Постанова

від 29.09.2022 по справі 755/21425/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/21425/21

провадження № 22-ц/824/8789/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Семенюк Т.А., Ящук Т. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу запозовом Житлово-будівельного кооперативу «ЖБК-4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги, за апеляційною скаргою представника Житлово-будівельного кооперативу «ЖБК-4» - адвоката Ковальової Олени Олександрівни на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року в складі судді Савлук Т.В.,

встановив:

13.12.2021 Житлово-будівельний кооператив «ЖБК-4» (далі - звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ЖБК "ЖБК-4" відповідно до власного Статуту здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 .

Відповідачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , докази чого можуть бути витребувані безпосередньо у відповідача або від КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

У відповідності до статей 64, 66, 67, 162 ЖК УРСР власники квартир, наймачі повинні своєчасно вносити квартиру плату та плату за комунальні послуги відповідно до умов договору з організацією, яка обслуговує будинок, а також приймати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Відповідачем оплата за спожиті житлові послуги вносяться не своєчасно та не у повному обсязі.

Станом на 01.11.2021 заборгованість становить 15 029, 55 грн. Вказана сума заборгованості виникла за період з 01 жовтня 2012 року по 01 листопада 2021 року.

Стягнення заборгованості, що обліковувалась за відповідачем до 01 жовтня 2012 року, передбачено судовим наказом, винесеним Дніпровським районним судом м. Києва 18 жовтня 2012 року.

Оскільки на неодноразові звернення з вимогою погасити суму заборгованості за спожиті житлові послуги відповідач належним чином не реагує, позивач просив позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК "ЖБК-4" заборгованість по сплаті житлових послуг в сумі 15 029, 55 грн, втрати від інфляції в сумі 4 221,79 грн, 3% річних в сумі 1 448,60 грн, а всього 20 699,64 грн, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник ЖБК «ЖБК-4» - адвокат Ковальова О. О. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вказаний позов задовольнити та відшкодувати понесені судові витрати.

Свої доводи обґрунтовує тим, що звертаючись до суду позивач вказав, що відповідачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , докази чого можуть бути витребувані безпосередньо у відповідача або від КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації". У розпорядженні позивача відсутні копії правовстановлюючих документів щодо власника цієї квартири, але позивач об`єктивно мав право очікувати підтвердження або спростування цієї інформації відповідачем. Відповідач не заперечила той факт, що вона є власником зазначеної квартири.

Крім того, матеріалами справи підтверджено факт реєстрації місця проживання відповідача у вказаній квартирі з 16 липня 1987 року по даний час довідкою про реєстрацію місця проживання особи за №77126735 від 11 січня 2022 року.

Таким чином, відповідач, як особа, яка проживає у вказаній квартирі, споживає житлові послуги і зобов`язана їх оплачувати своєчасно та у повному обсязі.

В матеріалах справи міститься копія судового наказу, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 18 жовтня 2012 року (справа №2604/23393/12), з якого вбачається, що саме відповідач споживає житлові послуги у квартирі АДРЕСА_1 .

Ігнорування судом першої інстанції зазначених і наявних у матеріалах справи доказів призвело до хибних висновків про недоведеність обов`язку відповідача оплачувати спожиті житлові послуги, що надаються позивачем.

Вказує, що письмовий договір про надання житлових послуг між позивачем і відповідачем дійсно не укладався, проте це не може бути підставою для відмови у позові через доведеність факту їх споживання.

Таку позицію неодноразово висловлював суд касаційної інстанції, зокрема у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18. Зазначена позиція є сталою, незмінною і підлягала врахуванню судом першої інстанції, а її ігнорування призвело до хибних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Зазначає, що позивач не долучав до позовної заяви документи, що стосуються затвердження тарифів на утримання будинку та прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , оскільки така інформація є загальновідомою і розміщена на порталі Київської міської державної адміністрації (https://www.municipal.kiev.ua/kiev/).

Відповідач не оскаржувала розмір тарифу на житлові послуги, що надаються позивачем, більше того, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не лише не навів жодного обґрунтованого сумніву щодо встановленого тарифу, але й проігнорував той факт, що спожиті житлові послуги відповідач частково і періодично оплачувала, але не в повному обсязі.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалась.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ЖБК «ЖБК-4» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами членів «ЖБК-4» (протокол №21 від 24.11.2016).

Відповідно до розділу 2 Статуту ЖБК «ЖБК-4», головною метою діяльності Кооперативу є задоволення соціальних, економічних та інших потреб його членів, забезпечення захисту прав кооперативу, передбаченим цим статутом та законодавством України, а також дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання майна кооперативу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до п. 2.4. Статуту ЖБК «ЖБК-4», кооператив має право, відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів членів кооперативу та прийняття на цих зборах відповідних рішень: - створювати органи управління та визначити їх діяльність та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів кооперативу; - визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту кооперативу; - встановлювати розмір платежів і внесків членів кооперативу, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів, у разі їх створення кооперативом; - виключати зі свого складу членів кооперативу, які не виконують своїх обов`язків; брати майно на баланс кооперативу; - для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність з порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 2.4. Статуту ЖБК «ЖБК-4», для забезпечення виконання власниками квартир своїх обов`язків кооператив, в особі загальних зборів членів кооперативу, або в особі правління кооперативу має право: робити членам кооперативу попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, завданих майну кооператива з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх установлених законом та статутом кооперативу платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів (у разі їх створення кооперативом), звертатися до суду з позовом про стягнення боргу з власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати завдані збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законодавством та статутом кооперативу платежів і внесків, а також відрахування до резервного і ремонтного фондів (у разі їх створення кооперативом).

18 жовтня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ЖБК "ЖБК-4" заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 17 499 грн, 17 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутній договір про надання житлових послуг; не надано рішень та/або протоколів загальних зборів членів кооперативу щодо затверджених сум внесків , що спрямовуються на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири); з наданого розрахунку неможливо встановити належне нарахування послуг, оскільки він не містить відомостей про конкретні послуги, які були фактично надані позивачем; для правильного вирішення питання необхідно встановити, чи є відповідач власником або співвласником квартири; правовий статус квартири не визначений. Оскільки позивачем не доведено факт виникнення у відповідача зобов`язання щодо сплати боргу за фактично спожиті житлово-комунальні послуги, тому суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

При цьому пункт 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлює, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 16.07.1987 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , а тому є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються позивачем за вказаною адресою.

В матеріалах справи відсутні оформлені належним чином акти-претензії відповідача щодо ненадання або неякісного надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У справі встановлено, що ЖБК "ЖБК-4" надавало відповідачу житлово-комунальні послуги, а остання їх споживала, про що свідчить часткова їх оплата відповідачем.

Відповідно до наданої суду довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за період з жовтня 2012 року жовтень 2021 року сплачено 22 540,51 грн, залишок заборгованості 15 029, 45 грн.

Відповідно до розрахунку суми боргу, загальна сума заборгованості, що виникла за період з 01 жовтня 2012 року по 01 листопада 2021 року становить: борг -15 029,55 грн; втрати від інфляції - 4 221,79 грн; 3% річних - 1 448,60 грн, всього 20 699,94 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, власний розрахунок не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню.

Вищевикладене свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ЖБК «ЖБК-4» задоволено в повному обсязі, з відповідача та користь позивача підлягають стягненню 5 675 грн у рахунок компенсації судових витрат по і сплаті судового збору за подання позовної заяви (2 270 грн) та апеляційної скарги (3405 грн).

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Житлово-будівельного кооперативу «ЖБК-4» - адвоката Ковальової Олени Олександрівни задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 травня 2022 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «ЖБК-4» (ЄДРПОУ22872338, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Я. Гашека, 10) заборгованість в сумі 20 699 грн 64 коп та судові витрати в сумі 5 675 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: Т. А. Семенюк

Т. І. Ящук