Постанова

від 29.09.2022 по справі 565/1752/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року

м. Рівне

Справа № 565/1752/20

Провадження № 22-ц/4815/894/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Вейтас І.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: Обслуговуючий кооператив «ЖБК Енергетик»,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Овечко Ірина Михайлівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради,

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняв м.Рівне апеляційнускаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на рішення Кузнецовського міськогосуду Рівненськоїобласті від 08 квітня 2022 року, ухвалене в складі судді Бренчук Г.В., повний текст рішення складено 18 квітня 2022 року у справі № 565/1752/20,

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року Обслуговуючий кооператив«ЖБК Енергетик» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Овечко І.М., яким, з урахуванням уточнень, просив: скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області Овечко І.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34513753 від 29 березня 2017 року 12:44:45, за яким було зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; припинити право власності ОСОБА_1 на 1/1 частки двокімнатної квартири, загальною площею 55,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1209980456107, номер запису про право власності : 19698806.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОК «ЖБК Енергетик» стало відомо, що 29 березня 2017 року державним реєстратором Овечко І.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34513753, за яким було зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Вважає, що вказана державна реєстрація права власності здійснена з порушенням вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, державному реєстратору не подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру. Стверджує, що відповідачем всупереч вимог п. 41, 77, 80 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою від 25.12.2005 року № 1127, державному реєстратору не подані: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Енергетик» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Ірини Михайлівни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності - відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що фактичне набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру відбулося до дня його державної реєстрації, оскільки будинок прийнятий до експлуатації 24.02.2017 року, а державна реєстрація є лише моментом з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, що свідчить про непропорційність позбавлення права власності останнього лише з формальних підстав.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОК "ЖБК "Енергетик" оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі покликається на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права і порушенні норм процесуального права.

Вважає, що суд попередньої інстанції зробив помилковий висновок, що ОСОБА_1 автоматично набула право власності на спірну квартиру з моменту здачі житлового багатоквартирного будинку в експлуатацію. Судом безпідставно застосовано положення ст. 384 ЦК України до спірних правовідносин.

Вважає, що той факт, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 21.12.2016 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано майнове право на спірну квартиру, ще не означає, що він має автоматично набути право власності на неї з моменту завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію. При цьому, посилається на постанову Великої Палати Верховного суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18.

Звертає увагуна те,що судоверішення,за загальнимправилом,не єпідставою длявиникнення прававласності,адже ч.5ст.11,ст.331ЦК Українине передбаченовиникнення такогоречового правана новостворенийоб`єктнерухомості напідставі рішеннясуду.Тому порядокоформлення прававласності наоб`єктінвестування післяприйняття такогооб`єктав експлуатаціювизначено відповідниминормами.Отже,відповідач мігнабути правовласності наспірну квартирулише змоменту їїпередачі завідповідним актом,що зробленоне було,а томуй нимне булонабуто правовласності наквартиру увстановленому закономпорядку.

Вказує, що державним реєстратором не додержано підпункту 3 п. 41 Порядку щодо необхідності подання документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, а також пунктів 77, 88 цього Порядку щодо подання довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску у повному обсязі, а також акт приймання-передачі квартири, який не підписаний сторонами і на час вирішення спірних відносин. За відсутності цих документів державний реєстратор не мала права приймати рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, а тому вважає, що таке рішення державного реєстратора має бути скасоване.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну відповідач та третя особа заперечують доводи останньої просять рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що 25 лютого 2008 року між ОК «ЖБК «Енергетик» та ОСОБА_1 укладено договір № 127 про пайову участь у будівництві житла. Предметом договору є узгодженість сторін про будівництво кооперативом передбаченого генпланом житлового будинку у АДРЕСА_3 і передача ОСОБА_1 визначеної договором квартири, загальною площею 55,64 кв. м., якій на період будівництва присвоюється № 127 та оплата її замовником.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області та постановою Верховного Суду у справі № 565/1216/15-ц встановлена обставина, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про пайову участь у будівництві житла № 127 від 25 лютого 2008 року виконала у повному обсязі та внесла плату у розмірі повної вартості квартири, що передбачена договором. Вказаною постановою Верховного Суду визнано за ОСОБА_1 майнове право на квартиру в будинку АДРЕСА_3 , що на період будівництва має № 127.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судом у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Відповідно до копії Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 143170551220, 24 лютого 2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано вказану декларацію та визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_3 (друга черга).

Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 83720756 підтверджується, що 27 березня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме, квартиру, загальною площею 55,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОК «ЖБК Енергетик» вважає, що державна реєстрація права власності спірної квартири за ОСОБА_1 здійснена з порушенням ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки, державному реєстратору не подано усіх документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права власності відповідачем на квартиру, а також не надано усіх документів, передбачених п. 41, 77, 80 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 41 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Позивач наполягає на тому, що ОСОБА_1 для державної реєстрації права власності на квартиру не подала довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічного паспорту на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру), затвердженого особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб; перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

За положеннями п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Так, відповідачем до суду подана копія Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № РВ 143170551220, яка зареєстрована 24.02.2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області та відповідно до цієї декларації визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_3 (друга черга).

Відповідно до п. 41 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. Отже, відповідач не повинен був подавати даку декларацію, а держаний реєстратор самостійно здійснює перевірку наявності такої декларації.

Відповідно до копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа № 10234, реєстровий номер 38к-95-8526), він виготовлений КП «Кузнецовське міське БТІ» 22 березня 2017 року на замовлення ОСОБА_1 , тобто виготовлений до дня реєстрації права власності на спірну квартиру.

Зі змісту копії висновку № 15 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 22 березня 2017 року об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 та будівництво якого здійснювалось на підставі договору про пайову участь у будівництві житла №127 від 25 лютого 2008 року, ідентифіковано як квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . У висновку також зазначено, що даний висновок служить підставою для прийняття управлінського рішення щодо вчинення реєстраційно-правових дій по реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості.

Таким чином, доводи позивача про реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем без документів, передбачених п. 41 Порядку, спростовано вище вказаними письмовими доказами.

За змістом пункту 77 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна або за умови уповноваження власником такого майна на підставі договору - за заявою особи, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, у порядку, передбаченому пунктами 30-34 цього Порядку.

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна можуть бути подані для долучення до Державного реєстру прав:

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

- затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва об`єкта нерухомого майна, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу;

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Враховуючи вищевикладене, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності житлово-будівельного кооперативу проводиться за заявою власника такого майна.

Подання такої заяви відповідачем державному реєстратору доводиться копією її заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 03 квітня 2017 року, яка надана до суду Департаментом соціального захисту та гідності Виконавчого комітету Вараської міської ради разом з іншими документами реєстраційної справи. Отже, вимоги п. 77 Порядку, відповідачем також дотримані.

Перелік інших документів, визначених цим пунктом може подаватися кооперативом, тобто є правом кооперативу, а не обов`язком, та не стосується власників відповідних об`єктів нерухомості.

Згідно із п. 80 Порядку, для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються:

- довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі;

- технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені відповідним кооперативом копії:

- документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

- документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Таким чином доведеним є подання відповідачем для реєстрації права власності на спірну квартиру технічного паспорта від 22.03.2017 року та висновок №15 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 22.03.2017 року, яким присвоєно адресу спірній квартирі.

Оскільки право власності за ОСОБА_1 реєструвалось на новостворений об`єкт нерухомості, а не реконструйований, необхідності подачі ним документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомості до його реконструкції у нього не було.

Доказів подачі реєстратору для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 довідки кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі суду не надано.

На виконання вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_1 подані державному реєстратору договір №127 про пайову участь у будівництві житла, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2016 року у справі № 565/1216/15-ц. Така обставина підтверджується копіями вказаних документів, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2017 року, у якому наводиться вказаний перелік документів, як підстава виникнення права власності.

З усього переліку документів, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком, ОСОБА_1 державному реєстратору не подана лише довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Проте, рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2016 року у справі № 565/1216/15-ц, яке подано державному реєстратору, встановлена обставина, що ОСОБА_1 сплатила обумовлені у договорі вступний і пайовий внесок на будівництво зазначеної у договорі квартири.

Таким чином, обставини щодо членства ОСОБА_1 в кооперативі та внесення нею пайового внеску у повному обсязі, які мають підтверджуватись відповідною довідкою кооперативу, згідно з п. 80 Порядку, фактично існували на час державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та підтверджувались відповідним рішенням суду, яке було подане державному реєстратору.

Неподання ОСОБА_1 довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі державному реєстратору носить формальний характер, оскільки такі обставини об`єктивно існували на час проведення державної реєстрації права власності та були відомі державному реєстратору.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. У рішенні Європейського суд з прав людини від у справі «Трегубенко проти України», Європейський суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам». Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976 року, серія A, № 24). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

Викладені обставини свідчать про те, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та припинення його права власності на вказану квартиру лише з формальних підстав (неподання відповідної довідки) буде непропорційним втручанням у її право власності на вказану квартиру, враховуючи, що обставини, на підтвердження яких повинна бути подана така довідка, об`єктивно існували та підтверджуються рішенням суду.

При цьому, позивач у своєму позові не вказав яка шкода завдана його інтересам внаслідок реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та у чому виразилась така шкода, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 квітня 2021 року.

Окрім того, постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 565/1216/15-ц, яка набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано майнові права на квартиру в будинку АДРЕСА_3 , що на період будівництва має № 127. Висновком № 15 про ідентифікацію об`єкта нерухомого майна за адресою від 22 березня 2017 року, вказаній квартирі присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

Разом з тим у постановах Верховного Суду України: від 24 червня 2015 року № 6-318 цс 15, від 18 листопада 2015 року № 6-1858 цс 15 роз`яснено, що майнове право можна визначити як «право очікування», воно є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17 та від 05.06.2019 року у справі № 392/1829/17, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини існування в особи права власності, суд має передусім встановлювати підстави, на якій особа набула таке право. У постановах Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц та від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13 викладена правова позиція про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

З урахуванням викладених правових позицій Верховного Суду, аналіз ч. 2 ст. 331 ЦК України, дає підстави для висновку, що особа, яка виконала у повному обсязі умови договору про пайову участь у будівництві житла та майнові права на нерухоме майно за якою визнані рішенням суду, набуває права власності на таке майно з моменту прийняття нерухомого майна до експлуатації.

Відповідно до ч.3 ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного кооперативу стає її власником. Викладена норма є спеціальною у регулюванні набуття права власності на квартиру саме членом житлово-будівельного кооперативу. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2016 року та постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року встановлена обставина повної оплати ОСОБА_1 вартості квартири.

За змістом ч.1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. В той же час, під житловим будинком розуміється будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК України). З аналізу викладених норм випливає, що квартира набуває ознак об`єкту права власності лише з моменту завершення будівництва житлового будинку та введення в експлуатацію. Отже, у разі викупу квартири членом житлово-будівельного кооперативу до введення будинку в експлуатацію, він на підставі ч.3 ст. 384 ЦК України, стає її власником з моменту введення будинку в експлуатацію.

Таким чином, оскільки будинок по АДРЕСА_3 (друга черга) прийнятий до експлуатації 24 лютого 2017 року, суд визнає, що відповідач ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 з 24 лютого 2017 року.

Таким чином, фактичне набуття права власності відповідачем на спірну квартиру до дня його державної реєстрації, а також те, що державна реєстрація є лише моментом з якого держава визнає право власності на нерухоме майно, додатково свідчить про непропорційність позбавлення права власності відповідача лише з формальних підстав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОК «ЖБК Енергетик» до ОСОБА_1 третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруДепартамент соціальногозахисту тагідності виконавчогокомітету Вараськоїміської ради, про скасування державної реєстрації та припинення права власності стосовно спірної квартири.

Разом з цим, державний реєстратор Овечко І.М. є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову до вказаного відповідача (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року, справа №565/316/21).

У зв`язку з цим, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора слід змінити, відмовивши у задоволенні позову у цій частині з мотивів, що він заявлений до неналежного відповідача.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4, ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 вищевказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача наведено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу та зазначено, що у подальшому заява про їх стягнення буде подана у відповідності до вимог ЦПК України.

25 липня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Савонік Л.О. подала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

На підтвердження наданих правничих послуг до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги №226 від 01.11.2021 року, додаткова угода до нього від 19.07.2022 року, ордер надання правничої (правової) допомоги, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.07 2022 року, квитанція до прибуткового касового ордера №038 на суму 5000 грн.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що надані представником відповідача докази про понесення ним судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи є достатніми, допустимими і достовірними, а розмір витрат на оплату послуг адвоката - обґрунтованим, доведеним і співмірним із складністю справи, тривалістю її розгляду, характером позовних вимог, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг).

Витрати за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міськогосуду Рівненськоїобласті від 08 квітня 2022 року в частині позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» до державного реєстратора Виконавчого комітету Вараської міської ради Овечко Ірини Михайлівни про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позову в цій частині у редакції цієї постанови.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Енергетик» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 вересня 2022 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Вейтас І.В.

Ковальчук Н.М.