Рішення

від 23.02.2021 по справі 320/5196/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м.Київ №320/5196/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Поліської районної державної адміністрації, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним наказ №35-ОД від 04.12.2019 Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (винесеного його підрозділом - Управлінням соціального захисту Поліської районної державної адміністрації Київської області), яким безпідставно припинено ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та вилучено посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 17.04.2002, видане Київською обласною державною адміністрацією;

- зобов`язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації відновити ОСОБА_1 статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видати посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 11.07.2018 №551.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зазначене рішення позивач вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, присвоюється статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видається відповідне посвідчення.

За наведених обставин, позивач стверджує, що рішення Департаменту є незаконним та порушує право позивача щодо наявності в нього статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1.

Ухвалою суду від 07.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 25.09.2020 витребувано з Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації належним чином засвідчені копії матеріалів Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, які стали підставою для прийняття рішення оформленого протоколом засідання комісії від 14.11.2019 №12-19, про визнання безпідставно виданим ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії (серії НОМЕР_2 ) та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (серії НОМЕР_1 ); належним чином засвідчені копії матеріалів, що стали підставою для прийняття наказу №35-ОД від 04.12.2019 про припинення статусу потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою суду від 14.12.2020 було залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Управління соціального захисту населення Поліської районної державної адміністрації та запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 28.01.2021 були витребувані у відповідачів наступні докази: копію трудової книжки ОСОБА_1 та докази, які підтверджують фактичну відсутність проживання чи працевлаштування ОСОБА_1 у період з 01.06.1988 по 31.07.1992 на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

29.01.2021 та 22.02.2021 на виконання вимог суду, від Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації та Поліської районної державної адміністрації соціального захисту населення надійшли копії витребуваних доказів.

Водночас, відповідачі не скористалися своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

17.04.2002 Київською обласною державною адміністрацією було видане ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 від 17.04.2002 як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії (підстава - посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Київською обласною державною адміністрацією щодо якого було встановлено причинний зв`язок захворювання та інвалідності з впливом аварії на ЧАЕС).

Згідно експертного висновку Київської обласної спеціалізованої ЛКК, вказана комісія на засіданні № І від 30.01.2002, розглянувши звернення позивача на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, встановила, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 9).

Відповідно до довідки до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії обласної спеціалізованої МСЕК від 23.02.2010 серії КИО-1 №332644, позивачеві довічно встановлено з 01.03.2010 другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності: захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 8).

В подальшому, 14.11.2019, комісією Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, було вирішено, на підставі висновку Поліської райдержадміністрації про безпідставну видачу довідки - додатку №7, яка слугувала підставою для видачі посвідчення 4 категорії, та відсутністю підстав для віднесення до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, визнати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 виданим безпідставно ОСОБА_1 та вилучити їх (а.с.11).

З витягу з наказу Поліської районної державної адміністрації Київської області від 04.12.2019 №35-ОД "Про припинення статусу потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи" вбачається, що посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 від 17.04.2002, видане Київською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 4 категорії вирішено вилучити та визнано вважати виданим безпідставно (а.с.10).

З листа Поліської районної державної адміністрації Київської області від 02.10.2019 №07-17-7/1289 вбачається, що підставою для вилучення у позивача посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 є проведення перевірки, за наслідком якої було встановлено, що ОСОБА_1 проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 менше чотирьох років (а.с. 35).

З довідки Радинської сільської ради Поліського району Київської області №529 від 30.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з дня свого народження, з 23.12.1967 по 07.08.1985, з вибуттям на навчання до вищого навчального закладу згідно записів в погосподарських книгах №1 Радинської сільської ради на 1967-1985 роки та записів в будинковій книзі Радинської сільської ради; з 21.08.1992 по 24.07.2018, з вибуттям на інше місце проживання згідно записів в погосподарських книгах №1 Радинської сільської ради на 1992-2018 роки, та записів в будинковій книзі Радинської сільської ради (а.с. 36).

З копії військового квитка позивача серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач проходив військову службу у період з 28.06.1986 по травень 1988 року, а саме: з 26.06.1986 по 25.10.1986 у військовій частині № НОМЕР_4 ; з 28.10.1986 по травень 1988 у військовій частині № НОМЕР_5 (а.с. 33, 34).

Згідно із довідкою виконкому Максимовицької сільської ради Поліського району Київської області від 17.02.2020 №66 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 24.07.2018 по даний час (а.с. 13).

Вважаючи, протиправним наказ Поліської районної державної адміністрації Київської області №35-ОД від 04.12.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.

Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 9 Закону України від 28.02.1991 N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

Відповідно до статті 11 Закону N 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Згідно положень пункту 4 частини першої статті 14 Закону N 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

З аналізу норм права вбачається, що обов`язковою умовою для встановлення причинного зв`язку є підтвердження його під час стаціонарного обстеження медичною комісією визначеного рівня.

При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час видачі позивачеві посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, порядок видачі таких посвідчень здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №51).

Згідно з пунктом 3 Порядку №51 Інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком (додаток №11). Зазначене посвідчення без вкладки з 1 січня 1997 р. вважається не дійсним.

Якщо після чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не підтверджено будь-яку групу інвалідності, посвідчення категорії 1 підлягає заміні на посвідчення іншої категорії відповідно до законодавства.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 17 квітня 2002 року позивачу було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорія 1) та вкладку до нього № НОМЕР_6 .

При цьому, як встановлено судом, вказане посвідчення було видане позивачу шляхом заміни, оскільки до цього, статус позивача як особи, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС був документований посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії № НОМЕР_2 (категорія 4).

Тобто, суд звертає увагу, що суб`єкти видачі довідок двічі знайшли правові підстави для видачі позивачу посвідчень особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року №187 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №626/12500, визначено, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.

Підпунктом 3.2 пункту 3, підпунктом 4.2 пункту 4, підпунктами 5.1, 5.3 та 5.4 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що одним із завдань Комісії є перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Комісія зобов`язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (із змінами).

Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов`язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно. Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії. Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення Комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

З обставин справи убачається, що до висновків про безпідставність видачі позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильській АЕС категорії 1, відповідач дійшов з огляду на те, що не було підтверджено період проживання ОСОБА_1 на території посиленого радіоекологічного контролю.

Проте, матеріали справи містять довідку Радинської сільської ради Поліського району Київської області від 30.09.2019 №529, згідно змісту якої, позивач дійсно проживав та був зареєстрований в с. Радинка Поліського району Київської області з 23.12.1967 по 07.08.1985 та з 21.08.1992 по 24.07.2018 року.

З воєнного квитка позивача вбачається, що він у період з 28.06.1986 по травень 1988 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР.

З копії паспорту позивача вбачається, що з 24.07.2018 року по даний час позивач зареєстрований та проживає в с.Максимовичі Поліського району Київської області.

Однак, зважаючи на те, що з часу встановлення позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи вперше, минуло майже 20 років, і документів, які у 2002 році були підставою для встановлення позивачу цього статусу, відповідачем не надано (зокрема, довідки - додатку №7, який слугував підставою для видачі позивачеві посвідчення 4 категорії та висновку Поліської райдержадміністрації про безпідставність видачі такого додатку №7), як і не надано документів прийняття Комісією оскаржуваного рішення у тому вигляді, у якому воно прийняте, без детального аналізу, без оцінки кожного наявного документу, а відтак є необґрунтованим. При цьому, відповідачами залишено без уваги період та місце проходження позивачем військової служби у період з 28.06.1986 по травень 1988 року.

Водночас, відповідно до абзацу 8 пункту 10 Порядку №51 посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок

інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Таке саме положення міститься й у абзаці 6 п.11 Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 11.07.2018 №551, діючим на день розгляду справи.

Тобто, підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії щодо якого встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Як вбачається з матеріалів справи, експертним висновком № 22952 від 30.01.2002 на засіданні № 1 Київської обласної спеціалізованої ЛКК встановлено, що захворювання позивача ендосупраселярна аденома гіпофізу, гіперпродуцируюча, синдром акромегалії, второнний гіпотиреоз середньої важкості - пов`язане саме з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 9).

Суд звертає увагу, що інших захворювань, ніж - ендосупраселярна аденома гіпофізу, гіперпродуцируюча, синдром акромегалії, второнний гіпотиреоз середньої важкості, які б могли вплинути на інвалідність позивача при проведенні експертизи встановлено не було, а отже саме зазначене захворювання було підставою для встановлення ОСОБА_1 інвалідності 2 групи.

Зважаючи на те, що причиною захворювання, яке призвело до інвалідності позивача, є вплив аварії на ЧАЕС, що встановлено медичною комісією, суд дійшов висновку, що позивач набув право на встановлення йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.

Отже, з системного аналізу положень статей 9, 11, 14 Закону № 796-XII вбачається, що будь-яка особа з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо якої встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, належить до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 в справі № 826/3650/17.

Приписами статті 65 Закону №796-XII встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

З 10.09.2019 позивачеві встановлено безстроково ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0086363 від 12.09.2019.

Відтак, оскільки позивач є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи та причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідною медичною установою, суд дійшов висновку про наявність у позивача достатніх та необхідних правових підстав для надання йому правового статусу особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.

Щодо виключення із правового поля поняття зони посиленого радіоекологічного контролю, суд зазначає наступне.

Так, визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з вказаною нормою, до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов`язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким статтю 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено, а також виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Суд вважає, що виключення із правового регулювання зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зони посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015. У той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.

Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля поняття зона посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки правомірність отримання цього статусу до 01.01.2015 не була спростована відповідачами, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

У даному випадку, оскільки рішення Комісії призводить до погіршення правового статусу особи, що в контексті змісту Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод може розцінюватись як невиправдане втручання держави у права особи, гарантовані Конвенцією, що не відповідає принципу пропорційності заходу, меті такого втручання, а також принципу правової визначеності, суд убачає підстави для визнання рішення відповідача необґрунтованим та визнання його протиправним.

При цьому, суд наголошує, що на підставі приписів статті 245 КАС України можна зробити висновок, що у разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень (п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб`єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб`єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 8 КАС України встановлює, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи положення ч.2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про те, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, та скасувати наказ 35-ОД від 04.12.2019.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Департамент соціальної політики Київської міської ради відновити позивачеві статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) та видати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б синього кольору, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що єдиною підставою для скасування позивачеві статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та вилучення відповідного посвідчення був висновок Поліської райдержадміністрації про безпідставну видачу довідки додаток №7, яка слугувала підставою для видачі посвідчення 4 категорії, однак в ході судового розгляду даної справи суд дав оцінку оскаржуваному рішенню та дійшов висновку, що надані відповідачем докази не спростовують наявності причинного зв`язку між захворюванням та впливом Чорнобильської катастрофи в разі документального підтвердження цього факту спеціалізованою медико-соціальною комісією.

Таким чином, з метою належного способу захисту порушених прав позивача, зважаючи на встановлений ОСОБА_1 уповноваженим органом зв`язок інвалідності з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, необґрунтованість рішення відповідачів не можуть бути перешкодою для визнання такої особи потерпілою від Чорнобильської катастрофи з видачею відповідного посвідчення. Тому, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним наказу Державного департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (винесеного його підрозділом - Управлінням соціального захисту Поліської районної державної адміністрації Київської області) №35-ОД від 04.12.2019, яким безпідставно припинено ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та вилучено посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 17.04.2002, видане Київською обласною державною адміністрацією та зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відтак дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Водночас, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Також, суд враховує, що Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 11.07.2018 №551, діючим на день розгляду справи, передбачено, що особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії Б синього кольору.

Тому, з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, позаяк наявність у позивача статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 підтверджується матеріалами справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача відновити статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати позивачеві посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б синього кольору.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ №35-ОД від 04.12.2019 Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193459), винесеного його структурним підрозділом Управлінням соціального захисту населення Поліської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 03193713), яким безпідставно припинено ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_7 ) статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та вилучено посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_1 від 17.04.2002, видане Київською обласною державною адміністрацією.

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193459) відновити ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_7 ) статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та видати посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.