Постанова

від 29.09.2022 по справі 640/18583/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18583/20 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополя, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного Управління Державної Податкової Служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополя яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1346627/40936238 від 06.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 03.09.2019 видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігран» на суму ПДВ 28500,00 грн.

- зобов`язати Державну Податкову Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 03.09.2019 року видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігран» на суму ПДВ 28500,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1346627/40936238 від 06.12.2019;

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 03.09.2019 року видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігран» на суму ПДВ 28500,00 грн.

У подальшому, позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/18583/20.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою клопотання про встановлення судового контролю задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки постанова державного виконавця від 04 січня 2022 року податковим органом не була виконана, вказане свідчить про наявність підстав для підстав для встановлення судового контролю.

На думку апелянта, загальний порядок виконання судового рішення залишається не виконаний, тому єдиним способом до спонукання податкового органу дло виконання рішення, яке набрало законної сили є встановлення судового контролю.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2021, яке набрало законної сили 12.08.2021, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

15 листопада 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 67474439, відповідно до якої згідно частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, боржника зобов`язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду та невідкладно повідомити про це державного виконавця.

У зв`язку з невиконанням боржником судового рішення у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк, 04.01.2022 державним виконавцем було видано постанову про накладання штрафу, якою встановлено невиконання боржником судового рішення у встановлений законом строк, повторно зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати судове рішення, та накладено на останнього штраф 5100,00 грн.

Оскільки постанова державного виконавця від 04.01.2022 боржником також не була виконана, 11.02.2022 постановою державного виконавця на боржника було повторно накладено штраф в сумі 10 200 грн.

Крім того, державний виконавець звернувся до Національної поліції України з повідомленням від 16.02.2022 № 67474439/20.1/22) про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України.

Як наслідок, 16.02.2022 в зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавче провадження № 67474439 було закінчено на підставі п. 11 частини першої статті 39 та згідно частини третьої ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто до суду, що його видав.

Відтак, з огляду на невиконання вказаного рішення, позивачем було подано заяву про встановлення судового контролю.

Відмовляючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконання судового рішення потребує методологічного забезпечення в частині обрахунку суми податку на додану вартість, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН, тому вимога ТОВ «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 640/18/583/20 в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 03.09.2019 шляхом зобов`язання Державну податкову службу подати звіт про виконання зазначеного судового рішення у 10 денний строк є необґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

При цьому, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

У даному випадку, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1346627/40936238 від 06.12.2019;

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 03.09.2019 року видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігран» на суму ПДВ 28500,00 грн.

З огляду на вказане, відповідач з дня набрання судовим рішенням законної сили, зобов`язаний був виконати таке рішення суду.

Європейський суд з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Проте, з часу набрання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2021 законної сили відповідачем не вчинено дій, спрямованих на реальне виконання вказаного судового рішення.

Слід відмітити, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в частині першій цієї статі зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень у адміністративних справах - це, у тому числі, особлива форма правосуддя, діяльність суду пов`язана із реалізацією судових актів у адміністративних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 67474439, що та вказаною постановою боржника зобов`язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду та невідкладно повідомити про це державного виконавця.

У зв`язку з невиконанням боржником судового рішення у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк, 04.01.2022 державним виконавцем було видано постанову про накладання штрафу, якою встановлено невиконання боржником судового рішення у встановлений законом строк, повторно зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати судове рішення, та накладено на останнього штраф 5100,00 грн.

Оскільки постанова державного виконавця від 04.01.2022 боржником також не була виконана, 11.02.2022 постановою державного виконавця на боржника було повторно накладено штраф в сумі 10 200,00 грн.

Також державний виконавець звернувся до Національної поліції України з повідомленням від 16.02.2022 № 67474439/20.1/22 про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України.

16 лютого 2022 року у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавче провадження № 67474439 було закінчено на підставі п. 11 частини першої статті 39 та згідно частини третьої ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто до суду, що його видав.

З огляду на вказане, позивач звертає увагу на те, що жодних дій боржником Державною податковою службою України під час виконавчого провадження вчинено не було.

За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Однак, судом першої інстанції вірно відмічено, що позивач не надав до суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання Державною податковою службою України виконання даного судового рішення в частині здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання, при наявності у Державної податкової служби України судового рішення з довідкою про набрання ним законної сили, або відповідної інформації про його набрання.

При цьому, судові рішення з питань реєстрації або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН, які набрали законної сили, виконуються з дотриманням норм Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України та проводяться з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (зі змінами) (далі - Порядок), постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (зі змінами), наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (зі змінами), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267, у зв`язку із чим механізм виконання судових рішень такої категорії потребує певного часу для його реалізації.

Відповідно до пункту 4 Порядку, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до ЄРПН та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 20 Порядку, внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку.

До того ж, зважаючи на той факт, що виконання судового рішення пов`язане з опрацюванням інформації в інформаційних системах, було розроблено організаційно- розпорядчий документ, який врегульовує питання і процес виконання судових рішень, а саме Порядок, що визначає механізм вирішення питань щодо виконання судових рішень стосовно реєстрації або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Державної податкової служби України від 12.05.2022 №220 «Про затвердження порядків виконання окремих судових рішень».

У даному випадку, прийняття вказаного порядку зумовлено застосуванням адміністративними судами різних способів захисту прав позивачів та, як наслідок, необхідністю вироблення методологічних та технічних аспектів виконання судового рішення, виправлення недоліків судових рішень (описок, неточностей, тощо) з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процедур та прав (отримання роз`яснення судового рішення, зміна способу та/або порядку його виконання тощо).

Слід зазначити, що виконання даного судового рішення потребує методологічного забезпечення в частині обрахунку суми податку на додану вартість, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН.

Таким чином, вимога ТОВ «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 640/18/583/20 в частині зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 2 від 03.09.2019 шляхом зобов`язання ДПС подати звіт про виконання зазначеного судового рішення у 10 денний строк є необґрунтованою.

До того ж, колегія суддів наголошує, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан.

Більше того, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс- мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

У свою чергу, з метою збереження життя та здоров`я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів наказом Державної податкової служби України від 24 лютого 2022 року № 243-0 «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах.

У подальшому, Наказом ДПС України від 14 квітня 2022 року № 184 «Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС» припинено простій у роботі деяких територіальних органів ДПС з 15.04.2022.

Вищезазначені обставини призводять до збільшення терміну виконання судового рішення, однак ДПС наразі вживаються невідкладні заходи, спрямовані на виконання судового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2021 у справі №640/18583/20 в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід відмітити, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду та згідно приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддяО.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук