Ухвала

від 29.09.2022 по справі 2-1513/11

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1513/11

6/703/43/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Криви Ю.В.

при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сміла заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання стосовно боржника ОСОБА_1 по справі №2-1513/11 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи заяви обґрунтовано тим, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 176/МКС/2007-980 від 25 грудня 2007 року в розмірі 192776 грн. 43 коп. та судові витрати в розмірі 1820 грн., а всього 194596 грн. 43 коп.

На виконання вказаного рішення Смілянським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчі листи №2-1513/11.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року у виконавчому листі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по справі №2-1513/2011 від 15 вересня 2011 року про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , замінено стягувача: ПАТ КБ «НАДРА» його правонаступником, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

З відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Київ) на адвокатський запит від 29 вересня 2022 року вбачається, що виконавчий лист Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року по справі № 2-1513/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №176/МКС/2007-980 від 25 грудня 2007 року в сумі 192 766,43 грн., судові витрати 1820 грн., а всього 194596,43 грн., перебував на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак 19 грудня 2013 року винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення).

В кредитній справі, яка була передана від ПАТ КБ «Надра» до ТОВ ФК «Дніпрофінасгруп» виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутній.

На думку директора ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» викладене свідчить, що зазначені виконавчі листи було втрачено при пересилці Відділом державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Посилаючись на викладене, враховуючи те, що рішення суду, яке набрало законної сили виконано не було та в матеріалах справи відсутні докази добровільного та повного виконання боржником рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року, про повернення виконавчого листа новий стягувач дізнався лише нещодавно, таким чином строк пред`явлення виконавчого листа по цій справі переривався пред`явленням до виконання, підлягає поновленню та становить 3 роки - ТОВ «ФК «Дніпрофінасгруп» просило суд видати дублікат виконавчого листа, який був втрачений, та поновити строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості по справі.

Просить розглядати справу без участі заявника та задовольнити заяву в повному обсязі.

Боржники в судове засідання не з`явилися, заперечень проти заяви не надали, про причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні заяви належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно дост.446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 176/МКС/2007-980 від 25 грудня 2007 року в розмірі 192776 грн. 43 коп. та судові витрати в розмірі 1820 грн., а всього 194596 грн. 43 коп. (а.с.30).

На виконання зазначеного рішення 15 грудня 2011 року видано виконавчі листи (а.с. 39).

30 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» було укладено договір №GL48N718070_І_7 про відступлення права вимоги. За умовами договору право вимоги за зобов`язанням передбаченими кредитним договором №176/МКС/2007-980 від 25 грудня 2007 року перейшло до ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (а.с. 53-57).

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року у виконавчому листі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по справі №2-1513/2011 від 15 вересня 2011 року про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , замінено стягувача: ПАТ КБ «НАДРА» його правонаступником, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (а.с. 69).

В матеріалах цивільної справи наявні докази, що за вказаним виконавчим листом відкривалися виконавче провадження.

Згідно повідомлення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Київ) від 29 вересня 2022 року вбачається, що виконавчий лист Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року по справі № 2-1513/11 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №176/МКС/2007-980 від 25 грудня 2007 року в сумі 192 766,43 грн., судові витрати 1820 грн., а всього 194596,43 грн., перебував на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак 19 грудня 2013 року винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення) (а.с. 90).

Статтями 129, 129 (1) Конституції України визначено, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції і який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини перша, третя статті 431 ЦПК).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

На підставі ч.1ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа, суд зазначає, що підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» 03 квітня 2008 року, встановив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Щодо строків пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до частини 1статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV(в редакції чинній на час набрання законної сили рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини 2 статті 22 вказаного Закону передбачено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Конституцією України закріплено принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина 1статті 58 Конституції України). Тобто, дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить, що положення цього закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом. Цим пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 640/4782/15-ц.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

Разом з тим, право стягувача на звернення виконавчого документа до виконання не є абсолютним та має бути реалізоване у відповідності до визначеної законом процедури, яка в свою чергу гарантує обом сторонам дотримання їх прав та правову визначеність.

Національним законом встановлена можливість звернення до виконання виконавчого документа впродовж конкретно визначеного строку у три роки про який стягувач мав бути обізнаний та який мав стимулювати його до вжиття своєчасних заходів з метою отримання присудженого за рішенням суду.

Також національним законом визначена можливість поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у випадку його пропущення з поважних причин, однак для цього заявник має надати докази, які б переконали суд, що стягувачем дійсно встановлений строк пропущено з поважних причин, тобто з причин, які настали незалежно від волі стягувача.

