Рішення

від 30.09.2022 по справі 695/3230/18

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3230/18

номер провадження 2-др/695/8/22

30 вересня 2022 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнаня спільної сумісної власності майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся відповідач ОСОБА_1 із заявою про ухвалення рішення стосовно стягнення судових витрат, у якій просив суд ухвалити додаткове рішення по справі №695/3230/18, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000.00 грн.

Вказана заява мотивована тим, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2022 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнаня спільної сумісної власності майна подружжя.

При цьому ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав та інтересів звертався до адвоката Міщенка С.В. з метою представництва його інтересів в суді по даній справі.

02.01.2019 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Міщенком С.В. був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримав правову допомогу на суму 5000.00 грн., а тому вказані витрати відповідача мають бути відшкодовані позивачем згідно з вимогами ст. 141 ЦПК УКраїни.

При прийнятті вказаного судового рішення судом не вирішувалось питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, проте стороною відповідача було заявлено про надання доказів, стверджуючих судові витрати на професійну правничу допомогу.

За таких обставин відповідач звернулась до суду з даною заявою.

У судове засідання учасники справим не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду ставились до відому належним чином.

Суд, враховуючи, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви відповідача, проводить судове засідання без сторін.

Суд, вирішуючи питання стягнення понесених судових витрат, зазначає про таке.

Відповідно до ч.,ч. 1, 4ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст.133 ЦПК України).

Так, ч. 1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст.141 ЦПК України).

Судом встановлено, що 02 січня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Міщенком Сергієм Валентиновичем укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги. Крім того, 02 січня 2019 року між тими ж сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.02.2019 року, відповідно до якого сторони погодили розмір та строки виплати гонорару.

Заявником в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу вказано, що в ході розгляду справи за умовами вказаного вище договору адвокатом надано наступну правову допомогу: 1) надання консультації з приводу заявленого ОСОБА_2 позову та вирішення спору про законність реєстрації та проживання ОСОБА_2 в будинку, що належить ОСОБА_1 на суму 500.00 грн. 2) складення від імені ОСОБА_1 відзиву на позов та подальшу участь у судових засіданнях у суді першої інстанції на суму 4500,00 грн.

Таким чином, клієнтові ( ОСОБА_1 ) надана правова допомога по вказаній справі на суму 5000.00 грн., що стверджується товариним чеком від 02.01.2019 року на суму 500.00 грн., та від 03.01.2019 року на суму 4500.00 грн.

Факт отримання вказаних робіт ОСОБА_1 стверджується актом про надання та оплату послуг правничої (правової) допомоги від 03.01.2019 року.

Отже, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем понесені судові витрати на надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.

Дотримання вказаного критерію співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката продиктовано ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином вказана сума 5000.00 грн. є належним чином підтверджена та підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Беручи до уваги вищевказане, керуючись ст.,ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Ухвалити додатковерішення уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнаня спільної сумісної власності майна подружжя, яким заяву відповідача задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 ,ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 понесені відповідачем витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000.00 (п`ять тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.

Суддя : Середа Л.В.