Рішення

від 08.09.2022 по справі 917/356/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2022 Справа № 917/356/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сервісна бурова компанія», 36007, м. Полтава, вул. Заводська, 8-а; поштова адреса: 36014, м. Полтава, вул. Зигіна, 29,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», 36000, м. Полтава, вул. Небесної сотні, 9/17,

про стягнення 1 161 557,95 грн.,

Секретар судового засідання: Токар А.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

Товариство з обмеженою відповідальності "Українська сервісна бурова компанія" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" про стягнення 1 161 557,95 грн., з них: 1 071 127,20 грн основного боргу за договором №26/02/21ГУМ, 90 430,75 грн пені.

Ухвалою від 20.04.2022 р. прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.05.2022 р. 10:30. 19.05.2022 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16.06.2022 р. 10:00. 03.06.2022 р. (вх. № 3484) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

14.06.2022 р. (вх. № 3769) від позивача надійшла відповідь на відзив; 20.06.2022р. заперечення на відповідь на відзив від відповідача. 16.06.2022р. підготовче засідання відкладено на 02.08.2022р. Протокольною ухвалою від 02.08.2022р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 30.08.2022р. У судовому засіданні під час розгляду справи по суті була оголошена перерва до 08.09.2022р., про що присутні у засіданні представники сторін повідомлені під розписку.

08.09.2022р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задволення позовних вимог та повідомлено, що повне рішення буде складено протягом 10 днів.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне:

26.02.2021р. між сторонами було укладено договір №26/02/21ГУМ про надання сервісних послуг і інженерного супроводу гідравлічних ударних механізмів (ясів)

двосторонньої дії з додатком №1 (арк.справи 9-16). Згідно умов договору, виконавець зобов"язується надати сервісні послуги з інженерного супроводу гідравлічних механізмів замовнику, а замовник прийняти і оплатити належним чином надані послуги, найменування та вартість яких вказані в додатку №1. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021р., а в частині оплати до повного виконання, з можливістю пролонгації на 1 календарний рік. Обсяг наданих послуг визначається в Актах наданих сервісних послуг, складених відповідно до умов даного договору. Згідно пояснень сторін, строк дії договору було продовжено на 2022р.

Порядок платежів та розрахунків регламентовано розд.2 договору, яким, серед іншого, передбачено оплату наданих послуг протягом 40 (сорока) календарних днів після підписання сторонами Акту наданих сервісних послуг.

Як вказує позивач, ним на виконання умов договору було надано відповідачу послуг на суму 2 982 410,10 грн, які були частково оплачені на суму 1 911 282,90 грн. Вказане не заперечується відповідачем; акти надання послуг та докази чпсткової оплати надані позивачем разом з позовною заявою та досліджені судом у сукупності з іншими доказами (арк.справи 18-51).

У зв"язку з тим, що неоплаченими залишилися послуги на суму 1 071 127,20 грн., позивач просить стягнути цю суму заборгованості, нарахувавши та заявивши до стягнення також 90 430,75 грн. пені за прострочення виконання зобов"язання.

Відповідач, заперечуючи проти позову, наполягає на тому, що відповідач не мав можливості виконати зобов"язання по договору у зв"язку з форс-мажорними обставинами, а саме:

- введенням на території України воєнного стану:

- забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь;

- накладення арешту на рахунки.

Саме ці обставини, за твердженням відповідача, були форс-мажорними для виконання зобов`язання перед позивачем.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи із змісту укладеного Договору, він за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору надання послуг та договору підряду.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріалами справи підтверджується, що залишок боргу за Договором в сумі , заявленій до стягнення, відповідач не сплатив у порушення умов Договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості виконаних робіт та наданих послуг у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості з оплати вартості виконаних робіт та наданих послуг в загальному розмірі 1071127,20 грн.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня, нарахована за прострочення виконання зобов"язання по кожному Акту (розрахунок а.с.7-8).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати вартості виконаних робіт та наданих послуг. Пунктом 5.2 Договору встановили, що за несплату замовником платежів в терміни, встановлені договором, виконавець має право пред"явити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, від суми платежу за кожен день прострочки.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем, та встановлено, що при нарахуванні пені позивачем не враховано приписи ч.5 ст.254ЦК України; за перерахунком суду, обґрунтованою є пеня у розмірі 89 622,67 грн.

Відхиляючи заперечення відповідача проти позову, які стосуються наявності форс-мажору, що, на думку відповідача, і звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язання, і свідчить про передчасність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, суд звертається, серед іншого, до розділу 7 Договору від 26.02.2021р. Так, сторони погодили звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, якщо це виявилося наслідком дії обставин непереборної сили (повінь, землетрус, інші стихійні лиха, війна і військові дії, блокада, дії урядів). Строк виконання зобов`язань відкладається відповідно на час, впродовж якого будуть діяти такі обставини. Дія непереборної сили повинна бути підтверджена довідкою Торгово-промислової палати України (її регіональним відділенням). Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за цим договором, повинна негайно (але не пізніше 5 (п`яти) днів після настання дії обставин, вказаних в п. 6.1.) сповістити іншу Сторону про виникнення, характер і можливий строк дії таких обставин. Результатом виникнення форс-мажорних обставин є продовження терміну виконання даного Договору на період їх дії, якщо Сторони не вирішили інакше. Якщо форс-мажорні обставини тривають більше ніж три місяці, кожна Сторона має право відмовитися від даного Договору, шляхом письмового повідомлення направленого іншій Стороні. П. Неповідомлення про настання чи припинення дії обставин непереборної сили та ненадання документів, що засвідчують обставини непереборної сили, виданих Торгово-промисловою палатою України, позбавляє Сторону права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання)свої обов`язків за Договором.

Суд зветає увагу, що обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору. Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

У даній справі заборгованість у більшій частині виникла до 24.02.2022р. та пеня за порушення виконання зобов"язання також нарахована за період, що не охоплений існуванням форс-мажору; що стосується тієї частини заборгованості та пені, що утворилася після початку військової агресії відповідачем не доведено неможливість виконання зобов"язання саме внаслідок цього форс-мажору; стосовно частини заборгованості та нарахувань, що виникли після набрання законної сили Постановою Правління НБУ №44 від 08.03.2022р. «Про внесення змін до постанови правління Національного Банку України від 24.02.2022р.№18» , суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, що Відповідач вчинив дії, спрямовані на своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що має наслідком неможливість посилатися на відповідні обставини в якості підстав для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору щодо своєчасного проведення розрахунків відповідно до наведених вище положень договору (п.7.3, п.7.6). Той факт, що прийняття НБУ даної Постанови та набрання нею законної сили 22.03.2022р. є загальновідомим фактом та не потребувало будь-яких повідомлень для контрагентів з боку відповідача, суд оцінює критично.

Крім того, накладення арешту на використання майна та заборони на розпорядження майном ухвалами Октябрського районного суду від 04.04.2022р., на які посилається відповідач, не може бути підставою звільнення відповідача від обов`язку виконати договірне зобов`язання.

Відтак, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірності та обгрунтованості позовних вимог.

Втім, вирішуючи питання про стягнення пені з відповідача, суд, враховуючи усі вищенаведені обставини справи у сукупності, вважає за доцільне скористатися правом на зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, виходячи з наступного:

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відтак, у даному конкретному спорі, суд враховує: часткове здійснення оплат за договором відповідачем на суму 1 911 282,90 грн (що перевищує суму, яка залишилася несплаченою); наявність обставин, описаних вище, пов"язаних з воєнним станом та особливо - зупиненням здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, до яких належить відповідач, які (обставини) хоч і не прийняті судом як підстави для відмови у задоволенні позову, проте враховуються як достатні підстави для зменшення розміру неустойки; поведінку відповідача та його представника у судовому процесі (за об"єктивної неможливості повідомити сторін про судовий розгляд через припинення відправки кореспонденції представники відповідача самостійно з"являлися до суду для отримання процесуальних документів та участі у судових засіданнях, у встановлені строки подано усі заяви по суті спору, що свідчить про добросовісне користування процесуальними правами та відсутність наміру затягувати судовий процес). В цілому відповідач не заперечував факт наявності заборгованості та надавав докази того, що з березня по червень усі платежі, які він намагався провести (в т.ч. й на користь позивача) були відхилені банком. Відтак, враховуючи вищенаведене та усі обставини справи у сукупності, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, присудженої до стягнення, до 60 000,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно судових витрат:

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача визнані обгрунтованими в частині основного боргу та 89 622,67 грн. пені, сума судового збору у розмірі 17 411,25 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача (при обрахунках не враховується зменшення розміру пені за ініціативою суду).

За ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено до стягнення 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що між Позивачем та адвокатським об"єднанням «Юстік» в особі керуючого партнера Карасенко Олени Олександрівни було укладено Договір про надання правової допомоги № 1503/22 від 15.03.2022 р., відповідно до якого адвокатське об`єднання приймає доручення Клієнта (позивача) та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу.

Додатковою угодою № 1 від 15.03.2022 р. до вищевказаного Договору визначено конкретне доручення Клієнта, а саме надання правової допомоги щодо питання стягнення заборгованості в межах господарських правовідносин клієнта з ТОВ «Сервіс Ойл», серед іншого, за Договором № 26/02/21, що включає: - вивчення та аналіз господарських та первинних бухгалтерських документів; - надання правових консультацій і роз`яснень; - складання позовної заяви і т.д. Вартість таких послуг складає 10 000,00 грн. без ПДВ.

17.05.2022 р. Адвокатом було надано звіт (опис) про обсяг наданої правової допомоги та підписаний сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.04.2022.

Суду надані докази фактичного надання адвокатом правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги та оплати їх вартості: копії договору про надання правової допомоги, додаткової угоди №1; звіту (опису) про обсяг наданої правової допомоги; акту наданих послуг; платіжне доручення №1 від 14.04.2022р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність адвоката Карасенко О.О.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

З огляду на наявні матеріали справи та встановлені обставини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 993,04 грн.

Керуючись статтями 129, 232 - 234, 237, 238 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ОЙЛ» (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська сервісна бурова компанія» (36007, м.Полтава, вул.Заводська,8А, поштова адреса: 36014, м.Полтава, вул.Зигіна, 29, код ЄДРПОУ 38194778) 1 071 127,20 грн. основного боргу, 60 000,00 грн. пені, 17 411,25 грн. судового збору,

9 993,04 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 29.09.2022р. (у зв"язку з перебуванням судді Мацко О.С. на лікарняному до 28.09.2022р. включно).

СуддяО.С.Мацко