Ухвала

від 29.09.2022 по справі 320/5196/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю

за виконанням рішення суду

29 вересня 2022 року м.Київ № 320/5196/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Поліської районної державної адміністрації, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним наказ №35-ОД від 04.12.2019 Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (винесеного його підрозділом - Управлінням соціального захисту Поліської районної державної адміністрації Київської області), яким безпідставно припинено ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та вилучено посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 17.04.2002, видане Київською обласною державною адміністрацією;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації відновити ОСОБА_1 статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видати посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 11.07.2018 №551.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ №35-ОД від 04.12.2019 Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193459), винесеного його структурним підрозділом Управлінням соціального захисту населення Поліської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 03193713), яким безпідставно припинено ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та вилучено посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 17.04.2002, видане Київською обласною державною адміністрацією; зобов`язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193459) відновити ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видати посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Рішення суду набрало законної сили 24.03.2021.

На виконання рішення суду позивачеві 09.06.2021 видано виконавчий лист по справі.

13.10.2021 до канцелярії Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Свою вимогу, заявник обґрунтовує тим, що він звернувся до відділу примусового виконання рішень, яким 28.07.2021 відкрито виконавче провадження №66288609, проте рішення залишається не виконаним на день його звернення до суду.

Дана заява була передана судді для подальшого розгляду 26.09.2022, що підтверджується відповідним актом, складеним працівниками відділу ДЗК суду.

Розглянувши дану заяву та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказаною нормою Кодексу адміністративного судочинства України визначено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №320/5196/20, суд враховує, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. від 28.07.2021 відкрито виконавче провадження №66288609 щодо примусового виконання виконавчого листа №320/5196/20, виданого 09.06.2021 про зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації відновити ОСОБА_1 статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видати посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Виконавче провадження з примусового виконання рішення відкрите та триває.

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Отже, на час звернення ОСОБА_1 з даною заявою, не завершена процедура виконання судового рішення органами державної виконавчої служби, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки відсутні об`єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.

В межах виконавчого провадження ВП №66288609 державний виконавець здійснюватиме контроль за виконанням рішення суду. Тому встановлювати додатковий контроль за виконанням рішення немає потреби.

Відтак, враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, враховуючи відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі №320/5196/20, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №320/5196/20.

Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №320/5196/20, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.