Ухвала

від 29.09.2022 по справі 947/5135/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/5135/21

Провадження № 1-кс/947/9618/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2022 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12021160000000182 від 05.02.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2022 року на належний їй на праві власності автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 450», 2015 року випуску, білого кольору, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

1. Заявлені вимоги клопотання та їх обґрунтування.

В обґрунтування вимог клопотання особа, що з ним звернулась, вказує на те, що накладення арешту на її транспортний засіб є незаконним та підлягає скасуванню, адже автомобіль належить їй на праві власності, придбаний нею за власні кошти, які були взяті нею у борг у матері, що підтверджується відповідною розпискою. У вказаному кримінальному провадженні їй про підозру не повідомлено та вона не має до нього будь-якого відношення. У неї на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, яку треба возити до школи на заняття. Протягом чотирьох місяців автомобіль перебуває на штраф майданчику без належних умов, що може призвести до його пошкодження.

2. Позиції сторін у судовому засіданні з приводу розгляду клопотання.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій вказала, що вимоги клопотання підтримує в повному обсязі та просить розглянути клопотання у її відсутність.

Прокурор та слідчий у судове засідання не з`явилися, проте слідчий подав до суду заяву, в якій заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, оскільки арешт на майно про скасування якого просить заявниця був накладений з метою забезпечення конфіскаціїмайна, а також припинення будь-яких спроб відчуження майна.

3. Обставини встановлені слідчим суддею.

На підставі матеріалів клопотання, слідчий суддя встановив, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2022 року було накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 450», 2015 року випуску, білого кольору, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дружиною підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

4. Щодо наявності потреби у подальшому застосуванні арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України,може призначитипокарання увиді конфіскаціїмайна абозастосувати доюридичної особизахід кримінально-правовогохарактеру увиді конфіскаціїмайна.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Стаття 41 Конституції Українизакріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч. 1ст. 174 КПК України,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 12021160000000182 від 05.02.2021 року підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, який згідно ст.12 КК України є особливо тяжким злочином та санкція статті якого передбачає конфіскацію майна.

Слідчий суддя при накладенні арешту враховував те, що санкція ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України передбачає, як додаткове покарання конфіскацію майна, при цьому підозрюваний ОСОБА_6 має у своєму користуванні автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 450», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 , який зареєстрований на його дружину ОСОБА_5 , а підставою для реєстрації права власності на вказаний автомобіль став договір купівлі-продажу, укладений 24.05.2019 року, тобто право власності на вказаний автомобіль набуто ОСОБА_5 у період шлюбу з ОСОБА_6 , а тому він відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та належить і ОСОБА_6 .

Тобто, арешт було накладено на автомобіль ОСОБА_3 з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_6 , як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Слідчий суддею встановлено, що відповідно до долученого до матеріалів клопотання про скасування арешту майна свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 450», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 на який було накладено арешт в рамкахкримінального провадження№ 12021160000000182 від 05.02.2021року є ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 не є підозрюваною в рамках вказаного кримінального провадження та є добросовісним набувачем транспортного засобу.

З наданої ОСОБА_7 розписки вбачається, що автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 450», білого кольору, 2015 р.н., VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 ОСОБА_4 придбала за власні кошти, що підтверджується розпискою ОСОБА_6 .

З огляду на арешт, на даний час власниця майна не має можливості у повній мірі використовувати та розпоряджатися належним їй майном, адже наразі діють обмеження встановлені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час накладений арешт майна не відповідає засадам розумності та співмірності, а відповідно такий захід забезпечення кримінального провадження необґрунтовано продовжує обмежувати право власності заявниці.

З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 проскасування арештумайна врамках кримінальногопровадження №12021160000000182 від 05.02.2021року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2022 року на автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 450», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_2 в рамках кримінального провадження № 12021160000000182 від 05.02.2021 року.

Повернути автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 450», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д/з НОМЕР_4 власнику - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1