Постанова

від 28.09.2022 по справі 160/13775/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/13775/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Батіщева С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (суддя Юхно І.В., м. Дніпро) у справі № 160/13775/21

за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У серпні 2021 року Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач або скаржник), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: форми «В1» №000117/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021 та форми «В4» №000118/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено. Суд дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що наявність первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій. Скаржник зазначає, що у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників. Вказує, що актом перевірки зафіксовано неправомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ, у січні 2021 року, та фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення по декларації з ПДВ за січень 2021 року ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» з наступними контрагентами: ТОВ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД «УНІВЕРСАЛ», ТОВ «ЕКОТЕХЗАХИСТ», ТОВ «НВП «ПРОМГІДРОМАШ», ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «УКРПРОМАЗІЯ», ТОВ «ТД РОКАДА», ТОВ «ЕВРОСТИЛЬ-ІНСТРУМЕНТ», КОМПАНІЯ «ЗІК» ТОВ, ТОВ «КОРТАС». Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому вказує, що відповідач уникає посилань на конкретні порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, не вказує докази, які суд першої інстанції не дослідив, а сама скарга мотивована виключно незгодою відповідача з рішенням суду першої інстанції.

З огляду на це, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційних скарг заперечив, підтримавши висновки суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) зареєстроване 08.04.2004 у якості юридичної особи (запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2004 №12271200000001364).

За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний); 07.10 Добування залізних руд; 19.10. Виробництво коксу та коксопродуктів; 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 85.32. Професійно-технічна освіта; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 86.10 Діяльність лікарняних закладів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.21 Будівництво трубопроводів.

Наказом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.03.2021 відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року (вх.№9029950347 від 19.02.2021) з урахуванням уточнюючих розрахунків.

29.03.2021 копію вищевказаного наказу разом з направленнями на перевірку від 25.03.2021 №113/32-00-07-01-02-25, №114/32-00-07-01-02-25, №115/32-00-07-01-02-25 вручено начальнику відділу управління оподаткування адміністрації з фінансів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Задорожній Т.І., про що свідчить особистий підпис останньої на наявних в матеріалах справи копіях направлень.

Правомірність призначення та проведення вказаної перевірки в межах заявленого до розгляду спору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не оскаржується.

У період з 29.03.2021 по 16.04.2021 Східним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків, на підставі вищевказаного наказу та направлень було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року (вх. №9029950347 від 19.02.2021) з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Східним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 23.04.2021 №315/32-00-07-01-03-27/24432974, у висновках якого зазначено, що наведена в акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах даних ДПС та зібрана в рамках організації і проведення цієї перевірки, у тому числі представлена платником податків, та результати її опрацювання є відповідно до п.п. 19-1.1.46 п.19-1 ст. 19-1, п.74.3 ст.74 і п,п.83.1.2 п.83.1 ст.83 ПК України підставою для висновків, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановлено порушення:

- п.п. «а» п. 198.1, абзаців першого - третього п. 198.2, абзаців першого - другого п.198.3, 198,6, ст. 198, з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами), завищено суму податкового кредиту у січні 2021 року у сумі 5 127 934 грн. внаслідок чого порушено:

-порушення п.200.1, абз. «в» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VІ (зі змінами) в частині завищеним суми від`ємною значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 4 992 грн.

-порушення п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VІ (зі змінами) в частині завищення суми, шо підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку на 5 122 942 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» №000117/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, за січень 2021 року на суму 5122942,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 2561471,00 грн. (відповідно до розрахунку зменшення суми бюджетного відшкодування та штрафних (фінансових) санкцій розмір штрафу відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України складає 50%);

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №000118/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2021 року на суму 4992,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті без достатніх на те правових підстав, оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга за вих. № 851-12/32 від 02.06.2021).

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України було прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 28.07.2021 року № 17277/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в Акті перевірки контролюючим органом не вказано жодних недоліків первинних документів, наданих ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Стосовно посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості працівників/фахівців, дозвільних документів, основних засобів та виробничих потужностей, орендованих приміщень та обладнання для виконання даних робіт), значну територіальну віддаленість від об`єктів ремонту, суд зазначив, що наявність реєстрації контрагента як платника ПДВ на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення контрагентами дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Також, суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження по операціям з ТОВ «ЕКОТЕХЗАХИСТ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМГІДРОМАШ», ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ»,ТОВ «УКРПРОМАЗІЯ», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РОКАДА», ТОВ «КОРТАС», ТОВ «ЄВРОСТИЛЬ-ІНСТРУМЕНТ», КОМПАНІЯ «ЗІК» ТОВ. Контролюючим органом, у свою чергу, в ході судового розгляду не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об`єктивних обґрунтувань про здійснення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вищевказаних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість. Суд першої інстанції звернув увагу, що формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Також, згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, фінансово-господарські операції, за наслідками яких підприємство формує податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження під час вирішення цієї справи.

