Постанова

від 28.09.2022 по справі 640/7699/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7699/21 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І. та Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Кард Ойл" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Кард Ойл» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі апелянт, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.11.2020 №0007960902.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що операції з постачання ТОВ "Сервіс Кард Ойл" смарт-карток на пальне не є операціями з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України для цілей розділу VI цього Кодексу, а тому ТОВ "Сервіс Кард Ойл" не зобов`язане реєструватись платником акцизного податку для здійснення таких операцій.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апелянт мотивує свою незгоду із рішенням суду першої інстанції тим, що операції реалізації пального з використанням карток здійснювались з наданням/виданням ТОВ «Сервіс Кард Ойл» видаткових накладних на пальне, а також випискою податкових накладних на пальне, які реєструвались в Єдиному реєстру податкових накладних.

Апелянтом зазначено, що у разі, якщо за даними первинних документів підприємство здійснює операції з отримання від постачальників та реалізацію покупцями пального за допомогою талонів та/або смарт-карток на пальне, які отримуються та/або надаються як доповнення до видаткових накладних на пальне, у цьому випадку підприємство є платником акцизного податку в розуміння п.п. 212.1.15 п. 212.1 статті 212 Податкового Кодексу України.

Відтак, на переконання апелянта, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин у справі та у відповідності до чинного законодавства.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву скористався, у якому заперечує проти наведених апелянтом у апеляційній скарзі доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сервіс Кард Ойл" за період з 01.07.2019 по 08.08.2019 складено в адресу контрагентів-покупців видаткові накладні з реалізації пального на загальну суму 4 487 233,94 грн. При цьому, у графі «найменування товару» таких видаткових накладних вказано назва виду пального та в дужках номер смарт-карти.

Згідно наявного у матеріалах справи витягу з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального ТОВ "Сервіс Кард Ойл" зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального з 21.07.2018. Також ТОВ "Сервіс Кард Ойл" зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ) відповідно до заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів за Формою №1-АКПС від 09.08.2019 №9175161087.

ДФС України на звернення ТОВ "Сервіс Кард Ойл" надано індивідуальні податкові консультації (ІПК) від 23.07.2019 №3408/6/99-99-12-02-02-15 та від 23.08.2019 №3987/6/99-99-15-03-03-15 за змістом яких з 01.07.2019 під реалізацією пального розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам. При цьому, платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Безпосередньо сама операція з реалізації смарт-карток, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01 липня 2019 року не належить до операцій з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

01.10.2020 на підставі Наказу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 25.09.2020 №6728 проведено фактичну перевірку ТОВ "Сервіс Кард Ойл" з питань дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 12.10.2020 №2290/26-15-09-02/42181199 у якому зафіксовано порушення ТОВ "Сервіс Кард Ойл" вимог підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, абзацу 2 пункту 22 Підрозділу 5 Розділу XX ПК України, шляхом здійснення ТОВ "Сервіс Кард Ойл" у періоді з 01.07.2019 по 08.08.2019 операцій з реалізації пального на загальну суму 4 487 233,94 грн без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому ПК України.

На підставі вказаного висновку акту від 12.10.2020 №2290/26-15-09-02/42181199 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2020 №0007960902, яким до ТОВ "Сервіс Кард Ойл" на підставі пункту 117.3 статті 117 ПК України застосовано штраф у сумі 4 487 233,94 грн за вказане порушення вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 12.11.2020 №0007960902 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України. Однак, рішенням ДПС України від 24.02.2021 №4313/6/99-00-06-03-01-06 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Сервіс Кард Ойл" та залишено без змін спірне рішення.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1. пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

За визначенням ппідпункту 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Слід звернути увагу на те, що Законом України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон № 1791-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесені зміни до Податкового кодексу України у частині акцизного податку.

Так, зокрема, підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону № 1791-VIII у підпункті 14.1.212 пункті 14.1 статті 14 ПК України із визначенням терміну «реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» вилучено положення щодо реалізації пального, як фізичного відпуску з автозаправної станції (АЗС) та/або автомобільної газозаправної станції (АГЗС) незалежно від форми розрахунків.

