Постанова

від 30.09.2022 по справі 750/15153/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 вересня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/15153/21

Головуючий у першій інстанції Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/993/22

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 серпня 2022 року (місце ухвалення м. Чернігів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позову посилався на те, що відповідно до приписів ст. 13 ЗУ «Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на отримання разової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що складала на 2020 рік 13 104 грн для осіб з інвалідністю ІІ групи. Департаментом соціальної політики Чернігіської міської ради та Управлінням соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради нараховано та виплачено 04.04.2020 3 906 грн разову грошову допомогу до 05.05.2021. Звернувшись із заявою до відповідачів з вимогою нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що складала 13 104 грн для осіб з інвалідністю ІІ групи позивачу було відмовлено. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, який 12.02.2021 було задоволено та зобов`язано донарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року з урахуванням вже виплаченої суми. Після набрання рішенням суду законної сили позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Державним виконавцем було винесено постанови про добровільне виконання судового рішення, проте добровільно виконано не було про що державним виконавцем складено акти від 30.07.2021, 17.08.2021 та 01.09.2021 направлено подання до Чернігівського відділу ГУНП у Чернігівській області про вчинення посадовими особами Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради злочину за ознаками ч. 2 ст. 382 КК України, за умисне невиконання рішення суду у справі № 620/240/21, після чого Департаментом донараховано та виплачено разову грошову допомогу.

Позивач вважає, що своїми протиправними діями Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради привів до моральних страждань, завдав моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Черннігова від 26.08.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю.

В обгрунтування рішення суд послався на те, що Департамент на виконання рішення суду добровільно здійснив позивачу перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 року, а також відповідно до довідки № 14-06/4747 від 23.10.2021 ОСОБА_1 30.09.2021 здійснено виплату грошової допомоги до 5 травня у розмірі 9 464 грн через АТ КБ «ПриватБанк».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.08.2022, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Заявник посилається на те, що позивач свій позов обгрунтовував не тим фактом, що Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради не виконує рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 у справі № 620/240/21, а тим фактом, що судовим рішенням встановлено протиправну бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради.

У скарзі апелянт зазначає, що він є особою з інвалідністю другої групи. Йому протипоказані психоемоційні перевантаження, які він переніс оскільки був змушений звертатися до суду з відповідним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на законність та обґрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Заявник зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 у справі № 620/240/21 було визнання протиправними дій Департаменту виключно щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та ніяким чином не стосується питання наявності чи відсутності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Крім того, Департаментом було здійснено перерахунок ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги з урахуванням раніше виплачених коштів та відповідний перерахунок надано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми). Таким чином, Департаментом було вжито належних заходів для вирішення питання фінансування з Державного бюджету на виконання всіх судових рішень, які винесені на користь позивачів, щодо соціальних виплат, які фінансуються за рахунок Державного бюджету, у тому числі для виконання зазначеного судового рішення. Тобто, відсутній факт невиконання рішення суду без поважних причин. Заявник вважає, що позивач не довів факту заподіяння йому саме моральної шкоди, не довів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди, суду не надано жодних доказів завдання позивачу фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язано нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (а.с. 6-7).

12.05.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом на підставі вказаного вище рішення суду позивачу було видано виконавчий лист № 620/240/21 (а.с. 8).

03.06.2021 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) відкрито виконавче провадження ВП № 65643396 (а.с. 9).

З копії листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області від 02.08.2021 № 10097 вбачається, що боржник повідомив про неможливість виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю фінансування для даного виду виплат, на підставі чого 30.07.2021 державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду (а.с. 10).

17.08.2021 державним виконавцем повторно проведено перевірку стану виконання боржником рішення суду, проте 01.09.2021 за невиконання рішення суду постановою державного виконавця на боржника накладено штраф у розмірі 10200 грн та до Чернігівського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області направлено повідомлення про вчинення посадовими особами Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради злочину за ознаками ст. 382 КК України за умисне невиконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі № 620/240/21 (а.с. 11).

З копії довідки Управління соціального захисту населення Деснянського району від 23.10.2021 № 14-06/4747 вбачається, що ОСОБА_1 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 по справі № 620/240/21 було перераховано 30.09.2021 частину грошової допомоги до 5 травня у розмірі 9464, 00 грн через АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 44).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що Департамент на виконання рішення суду добровільно здійснив позивачу перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 року, а також відповідно до довідки № 14-06/4747 від 23.10.2021 ОСОБА_1 30.09.2021 здійснено виплату грошової допомоги до 5 травня у розмірі 9 464 грн через АТ КБ «ПриватБанк».

Проте, з таким висновком суду не погоджується апеляційний суд через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, враховуючи наступне.

Звернувшись з позовом про відшкодування моральної шкоди позивач в обгрунтування посилався на те, що моральні страждання йому спичинено Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради своїми протиправними діями щодо ненарахування та невиплати позивачу допомоги зазначеної в позові, що призвело до моральних страждань, моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 50 000 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Приписами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Це конституційне положення більшу конкретизацію знаходить у ст. 56 Основного Закону, яка закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму ВСУ).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування та їх посадовими особами визначені ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Матеріалами даної цивільної справи підтверджуються, як доводи позову про те, що через протиправну бездіяльність відповідачів позивач був змушений прикладати особисті зусилля для захисту своїх прав, вести тривалу переписку з Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області щодо стану виконання судового рішення, так і доводи щодо не виконання рішення суду, що негативно відобразилось на його самопочутті.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, доводи ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди протиправною бездіяльністю відповідачів, яка виразилась у бездіяльності, не нарахуванні та невиплаті йому допомоги, невиконанні рішення суду, знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, у зв`язку з чим районний суд дійшов до помилкового висновку про те, що позивач не має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн є завищеною.

Верховний Суд у своїй постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц наголосив, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується фізичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Разом з тим, посилання позивача про заподіяння йому значних моральних страждань та наявність протипоказання йому психоемоційних перевантажень не знайшли совго підтвердження, оскільки жодних належних доказів погіршення здоров`я позивача, яке зумовлено неправомірною бездіяльністю відповідчів, що була предметом судового розгляду за його позовом, матеріали даної цивільної справи не містять.

Зважаючи на те, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язано нарахувати та виплатити вказану недоплачену грошову допомогу, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, на виконання якого стягувач був змушений прикладати особисті зусилля для захисту своїх прав, вести переписку з Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області щодо стану виконання судового рішення, що негативно відобразилось на його самопочутті, тривалістю не виконання рішення суду, та лише складення державним виконавцем двох актів на боржника про невиконання судового рішення 30.09.2021 стягувачу боржником було перераховано частину грошової допомоги до 5 травня у розмірі 9464, 00 грн через АТ КБ «Приватбанк», позивач має право на компенсацію відшкодування моральних страждань у розмірі 1000 грн, яка відповідає вимогам розумності і справедливості.

З врахуванням викладеного доводи відзиву не дають підстав для відмови у стягненні моральної шкоди, та підлягають відхиленню, оскільки бездіяльність відповідачів, в тому числі щодо невиконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 встановлена належними доказами у справі.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково та скасування рішення суду першої інстанції, з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позову частково.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Позивач звернувся з позовом про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн Верховний Суд у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майнової вимогою, якщо вона позивачем визначена у грошовому вимірі. Таким чином, враховуючи приписи п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», позивач мав би сплатити за подачу позову 908,00 грн судового збору, проте він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (2 % від заявленого розміру в суді першої інстанції), сума судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь держави в розмірі 18, 16 грн, та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 27,24 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 серпня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, Управління соціального захисту населення Деснянського району Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 43649464, вул. Івана Мазепи, буд. 19, м. Чернігів, 14017) на користь держави у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 18,16 грн, та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 27, 24 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст рішення складено 30.09.2022.

Головуючий Судді :