Зі змісту додатку №9 до акту перевірки від 23.04.2021 №315/32-00-07-01-03-27/24432974 колегією суддів встановлено, що обґрунтуванням висновків відповідача про порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України стали фінансово-господарські взаємовідносини за січень 2021 з контрагентами ТОВ «ЕКОТЕХЗАХИСТ» (код ЄДРПОУ 36877072), ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМГІДРОМАШ» (код ЄДРПОУ 41395272), ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 40049460), ТОВ «УКРПРОМАЗІЯ» (код ЄДРПОУ 39895434), ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РОКАДА» (код ЄДРПОУ 32510768), ТОВ «КОРТАС» (код ЄДРПОУ 43480558), ТОВ «ЄВРОСТИЛЬ-ІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 40542548), КОМПАНІЯ «ЗІК» ТОВ (код ЄДРПОУ 13458870).

В свою чергу, зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачем у перевіреному періоді здійснювались правовідносини з контрагентами за договорами:

-з ТОВ «ЕКОТЕХЗАХИСТ» (Постачальник) договір № 1600 від 08.10.2020 про надання послуг з вивозу відходів, накопичених на полігоні для захоронення промислових і будівельних відходів шлакопереробної дільниці Доменного цеху № 1, для видалення екологічно безпечним способом згідно Технічного завдання;

-з ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМГІДРОМАШ» (Постачальник) договір № 37 від 22.01.2018 про ремонтні та відновлювальні роботи обладнання;

-з ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) договір № 140 від 24.01.2019 про поставку мазуту 100 паливного малозольного, малосірчистого;

-з ТОВ «УКРПРОМАЗІЯ» (Постачальник) було укладено договір № 584 від 14.03.2019 про поставку коврика брудопоглинаючого;

-з ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РОКАДА» (Постачальник) договір № 2015 від 04.10.2019 про поставку послуг своїм технологічним транспортом, екскаватор типу «зворотна лопата»;

-з ТОВ «КОРТАС» (постачальник) договір № 1586 від 20.10.20 про поставку дисків муфти;

-з ТОВ «ЄВРОСТИЛЬ - ІНСТРУМЕНТ» (постачальник) договір № 1984 від 27.09.2019 про поставку слюсарного інструменту (ножиці 8"(20мм) для холодної вулканізації, круглогубці 1-200 з ізольованою ручкою до 1000 В, свердла, набір гир, бур по бетону, краскопульт для компресора, дробина, тросоріз, ланцюг круглозвенний, тачка);

-з ТОВ «КОМПАНІЯ «ЗІК» (постачальник) договір № 428 від 19.03.2020 про поставку елементу ущільнюючого 1190x1070x40, газоущільнюючого клапана завантажувального пристрою доменої печі.

Також, в акті перевірки наявні відомості про те, що позивачем на підтвердження виконання умов зазначених договорів для перевірки надавались, зокрема: податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти прийому-передачі відходів, договори, інформація щодо стану розрахунків між підприємствами.

В акті перевірки також зазначається, що під час перевірки використовувалась інформація комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби. Разом із цим, відповідні електронні витяги з інформаційних баз даних податковим органом на підтвердження своєї позиції до суду не надані, підстави внесення відповідної інформації до вказаних баз даних суду не відомі.

Щодо ТОВ «ЕКОТЕХЗАХИСТ». Контролюючий орган стверджує про відсутність у вказаного підприємства дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, щодо устаткування, пов`язаного з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням, транспортуванням, утилізацією чи знешкодженням небезпечних або шкідливих речовин. Разом з тим, скаржник зазначає, що вказане товариство не є фактичним виконавцем робіт і послуг, які реалізовано на адресу позивача, а саме перевезення промислових і будівельних відходів 4 класу небезпеки доменного шлаку. Серед виконавців цих робіт контролюючий орган перелічує декілька підприємств, зокрема ТОВ «ПРОМБУДРЕСУРС КР», «ЕКО-ФОРС», ТОВ «ЛІКО-ГРУП», ТОВ «СМ АВТО КР», ТОВ «БІЗНЕС ЛОГІСТІК», ТОВ «МІЖНАРОДНА ТОРГОВА ТРАНСПОРТА КОМПАНІЯ»» ТОВ «ОМЕГА ЛОГІСТИК ПІВДЕНЬ».