Відтак, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України (з урахуванням внесених змін станом на час виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування.

Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього ж Кодексу є платником акцизного податку.

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо здійснення/нездійснення Товариством реалізації палива.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, між ТОВ "Сервіс Кард Ойл" укладено з Покупцями, зокрема, ТОВ "ФМС Україна" (код ЄДРПОУ 41364883), ТОВ "ЛІКОМ-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 31202420), ТОВ "ДАНІСКО УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 33548609), ТОВ "БОРІС" (код ЄДРПОУ 21522748), ТОВ ДП "ЕС ЕНДТІ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 20032321), ТОВ "ТЕХНЕО ГЛОБАЛ" (код ЄДРПОУ 41915067), ТОВ "ГЕНУЄ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35591106), ТОВ "ЕЛЗТ-Україна" (код ЄДРПОУ 20454393), ТОВ "УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 36407076), ТОВ "БРОНГІАК" (код ЄДРПОУ 41950300), ТОВ "КУСУМ ФАРМ" (код ЄДРПОУ 33525927), ТОВ "ТЛЕДФАРМ ЛТД" (Код ЄДРПОУ 20075891) Договори поставки.

Вказані договори є тотожними у тому, що за їх умовами ТОВ "Сервіс Кард Ойл" передає Покупцям смарт-картки на товар/послугу (без фізичного відпуску пального надання послуги), а Покупці, в свою чергу, фактично отримують пальне на АЗС Постачальників ПММ на підставі отриманих від ТОВ "Сервіс Кард Ойл" талонів або карток.

Таким чином, саме передача смарт-картки на пальне, яка надає покупцеві право на подальше фізичне отримання пального є підтвердженням виконання Товариством своїх договірних обов`язків, а не фізична передача пального.

Судом встановлено, що позивачем не здійснюється виробництво, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання та реалізація пального, а також у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують парво власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу. Власником акцизних складів та паливо-мастильних матеріалів є Контрагент Продавця, а сам Продавещь здійснює лише організацію продажу Товару за допомогою дозвільних документів (смарт-карток) без реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 ПК України.

Отже, позивачем здійснювались лише операції з реалізації талонів на пальне, за якими пальне повинно було отримуватись в пунктах реалізації пального, які належать іншим суб`єктам господарювання.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що апелянтом не надано жодних доказів того, що у Товариства наявні акцизні склади. У акті перевірки не зазначено, де та яким чином, на переконання апелянта, відбувалась фізична передача пального від позивача покупцям.

Разом з тим, відображення позивачем у своєму бухгалтерському обліку по рахунку 281 та у первинних документах (видаткових накладних) оприбуткування та подальшого вибуття пального не є беззаперечним доказом того, що позивач фізично у відповідності до підпункту 14.1.1.212 ПК України передавав (відпускав, відвантажував) пальне покупцям, оскільки положення П(С)БО 9 «Запаси» не виключають можливості відображення у обліку підприємства оприбуткування та подальшого вибуття запасів, які фізично ніколи не знаходились у розпорядженні підприємства (на його складі).

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вказані операції з постачання ТОВ "Сервіс Кард Ойл" смарт-карток на пальне не є операціями з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України для цілей розділу VI цього Кодексу, а тому ТОВ "Сервіс Кард Ойл" не зобов`язане реєструватись платником акцизного податку для здійснення таких операцій.

Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила № 1442), які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування (пункт 1).

За змістом пункту 2 зазначеного Правила роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).

Відповідно до пункту 10 Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

При цьому, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Відпуск бензину в тару з полімерних матеріалів і в скляну тару забороняється (пункт 34 Правил № 1442).

З урахуванням зазначених норм, обов`язковою умовою для фізичної реалізації палива за талонами (одноразовим відомостям) потрібна наявність самої автозаправочної станції (АЗС), так як учасником операції з реалізації пального є АЗС (а не продавець карток на пальне (талонів).

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у Постанові від 14.12.2020 у справі № 440/1971/20.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, що позивач користується на праві власності чи оренди автозаправочною станцією, що само по собі унеможливлює здійснення операцій з придбання та подальшої реалізації пального.

Суд звертає увагу на те, що у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС, нездійснення фактичного отримання пального та його фізичного відпуску споживачу, а також нездійснення інших операцій з реалізації пального, визначених абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, підприємство не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні, оскільки не здійснює операції з реалізації пального в розумінні абзацу 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що за своєю суттю картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником.

Факт передачі талонів на пальне підтверджується відповідними накладними, що не спростовує відповідач. Разом з тим, щодо покликань відповідача на те, що у графі "одиниця виміру" зазначено - літри, а не кількість карток (штук), то дані обставини, на переконання Суду, не спростовують того що фізичний відпуск палива, тобто його відвантаження не відбувалося.

Суд вважає за доцільно зазначити, що за своєю суттю картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, то реалізація пального буде мати місце лише у разі пред`явлення такої картки на АЗС. При цьому підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС. Отже, сама по собі реалізація талонів на пальне юридичним особам та фізичним особам-підприємцям не відноситься до безпосередньої реалізації суб`єктами господарювання пального.

Враховуючи те, що позивачем здійснювалися лише операції з реалізації талонів на пальне, за якими пальне отримувалось в пунктах реалізації, що належать іншим суб`єктам господарювання, у нього не виникло і обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

Вказане кореспондується з викладеним у листах ДФС України № 24565/7/99-99-15-03-03-17 від 20 липня 2016 року, № 22705/6/99-99-15-03-02-15 від 20 жовтня 2016 року, № 2739/6/99-99-15-03-02-15 від 10 лютого 2017 року щодо порядку застосування положень ПК України, що регулює порядок та підстави для реєстрації платником акцизного податку, відповідно до яких контролюючий орган зазначає, що якщо суб`єкт господарювання здійснює операції лише з талонами та/або штрих-картками на пальне, без реалізації пального в розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, при цьому договором передбачено купівля/продаж талонів на паливо, як торгівельної послуги на отримання палива, то за такими операціями у суб`єкта господарювання не виникає підстав реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального, об`єкт оподаткування акцизним податком при цьому не виникає.

На користь такого висновку свідчить також змістове уточнення законодавцем правового регулювання відносини, що виникають у сфері справляння акцизного податку, Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», який набирав чинності з 01 липня 2019 року, внесено зміни до абз. 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до яких, змінюється визначення терміну «реалізація пального».

Так, під реалізацією пального з 01 липня 2019 року розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу).

Отже, безпосередньо сама операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01 липня 2019 року не належить до операцій з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Додатковим підтвердженням вищевказаному, також Суд бере до уваги роз`яснення надані ДСФ України у індивідуальній податковій консультації від 24 липня 2019 року № 3422/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, де податковий орган чітко зазначає, що суб`єкт господарювання, який не здійснює будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу, до акцизного складу пересувного, для власного споживання чи промислової переробки, будь-яким іншим особам, тобто не здійснює реалізацію пального у розумінні підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу не буде вважатися платником акцизного податку з реалізації пального у розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу. Отже, безпосередньо сама операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01 липня 2019 року не належить до операцій з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач реалізовував пальне є непідтвердженим та спростовується сукупністю доказів, документів первинного обліку, пов`язаних з цими господарськими операціями, про які йдеться вище, а окремі порушення порядку відображення в документах бухгалтерського обліку вказаних товарно-матеріальних цінностей, на переконання Суду, не змінюють самого змісту проведених позивачем господарських операцій та не можуть бути підставою для висновку про необхідність реєстрації платником акцизного податку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що мала місце реалізація не пального, а передача талонів відповідно до договору, то закономірним є висновок про те, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому у позивача не було обов`язку реєструватись платником акцизного податку.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року без змін.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у справі №640/7699/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді: М.І. Кобаль

Л.О. Костюк