Постанова

від 27.09.2022 по справі 640/30039/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/30039/21 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком", Міністерства економіки України, Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "23" лютого 2022 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економіки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель" та Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель" звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили:

- визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24.09.2021 № СП-508/2021/4411-03 про початок перегляду рішення від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту",

- визнати протиправними дії Міністерства економіки України з проведення перегляду рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту" та подання Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі матеріалів щодо встановлення необхідності скасування зазначеного рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03,

- визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 11.10.2021 № СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані дії та рішення вчинялись відповідачами не у межах повноважень та не в спосіб, визначений Конституцією та Законами України, оскільки у Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі були відсутні підстави порушувати, а у Міністерства економіки України підстави ініціювати перегляд. Крім того, позивачі зауважують, що оскаржувані рішення приймались з порушенням порядку, встановленого Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», а також з порушення передбаченої Угодою Світової організації торгівлі про захисні заходи процедури. Також, позивачі акцентували увагу на порушенні відповідачами вимог частини першої статті 7 та частини четвертої статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 р. позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ні Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», ні іншими нормативно-правовими актами жодний конкретний орган виконавчої влади не наділений повноваженнями звертатись з вимогою до Комісії про проведення перегляду рішення про застосування спеціальних заходів, в тому числі такими повноваженнями не наділено Мінцифри.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення № СП-508/2021/4411-03 про початок процедури перегляду було прийняте Комісією на засіданні, що відбулось 24.09.2021, на підставі повідомлення Мінцифри №1/04-4-10389, яке було зареєстровано Мінекономіки 20.09.2021, що свідчить про порушення Комісією строків, визначених частиною четвертою статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» під час прийняття рішення № СП-508/2021/4411-03 про початок процедури перегляду.

Крім того, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що процедура перегляду рішення дійсно проводилась та готувався звіт за результатами проведеної процедури. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачами вимог статей 7, 3.2, 4.2 Угоди Світової організації торгівлі про захисні заходи.

З-поміж вказаного, суд також дійшов висновку, що Міністерство не проводило публічних слухань, не здійснювалась оцінка усіх факторів національного інтересу, не проаналізовано причинно-наслідковий зв`язок, не опубліковано та не доведено до відома заінтересованих сторін розслідування/перегляду звіту за результатами перегляду.

Міністерство економіки України, не погоджуючись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що Мінцифри не наділено повноваженнями звертатись з вимогою до Комісії про проведення перегляду рішення про застосування спеціальних заходів, оскільки Мінцифри, як орган виконавчої влади, є тим суб`єктом, який має право ініціювати та вимагати перегляд рішення Комісії про застосування спеціальних заходів. Крім того, Міністерство цифрової трансформації України звернулося до Комісії у межах встановленого Законом 30 денного строку, а Комісією проведено засідання впродовж строку застосування заходів, що узгоджується з положеннями статей 16 та 19 Закону. Також відповідач зазначив, що рішення Комісії від 24.09.2021 № СП-508/2021/4411-03 саме по собі не є юридично значеним для позивачів, оскільки не має безпосереднього впливу на їх права та обов`язки як національних товаровиробників, а тому, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивачів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" також не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Мотивуючи апеляційну скаргу, товариство вказує на необґрунтований висновок суду першої інстанції про відсутність у Мінцифри повноважень щодо ініціювання перегляду рішення про застосування спеціальних заходів, адже рішення про застосування спеціальних заходів буде впливати на державну політику, відповідальність за яку несе Мінцифри. Також скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно вказав на порушення Комісією строків, визначених частиною четвертою статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», під час прийняття рішення № СП-508/2021/4411-03 про початок процедури перегляду, оскільки положення статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» стосується безпосередньо термінів початку самого розслідування, а не перегляду рішення. Крім того, скаржник вказує на неправильний висновок суду про те, що проведення перегляду спеціальних (захисних) заходів, повинно здійснюватися за тією ж самою процедурою, що і спеціальне (захисне) розслідування, позаяк суд помилково прирівняв процедуру проведення спеціального розслідування і процедуру перегляду рішення за результатами такого розслідування.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" також подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 23 лютого 2022 р., в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотиви апеляційної скарги ТОВ "Депс Телеком" співпадають з аргументами апеляційної скарги ТОВ "ТФ-К". Водночас, ТОВ "Депс Телеком" вказує ще на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо ненадання останньому можливості використати наявний у нього строк на подання пояснень третьої особи, а також про неврахування судом, що позивач обрав неправильний спосіб захисту.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі", як особа, яка не брала участі у справі, також подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Мінекономіки, здійснюючи дії щодо перегляду рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту», діяло у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, дотримуючись принципів державної регуляторної політики, а саме: забезпечення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів суб`єктів господарювання і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення Комісії від 23.04.2021 № С11- 491/2021/4411-03. Проте, Окружний адміністративний суд м. Києва при прийнятті рішення у справі не застосував норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Також скаржник зазначив, що Верховний Суд у постанові від 27.05.2022, скасовуючи ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у цій справі та відмовляючи в задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" про забезпечення позову, встановив, що позивачами не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди їх правам та інтересам.

15.07.2022 до суду апеляційної інстанції від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТЕКС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 38510082);

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ"(код ЄДРПОУ 36911851);

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ" (код ЄДРПОУ 32739864);

4) Українська Асоціація "Укрелектрокабель" (код ЄДРПОУ 14282574);

5) Торгово-промислова палата України (код ЄДРПОУ 00016934);

6) Громадська спілка "АСОЦІАЦІЯ "ГІДРОЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 41697480);

7) Товариство з обмеженою відповідальністю "МБС-ІНЖИНІРІНГ" (код ЄДРПОУ 38591355);

8) Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТОКОН УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 31565821);

9) Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «РОМСАТ» (код ЄДРПОУ 39689490);

10) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КАБЕЛЬ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 42787265);

11) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАПП УКРАЇНА ТОВ" (код ЄДРПОУ 32310523);

12) Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕ БОРДНЕТЦЕ-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 34419383);

13) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОНСТІЛ" (код ЄДРПОУ 43310908);

14) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФСЕЛЛ" (код ЄДРПОУ 22859846);

15) Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ СОУЛ" (код ЄДРПОУ 37897422);

16) Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВАКС" (код ЄДРПОУ 37897422);

17) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕСВІТ" (код ЄДРПОУ 33103969);

18) Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 30931228);

19) Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 23359034);

20) Акціонерне товариство "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 00131713);

21) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ МЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 31018149);

22) Акціонерне товариство "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131819);

23) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕПІЦЕНТР К" (код ЄДРПОУ 32490244);

24) Товариство з обмеженою відповідальністю "СИВАШЕНЕРГОПРОМ" (код ЄДРПОУ 34237283);

25) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРОКЕЙП ЮКРЕЙН І" (код ЄДРПОУ 36186917);

26) Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВІНВЕСТПРОМ" (код ЄДРПОУ 38445930);

27) Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗОВПРОМЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 42258182);

28) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОФІЯ ІІІ" (код ЄДРПОУ 43179018);

29) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (код ЄДРПОУ 23243188);

30) Приватне акціонерне товариство "КИЇВСТАР" (код ЄДРПОУ 21673832);

31) Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00100227).

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що вчинення відповідачами дій при здійсненні владних повноважень та прийняття ними рішень, які стосуються заходів щодо імпорту в Україну товарів, які є предметом позову в даній справі, зачіпає права та впливає на інтереси як національних виробників, так й іноземних виробників, а також імпортерів, їх об`єднань (асоціацій) та споживачів. На думку заявника, оскільки рішення у справі № 640/30039/21 безпосередньо впливає на права та інтереси всіх заінтересованих сторін, що брали участь в спеціальному розслідуванні щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, то наявні підстави для залучення наведених осіб до участі у справі, в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

Відповідно до ч.2, 4, 5 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, зазначені норми права вказують на те, що суд апеляційної інстанції має право залучити третіх осіб до участі у справі на стадії апеляційного перегляду, однак, умовою для вчинення такої процесуальної дії є висновок про те, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки таких осіб.

Дослідивши наведені заявником доводи, викладені у клопотанні про залучення третіх осіб, колегія суддів вважає відсутнім належне обґрунтування необхідності залучення таких осіб до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. На переконання колегії суддів, вирішення спору не стосуватиметься безпосередньо прав та обов`язків вказаних осіб, а буде регулювати відповідні питання широкого кола осіб (суб`єктів господарювання).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання ПАТ ДТЕК Київські Електромережі" про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів.

01.08.2022 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Депс Телеком" надійшло клопотання про здійснення розгляду справи в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційні скарги подані на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, апеляційний суд не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційних скарг за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

Отже, в задоволенні клопотання ТОВ "Депс Телеком" про розгляд справи за участі сторін колегія суддів відмовляє.

Позивачі відзиви на апеляційні скарги не подали.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2020 за результатами розгляду заяви позивачів Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення № СП-458/2020/4411-03, згідно з яким порушила спеціальне розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту. Рішення опубліковане на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур`єр» 28.07.2020.

23.04.2021 за результатами проведення спеціального розслідування Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту", відповідно до якого та на підставі статей 16, 17 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» вирішила застосувати спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару незалежно від країни походження та експорту, що має такий опис: проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники без з`єднувальних деталей; кабелі волоконно-оптичнi, складені з волокон з індивідуальними оболонками, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодами 8544 49 20 00, 8544 49 91 00, 8544 60 10 10, 8544 60 10 98, 8544 60 90 10, 8544 60 90 90, 8544 70 00 10, 8544 70 00 90.

Спеціальні заходи застосовано строком на 3 роки шляхом запровадження спеціального мита у розмірі:

з дня застосування спеціальних заходів - 23,5%;

через 12 місяців із дня застосування спеціальних заходів - 22,3%;

через 24 місяці з дня застосування спеціальних заходів - 21,2%.

Рішення набирає чинності через 30 днів з дня опублікування повідомлення про його прийняття.

Зазначене рішення 14.09.2021 опубліковане на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур`єр», у зв`язку з чим набирає чинності з 15.10.2021.

24.09.2021 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розглянула вимогу Міністерства цифрової трансформації України про 17.09.2021 № 1/04-4-10389 про початок перегляду рішення про застосування спеціальних заходів, оскільки їх запровадження матиме негативні наслідки для телекомунікаційної галузі.

За результатами розгляду ухвалено рішення № СП-508/2021/4411-03 «Про перегляд рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту", відповідно до якого розпочато процедуру перегляду та доручено проведення зазначеного перегляду Мінекономіки.

Зазначене рішення опубліковане на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур`єр» 25.09.2021. Крім того, у повідомленні про прийняття рішення зазначено, що фізичні та юридичні особи можуть повідомити Мінекономіки про свою заінтересованість та подати письмово викладені коментарі та інформацію стосовно перегляду, у разі якщо перегляд стосується їх інтересів, до 30.09.2021.

13.10.2021 на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур`єр» опубліковано повідомлення про те, що 11.10.2021 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення від 11.10.2021 № СП-510/2021/4411-03 «Про скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Позивачі, вважаючи протиправними дії та рішення відповідачів щодо проведення процедури перегляду, звернулись до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржників, колегія суддів зазначає таке.

Щодо процедури перегляду рішення про застосування спеціальних заходів стосовно імпорту в Україну.

Правові засади захисту інтересів національного товаровиробника і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи, строк їх дії, їх перегляд визначає Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» (далі - Закон) та Угода Світової організації торгівлі про захисні заходи (далі - Угода СОТ про захисні заходи).

З матеріалів справи вбачається, що рішення Комісії № СП-508/2021/4411-03 від 24.09.2021 про порушення перегляду рішення від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту», прийняте на вимогу Міністерства цифрової трансформації України, що викладена у листі № 1/04-4-10389 від 17.09.2021.

Мінцифри у вимозі просило порушити перегляд рішення від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів у зв`язку із занепокоєністю потенційними негативними наслідками, які сповільнюють процеси поширення мереж мобільного зв`язку та збільшення операторами або провайдерами телекомунікацій вартості послуг, що може створити перешкоди в 2021 році для реалізації цілей в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між ТОВ «Інтернаціональні комунікації», ПрАТ «ВФ Україна», ТОВ «Лайфселл» та ПрАТ «Київстар» та Кабінетом Міністрів України від 29.10.2019.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення перегляду спеціальних (захисних) заходів повинно здійснюватися за тією ж самою процедурою, що і спеціальне (захисне) розслідування. Суд вважав, що при проведенні перегляду порушено ч. 2 ст. 7 Угоди СОТ про захисні заходи, оскільки не проведено усіх процедур, викладених у ст. ст. 2 («Умови»), 3 («Розслідування»), 4 («Визначення серйозної шкоди або її загрози») і 5 («Застосування захисних заходів»).

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є помилковим і таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки суд безпідставно ототожнив різні види переглядів, а саме: перегляд, передбачений ч. 12 ст. 16 Закону, з видом перегляду, передбаченим ст. 19 Закону, ч. 2 ст. 7 Угоди СОТ про захисні заходи.

Так, згідно з ч. 12 ст. 16 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, національний товаровиробник або відповідний орган виконавчої влади протягом 30 днів від дати публікації рішення Комісії про застосування спеціальних заходів можуть вимагати перегляду цього рішення. Згідно з цією вимогою Комісія розпочинає перегляд зазначеного рішення, за результатами якого Комісія приймає рішення кваліфікованою більшістю голосів про залишення рішення про застосування спеціальних заходів без змін, його зміну або скасування.

Натомість, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 19 Закону протягом строку застосування спеціальних заходів на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або відповідного органу виконавчої влади Комісія проводить засідання. На цих засіданнях розглядаються наслідки застосування відповідних заходів, визначається ступінь необхідності прискорення лібералізації режиму імпорту в Україну, що є об`єктом спеціальних заходів, а також з`ясовується необхідність продовження строку застосування цих заходів. <...> Якщо після завершення засідань Комісії, зазначених у частині першій цієї статті. Комісія робить висновок, що скасування або перегляд заходів нагляду або спеціальних заходів, зазначених у статях 14, 15 і 16 цього Закону, є необхідним, вона приймає відповідне рішення про скасування або перегляд відповідних заходів. Це рішення приймається Комісією кваліфікованою більшістю голосів. Повідомлення про його прийняття публікується Міністерством у газеті.

Водночас, Закон розрізняє три види переглядів спеціальних заходів, які відрізняються за правовими підставами ініціювання та проведення перегляду, предметом перегляду та процедурою його проведення, а саме:

- Перегляд чинних спеціальних заходів щодо необхідності продовження строку їх застосування (ч. 2 ст. 18 Закону, ч. 2 ст. 7 Угоди);

- Перегляд чинних спеціальних заходів, строк застосування яких перевищує 3 роки, - з метою прискорення їх лібералізації або скасування (абз. 3 ч. 1 ст. 19 Закону, ч. 4 ст. 7 Угоди);

- Перегляд спеціальних заходів протягом 30 днів від дати публікації рішення Комісії, у тому числі з метою їх скасування (тобто допускається перегляд заходів, які не набрали чинності) (ч. 12 ст. 16 Закону).

Отже, колегія суддів наголошує, що наведені в ч. 12 ст. 16 Закону та ст. 19 Закону й ст. 7 Угоди СОТ про захисні заходи види переглядів не є подібними та регулюють різні процедури перегляду.

Водночас, як випливає з обставин даної справи, так і зі змісту оспорюваного Рішення про перегляд, Комісія здійснювала перегляд за процедурою, яка передбачена саме: ч. 12 ст. 16 Закону. Посилання на положення ст. 19 Закону Рішення про перегляд не містить.

Зважаючи на викладене, процедури перегляду, передбачені ч. 12 ст. 16 та ст. 19 Закону відрізняються за обсягом суб`єктів, що мають право вимагати перегляду, строком звернення таких суб`єктів із вимогою, а також за предметом перегляду та відповідним результатом: в одному випадку, переглядається рішення про застосування спеціальних заходів (ч. 12 ст. 16 Закону), а в іншому безпосередньо спеціальні заходи (ст. 19 Закону).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказаними нормами передбачені різні процедури перегляду рішень про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду (постанова від 18.01.2019 у справі № 826/7768/17) строк застосування заходів торговельного захисту (у т. ч. спеціальних заходів) починається із дати набрання чинності рішенням Комісії про застосування відповідних заходів. Натомість, на момент ініціювання та проведення Комісією перегляду, спеціальні заходи ще на набрали чинності, що свідчить про необґрунтованість і помилковість висновків суду першої інстанції.

Щодо повноважень Мінцифри на звернення до Комісії із вимогою про проведення перегляду рішення про застосування спеціальних заходів стосовно імпорту в Україну.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ні Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», ні іншими нормативно-правовими актами жодний конкретний орган виконавчої влади не наділений повноваженнями звертатись з вимогою до Комісії про проведення перегляду рішення про застосування спеціальних заходів, в тому числі такими повноваженнями не наділено Мінцифри.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною дванадцятою статті 16 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, національний товаровиробник або відповідний орган виконавчої влади протягом 30 днів від дати публікації рішення Комісії про застосування спеціальних заходів можуть вимагати перегляду цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону протягом строку застосування спеціальних заходів на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або відповідного органу виконавчої влади Комісія проводить засідання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Міністерство цифрової трансформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 856, Мінцифри є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики: у сферах цифровізації, цифрового розвитку, цифрової економіки, цифрових інновацій та технологій, електронного урядування та електронної демократії, розвитку інформаційного суспільства, інформатизації; у сфері впровадження електронного документообігу; у сфері розвитку цифрових навичок та цифрових прав громадян; у сферах відкритих даних, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності, розвитку інфраструктури широкосмугового доступу до Інтернету та телекомунікацій, електронної комерції та бізнесу; у сфері надання електронних адміністративних послуг; у сферах електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації; у сфері розвитку ІТ- індустрії.

Тобто, Закон не визначає і не деталізує конкретний центральний органи виконавчої влади, який би наділявся повноваженнями звертатись до Комісії для перегляду прийнятого рішення.

А навпаки в залежності від виду товару розслідування не обмежує центральні органи виконавчої влади звертатись з вимогою про перегляд рішення Комісії.

Рішення суду чи акт органу, якими б скасовувалось таке рішення чи визнавались протиправними дії відсутні, а отже немає підстав вважати, що Міністерство цифрової трансформації України не наділене повноваженнями звертатись з вимогою до Комісії про перегляд рішення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що Мінцифри не наділено повноваженнями звертатись з вимогою до Комісії про проведення перегляду рішення про застосування спеціальних заходів.