Узагальнюючи наведену в акті перевірки інформацію, слід зазначити, що всі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на даних інформаційних баз, жодних доказів проведення перевірок вказаних контрагентів або зустрічних звірок суду не надано.

На думку колегії суддів, така інформація не може вважатися належним доказом, яка підтверджують склад податкового правопорушення, а може бути лише підставою для перевірки.

Доводи щодо відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки у ТОВ «ЕКОТЕХЗАХИСТ» не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки скаржник не обґрунтував належним чином його обов`язковість, а разом з тим, навіть попри вчинення контрагентом позивача порушення у сфері охорони навколишнього середовища, охорони праці, тощо, це не є законодавчо визначеною підставою позбавлення права на формування отримувачем такої послуги податкового кредиту, якщо фактично господарська операція була здійснена.

Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, правовідносини позивача з вищевказаними контрагентами-постачальниками підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення операцій.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Апеляційний суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018, згідно якого відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції стосовно доводів позивача про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості працівників/фахівців, дозвільних документів, основних засобів та виробничих потужностей, орендованих приміщень та обладнання для виконання даних робіт), значну територіальну віддаленість від об`єктів ремонту, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо, а в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Також, колегія суддів зазначає, що скаржником не спростовано відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, що господарські операції позивача із контрагентами спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності.

Суд першої інстанції також правильно відхилив доводи контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15, від 25 серпня 2022 року у справі № 808/2359/17.

Суд вважає за необхідне дотримуватися позиції, викладеної в п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко і Лозенко проти України». Відповідно до вказаної позиції суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівами». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Також, при вирішенні даної справи судом враховано практику Європейського суду з прав людини, згідно якої платник податків не має нести відповідальності за протиправні дії своїх контрагентів. Така позиція висловлена у справах «Інтерсплав проти України», «Булвес проти Болгарії» та інших. Так, Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № Е991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що зараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який находився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з контрагентами ТОВ «ЕКОТЕХЗАХИСТ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМГІДРОМАШ», ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «УКРПРОМАЗІЯ», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ РОКАДА», ТОВ «КОРТАС», ТОВ «ЄВРОСТИЛЬ-ІНСТРУМЕНТ», КОМПАНІЯ «ЗІК» ТОВ, мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Натомість, доводами апеляційної скарги відповідача цей висновок не спростовано.

Водночас, апеляційний судом зі змісту матеріалів справи встановлено, що позивач допустив порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, оскільки сформував податковий кредит по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД УНІВЕРСАЛ» на підставі виписаної податкової накладної №7 від 06.11.2020, яку зареєстровано з порушенням строку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 04.02.2021, що свідчить про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ - 12100, 00 грн. у січні 2021 року. Ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення форми «В4» №000118/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021, «В1» №000117/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку, за січень 2021 року у розмірі 5110842,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2555421,00 грн. дійсно є протиправними і підлягають скасуванню.

В свою чергу, спірне податкове повідомлення-рішення форми «В1» №000117/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку, за січень 2021 року у розмірі 12100,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6050,00 грн. є правомірним.

Однак, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення форми «В1» №000117/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021 є протиправним повністю.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення та лише відтворюють дані акту перевірки та відзиву на позов.

Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З цих підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду слід скасувати стосовно визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» №000117/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку, за січень 2021 року у розмірі 12100,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6050,00 грн., та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Крім того, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», становить 2270 грн.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 22700,00 грн. за подання адміністративного позову, що дорівнює 10 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позов задовольняється частково, а саме в сумі (5122942,00+2561471+4992)- (12100,00+6050,00)= 7 689 405-18250=7 671 255, що складає 99,76% від заявленої ціни позову, а тому перерозподіл судових витрат слід здійснити згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, стягнувши на користь позивача з відповідача частину сплаченого судового збору 22700,00 грн * 99,76% =22645,52 грн.

Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 160/13775/21 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» №000117/32-00-07-01-03-32 від 21.05.2021, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку, за січень 2021 року у розмірі 12100,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 6050,00 грн., та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 22645,52 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658).

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 160/13775/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко