Ухвала

від 12.09.2022 по справі 322/602/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.09.2022 Справа № 322/602/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/668/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №322/602/21Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.246 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора з доповненням на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кіровка Покровського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИЛА

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він 14.09.2020 року близько 17:30 години, перебуваючи за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , з метою реалізації злочинного умислу, направленого на незаконну порубку захисних насаджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не оформивши та не отримавши в компетентних державних органах будь-якого спеціального на те дозволу, взявши з собою бензопилу «Zomax» в корпусі синього кольору та бензопилу «Vitals» в корпусі червоного кольору, розуміючи, що його діяльність є незаконною, на автомобілі ВАЗ 2106 р.н. НОМЕР_1 з автомобільним причепом р.н. НОМЕР_2 прибув на південно-східну околицю с.Горлицьке Запорізького району (колишній Новомиколаївський район) Запорізької області до полезахисної лісосмуги, керуючись протиправним умислом на незаконну порубку дерев у лісових насадженнях, в порушення ст.69 Лісового кодексу України, за відсутності спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, в полезахисній лісовій смузі, яка розташована на землях, підконтрольних Новомиколаївській селищній раді Запорізької області, та яка відноситься до категорії захисних лісів, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, у тому числі, до лісових насаджень лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів), за допомогою заздалегідь підготовлених бензопил, незаконно спиляв до ступеня припинення росту 3 сироростучих дерева породи акація біла, після чого вказані стовбури дерев очистив від гілок, порізав колодами довжиною близько 0,7-0,8 м для подальшого транспортування та переніс вказані колоди до автомобільного причепу, проте не зміг розпорядитись незаконно добутою деревиною, оскільки його дії були припинені працівниками поліції. Незаконною порубкою дерев ОСОБА_8 заподіяно істотну шкоду, розмір якої складає 25078,62 грн.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_8 прокурором були кваліфіковані за ч.1 ст.246 КК, як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях.

Вироком суду ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК та виправдано за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що висновок суду про визнання доказів недопустимими через відсутність в матеріалах провадження постанов про призначення групи прокурорів, є безпідставним, оскільки в судовому засіданні 26.11.2021 року прокурором було надано суду оригінали постанов від 15.09.2020 року та від 12.04.2021 року про призначення прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 . Також суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 14.09.2021 року та похідні від нього докази, адже будь-які дані, які би свідчили про те, що було проведено обшук автомобіля та причепу в матеріалах провадження відсутні. Також суд дійшов хибного висновку про недопустимість похідних від протоколу огляду місця події доказів, оскільки матеріали Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, складені в рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також висновок експертів не є похідними від протоколу огляду місця події, а тому вони не можуть бути визнані недопустимими доказами. Крім того, суд дійшов до безпідставного висновку про те, що протоколи слідчих експериментів за участю свідків не мають доказового значення, оскільки вказані слідчі експерименти проведено у суворій відповідності до ст.240 КПК та містять відомості про обстановку та обставини безпосередньо на місці події. Також суд в порушення вимог процесуального закону відхилив клопотання прокурора про виклик і допит свідків. При цьому суд оцінював докази не в їх сукупності, не з точку зору достатності та взаємозв`язку, а відокремлено один від одного, через що дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_8 , що не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, прокурор просив під час апеляційного розгляду дослідити покази свідків, зафіксовані на технічному записі, а також документи, надані стороною обвинувачення, викликати та допитати свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

В запереченнях на апеляційну скаргу та доповнення до неї захисник просила апеляційну скаргу відхилити, а вирок суду залишити без змін як законний та обґрунтований.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію прокурора, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти скарги та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Як зазначено у ст.374 КПК, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до ст.94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Проте, на переконання колегії суддів, оскаржуваний у даній справі виправдувальний вирок зазначеним вимогам закону не відповідає з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 було висунуте обвинувачення у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК.

На підтвердження висунутого ОСОБА_8 обвинувачення прокурором було надано протокол огляду місця події від 14.09.2020 року, відповідно до якого на відкритій ділянці місцевості на ґрунтовій дорозі було виявлено легковий автомобіль з причепом, до якого на момент огляду завантажено сиру деревину акації білої. Біля автомобіля перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які мали при собі дві бензопили.

Між тим, суд першої інстанції визнав такий протокол огляду місця події недопустимим доказом. При цьому суд виходив з того, що проведений огляд місця події фактично був обшуком, який за вимогами ч.2 ст.234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді, яка в матеріалах провадження відсутня. В обґрунтування таких своїх висновків суд послався на ст.13 КПК, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а також на ст.233 КПК, відповідно до якої ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

З цих же підстав суд визнав недопустимими похідні від протоколу огляду місця події докази.

Проте колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

За статтею 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Зі змісту протоколу огляду місця події від 14.09.2020 року вбачається, що місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, а не житло чи інше володіння особи. На вказаній ділянці місцевості було виявлено легковий автомобіль з причепом, в який було завантажено сиру деревину акації білої, та біля якого виявлено ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , поряд з якими знаходилися дві бензопили. Протокол огляду місця події не містить у собі даних про те, що мало місце будь-яке проникнення до автомобіля чи причепу чи то їх обшук. Під час вказаної слідчої дії було здійснено лише зовнішній огляд автомобіля з причепом, що підтверджується фотознімками, долученими до протоколу огляду місця події. Також на фототаблиці до протоколу огляду місця події зафіксовано автомобільний причіп з відкритим тентом, в якому (причепі) знаходиться розпиляна на фрагменти деревина.

Крім того, в протоколі огляду місця події зазначено про те, що деревина акації білої була вилучена не з автомобіля чи причепу, а саме з ділянки місцевості, т.т. разом з причепом. Зазначений протокол без будь-яких зауважень підписаний усіма часниками даної слідчої дії, в тому числі і обвинуваченим ОСОБА_8 . Більш того, під час проведення огляду ОСОБА_8 пояснив, що вони у лісосмузі за допомогою бензопил спиляли два дерева породи акації, які розпиляли на частини та завантажили до причепа. Також поруч із місцем події виявлено пеньки зі свіжими зрізами.

Про те, що мало місце будь-яке проникнення до автомобіля чи причепу, не зазначав і свідок ОСОБА_14 , який був залучений в якості понятого під час проведення огляду місця події.

Відтак матеріали кримінального провадження не містять у собі будь-яких даних, які би свідчили про те, що під час огляду місця події було здійснено обшук автомобіля та причепу. Висновки суду про здійснення саме проникнення до автомобіля та причепу та їх обшук, належним чином не мотивовані.

Крім того, з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд визнав недопустимими і ряд інших доказів, наданих стороною обвинувачення, через те, що вони, нібито зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора, який не мав на те законних повноважень.

Проте такі висновки суду не можуть вважатися обґрунтованими з огляду на таке.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів було досліджено оригінал постанови заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури від 15.09.2020 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 , який було надано прокурором під час судового розгляду. Зі змісту вказаної постанови встановлено, що прокурор ОСОБА_15 , який затвердив обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, входить до складу зазначеної групи прокурорів. Реєстр матеріалів досудового розслідування також містить в собі посилання на вказану постанову.

Суд першої інстанції, констатуючи відсутність у матеріалах провадження постанови про призначення групи прокурорів, посилався на те, що наданий прокурором в судовому засіданні оригінал постанови від 15.09.2020 року за змістом не відповідає наявній у матеріалах кримінального провадження копії постанови.

Між тим, такі висновки суду є необґрунтованими. Адже за наявності у суду оригіналу постанови про призначення групи прокурорів, будь-які її копії не можуть мати правового значення і суд повинен керуватися саме оригіналом документа, а не його копією. А тому висновки суду про неповноважність прокурора у даному провадженні, з тих підстав, що копія постанови про призначення групи прокурора не відповідає її оригіналу, є хибними.

Відтак, на переконання колегії суддів, висновок суду про виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 зроблено без належної оцінки наданих доказів, у зв`язку з чим вирок суду не відповідає вимогам ст.ст.370, 373 КПК.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість прийнятого рішення і тягнуть за собою скасування вироку суду.

Разом з тим, з огляду на зміст вимог апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені судом необґрунтованість та незаконність судового рішення, а тому вирок суду підлягає скасуванню з одночасним призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно дослідити обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу прокурора з доповненням задовольнити.

Вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 в цій справі скасувати.

Призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4