Постанова

від 23.09.2022 по справі п/857/3/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2022 року

м. Київ

справа №П/857/3/22

адміністративне провадження № А/990/10/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.

суддів: Губської О.А., Данилевич Н.А., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.,

представника позивача - Бурли В.Е.,

представника відповідача -ОСОБА_2.,

представника третьої особи - Сучкової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Голови політичної партії «Соціалісти» - ОСОБА_2 на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року (у складі колегії: головуючого-судді Довгої О.І., суддів: Глушка І.В., Запотічного І.І.) у справі №П/857/3/22

за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Соціалісти», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Служба безпеки України, про заборону політичної партії,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулось до Восьмого апеляційного адміністративного суду із позовною заявою до політичної партії «Соціалісти» (далі - відповідач), в якій просило:

заборонити діяльність політичної партії «Соціалісти» (вул. Банкова, 3, офіс 51А, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ: 39376837);

призначити комісію з припинення (ліквідаційну комісію) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи;

передати майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Указом Президента України від 19.03.2022 №153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», пунктом 2 якого Міністерству юстиції України доручено вжити, в установленому порядку, вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема політичної партії «Соціалісти». Зазначалось, що на адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 №5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема політичної партії «Соціалісти». На переконання позивача, із наявних у справі відомостей вбачається, що діяльність відповідача спрямована, зокрема, на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації (далі також - РФ, росія) проти України тощо.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2022 року задоволено заяву Міністерства юстиції України про забезпечення позову шляхом:

заборони політичній партії «Соціалісти» (ЄДРПОУ 39376837, вул. Банкова, 3, офіс НОМЕР_7, м. Київ, 01024) та її регіональним організаціям вчиняти дії, спрямовані на проведення видаткових операцій за рахунками: НОМЕР_5, № НОМЕР_1 , відкритими у ПАТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851); № НОМЕР_2 , відкритому у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 39859386, МФО 305299 - до вирішення справи по суті;

заборони ПАТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851) вчиняти дії за рахунками: НОМЕР_5; № НОМЕР_1 , спрямовані на проведення видаткових операцій за будь-якими платіжними інструментами - до вирішення справи по суті;

заборони ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 39859386, МФО 305299) вчиняти дії за рахунком; НОМЕР_6, спрямовані на проведення видаткових операцій за будь-якими платіжними інструментами - до вирішення справи по суті.

4. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року позов Міністерства юстиції України задовольнено частково.

Заборонено діяльність політичної партії «Соціалісти» (вул. Банкова, 3, офіс 51А, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 39376837).

Передано майно, кошти та інші активи політичної партії «Соціалісти» (вул. Банкова, 3, офіс 51А, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 39376837), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

5. Восьмий апеляційний адміністративний суд як суд першої інстанції, окрім іншого, зазначав, що Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 № 129-VIII Верховна Рада України визнала РФ державою-агресором; 21 лютого 2022 року президент країни-агресора ОСОБА_1 підписав укази про визнання незалежності та суверенітету створених РФ маріонеткових терористичних псевдоугруповань «Л/ДНР»; згідно із текстом указів, РФ офіційно направила свої війська на окуповану територію України для «здійснення функції щодо підтримки миру»; таким чином РФ фактично офіційно вторглася на територію України вже 24 лютого 2022 року. Суд першої інстанції також вказував, що є очевидним те, що визнання країною-агресором «незалежності» самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» і, як наслідок, - повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на території нашої держави, порушує суверенітет і територіальну цілісність України.

6. Восьмим апеляційним адміністративним судом зазначалось, що Указом Президента України від 19.03.2022 №153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», пунктом 2 якого Міністерству юстиції України доручено вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема політичної партії «Соціалісти»; на адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема, політичної партії «Соціалісти».

7. Суд першої інстанції вказував, що у згаданому вище листі зазначено, що з 2019 року лідер проросійської політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 здійснює діяльність в інтересах функціонера антиукраїнського, так званого «Комітету спасіння України» (діяльність координується урядом РФ), екс-глави Адміністрації Президента України ОСОБА_4 (перебуває на території РФ); партія «Соціалісти» підконтрольна ОСОБА_4, а її інформаційний контент (партійний сайт https://socialisty.com.ua, соціальна мережа «Facebook») спрямовувався на популяризацію партії та критику діючої української влади; вказане свідчить про використання ОСОБА_4 політичної партії «Соціалісти» для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора.

8. На переконання колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного, поширення відомостей про виправдування таких окупаційних дій українським політикумом у медійному просторі є неприпустимим та свідчить про діяльність, як відповідача в цілому, так і окремих його представників та керівників, яка заборонена згідно зі статтею 5 Закону України «Про політичні партії в Україні», оскільки останні спрямовані на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України.

9. З наведеного, суд першої інстанції дійшов висновків, що діяльність політичної партії «Соціалісти» підлягає забороні; при цьому, за змістом статті 21 Закону 2365-ІІІ заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

10. Поряд із зазначеним, Восьмий апеляційний адміністративний суд вказував, що згідно пункту 8-1 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів на інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; при цьому, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону 2365-ІІІ у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суд першої інстанції вважав, що вимога позивача передати майно, кошти на інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави беззаперечно підлягає задоволенню.

11. Щодо вимоги про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, суд першої інстанції зазначав, що за приписами частини 3 статті 21 Закону 2365-ІІІ у разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду. Суд першої інстанції вказував, що як підтверджується матеріалами справи, позивачем не запропоновано перелік осіб кандидатури яких пропонуються для призначення до комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, а відтак суд позбавлений можливості призначити таку, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

12. На переконання Восьмого апеляційного адміністративного суду, позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про припинення діяльності політичної партії, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Міністерства юстиції України підлягав задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, відзиву, заперечень та пояснень

13. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Голова політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2022 у частині задоволених позовних вимог.

14. В обґрунтування вимог скарги апелянт зазначає, що позивач та третя особа обґрунтували свої позовні вимоги на підставі не існуючих та перекручених фактів, вдались до припущень та домислів, які не мають нічого спільного з реальним станом справ. На думку позивача, цей позов є упередженим та політично вмотивованим.

15. Відповідач зазначає, що всі звинувачення на адресу політичної партії «Соціалісти» та його особисто, як голови партії, у антиукраїнській діяльності - безпідставні, побудовані на припущеннях та не містять жодної доказової бази, що на думку апелянта, є порушенням статей 58 та 62 Конституції України. Відповідач вказує, що партія завжди діяла у межах Конституції, Законів України та своєї Програми та Статуту партії, а зауважень з боку контролюючих органів, в тому числі з боку позивача та третьої особи за весь час її існування не було.

16. Апелянт вказує, що політична партія «Соціалісти» є проукраїнською партією з чітким орієнтуванням на європейські цінності і аж ніяк не «проросійською»; це підтверджується як політичною програмою партії, так і усією її публічною діяльністю - публікаціями на сайті, на партійній сторінці соціальної мережі «Facebook», офіційними рішеннями та публічними заявами тощо.

17. Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні на те, що з 2019 року лідер проросійської політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 здійснює діяльність в інтересах функціонера антиукраїнського, так званого «Комітету спасіння України», екс-глави Адміністрації Президента України ОСОБА_4, на переконання апелянта, є безпідставними. ОСОБА_2 вказує, що партію він очолив 10 серпня 2021 року, в 2019 рокі головою партії був ОСОБА_3 , а про існування «Комітету спасіння України» йому відомо виключно з публікацій в українських ЗМІ. Апелянт зазначає, що в 2019 році ОСОБА_4 був зареєстрований кандидатом в депутати Верховної Ради від Ліберальної партії України і звертався до ОСОБА_2 за організаційною допомогою в цій справі; ОСОБА_2 вказує, що він дійсно надавав йому консультативну та організаційну допомогу як приватна особа, але після скасування ЦВК його реєстрації через не проживання в Україні, їхня співпраця була завершена.

18. В контексті наведеного, апелянт вважає, що його приватна співпраця з громадянином України ОСОБА_5 ніяк не може розцінюватись як «проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора» та порушення статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні».

19. Апелянт зазначає, що інформаційний контент на сайті, партійній сторінці соціальної мережі «Facebook» дійсно спрямовувався на популяризацію партії та на конструктивну критику діючої влади; в перший день нападу росії на Україну, 24 лютого 2022 року, партія заблокувала власні інформаційні ресурси з метою запобігання провокацій з боку опонентів та заявила про припинення будь-якої політичної діяльності на час воєнного стану; тому жодних поширень відомостей про виправдування окупаційних дій з боку політичної партії «Соціалісти» в цілому, так і окремих її представників та керівників, не було. Апелянт посилається на те, що партія налічує більше десяти тисяч членів партії і йому не відомо про жодного однопартійця, який би підтримував або виправдовував російську агресію.

