборанта з одночасним попередженням від 10.02.2022 року про можливе звільнення з роботи за частиною 1 статті 41 п.3 КЗпП України.

Оцінюючи звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи та винесення у зв`язку із цим відповідного оскаржуваного наказу від 21.02.2022 р. №8-к/тр на предмет його відповідності вищенаведеним положенням чинного законодавства та обставинам справи суд виходить з наступного.

Згідно зазначеної вище позиції Верховного Суду, неодноразово висловленої у відповідних постановах за результатами розгляду справ, предметом розгляду яких була вимога про поновлення на роботі у зв`язку із незаконним звільненням за прогул, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Зважаючи на це суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Стверджуючи про законність звільнення позивача ОСОБА_1 , представник відповідача покликався на те, що остання була відсутня на роботі 11, 14 та 15 лютого 2022 року, про що складено відповідні службові записки про невихід працівника на роботу та відповідні акти (а.с.32-34).

Факт фізичної відсутності ОСОБА_1 на роботі (в приміщенні коледжу) стороною позивача не заперечується. Однак, при цьому сторона позивача наголошує на тому, що неперебування позивача в приміщенні коледжу чи на конкретному робочому місці в цьому ж приміщенні було обумовлено поважними причинами.

Зокрема,наказом в.о.директора ЛФКБАДвід 21.01.2022р.№22 для запобігання поширенню СОVID-19, з-поміж іншого, з 24.01.2022 р. у коледжі введено дистанційний режим навчання з використанням засобів (програм) дистанційної комунікації Zoom та Google Classroom (а.с.30-31).

Відповідно усі викладачі, у т.ч. позивачка, проводили навчальні заняття в умовах дистанційної роботи (ст. 602 КЗпП України), перебуваючи поза межами приміщення ЛФКБАД з використанням інформаційно-комунікаційних технологій через мережу Інтернет. Такий режим роботи був запроваджений з 24.01.2022 р. і тривав безперервно до моменту звільнення ОСОБА_1 . В тому числі і 11,14 та 15 лютого 2022 р.

Крім того, аналіз положень вказаного наказу від 21.01.2022 р. №22, яким було введено дистанційне навчання, не зазначається, що викладачі під час дистанційної роботи зобов`язані фізично перебувати в приміщенні коледжу. А відтак відповідні покликання сторони позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими.

Крім того,наказом в.о.директора ЛФКБАДвід 24.01.2022р.№23 та наказомв.о.директора ЛФКБАДвід 08.02.2022р.№30(а.с.14-15) педагогічне навантаження ОСОБА_1 надано іншим викладачам. У зв`язку із цим, позивачка була позбавлена педагогічного навантаження та, відповідно, не могла проводити навчальних занять, в тому числі і в дистанційному режимі, зокрема, у дні 11, 14 та 15 лютого 2022 р.

Зазначені вище обставини, які встановлені судом з представлених матеріалів справи, стороною відповідача не спростовано.

У зв`язку із чим суд приходить до висновку про те, що в діях позивача ОСОБА_1 немає ознак прогулу, оскільки у відповідні дні 11, 14 та 15 лютого 2022 р. вона не зобов`язана була знаходитись ні в приміщенні коледжу безпосередньо, оскільки було запроваджено дистанційний режим роботи, ні працювати дистанційно, оскільки у вказаний період (11, 14 та 15 лютого 2022 р.) її педагогічне навантаження, як відстороненого починаючи з 25.01.2022 року працівника, було поділено між іншими викладачами.

Що стосується покликань сторони відповідача про те, що підставою звільнення позивача з роботи за прогул є відмова останньої прийняти пропозицію керівництва ЛФКБАД від 10.02.2022 р. про тимчасове переведення ОСОБА_1 на посаду лаборанта коледжу з 11.02.2022 р., то суд вважає такі покликання хибними та необґрунтованими. Вказана відмова позивача від переведення на іншу посаду не може бути підставою про звільнення і в цій частині покликання сторони позивача є обгрунтованими, оскільки дійсно посада лаборанта коледжу знаходиться поза межами спеціальності та кваліфікації позивачки, яка працювала на посаді викладача іноземної мови, таке переведення відповідно до ст.ст. 32, 33 КЗпП України було можливе лише за згодою працівника. Такої згоди позивачка не надала. Оскільки ОСОБА_1 такої згоди не надала, наказ про її переведення на іншу посаду не був винесений, а відповідно є необґрунтованими покликання сторони відповідача про те, що позивачка допустила прогул, перебуваючи на посаді лаборанта.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що дійсно висловлена позивачці пропозиція про переведення на іншу посаду носила ультимативний характер, оскільки у ній зазначалося, що якщо ОСОБА_1 не погодиться на переведення, то її буде звільнено за п.3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку.

Зазначені нелогічні та незрозумілі дії відповідача свідчать лише про одне неможливість визначитись із підставою для звільнення позивача. Попереджають про звільнення за вчинення аморального проступку, а звільняють за прогул.

Крім того, оскаржуваний наказ не містить вказівки на те, з якої посади звільняють позивача, та у який чітко період мав місце прогул в діях позивача.

Зважаючи на вищенаведені обставини, які стороною відповідача у відповідності до положень статті 81 ЦПК України не спростовані, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 ознак прогулу, а відтак правових підстав для її звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку із цим оскаржуваний наказ від 21.02.2022 р. №8-к/тр про звільнення позивача суд вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно доположень ч.1ст.235КЗпП України,у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У зв`язку із скасуванням судом наказу про звільнення позивача ОСОБА_1 , як такого що є незаконним та прийнятим без відповідної правової підстави, суд вважає за необхідне у відповідності до ч.1 ст.235 КЗпП України поновити ОСОБА_1 на посаді викладача іноземної мови Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну.

У відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На виконання вимог ч.2 ст.235 КЗпП України у зв`язку із поновленням позивача на роботі суд вважає за необхідне стягнути з Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції на час звернення до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячнийстрок з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячнийстрок з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

З урахуванням наведеного вище, тримісячний строк оскарження наказу про відсторонення позивачки від посади від 24.01.2022 р. № 23 розпочався 25.01.2022 р. і закінчився 25.04.2022 р.; натомість місячний строк оскарження наказу про звільнення позивачки з роботи від 21.02.2022 р. № 8-к/тр та поновлення її на роботі розпочався 22.02.2022 р. і закінчився 22.03.2022 р. З позовною заявою до суду позивач звернулась лише 10.05.2022 року.

Поряд з цим, у відповідності до положень ст. 234 КЗпП України (в редакції на час звернення до суду) зазначається, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 нього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Враховуючи положення п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України, згідно яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 нього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також зважаючи на запроваджений починаючи з 24.02.2022 року на усій території України воєнний стан, суд вважає за можливе поновити позивачу строки звернення до суду, пропущені з поважних причин.

Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, ст.ст.46,235 КЗпП України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 24.01.2022 року №23 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну від 21.02.2022 року №8-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача іноземної мови Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну.

Стягнути з Львівського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну, код ЄДРПОУ:01275963, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Пекарська, 1а;

Повний текст судового рішення складено та підписано 2022 року.

Суддя: С.Й. Яворський