Пред`явлення виконавчого документа до виконання є правом стягувача, а не його обов`язком, а отже він керуючись власним розсудом приймає рішення про необхідність розпочинати примусову процедуру виконання судового рішення.

Із наданих суду доказів вбачається, що первісний кредитор, правонаступником якого є заявник, дійсно вживав заходи щодо звернення виконавчого листа до примусового виконання, однак його не було виконано.

Після пред`явлення виконавчого листа до виконання такий строк перервався, доказів пред`явлення виконавчого листа після цього матеріали справи не містять.

Між тим протягом тривалого часу (з 2013 року по 2022 рік) банк більше не реалізовував свої процесуальні права щодо звернення до виконання вказаного рішення суду.

Правонаступник ПАТ «КБ «Надра» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 30 липня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа лише 19 вересня 2022 року. При цьому суд приймає до уваги, що з дня ухвалення рішення та набрання ним чинності минуло більше 10 років, при тому, що для його примусового виконання визначено 3 роки, та за цей час змінилося два стягувача, останні дії щодо звернення вказаного виконавчого листа до виконання вживали у 2013 році.

В обґрунтування посилається, що виконавчий лист було втрачено при пересилці після винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження 19 грудня 2013 року.

Проте, на час набуття права вимоги за цим договором з липня 2020 року - стягувач не вчинив жодних дій щодо перевірки наявних виконавчих проваджень відносно боржника, хоча не був позбавлений можливості цього зробити.

З матеріалів справи вбачається, що стягувач звернувся до УЗПВР у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) лише 30 серпня 2022 року з заявою щодо наявності відкритих ВП відносно боржників за виконавчим листом № 2-1513/11 - тобто вже після спливу строку на їх пред`явлення до виконання.

Більш того, відсутність виконавчих листів в матеріалах кредитної справи було виявлено заявником ще в при укладенні договору про відступлення прав вимоги у липні 2020 року, проте жодних дій останнім вчинено не було.

Правонаступник кредитора (стягувача) ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» при зверненні до суду з вказаною заявою не зазначало та не надало відповідних доказів, які б підтверджували причини (обставини), що були об`єктивною перешкодою для ПАТ «КБ «НАДРА», на користь якого винесено судове рішення, і існували на момент переходу прав стягувача до Товариства, для пред`явлення до виконання виконавчого листа у цій справі.

На переконання суду тільки факт переходу прав вимоги від одного кредитора (стягувача) до іншого, зокрема від ПАТ «КБ «НАДРА» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за договором про відступлення прав вимоги за кредитним договором, не свідчить про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та як наслідок видачу дубліката виконавчого листа.

Так, заявником не наведено жодних причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та не надано відповідних доказів на підтвердження таких причин. Будь-яких реальних перешкод для звернення виконавчих листів до виконання у визначений законом строк в судовому засіданні не встановлено.

Сам факт отримання відповіді від УЗПВР у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо відсутності відкритих ВП відносно боржника ОСОБА_1 у вересня 2022 року - за умови звернення з таким запитом 30 серпня 2022 року, тобто вже після спливу строку на примусове пред`явлення виконавчого листа, та через два роки після набуття права вимоги за цим кредитним договором - не свідчить про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та як наслідок видачу дубліката виконавчого листа.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 2-12537 «Суд не має права поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання за відсутності відповідних поважних причин пропуску цього строку».

Законодавцем не визначено граничного строку поза межами якого рішення вже не може бути звернуто до виконання, однак при ухваленні рішення про поновлення відповідного строку суд має керуватися безсумнівними та вичерпними доказами, які свідчитимуть про необхідність поновлення стягувача у праві вимагати подальшого виконання ухваленого на його користь рішення суду.

Отже, єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, зважаючи на недоведеність заявником поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, у задоволенні заяви цій частині слід відмовити.

Суд, при вирішенні зазначеної справи, бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року, в якому зазначено, що ігноруючи усі надані стягувачу законом права, як стороні виконавчого провадження, стягувач не виявив належної зацікавленості у реалізації своїх прав щодо примусового виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Разом з тим, як встановлено судом, станом на час подання цієї зави сплив термін пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі №2-1513/11, а тому на підставі пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України відсутні підстави для видачі заявнику його дубліката.

На підставі вищенаведеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 512-516 ЦК України, ст. 12, 81,433, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова Компанія «Дніпрофінансгруп» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа по справі № 2-1513/11 відносно боржника ОСОБА_1 до виконання та видачу дубліката виконавчого листа - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складання.

Суддя: Ю.В. Крива