20. Окрім того, апелянт вказував, що суд першої інстанції, не задовольнив вимогу позивача про призначення комісії з припинення (ліквідаційну комісію) політичної партії, як того вимагає частина 3 статті 21 Закону України «Про політичні партії в Україні»; таким чином унеможливлюється виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у цій справі через відсутність офіційно уповноваженої на це особи.

21. До Верховного Суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, вказуючи на правильність застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, позивач просить рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2022 залишити без змін, а апеляційну скаргу політичної партії «Соціалісти» - без задоволення.

22. Обґрунтовуючи відзив на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що звернення до суду було обумовлене Указом Президента та рішенням Ради національної безпеки та оборони, а також відповідним реагуванням Служби безпеки України на загрози національній безпеці; необхідність заборони партії визначена Указом Президента як необхідний крайній засіб для захисту суверенітету та територіальної цілісності України в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації. Окрім того, позивач зазначає, що підставою до суду з позовом про заборону діяльності партії було невідповідність Статуту і Програми політичної партії «Соціалісти» законодавству, а саме діяльність членів партії, яка суперечить вимогам статті 5 Закону; необхідно враховувати повномасштабне вторгнення РФ на територію України, введення режиму воєнного стану та інші зміни суспільно-політичної ситуації, які відбулися з часу надання останнього правового висновку щодо відповідності законодавству партійних документів.

23. Щодо фактичних обставин незаконної та антиукраїнської діяльності політичної партії «Соціалісти», Міністерство Юстиції України зазначає, що із загальнодоступних джерел та аналізу діяльності відповідача відомо, що політична партія «Соціалісти» - це проросійська політична партія в Україні, загальновідомими є обставини, які відомі широкому колу осіб; вони не потребують доказуванню, тому що об`єктивність їх існування очевидна. Таким чином, на переконання позивача, зазначена інформаціє є загальновідомою.

24. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 є політичним консультантом та членом Правління ГО «Асоціація професійних політичних консультантів» («АППК»), яка афілійована з об`єднанням «Российская ассоциация политичиских консультантов» («РАПК»), яка співпрацює з кандидатами на державні посади в РФ; за даними офіційної вебсторінки (https://appc.org.ua), за участі ОСОБА_2 регулярно проводяться міжнародні конгреси та форуми, в тому числі на території РФ.

25. Позивач також вказує, що проросійська спрямованість діяльності членів партії прослідковувалась після початку російської агресії 2014 року; так, Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 № 129-VIII Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором; незважаючи на це, ОСОБА_3 у вересні 2015 року заявив, що на Донбасі немає російських військ, а з українською армією воюють «люди з українськими паспортами»; незважаючи на це, вказану особу було обрано головою політичної партії «Соціалісти»; тобто, на переконання позивача, вказана партія, очевидно, розділяє позицію стосовно пособництва російській пропаганді; крім того, при явному запереченні російської агресії на території України головою партії 15 грудня 2018 року на з`їзді політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_3 було висунуто кандидатом у Президенти України.

26. Крім того, як зазначає позивач, ОСОБА_3 в ефірі телеканалу NewsOne розповів про організацію Майдану в Україні Заходом: «…ІНФОРМАЦІЯ_5».

27. Водночас, як вказує позивач, відповідно до вимог Статуту Партії, голова Партії робить заяви від імені партії, без доручення представляє Партію у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами, незалежно від форм власності та підпорядкування в Україні та за кордоном, фізичними особами; на переконання позивача, відсутність заяв інших керівних членів Партії стосовно цієї явно антиукраїнської позиції Голови Партії свідчить про мовчазну згоду; таким чином, відповідач фактично ретранслює офіційну позицію країни-агресора щодо України та негативно впливає на свідомість населення у вигідному для РФ інформаційному руслі.

28. 02 серпня 2022 року до Верховного Суду на виконання ухвали від 22 липня 2022 року у цій справі, Голова політичної партії «Соціалісти» надав докази на підтвердження доводів апеляційної скарги щодо припинення діяльності політичної партії «Соціалісти» та самостійне блокування власних інформаційних ресурсів з 24 лютого 2022 року.

29. У судовому засіданні 03 серпня 2022 року апелянтом було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи «відзиву на відзив на апеляційну скаргу» (заперечення на відзив на апеляційну скаргу). Усною ухвалою суду вказане клопотання було задоволено, а поданий відповідачем відзив на відзив долучено до матеріалів справи.

30. Зазначені заперечення ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно стверджує, що політична партія «Соціалісти» - це проросійська партія в Україні, що це є загальновідомим із загальнодоступних джерел, оскільки, ні джерел такої інформації, ні аналізу діяльності відповідача позивач не надає. ОСОБА_2 також стверджує, що його безпідставно звинувачують у діяльності в інтересах т.зв. «Комітету спасіння України» з 2019 року, не навівши жодного достовірного факту такої діяльності. Щодо членства в «Асоціації професійних політичних консультантів», апелянт, окрім іншого, зазначає, що громадянин РФ ОСОБА_6 не є членом «АППКЦ, а остання не була афілійована з об`єднанням «Российская ассоциация политических консультантов» та не проводила своїх заходів на території РФ. Щодо висловлювань ОСОБА_3 у вересні 2015 року та у серпні 2020 року, відповідач зазначає, що він висловлювався не як лідер партії, а як колишній міністр закордонних справ, а в наведений час він не мав права висловлювати свою позицію від імені політичної партії «Соціалісти», тому що в цей час не був «лідером партії»; в першому випадку він був членом партії, а в другому - вже не був членом партії, хоча за Реєстром ще рахувався її Головою.

31. До судового засідання 03 серпня 2022 року шляхом поштового зв`язку до Верховного Суду надійшли також пояснення від Служби безпеки України, в яких третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Служба безпеки України, щодо безпідставності тверджень про звинувачення політичної партії «Соціалісти» та голови партії в антиукраїнській діяльності, окрім іншого, вказує на проведення превентивної діяльності цим органом щодо політичних партій для захисту демократії.

32. У судовому засіданні 03 серпня 2022 року апелянт підтримав апеляційну скаргу, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Голови політичної партії «Соціалісти» - ОСОБА_2 та оскаржуване судове рішення залишити без змін, а представник третьої особи підтримав позицію сторони позивача.

33. Щодо відзиву на апеляційну скаргу та доданих до нього документів, апелянт заперечував щодо їх долучення до матеріалів справи, аргументуючи тим, що такі не є доказами у даній справі. Представник третьої особи просив долучити документи, що були додані до відзиву на апеляційну скаргу до матеріалів справи. Усною ухвалою суду, документи, подані разом із відзивом на апеляційну скаргу, було долучено до матеріалів справи.

34. Надаючи усні пояснення у судовому засіданні 03.08.2022, апелянт, окрім іншого зазначав, що усі звинувачення проти політичної партії «Соціалісти» та ОСОБА_2 як Голови цієї партії є безпідставними, партія є проукраїнською, заперечував про вплив т.зв. «Комітету спасіння України». Окрім того, апелянт заперечував про діяльність «Асоціації професійних політичних консультантів» («АППК») на території РФ. Також апелянт заперечує щодо діяльності громадянина РФ ОСОБА_7 із «АППК», вказує, що особисто із ним не знайомий тощо.

35. Відповідаючи на запитання головуючого судді в судовому засіданні 03 серпня 2022 року, представник позивача додав, що критерієм звернення до суду із цим позовом є пункт 1 статті 21 Закону, а саме дії партії, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення.

36. 15 серпня 2022 року від Голови політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2. до Верховного Суду надійшло клопотання щодо надання доказів, які на переконання апелянта спростовують інформацію позивача, надану у відзиві на апеляційну скаргу. До вказаного клопотання долучено пояснювальну записку, в якій апелянт додатково зазначає, що «АППК» не є афілійованою з «РАПК», громадянин РФ ОСОБА_7 перебував членом «Асоціації професійних політичних консультантів» у період свого перебування на території України (з 2015 року по 2017 рік) і з того часу жодного відношення до «АППК» не має, а заходів на території РФ «АППК» ніколи не проводила. Окрім того, апелянт вказує, що станом на час висловлювань щодо подій на «Донбасі» у 2015 році, ОСОБА_3 не був Головою партії і, навіть, заступником Голови партії і не мав права висловлюватись від імені відповідача.

37. У вказаній пояснювальній записці апелянт зазначає, що ОСОБА_3 не висувався на з`їзді партії «Соціалісти» 15 грудня 2018 року; під час обговорення питань порядку денного З`їзду окремі делегати вносили пропозицію про висунення кандидатом у Президенти України ОСОБА_3; проте, таке висунення не могло відбуватись через те, що початок виборчого процесу був оголошений з 31 грудня 2018 року. Апелянт також вказує, що ОСОБА_3 фактично склав повноваження Голови політичної партії «Соціалісти» та припинив своє членство в партії в листопаді 2019 року та делегував повноваження Голови своєму заступнику - ОСОБА_2 .

38. 23 вересня 2022 року в судовому засіданні апелянт повторно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача просив апеляційну скаргу Голови політичної партії «Соціалісти» - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року - без змін. Представник третьої особи підтримала позицію представника позивача.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

39. Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» зі змінами, внесеними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 та ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2119-ІХ від 15.03.2022, № 2212-ІХ від 21.04.2022, № 2263-ІХ від 22.05.2022 у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України запроваджено воєнний стан.

40. Пунктом 3 зазначеного вище Указу Президента, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 33-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

41. Указом Президента України від 19.03.2022 №153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», пунктом 2 якого доручено Міністерству юстиції України вжити, в установленому порядку, вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема політичної партії «Соціалісти».

42. На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема, політичної партії «Соціалісти».

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Відповідно до статті 1 Конституції України (далі також - Основний Закон) Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

44. Стаття 15 Конституції України визначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов`язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

45. Частина 1 статті 36 Конституції України передбачає, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

46. Відповідно до частини 1 статті 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються.

47. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку (частина 4 статті 37 Основного Закону).

48. Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

49. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян, засобів масової інформації.

50. Організаційно-правові засади діяльності політичних партій в Україні визначається Законом України «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-ІІІ).

51. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

52. За змістом статті 2 Закону № 2365-ІІІ) політична партія - це зареєстроване, згідно з законом, добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

53. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина 1 статті 3 Закону № 2365-ІІІ).

54. Статтею 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» встановлено обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій.

Так, утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров`я населення; 9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки; 10) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; 11) глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як «повстанці», «ополченці», «ввічливі люди» тощо.

55. Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду (частина 3 статті 5 Закону № 2365-ІІІ).

56. Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 2365-ІІІ співпраця політичної партії, спрямована проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, з політичними партіями, громадськими організаціями держави, що визнана відповідно до закону державою-агресором або державою-окупантом, та внесені до Переліку політичних партій та громадських організацій - нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України, затвердженого наказом Служби безпеки України та оприлюдненого на її офіційному веб-сайті, забороняється.

57. Статтею 19 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено заходи, які можуть вживатися до політичних партій.

58. Так, у разі порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України до них можуть бути вжиті такі заходи: 1) попередження про недопущення незаконної діяльності; 2) заборона політичної партії.

59. Частина 1 статті 21 Закону № 2365-ІІІ визначає, що у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

60. Відповідно до частин 2-4 статті 21 Закону № 2365-ІІІ заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

61. Водночас, пунктом 9 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як зокрема, порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об`єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров`я населення.

62. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 289-3 КАС України право звернутися з адміністративним позовом про заборону політичної партії має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань.

63. Відповідно до статті 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

64. Свобода об`єднання є одним із основних прав людини, що має важливе значення для функціонування демократії та є умовою для реалізації інших прав людини. Право на свободу об`єднання гарантується основними міжнародними договорами, у тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997.

65. Так, відповідно до статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

66. Стаття 11 Конвенції передбачає, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

67. 10-11 грудня 1999 року Венеціанська Комісія на її 41 пленарній сесії прийняла Керівні принципи заборон і розпуску політичних партій.

68. Відповідно до пунктів 3-5 Керівних принципів заборон і розпуску політичних партій, заборона чи примусовий розпуск політичних партій може бути оправдана лише у випадку партій, які пропагують застосування насильства чи використовують насильство як політичний засіб для повалення демократичного конституційного порядку, таким чином підриваючи права і свободи, гарантовані конституцією. Сам лише факт, що партія пропагує мирні зміни до конституції не повинен розглядатися як достатній для її заборони чи розпуску.

Політична партія як ціле не може нести відповідальності за індивідуальну поведінку її членів, не санкціоновану партією в рамках політичної (публічної) чи партійної діяльності.

Заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.

69. Відповідно до пункту 6 Керівних принципів заборон і розпуску політичних партій правові заходи, спрямовані на заборону чи законний примусовий розпуск політичних партій повинні бути наслідком судового рішення, яким встановлено неконституційність, і повинні розглядатися як заходи виняткової природи та застосовуватися з дотриманням принципу пропорційності. Кожен такий захід повинен базуватися на достатніх доказах, що саме партія, а не тільки її індивідуальні члени переслідують політичні цілі з використанням чи підготовкою до використання неконституційних засобів.

70. Верховний Суд також звертає увагу на зміст Пояснювальної доповіді до Керівних принципів заборон і розпуску політичних партій, відповідно до пункту 10 якої вказано, що заборона чи розпуск політичних партій може бути предметом розгляду, тільки якщо такий захід необхідний у демократичному суспільстві і якщо наявні конкретні докази що партія задіяна у діяльність, що загрожує демократії та основним свободам. Це може включати будь-яку партію, яка пропагує насилля у всіх формах як складову своєї політичної програми чи будь-яку партію, що має метою повалення існуючого конституційного ладу збройним шляхом, тероризм чи організацію підривної діяльності.

71. Відповідно ж до пункту 13 Пояснювальної доповіді жодна політична партія не повинна нести відповідальності за поведінку її членів. Будь-який обмежувальний захід, вжитий щодо політичної партії на підставі поведінки її членів, повинен бути підтверджений доказами, що відповідна особа діяла за підтримки цієї партії або що така поведінка була наслідком партійної програми чи політичних цілей. Якщо такий взаємозв`язок відсутній або не може бути встановлений, уся відповідальність повинна покладатися цілком лише на членів партії.

72. Заборона чи розпуск політичної партії у демократичному суспільстві є винятковим заходом. Якщо належні державні органи приймають рішення звернутися до суду з позовом щодо заборони політичної партії, вони повинні мати достатні докази існування реальної загрози конституційному ладу чи основним правам і свободам громадян (пункт 14 Пояснювальної доповіді).

73. Відповідно до пункту 15 Пояснювальної доповіді компетентні органи повинні мати достатні докази того, що політична партія, про яку йдеться, пропагує насильство (включно з такими частковими проявами його, як расизм, ксенофобія та нетерпимість) або явно задіяна у терористичну чи іншу підривну діяльність. Державні органи повинні також оцінити рівень загрози демократичному ладу, а також те, чи ситуацію не можна виправити іншими заходами, як штрафи, інші адміністративні заходи впливу чи притягнення до суду окремих членів політичної партії, залучених до такої діяльності.

74. У пункті 16 Пояснювальної доповіді зазначається, що очевидно, важливим фактором такої оцінки є загальна ситуація у країні. Водночас повинні також бути взятими до уваги стандарти розвинутої європейської демократичної практики, як уже було зауважено у попередніх параграфах. Навіть у випадку надзвичайного стану мають бути дотримані міжнародні зобов`язання держави, а будь-які заходи виняткового характеру повинні мати чітко визначену тимчасову дію відповідно до статті 15 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини.

75. Відповідно до пункту 19 Пояснювальної доповіді безвідносно до того, які судові органи мають повноваження у цій сфері, перший крок повинен полягати у встановленні неконституційного характеру діяльності політичної партії. Суд повинен вивчити докази, подані проти політичної партії, і встановити, чи вона вчинила серйозне правопорушення проти конституційного ладу. Якщо це так, уповноважений судовий орган повинен прийняти рішення про заборону чи розпуск за процедурою, який надає усі гарантії належного процесу, відкритості та чесного судового розгляду та з дотриманням стандартів, встановлених Європейською конвенцією про захист прав та основних свобод людини.

76. Окрім того, 13-14 грудня 2014 року Венеціанська Комісія на її 101-й пленарній сесії прийняла Керівні принципи щодо свободи об`єднань, принцип 9 якої (Правомірність та законність обмежень) вказує, що будь-які обмеження права на свободу об`єднання і прав об`єднань, у тому числі застосування санкцій, повинні суворо відповідати міжнародним стандартам. Зокрема, будь-які обмеження повинні бути передбачені законодавством і мати законну мету. До того ж, відповідне законодавство повинно бути точним, безспірним і передбачуваним; зокрема це стосується положень, що визначають свободу розсуду органів державної влади. Також необхідно забезпечити, щоб прийняття відповідних норм законодавства здійснювалося в рамках демократичного процесу, що гарантує участь суспільства і можливість перегляду, і щоб прийняте законодавство було доступне широкому загалу. Єдиними законними цілями обмежень, що визнаються міжнародними стандартами, є забезпечення національної чи громадської безпеки, громадського порядку (ordre public), охорона здоров`я і моралі та захист прав і свобод інших осіб. Сфера застосування цих законних цілей підлягає вузькому тлумаченню.