У своєму листі-вимозі від 17.09.2021 № 1/04-4-10389 Мінцифри пояснило, що вкрай занепокоєне потенційними негативними наслідками, які ймовірно можуть виникнути в результаті прийнятого рішення Комісії. Зокрема, рішення Комісії ставить під загрозу виконання Мінцифри Указів Президента України «Про деякі заходи з покращення доступу до мобільного Інтернету», «Про забезпечення умов для впровадження системи рухомого (мобільного) зв`язку п`ятого покоління», а також виконання довгострокових пріоритетів діяльності Уряду, передбачених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 471 (пункт 2.2 «Інформатизація суспільства») та досягнення наступних показників: забезпечення 95% сільського населення України технічною можливістю підключитися до фіксованого широкосмугового доступу до мережі Інтернет із швидкістю не менше 100 Мбіт/с; забезпечення наявності мобільного ШСД зі швидкістю не менше 2 Мбіт/с для 95% населення України до 2024 року; забезпечення підключення до широкосмугового доступу до мережі Інтернет із швидкістю не менше 100 Мбіт/с 95% закладів соціальної інфраструктури та органів місцевого самоврядування; забезпечення можливістю 75% домогосподарств користуватись фіксованим широкосмуговим доступом до мережі Інтернет із швидкістю не менше 30 Мбіт/с.

Водночас, Мінцифри звернуло увагу, що кабельно-провідникова продукція для телекомунікаційної галузі та реалізації ініціатив держави щодо забезпечення доступу до швидкісного широкосмугового зв`язку (далі - ШСД) для громадян, бізнесу та державних установ в Україні є вкрай важливою та необхідною, адже кабелі, як оптичні, так і мідні, є основою не лише мереж фіксованого зв`язку, але і мобільного. Враховуючи зазначене, запровадження мита значно сповільнить процеси поширення, зокрема мереж мобільного зв`язку четвертого та п`ятого поколінь, адже мобільний зв`язок, особливо останнього покоління, так само потребує надійної опорної мережі, яка будується на оптиці. Крім того, існують ризики щодо ефективної реалізації заходів в рамках бюджетної програми «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення доступності широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості» (далі - Інтернет-субвенція), оскільки у разі застосування обмежувальних заходів визначених рішенням Комісії, оператори/провайдери телекомунікацій будуть підвищувати вартість підключення мереж, що призведе до зменшення кількості населених пунктів, які підключаються до швидкісного інтернету, та збільшення витрат державного бюджету на підключення населених пунктів в сільській місцевості до широкосмугового доступу до Інтернету. Також, зазначене рішення створює значні перешкоди для реалізації цілей в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між ТОВ «Інтернаціональні комунікації», ПрАТ «ВФ України», ТОВ «Лайфселл» та ПрАТ «Київстар» та Кабінетом Міністрів України від 29.10.2019, метою якого є забезпечення максимального покриття території України мережами рухомого (мобільного) зв`язку четвертого та п`ятого поколінь, надання мобільного широкосмугового доступу до Інтернету.

Як зазначалось, 24.09.2021 за результатами розгляду вимоги Міністерства цифрової трансформації України (лист від 17.09.2021 № 1/04-4-10389) Комісія прийняла рішення № СП- 508/2021/4411-03, яким розпочато перегляд рішення Комісії від 23.04.2021 № СП- 491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Отже, Міністерство цифрової трансформації України звернулося до Комісії у межах встановленого Законом 30 денного строку, а Комісією проведено засідання, на якому ухвалено правомірне рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24.09.2021 № СП-508/2021/4411-03 про початок перегляду рішення від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Щодо підстав для ухвалення рішення від 11.10.2021 № СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені у листі Мінцифри питання досліджувались Мінекономіки протягом 9 місяців під час проведення спеціального розслідування, про що зазначається на сторінках 10, 11 «Основних фактів та висновків Мінекономіки за результатами проведення спеціального розслідування <...>». Також суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження викладених Мінцифри обставин.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, на стор. 10-11 «Основних фактів та висновків» Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за результатами проведення розслідування міститься аналіз щодо інтересів споживачів товару. Зокрема, перелічено такі негативні наслідки від застосування спеціальних заходів, на які звертали увагу споживачі під час проведення розслідування:

-підвищення цін на електроенергію;

-ускладнення процесу забезпечення телекомунікаційної інфраструктури;

-згортання реалізації проектів відновлювальної енергетики.

Далі щодо вказаних факторів Міністерство послалось на позицію національного товаровиробника в рамках розслідування, що його потужності можуть повністю задовольнити потреби України, а також щодо його майбутніх планів запровадження низки інвестиційних проектів, які зможуть модернізувати і покращити виробництво товару.

Втім, «Основні факти та висновки» (зокрема й в частині названих судом стор. 10-11) Міністерства не містять посилань на офіційну позицію Мінцифри як профільного центрального органу виконавчої влади у сферах цифровізації, цифрового розвитку.

Більше того, попри те, що доводи Мінцифри дійсно частково співпадають із аргументами, про які вказували споживачі під час Розслідування, аналіз змісту «Основних фактів та висновків» не дозволяє стверджувати, що всі обставини, викладені у листі-вимозі Мінцифри, знайшли там відображення та/або досліджувались Мінекономіки протягом 9 місяців проведення Спеціального розслідування. Зокрема, в «Основних фактах та висновках» відсутній будь-який аналіз впливу спеціальних заходів на спроможність виконання Мінцифри вказаних у листі-вимозі указів Президента України та довгострокових пріоритетів діяльності Уряду, передбачених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, бюджетних програм, ініціативи «Держава в смартфоні» тощо.

У свою чергу, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів на підтвердження обставин, викладених у листі-вимозі Мінцифри, не ґрунтується на нормах Закону про спеціальні заходи, а також нівелює значення Мінцифри, як центрального органу виконавчої влади, до сфери діяльності якого належать порушенні у листі-вимозі питання.

Враховуючи викладене, у цій частині висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та сформовані внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Отже, у Мінекономіки були обґрунтовані підстави для прийняття рішення від 11.10.2021 № СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Щодо порушення Комісією строків під час прийняття рішення № СП-508/2021/4411-03 про початок процедури перегляду, визначених частиною четвертою статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення № СП- 508/2021/4411-03 про початок процедури перегляду прийняте Комісією на засіданні, що відбулось 24.09.2021, на підставі повідомлення Мінцифри №1/04-4-10389, яке зареєстровано в Мінекономіки 20.09.2021, що свідчить про порушення Комісією строків, визначених частиною четвертою статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» порядок створення та роботи Комісії визначається Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».

Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» засідання скликаються Головою Комісії, а у разі його відсутності першим заступником або заступником Голови Комісії і повинні проводитися не раніше ніж на п`ятий день і не пізніше ніж на десятий день після направлення відповідного повідомлення.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.05.2020 у справі № 825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. <... >

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.<...>

Верховний Суд наголосив, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. <...>

Також Верховний Суд звернув увагу, що скаржником не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути чи кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Подібні висновки висловлені також в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

З наявної в матеріалах справи копії Рішення про перегляд вбачається, що стверджуване судом першої інстанції недотримання Комісією строку повідомлення членів Комісії про її засідання від 24.09.2021 всього лише на 1 день, не завадило провести правомочне засідання та абсолютною більшістю голосів ухвалити Рішення про перегляд.

Водночас, члени Комісії не були позбавлені права утриматись від голосування у зв`язку з порушенням строків їх повідомлення про засідання Комісії.

Отже, колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати, що передчасне на 1 день проведення засідання Комісії могло в будь-який спосіб вплинути на кінцевий результат розгляду Комісією питання початку процедури перегляду Рішення про спеціальні заходи.

Щодо наявності порушеного права позивачів оскаржуваними діями та рішеннями.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття Комісією рішень про початок перегляду та скасування захисних заходів прямо впливає на господарську діяльність та права позивачів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Одеський кабельний завод «Одескабель» та Приватне акціонерне товариство «Завод Південкабель» є вітчизняними виробниками за заявою яких, було порушено та проведено спеціальне розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту. За результатами спеціального розслідування були застосовані захисні заходи покликані обмежити імпорт, який негативно впливав на вітчизняних виробників.