77. Принцип 10 зазначених Керівних принципів проголошує, що будь-які обмеження права на свободу об`єднання і прав об`єднань, у тому числі санкції, повинні бути необхідними в демократичному суспільстві, а отже - пропорційними своїй законній меті. Принцип необхідності в демократичному суспільстві вимагає дотримання справедливого балансу між інтересами осіб, що здійснюють право на свободу об`єднань, інтересами власне об`єднань та інтересами суспільства в цілому. Таким чином, необхідність обмежень повинна бути ретельно зважена і ґрунтуватися на беззаперечних доказах. У будь-якій ситуації слід обирати варіант дій, що передбачає найменший рівень втручання. Обмеження завжди повинні мати вузьке тлумачення і застосування і за жодних обставин не повинні призводити до повного анулювання цього права чи посягання на його суть. Зокрема, будь-яка заборона чи розпуск об`єднання повинні завжди застосовуватися як крайній захід, наприклад у випадку здійснення об`єднанням діяльності, що створює неминучу загрозу насильства чи іншого тяжкого порушення закону. Такі заходи за жодних обставин не повинні використовуватися для покарання за незначні порушення. Усі обмеження повинні бути пов`язані з конкретними обставинами; виключається застосування всеосяжних обмежень.

78. Як декларує Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ), обмеження та заборони мають бути передбачені відповідним законом, переслідувати законні цілі, перелічені у статтях 10 і 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та бути необхідними у демократичному суспільстві, тобто реагувати на нагальну суспільну необхідність і бути пропорційними законним цілям, що переслідуються.

79. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, втручання держави у певне право має бути «встановленим законом», переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути «необхідним в демократичному суспільстві» - тобто пропорційним переслідуваній меті (зокрема, рішення у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (рішення у справі Steel and Others v. the United Kingdom).

80. У справі «Janowski v. Poland» Європейський суд з прав людини вказав, що прикметник «необхідний» передбачає існування «нагальної суспільної необхідності». При здійсненні оцінки, чи існує така необхідність, Договірні держави користуються певною свободою розсуду.

81. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях досить чітко визначив, що з огляду на важливу роль політичних партій у забезпеченні плюралізму та належного функціонування демократії, будь-який захід, який вживається проти них, впливає як на свободу об`єднання, так і на демократію у відповідній державі (рішення у справі «Республіканська партія Росії проти Росії» (Republican Party of Russia v. Russia).

82. Для стабільності демократичного конституційного ладу держава може здійснювати конкретні заходи з метою його захисту. ЄСПЛ наголошує на прийнятності концепції «демократії, здатної захистити себе» (§ 51, § 59 рішення у справі «Фаґт проти Німеччини» (Vogt v. Germany) від 26 вересня 1995 року) та зазначає, що плюралізм і демократія ґрунтуються на компромісі, що вимагає певних поступок з боку осіб, які мають у деяких випадках сприймати обмеження певних наявних у них свобод для того, щоб забезпечити більшу стабільність країни в цілому (§ 99 рішення у справі «Партія добробуту та інші проти Туреччини» (Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey) від 13.02.2003). Потрібна певна рівновага між вимогами захисту демократичного суспільства і вимогам охорони прав особи (§ 32 рішення у справі «Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччнини» (United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey) від 30.01.1998.

83. ЄСПЛ застосовує трискладовий тест, щоб визначити, чи втручання (1) було передбачене законом; (2) переслідувало законну мету (встановлено для захисту правомірного інтересу); (3) було необхідним у демократичному суспільстві (Yazar et al v. Turkey, Apps. 22723/93, 22724/93, 22725/93, 09.07.2002).

84. ЄСПЛ застосовує власний тест «очевидної і неминучої загрози». Відповідно до практики ЄСПЛ держави мають право вживати превентивні заходи для захисту демократії щодо політичних партій. Від них неможливо вимагати очікувати, доки політична партія захопить владу і робитиме конкретні кроки щодо реалізації політики, несумісної зі стандартами Конвенції. Якщо небезпека такої політики була достатньо встановлена і неминуча, держава може обґрунтовано перешкоджати здійсненню такої політики до того, як буде здійснена спроба її впровадження шляхом конкретних кроків, які можуть завдати шкоди громадському порядку та демократичному режиму країни («Партія добробуту, Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччнини» (Refah Partisi (the Welfare Party) Erbakan,.Tekdal v. Turkey), § 102; «Еррі Батасуна проти Іспанії, § 81 (Herri Batasuna and Batasuna v. Spain).

85. Важливим фактором, який необхідно врахувати, є те, чи містить програма партії заклик до застосування насильства, повстання або будь-яку іншу форму відмови від демократичних принципів (Partidul Comunistilor (Nepeceristi) and Ungureanu v. Romania, § 54; Freedom and Democracy Party (ЦZDEP) v. Turkey, § 40). Проте, програма політичної партії не є єдиним критерієм визначення її цілей та намірів, зміст програми повинен порівнюватись з діями лідерів партії та позиціями, які вони відстоюють. Разом ці дії та позиції можуть бути доречними в провадженні про розпуск політичної партії, оскільки вони можуть розкрити її дійсні цілі та наміри («Еррі Батасуна проти Іспанії» Herri Batasuna and Batasuna v. Spain, § 80).

86. Підсумовуючи вищенаведені положення національного законодавства та загальновизнані принципи у сфері діяльності політичних партій та заборони їх діяльності і міжнародного прецедентного права, слід зазначити, що підставою для застосування до політичних партій заходів адміністративного впливу (зокрема заборона діяльності) є в установленому порядку задокументовані факти її (партії) діяльності, що направлені на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки, а також, на створення загроз для існування демократичних засад у суспільстві та демократії як загальнонаціонального явища тощо.

87. У цій категорії справ важливим є наявність конкретних, належно задокументованих доказів, які вказують на конкретні факти протиправної діяльності, яка в розумінні статей 5, 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» ставить під сумнів правомірність діяльності такої політичної партії та наділяє повноваженнями суб`єкта владних повноважень (Міністерство юстиції України) звертатись до суду про заборону діяльності такої партії.

88. Конституція України, а також положення Закону України «Про політичні партії в Україні» визначають перелік підстав для звернення до суду із позовом про заборону діяльності політичної партії. Такі підстави є чіткими, та їх перелік є вичерпним (див. статтю 5, 21 Закону № 2365-ІІІ).

89. За рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу УІ «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 - «ч.2 ст. 64 Конституції України не відносить право на свободу утворення політичних партій до переліку тих свобод, які ніким і в жодний спосіб не можуть бути обмежені. Відтак Конституція України допускає додаткове унормування законом загальних засад утворення і діяльності політичних партій за умови дотримання загальнодемократичних принципів».

90. Повертаючись до матеріалів даної справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про заборону діяльності політичної партії на підставі Указу Президента України від 19.03.2022 № 153/2022, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», яким в свою чергу доручено Міністерству юстиції України невідкладно вжити, в установленому порядку, вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема, політичної партії «Соціалісти».

91. Матеріалами справи підтверджується, що листом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» (т.1, а.с. 156-167) Міністерство юстиції України повідомлено про виявлення фактів антиукраїнської діяльності ряду політичних партій, зокрема, політичної партії «Соціалісти».

Так, під пунктом « 8» зазначеного листа міститься інформація про політичну партію «Соціалісти» наступного змісту:

«…З 2019 року лідер проросійської політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснює діяльність в інтересах функціонера антиукраїнського т.зв. «Комітету спасіння України» (діяльність координується урядом РФ), екс-глави Адміністрації Президента України ОСОБА_4 (перебуває на території РФ).

Партія «Соціалісти» підконтрольна ОСОБА_8 , а її інформаційний контент (партійний сайт https://socialisty.com.ua соціальній мережі «Facebook») спрямовувався на популяризацію партії та критику діючої української влади.

Незважаючи на викладене, існує вірогідність використання ОСОБА_5 політичної партії «Соціалісти» для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора…».

92. Судом першої інстанції вірно встановлено що політична партія «Соціалісти», згідно з відомостями Єдиного реєстру громадських формувань, зареєстрована Міністерством юстиції України 03 вересня 2014 року, місцезнаходження - м. Київ, вул. Банкова, 3, офіс НОМЕР_7, голова партії - ОСОБА_2.

93. Надалі, суд першої інстанції вказав, що у згаданому вище листі зазначено, що з 2019 року лідер проросійської політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 здійснює діяльність в інтересах функціонера антиукраїнського, т. зв. «Комітету спасіння України» (діяльність координується урядом РФ), екс-глави Адміністрації Президента України ОСОБА_4 (перебуває на території РФ); партія «Соціалісти» підконтрольна ОСОБА_4, а її інформаційний контент (партійний сайт https://socialisty.com.ua, соціальна мережа «Facebook») спрямовувався на популяризацію партії та критику діючої української влади; вказане свідчить про використання ОСОБА_4 політичної партії «Соціалісти» для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора.

94. Суд першої інстанції дійшов висновку, що поширення відомостей про виправдування таких окупаційних дій українським політикумом у медійному просторі є неприпустимим та свідчить про діяльність як відповідача в цілому, так і окремих його представників та керівників, яка заборонена згідно зі статтею 5 Закону України «Про політичні партії в Україні», оскільки останні спрямовані на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України.

95. Після цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що діяльність політичної партії «Соціалісти» підлягає забороні.

96. Перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях та неповному з`ясуванню всіх обставин справи, з огляду на що слід зазначити наступне.

97. Частина 3 статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.

98. Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

99. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).

100. Частина 5 статті 44 КАС України визначає, що учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2), подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4), надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (пункт 5) тощо.

101. Параграф 1 Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає основні положення про докази.

102. Так, відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві вважаються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

103. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини 2 статті 72 КАС України).

104. Стаття 73 КАС України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

105. Положення статті 74 КАС України визначає допустимість доказів, згідно якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

106. Згідно статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

107. Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

108. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

109. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина 4 статті 77 КАС України).

110. Відповідно до частини 3 статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

111. Верховний Суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

112. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

113. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц.

114. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. (Постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

115. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції принципу справедливості розгляду справи судом. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.19 у справі № 342/180/17-ц).

116. Також, у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду, окрім іншого, декларуючи обов`язок подання конкретних доказів на підтвердження доводів, вказала, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.

117. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

118. Суд звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

119. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/15560/15.

120. Верховний Суд звертає увагу, що станом на день проголошення оскаржуваного судового рішення серед доказів у справі, які суд першої інстанції міг би оцінити на підтвердження позовних вимог, була наявна лише копія листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» (т.1, а.с. 156-167).

121. Співставляючи висновок суду першої інстанції «…Вказане свідчить про використання ОСОБА_4 політичної партії «Соціалісти» для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора…» зі змістом зазначеного вище листа щодо порушень політичної партії «Соціалісти», в якому вказано «…існує вірогідність використання ОСОБА_5 політичної партії «Соціалісти» для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора…», без наявності інших доказів, які міг би оцінити суд та підтвердити чи спростувати вказані обставини, слід зазначити, що висновки Восьмого апеляційного адміністративного суду є передчасними та такими, що ґрунтуються на припущеннях та неповному з`ясуванню всіх обставин справи.

122. Єдиною доказовою базою за таких обставин слугував лише вищезгаданий Лист СБУ за відсутності інших конкретних доказів.

123. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, якщо є сумніви щодо обсягу поданої сторонами інформації на підтвердження певних фактів, то суд не обмежений ініціювати питання про додаткове дослідження певних обставин, якщо такі на переконання суду, можуть мати вагоме значення для вирішення справи

124. Необхідно звернути увагу, що норми КАС України встановлюють чіткі вимоги до форми та змісту судового рішення.

125. Так, відповідно до частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

126. У поясненнях Служби безпеки України на апеляційну скаргу вказується, що приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дослідив матеріали справи, в тому числі надані докази (акти огляду, лист СБУ, програмні та статутні документи партії тощо) та відповідно з`ясував всі фактичні обставини.

127. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки такі спростовуються матеріалами справи. Встановлено, що оскаржуване судове рішення, а саме скорочена його частина проголошена 13 червня 2022 року, повний текст судового рішення складено 17 червня 2022 року. Водночас, докази, на які посилається третя особа, до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшли лише 15 червня 2022 року (що підтверджується відміткою про отримання та резолюцією «До справи» на першому аркуші, т.2, а.с. 72-90), тобто вже після судового засідання, в якому проголошувалась вступна та резолютивна частина рішення від 13.06.2022. А відтак, висновується той факт, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення такі докази судом першої інстанції не досліджувались і в тексті судового рішення не відображені.

128. Таким чином, на переконання колегії судів Верховного Суду, Восьмий апеляційний адміністративний суд як суд першої інстанції у цій справі, порушив вимоги процесуального закону, приймаючи оскаржуване рішення за відсутності будь-яких доказів та на підставі припущень і непідтверджених фактах. Додаткових дій щодо встановлення та підтвердження обставин справи, які слугували підставами даного позову, судом першої інстанції зроблено не було.

129. А відтак, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги в цій частині, які зумовлюють необхідність скасування оскаржуваного судового рішення з підстав порушення норм процесуального права.

130. Верховний Суд також звертає увагу, що з огляду на суб`єктний склад та категорію цієї справи, саме позивач - Міністерство юстиції України, повинно довести протиправність діяльності відповідача як підставу для заборони його діяльності, співставляючи конкретні докази протиправної діяльності із законодавчо визначеними підставами для такого.

131. Із врахуванням наведеного, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції, в межах та повноваженнях, передбачених КАС України, може самостійно встановлювати обставини справи, оцінювати докази, що наявні в матеріалах справи, зокрема і ті, що надійшли до суду на стадії апеляційного розгляду справи.

132. Проаналізувавши зміст Програми політичної партії «Соціалісти», Верховний Суд звертає увагу, що її Програма декларує, що така партія ставить за мету розбудову суверенної, правової, соціальної і демократичної держави; утвердження народовладдя, створення політичних, економічних та соціальних умов для реальної участі громадян в управлінні державою та суспільством; участь у виробленні державної політики, а також сприяння формування та вираженню політичної волі громадян, забезпеченню прав людини, участь у виборах та інших політичних заходах.

133. Положення Статуту політичної партії «Соціалісти» передбачають, що це ідеологічна партія лівоцентристського спрямування, яка на добровільних засадах об`єднує громадян України - прихильників загальнонаціональної програми суспільного розвитку. Партія провадить свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України «Про політичні партії в Україні», а також інших законів України та згідно з Програмою Партії та цим Статутом. Діяльність партії є несумісною з пропагандою насильства, національної, релігійної або соціальної ворожнечі, звуженням змісту існуючих прав і свобод людини і громадянина. (п. 1.1. Статуту).

134. Щодо доводів про зв`язки діючого Голови політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 із ОСОБА_4 та використанням останнім політичної партії «Соціалісти» слід зазначити, що вказане не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Міністерство юстиції України, як позивач у цій справі та сторона, що повинна доводити факти протиправної діяльності партії як підстави для її заборони, не виконала процесуального обов`язку щодо доказування тих підстав, на яких ґрунтувався адміністративний позов у суді першої інстанції. Додаткових доказів, щодо наведеного вище до суду апеляційної інстанції не надала.

135. В матеріалах справи наявні пояснення Служби безпеки України (т.2, а.с. 72-78), що надійшли до суду першої інстанції вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Разом із такими поясненнями подано докази, які на переконання позивача та третьої особи, доводять факти використання ОСОБА_4 політичної партії «Соціалісти» для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора.

136. Так, в матеріалах справи наявний Акт огляду Інтернет-ресурсу від 02.06.2022 (т.2 а.с. 80-81), яким встановлено, зокрема, що на інтернет сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відображено веб сайт Верховної ради України (дата публікації 14.12.2018) та виявлено інформацію про те, що помічником народного депутата ОСОБА_9 на громадських засадах був ОСОБА_2 .

137. Також, наявний Акт огляду Інтернет-ресурсу від 02.06.2022 (т.2 а.с. 82-90), яким встановлено, що на інтернет сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_6» відображено веб сайт Інтернет-видання «Апостор» та новинний матеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» (дата публікації ІНФОРМАЦІЯ_8). На вказаній сторінці виявлено наступну інформацію:

«ІНФОРМАЦІЯ_9».

138. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що особисте знайомство ОСОБА_2 із народним депутатом ОСОБА_20 та ОСОБА_5 , та їх співпраця в минулому, а також авторська публікація в інтернет виданні не може, в розумінні наведених вище законодавчих приписів, в повній мірі доводити факт використання ОСОБА_4 політичної партії «Соціалісти» для проведення підривної діяльності в інтересах країни-агресора.

139. Безумовно, співпраця ОСОБА_2 в минулому із особами, які пропагували та/або пропагують антиукраїнську діяльність може бути ризиком для демократії в теперішній час. Водночас, такі ризики повинні бути підтверджені конкретними належними та допустимими доказами.

140. Наведені вище відомості не можуть слугувати самостійною підставою в розумінні статей 5 та 21 Закону України «Про політичні партії в України» для заборони діяльності політичної партії «Соціалісти», з підстав неповноти доведеності фактів такої протиправної діяльності в цій частині.

141. Верховний Суд критично оцінює доводи позивача, що «із загальнодоступних джерел та аналізу діяльності відповідача відомо, що політична партія «Соціалісти» - це проросійська політична партія в Україні, загальновідомими є обставини, які відомі широкому колу осіб; вони не потребують доказування, тому що об`єктивність їх існування очевидна».

142. Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частини 3 статті 78 КАС України обставини щодо «проросійського» спрямування діяльності політичної партії «Соціалісти» загальновідомими у судовому порядку не визнавались, такого питання перед Судом не ставилось, а зі сторони позивача жодних джерел інформації на їх підтвердження не надавались.

143. Щодо доводів про діяльність ОСОБА_2 та «Асоціації професійних політичних консультантів» («АППК», ЄДРПОУ: 39635361), колегія суддів зазначає наступне.

144. Позивач вказує, що ОСОБА_2 є політичним консультантом та членом ОСОБА_21 «АППК», яка на переконання Міністерства юстиції України, афілійована з об`єднанням «Российская ассоциация политичиских консультантов» («РАПК»), та яка співпрацює з кандидатами на державні посади в РФ. Також позивач вказує, що за даними офіційної веб сторінки (https://appc.org.ua), за участі ОСОБА_2 регулярно проводяться міжнародні конгреси та форуми, в тому числі на території РФ.

145. На підтвердження наведеного, позивач посилається на інформацію, отриману листом Служби безпеки України від 29.07.2022 № 5/1/4-11456, копія якого долучена разом із відзивом на апеляційну скаргу (т. 3, а.с. 98-99).

146. Судом встановлено, що у зазначеному листі вказано наступне:

«ІНФОРМАЦІЯ_9».

147. У додатках до зазначеного листа міститься Додаток №6 - Акт огляду Інтернет-ресурсу від 28.07.2022, № 5/1/4-11453 (т. 3, а.с 125-127), яким встановлено, що на інтернет сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_10» відображено веб-сайт Інтернет-видання «Комитет РАСО» та виявлено інформацію наступного змісту:

«ІНФОРМАЦІЯ_10».

148. Надаючи усні пояснення в судових засіданнях 03 серпня 2022 року та 23 вересня 2022 року щодо зазначених вище доводів, ОСОБА_2 , зокрема підтвердив свою участь у діяльності «Асоціації професійних політичних консультантів», однак заперечив діяльність на території РФ; щодо громадянина РФ Малишева вказав, що такий насправді не є членом «АППК», та особисто з ним Голова політичної партії «Соціалісти» не знайомий та не співпрацював.

149. Проаналізувавши подані до Суду докази в контексті наведених доводів, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що «афілійованість» «АППК» з об`єднанням «Российская ассоциация политичиских консультантов» («РАПК»), виходячи із наявних у справі матеріалів та доказів, належним чином не підтверджується. Сам факт відображення у біографічних відомостях ОСОБА_23 членства у «АППК» водночас із іншими, що відображені вище та можуть бути пов`язані із РФ, не можуть належним чином підтвердити таку «афілійованість». Достатнім чином не можливо підтвердити й вплив громадянина ОСОБА_7 на діяльність «Асоціації професійних політичних консультантів», членом якої є діючий Голова політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 , а також участь останнього у заходах на території РФ.

150. Окрім того, додатком до Довідки щодо діяльності громадської організації «Асоціації професійних політичних консультантів» від 10.08.2022 підтверджується, що ОСОБА_24 у переліку Списку дійсних членів «АППК» відсутній (т. 4, а.с 14-17).

151. Так, проведення «АППК» за участю ОСОБА_2 заходів на території РФ, та в цих рамках співпраця із особами, що можуть пропагувати антиукраїнську діяльність може бути ризиком для демократії та безпеки держави. Водночас, такі ризики повинні бути підтверджені конкретними належними та допустимими доказами.

152. Наведені вище відомості не можуть слугувати самостійною підставою в розумінні статей 5 та 21 Закону України «Про політичні партії в України» для заборони діяльності політичної партії «Соціалісти».

153. Окрім того, у листі Служби безпеки України від 29.07.2022 № 5/1/4-11456 повідомляється про таке: «ІНФОРМАЦІЯ_11».

154. Дослідивши подані докази, Суд зазначає, що Актом огляду Інтернет-ресурсу від 28 липня 2022 року № 5/1/4-11449 (додаток 1 до наведеного вище Листа СБУ, т. 3, а.с. 100-104) проведено огляд веб сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_12», на якій відображено веб сайт Інтернет-видання «ZAHID.NET» та новинний матеріал під назвою: «ЗМІ оприлюднили список чиновників, причетних до «Харківських угод» (дата публікації: 17.03.2021).

155. Актом огляду Інтернет-ресурсу від 28 липня 2022 року № 5/1/4-11450 (додаток 2 до наведеного вище Листа СБУ, т. 3, а.с. 105-113) проведено огляд веб сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_13», на якій відображено веб сайт Інтернет-видання «ZN,ua» та новинний матеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14». (дата публікації; ІНФОРМАЦІЯ_17).

156. Актом огляду Інтернет-ресурсу від 28 липня 2022 року № 5/1/4-11451 (додаток 3 до наведеного вище Листа СБУ, т. 4, а.с. 114-117) проведено огляд веб сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_15», на якій відображено веб сайт Інтернет-видання «dw.com» та новинний матеріал під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_16

157. Актом огляду Інтернет-ресурсу від 28 липня 2022 року № 5/1/4-11452 (додаток 4 до наведеного вище Листа СБУ, т. 3, а.с. 118-120) проведено огляд веб сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_19», на якій відображено офіційний веб сайт Державного бюро розслідувань України та новинний матеріал під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_20».

158. З наведених матеріалів, окрім іншого слідує, що у 2010 році, перебуваючи на посаді Міністра економіки України, ОСОБА_25 був в числі тих осіб, що погоджували проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення проекту Угоди між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» (т.зв. «Харківській угоди»; під проектом вказаного урядового розпорядження є підписи, зокрема Міністра економіки ОСОБА_25 тощо (т. 3, а.с. 113).

159. На переконання колегії суддів Верховного Суду, погодження ОСОБА_25 в якості Міністра економіки України проекту розпорядження КМУ щодо схвалення проекту «Харківських угод», що мало місце у 2010 році, тобто до заснування політичної партії - відповідача, в контексті встановлених обставин цієї справи, не може слугувати самостійною підставою в розумінні статей 5 та 21 Закону України «Про політичні партії в України» для заборони діяльності політичної партії «Соціалісти».

160. Так, підписання т.зв. «Харківських Угод» в 2010 році безумовно підривало безпеку держави в цілому та могло мати вплив на подальші дії РФ, які як наслідок набули форми незаконної збройної агресії проти України. Однак наявність підпису ОСОБА_25 , як Міністра економіки України на вказаному документі могло мати лише формальний характер при проходженні процедури погодження його змісту.

161. Відтак, встановити зв`язок факту погодження ОСОБА_25 проекту розпорядження щодо схвалення проекту «Харківських угод», який в подальшому був обраний Головою політичної партії «Соціалісти» із можливою антиконституційною діяльністю відповідача в майбутньому, як на підставу для заборони діяльності такої партії, на підставі наявних в матеріалах доказів, в повному обсязі не є можливим.

162. Окрім того, Верховним Судом беруться до уваги докази апелянта щодо припинення діяльності політичної партії «Соціалісти» та самостійне блокування власних інформаційних ресурсів з 24 лютого 2022 року (т. 3, а.с. 197-207). Однак предметом даного позову може охоплюватись діяльність відповідача, що провадилась і до вказаного періоду.

163. Наступне, на що звертається увага колегією суддів, це доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо висловлювань ОСОБА_3 .

164. Із загальнодоступних джерел та матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 - український політик, Міністр закордонних справ України (24.12.2012 - 23.02.2014) в уряді колишнього Прем`єр-міністра ОСОБА_38 та колишній член політичної партії «Партії регіонів». У 2018 році ОСОБА_3 було обрано головою політичної партії «Соціалісти» тощо.

165. У листі Служби безпеки України від 29.07.2022 № 5/1/4-11456 (т. 3, а.с. 98-99), окрім іншого зазначається, що ОСОБА_3 на телеканалах, підконтрольних колишньому голові політради забороненої проросійської політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» ОСОБА_31 , неодноразово публічно критично висловлювався щодо подій Революції Гідності у 2013-2014 роках, зокрема, наголошуючи про організацію «Майдану» країнами «Заходу», що фактично ретранслювало антиукраїнський вектор російської інформаційної пропаганди (додаток №5).

166. Із загальнодоступних джерел відомо, що Революція Гідності у 2013-2014 - це викликані протестом громадян України проти розгону мирної акції студентів та громадських активістів та зривом підписання Угоди про Європейську інтеграцію, політичні та суспільні зміни в Україні, що відбувались з листопада 2013 до лютого 2014 року.

167. Встановлено, що Актом огляду Інтернет-ресурсу від 28 липня 2022 року № 5/1/4-11453 (додаток 5 до зазначеного вище Листа СБУ, т. 3, а.с. 121-124) проведено огляд веб сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_21», на якій відображено веб сайт Інтернет-видання «dsnews.ua» та новинний матеріал під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_22.

168. Встановлено, що на вказаній сторінці виявлено інформацію наступного змісту:

«…ІНФОРМАЦІЯ_23…».

168. Окрім того, в додатках до відзиву на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України долучило копію публікації за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_24», (т. 3, а.с. 136), за яким розміщена публікація «ІНФОРМАЦІЯ_25», та на якій розміщена наступна інформація:

«ІНФОРМАЦІЯ_26).

169. Як вже неодноразово зазначалось, Постановою Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 № 129-VIII Верховна Рада України визнала РФ державою-агресором.

170. У тексті такого звернення зазначено наступне: «ІНФОРМАЦІЯ_26».

171. Висловлювання ОСОБА_3 щодо відсутності на тимчасово-окупованих територіях «Донбасу» російських військ після подій 2014-2015 років та після визнання РФ державою-агресором, безумовно викликає занепокоєння. Такі публічні висловлювання підривали безпеку держави та мали антиконституційний характер.

172. Більше того, із наявної у матеріалах справи інформації підтверджується, що Розпорядженням Голови політичної партії «Соціалісти» від 23.07.2016 (т. 4, а.с. 18), за підписом ОСОБА_25., на підставі підпункту 10 пункту 5.11.2. Статуту члену Виконавчого комітету Партії ОСОБА_3 делеговано частину повноважень Голови партії. Виходячи зі змісту такого розпорядження, зокрема делегувались повноваження, передбачені підпунктами 1, 2, 3, 4, 5 та 9 пункту 5.11.2 Статуту політичної партії «Соціалісти», а саме: здійснювати поточне керівництво діяльністю Партії, без доручення представляти її у всіх зовнішніх стосунках з іншими партіями, громадськими організаціями, органами державної влади та органами місцевого самоврядування; робити заяви від імені Партії; мати право підпису документів від імені Партії; відкривати рахунки у банківських та інших фінансових установах України у порядку, встановленому чинним законодавством; мати право підпису фінансових та інших документів Партії; ініціювати Виконавчому комітету Партії скликання позачергового З`їзду, організовувати підготовку засідань Політичної Ради та Виконавчого комітету, головувати на них; у межах статутних повноважень видавати накази, довіреності і розпорядження. Вказане Розпорядження видавалось строком на один рік і було дійсним до 23 липня 2017 року.

173. Окрім того встановлено, що 03 квітня 2018 року на Позачерговому З`їзді Партії ОСОБА_3 обрано Головою політичної партії «Соціалісти», а в грудні 2018 року на З`їзді Партії вирішувалось питання висування ОСОБА_3 як кандидата на майбутні президентські вибори (відомості із веб сайту ІНФОРМАЦІЯ_27, т. 3, а.с. 138).

174. Зазначені обставини щодо вирішення питання про висування ОСОБА_3 як кандидата на президентські вибори 2019 року також були відображені на офіційному веб сайті політичної партії, інформація про що встановлена в судовому засіданні за допомогою веб ресурсу «http://web.archive.org». Наведена інформація діючим головою політичної партії «Соціалісти» ОСОБА_2 не заперечувалась.

175. Водночас із наведених до клопотання від 15.08.2022 доказів, а саме Протоколоу №1 VIII Чергового З`їзду політичної партії «Соціалісти» від 15.12.2018 (т. 4, а.с. 19-21), відомості щодо висунення кандидатури ОСОБА_3 на майбутні президентські вибори, виходячи зі змісту вказаного Протоколу, відсутні.

176. Відтак, публічні вислови ОСОБА_3 (зокрема щодо відсутності на тимчасово-окупованих територіях «Донбасу» російських військ після подій 2014-2015 років), якому в 2016 році делеговано значний обсяг повноважень Голови Партії, та який в подальшому був обраний Головою Партії, а також вирішення питання висування на президентських виборах 2019 року, для членів даної політичної партії могли розцінюватись як офіційна позиція партії, що в подальшому несло антиконституційні ризики для держави та підривало її безпеку.

177. Верховним Судом також звертається увага, що структура політичної партії «Соціалісти» станом на 21.07.2022, налічує 362 політичних осередка на всій території України (копія листа ДП «Національні інформаційні системи» від 21.07.2022 № 2129/14.1, т.3, а.с. 145-183).

178. А тому, такі вислови в минулому могли вплинути на загальну суспільно-політичну думку членів політичної партії, що в майбутньому могло призвести до збільшення кількості колабораціоністських настроїв серед населення України в рамках загарбницької агресії РФ. Вказане слід розцінювати як підрив безпеки держави.

179. Відповідаючи на доводи апелянта, Верховний Суд приймає до уваги, що відповідно до положень Статуту політичної партії «Соціалісти» (пункт 6.2.) голова Партії робить заяви від імені партії. Також, слушним є те, що станом на час спірних висловлювань (2015 рік) ОСОБА_3 не був головою Партії.

180. Однак, відсутність будь-яких заяв діючого на той час керівництва політичної партії «Соціалісти» щодо зазначених публічних висловлювань ОСОБА_3 також викликає занепокоєння. Так, бездіяльність інших керівних членів Партії стосовно висловлюваної ОСОБА_3 позиції (зокрема щодо відсутності на тимчасово-окупованих територіях «Донбасу» російських військ після подій 2014-2015 років) може свідчити про те, що інші члени Партії розділяли вказану позицію, ба більше, виходячи навіть з того, що в подальшому, такій особі делеговано значну частину повноважень Голови Партії, та яку пізніше обрано Головою Партії і доручено керівництво відповідачем.

181. Колегією суддів звертається увага, що за змістом статті 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія складається з громадян - «прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку».

182. Колегія суддів Верховного Суду не заперечує того, що членство в політичній партії не позбавляє громадянина права на приватне життя, як і гарантій щодо невтручання у нього. Особа, яка є членом політичної партії, може висловлюватися і поводитися відповідно до своїх вподобань, морально-етичних і культурних орієнтирів. Але публічна діяльність партійців, особливо тих, які займають керівні, провідні позиції в партії або є її загальновизнаними ідейними лідерами, не тільки «звужує» їхній приватний простір, що закономірно, але й покладає додаткову відповідальність за свої вчинки, а надто за свої ідеї та заклики, проголошені у публічному просторі.

183. Тому висловлювання ідейного лідера партії, як і офіційного керівника партії щодо подій у державі відображають не просто особисту думку (суб`єктивні, оціночні висловлювання) таких осіб, але й позицію партії загалом. Тому що партія це не «фікція», як в доктрині цивільного права називають юридичну особу, а спільнота громадян-однодумців, прихильників певної загальнонаціональної програми, вчинки і публічні висловлювання яких і дають розуміння, в чому полягає діяльність утвореної ними політичної партії й на які реальні цілі вона спрямована. Колегія суддів бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у справі «Refah Partisi (the Welfare Party) and Others проти Туреччини» (рішення від 13 лютого 2003 року; заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98) визнав висловлювання лідерів партії та осіб, яких партія висувала кандидатами на виборах, такими, що відображають реальну політичну позицію партії.

184. Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 вересня 2022 року у справі №П/857/1/22 (провадження № А/990/14/22) та від 15 вересня 2022 року у справі № П/857/8/22 (провадження № А/990/12/22), предметом розгляду яких також була заборона діяльності політичних партій в Україні.

185. Окрім того, у вказаних справах, Верховний Суд звертав увагу, що збройна агресія росії проти України супроводжується також інформаційною війною, яка, окрім іншого, має на меті вплинути на морально-психологічний стан українців і таким чином зменшити їхній опір ворогу. Поширення недостовірної, перекрученої інформації про діяльність державних органів, яка їх дискредитує, є одним зі способів такої війни.

186. Як засвідчила історія, агресивне несприйняття Української держави, заперечення її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності, та й узагалі всього українського, яке донедавна озвучувалося і пропагувалося в медійному просторі, зокрема й в Україні, переросло зрештою у повномасштабну війну проти України, яка триває й дотепер.

187. В контексті розгляду даної справи, Верховний Суд вважає, що повторення публічної пропагандистської риторики країни-агресора (РФ) щодо суспільно-політичної ситуації в Україні, зокрема і до початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України членами певної політичної партії та/або її Головою, є підставою для заборони діяльності такої партії.

188. У світлі зазначеного, діяльність політичних партій, члени яких, зокрема і голова партії, публічно висловлювали антиукраїнську позицію (хоч і не від імені партії проте за умови відсутності заперечень від керівництва цієї політичної партії), в умовах суспільно-політичної ситуації, що склалась після подій 2013-2015 років, а особливо після 24 лютого 2022 року в результаті російської збройної агресії проти України, повинна бути заборонена.

189. Відтак, Верховний Суд констатує, що діяльність відповідача не відповідає заявленій у Статуті і Програмі політичної партії «Соціалісти» легітимній меті та законодавству України, а саме вимогам статей 5, 21 Закону 2365-ІІІ.

190. В сукупності обставин цієї справи встановлено факти діяльності політичної партії «Соціалісти», які підпадають під дію, зокрема пункту 5 частини 1 статті 5 Закону 2365-ІІІ (в редакції норми цього Закону станом на час висловлювань ОСОБА_3 у 2015 році, а також в редакції, чинної на час судового розгляду в суді першої інстанції), а саме - підрив безпеки держави.

191. Окрім того, протиправна діяльність відповідача підпадає під критерії, визначені пунктами 1 та 4 частини 1 статті 21 Закону 2365-ІІІ (в редакції станом на час судового розгляду в суді першої інстанції), а саме дії партії, спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення (пункт 1) та поширення відомостей, що містять виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України (пункт 4 відповідно).

192. Як вже було зазначено, ЄСПЛ декларує, що обмеження та заборони (щодо діяльності політичних партій) мають бути передбачені відповідним законом, переслідувати законні цілі, перелічені у статтях 10 і 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та бути необхідними у демократичному суспільстві, тобто реагувати на нагальну суспільну необхідність і бути пропорційними законним цілям, що переслідуються; зазначалось, що ЄСПЛ застосовує трискладовий тест, щоб визначити, чи втручання (1) було передбачене законом; (2) переслідувало законну мету (встановлено для захисту правомірного інтересу); (3) було необхідним у демократичному суспільстві (Yazar et al v. Turkey, Apps. 22723/93, 22724/93, 22725/93, 09.07.2002).

193. З приводу наведеного «трискладового тесту», колегія суддів зазначає: по-перше, Закон України «Про політичні партії в Україні» визначає вичерпний перелік підстав для заборони діяльності політичних партій.

194. По-друге, поширення відомостей про заперечення окупаційних дій РФ українським політикумом у медійному просторі є неприпустимим та свідчить про діяльність відповідача як в цілому, так і окремих його представників та керівників, як діяльність, яка підлягає забороні згідно положень статі 5 Закону України «Про політичні партії в Україні», оскільки останні спрямовані на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України.

Заборона політичної партії «Соціалісти», діяльність якої, як встановлено Судом, суперечить вимогам законодавства, несе антидержавницький, антиконституційний та протиправний характер на користь держави-агресора, збройні сили якої незаконно перетнули територію суверенної держави та продовжують невиправдані воєнні дії та акти агресії щодо України та її громадян, - є цілком виправданим. Заборона діяльності таких об`єднань покликана унеможливити реалізацію злочинних намірів держави-агресора у війні проти України та дестабілізації суспільного життя в державі.

195. По-третє, як вже зазначалось, відповідно до практики ЄСПЛ держави мають право вживати превентивні заходи для захисту демократії щодо політичних партій. Від них неможливо вимагати очікувати, доки політична партія захопить владу і робитиме конкретні кроки щодо реалізації політики, несумісної зі стандартами Конвенції. Якщо небезпека такої політики була достатньо встановлена і неминуча, держава може обґрунтовано перешкоджати здійсненню такої політики до того, як буде здійснена спроба її впровадження шляхом конкретних кроків, які можуть завдати шкоди громадському порядку та демократичному режиму країни («Партія добробуту, Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччнини» (Refah Partisi (the Welfare Party) Erbakan,. Kazan and Tekdal v. Turkey), § 102; «Еррі Батасуна проти Іспанії, § 81 (Herri Batasuna and Batasuna v. Spain).

За даних умов, в забороні діяльності політичної партії - відповідача, існує об`єктивна соціальна потреба - з метою захисту демократичного суспільства та прав і свобод громадян; вказане обмеження націлене на забезпечення більшої стабільності країни, зокрема, в умовах дії правового режиму воєнного стану та інформаційно-психологічних операцій з боку держави-агресора, а тому вказаний захід є виправданим у громадянському суспільстві, яке розділяє демократичні принципи. Заборона діяльності даної політичної партії під час дії воєнного стану має на меті завадити зусиллям, спрямованим на розкол українського суспільства, підштовхування до співпраці з державою-окупантом та встановлення антидемократичного авторитарного окупаційного режиму РФ.

196. Підсумовуючи наведене, зваживши всі ризики, які були встановлені внаслідок судового розгляду в суді апеляційної інстанції щодо діяльності політичної партії «Соціалісти» та оцінивши конкретні факти протиправної діяльності відповідача та його керівників, Верховний Суд погоджується із тим, що діяльність політичної партії «Соціалісти» підлягає забороні. А тому, позовна вимога про заборону діяльності політичної партії «Соціалісти» підлягає задоволенню.

197. Щодо доводів апелянта про порушення вимог статті 58 Конституції України, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у відповідності до зазначеної норми Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

198. Верховний Суд звертає увагу, що інститут заборони діяльності політичних партій існував і до набрання чинності змін до Закону України «Про політичні партії в Україні», в редакції, що застосовується на час розгляду цієї справи; зміни, що вносились до норм вказаного Закону, зокрема статті 21, конкретизували лише критерії, згідно яких підлягає оцінка діяльності певної політичної партії як на підстави для заборони діяльності такої партії.

199. Вирішуючи питання про задоволення інших позовних вимог, Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 21 Закону 2365-ІІІ заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

200. Поряд із зазначеним слід вказати, що згідно пункту 8-1 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів на інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону 2365-ІІІ у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

201. Таким чином, Верховний Суд доходить висновку щодо задоволення позовної вимоги про передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

202. Щодо доводів апелянта про необхідність призначення ліквідаційної комісії згідно вимог частини 3 статті 21 Закону 2365-ІІІ, Верховний Суд зазначає наступне.

203. Відповідно до частини 3 статті 21 Закону 2365-ІІІ у разі, якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

204. Положення частини 2 зазначеної статті передбачають, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішення про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

205. В даному випадку Законом України «Про політичні партії в Україні» передбачений порядок визначення голови ліквідаційної комісії. Якщо остання не призначена рішенням суду про заборону діяльності політичної партії, то голова такої комісії визначається в рішенні Міністерства юстиції України про припинення політичної партії. При цьому, прийняття такого рішення можливе після набрання законної сили рішенням суду про заборону діяльності політичної партії.

206. З огляду на наведене, не визначення складу та голови ліквідаційної комісії в даному випадку не суперечить чинному законодавству і не створює перешкод для виконання судового рішення в подальшому.

207. Верховний Суд вважає, що в контексті обставин цієї справи та меж апеляційного перегляду, Судом надано відповідь на всі доводи сторін, які можуть вплинути на правильне вирішення справи.

208. Відповідно до частин 1-4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

209. Відповідно до абзацу другого частини 6 статті 289-3 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративній справі, передбаченій частиною першою цієї статті, є Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Судове рішення Верховного Суду у таких справах є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

210. Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина 2 статті 292 КАС України).

211. Стаття 308 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

212. Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково тощо.

213. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

214. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення - скасуванню із прийняттям у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 289-3, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Голови політичної партії «Соціалісти» - ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі №П/857/3/22 скасувати.

3. Прийняти у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково:

Заборонити діяльність політичної партії «Соціалісти» (вул. Банкова, 3, офіс 51А, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 39376837).

Передати майно, кошти та інші активи політичної партії «Соціалісти» (вул. Банкова, 3, офіс 51А, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 39376837), її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Іншу частину позовних вимог залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

В повному обсязі судове рішення складене 28 вересня 2022 року.

..................................

..................................

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

А.О. Губська

Н.А. Данилевич

А.Г. Загороднюк

О.В. Калашнікова

Судді Верховного Суду