За змістом ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 р. № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18 та від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16.

Колегія суддів зауважує, що ухвалення Рішення про перегляд не означає автоматичного скасування чи зміни спеціальних заходів, адже, відповідно до ч. 12 ст. 16 Закону, за результатами такого перегляду Комісія може прийняти рішення про залишення попереднього рішення щодо застосування спеціальних заходів без змін. Отже, Рішення про перегляд жодним чином не впливає на права, інтереси чи обов`язки позивачів, як національних товаровиробників в рамках розслідування, а є лише процедурним рішенням, яке опосередковує рух процедури перегляду та вичерпує свою дію одразу після ухвалення.

Більше того, Верховний Суд у постанові від 27.05.2022, скасовуючи ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 у цій справі та відмовляючи в задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" про забезпечення позову, встановив, що позивачами не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди їх правам та інтересам.

Окрім того, позивачі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження зменшення обсягів виробництва та реалізації кабельно-провідникової продукції на внутрішньому ринку України, звільненні висококваліфікованих робітників, зменшенні обсягів інвестицій у виробництво тощо, та не надали доказів того, що саме рішення Комісії призвели до негативної господарської діяльності позивачів.

З огляду на викладене, необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про вплив спірних рішень на господарську діяльність, прав та інтересів позивачів.

Серед наведених висновків суду апеляційної інстанції щодо вирішення справи по суті спору, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час вирішення справи не застосував норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Так, згідно п. 3 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 459 (далі - Положення), Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, основними завданнями якого є, зокрема, забезпечення формування та реалізація:

- державної політики економічного і соціального розвитку;

- державної цінової політики;

- державної політики у сфері розвитку підприємництва;

- єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції національної економіки у світову економіку, співробітництва із СОТ, захисту національного виробника на внутрішньому та зовнішніх ринках;

- державної регуляторної політики, державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

- державної політики у сфері захисту прав споживачів;

- державної політики з контролю за цінами.

Відповідно до п. 2 Положення Мінекономіки у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено терміни:

-державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (даті - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

-регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно- правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує, норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» принципами державної регуляторної політики є:

доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акту максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Згідно ст. 5 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає, зокрема, перегляд регуляторних актів.

Колегія суддів зауважує, що застосування спеціального мита щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, як наслідок, призведе до підняття цін (тарифів) на товари/продукцію у стратегічно важливих секторах економіки для кінцевого споживача, що є потенційно обтяжливим для господарської діяльності підприємств.

З огляду на викладене, Мінекономіки, здійснюючі дії щодо перегляду регуляторного акту - рішення Комісії від 23.04.2021р. № СП-491/2021/4411-03 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту», діяло у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, дотримуючись принципів державної регуляторної політики, а саме: забезпечення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів суб`єктів господарювання і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення Комісії від 23.04.2021 № С11- 491/2021/4411-03.

Відповідно правомірними є рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 24.09.2021 № СП-508/2021/4411-03 про початок перегляду рішення від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту" та рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 11.10.2021 № СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Колегія суддів відхиляє доводи ТОВ "Депс Телеком", викладені в апеляційній скарзі, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо ненадання можливості використати встановлений судом строк на подання відповідних пояснень третьої особи, оскільки таке порушення не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, які передбачені ч. 3 ст. 317 КАС України.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії». Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції та дають підстави для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 11 ст. 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" та Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" заперечували проти позовних вимог, тобто брали участь у справі на стороні відповідачів, які є суб`єктами владних повноважень, то згідно з приписами ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком", Міністерства економіки України, Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2022 р. скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Одеський кабельний завод "Одескабель", Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економіки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення - відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2022 року.

Головуючий суддя Судді: Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко