Постанова

від 22.09.2022 по справі 145/1982/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1982/21

Провадження № 22-ц/801/1230/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вальчук В. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 рокуСправа № 145/1982/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Копаничук С.Г.

Суддів: Панасюка О.С., Оніщука В.В.

за участю секретаря Олійник Г.Є.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство «Довіра»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського товариства «Довіра» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.05.2022 року, повний текст якого виготовлений 26.05.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Вальчука В.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Довіра" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з виплати орендної плати,-

В с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Довіра" (далі ПСП «Довіра») про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з виплати орендної плати. Вказала, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:001:0226, площею 3,4199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. 01.04.2014 року між нею та ПСП «Довіра» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки б/н строком на 15 років. Пунктом 36 цього договору передбачено, що його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених цим договором. Посилаючись на систематичне не виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті орендної плати за період з 2019 по 2021 роки, просила суд розірвати вищевказаний договір оренди та стягнути з ПСП «Довіра» на її користь заборгованість з виплати орендної плати за 2019-2021 роки у розмірі 6972, 87 грн.

В заявіпро уточненняпозовних вимогвід 14.03.2022року,в зв`язкуз допущеною неюпомилкою укадастровому номеріспірної земельноїділянки принаписанні позовноїзаяви, просиласуд розірватидоговір орендиземельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:001:0226.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.05.2022 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524582800:01:001:0226 , б/нвід 01квітня 2014року, укладенийміж Приватнимсільськогосподарським підприємством«Довіра» та ОСОБА_1 . Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Довіра» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати в розмірі 6972, 87 грн. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПСП «Довіра», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду скасувати, а у справі ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказало, що при постановленні оскаржуваного рішення суд не взяв до уваги, що доказом отримання позивачем орендної плати в період з 2019-2021 року є її підписи у наданих відповідачем до матеріалів справи відомостях про одержання орендної плати за 2019, 2020 та 2021 роки (а.с. 51-53). Будь-яких листів з вимогою виплатити заборгованість по орендній платі від ОСОБА_1 на адресу ПСП «Довіра» не надходило. В судовому засіданні 18.05.2022 року ОСОБА_1 підтвердила, що підписи про одержання орендної плати у вказаних відомостях належать їй, однак факт отримання нею коштів заперечувала. В судовому засіданні 18.05.2022 року, суд В порушення норм ст. 12 ЦПК України, суд не взяв до уваги пояснення директора ПСП «Довіра» ОСОБА_2 щодо причин відсутності у відомості з державного реєстру №604 інформації про стягнення податків за надання земельної ділянки в оренду відповідачу на користь ОСОБА_1 ,а саме те ,що при поданні відомостей податкового розрахунку сум доходу і нарахованого з них у графі 17 було помилково вказано ідентифікаційний номер чоловіка позивача, замість її власного, що було виявлено лише після отримання позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Старий М.М. вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, з кадастровим номером 0524582800:01:001:0226 площею 3,4199 га, що розташована на території Довгополівської сільської ради колишнього Тиврівського району Вінницької області (а.с. 11-12).

01 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП "Довіра" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (а.с. 15-18), право оренди за яким було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2014 року (номер запису 8013289) (а.с. 11).

З даних відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 604 за період з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2021 року вбачається ,що з позивачки стягувались податки із заробітної плати, податки з виплат за надання земельної ділянки в оренду ТОВ "Агробуд", а не ПСП "Довіра" за використання земельної ділянки за спірним договором (а.с.19).

З витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки вбачається , що нормативно-грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 77 476.21 грн. (а. с. 20),відтак заборгованість відповідача по виплаті орендної плати позивачу складає:

за 2019 рік - 77476,21 (НГО) * 3% (розмір орендної плати згідно умов договору) = 2324,29 гривень.

за 2020 рік - 77476,21 (НГО) * 3% (розмір орендної плати згідно умов договору) = 2324,29 гривень.

за 2021 рік - 77476,21 (НГО) * 3% (розмір орендної плати згідно умов договору) = 2324,29 гривень.

Всього за період 2019-2021 роки - 6972,87 гривень.

Надані представником відповідача копії відомостей на одержання оплати за оренду за 2019, 2020, 2021 роки (а.с. 51-53) не містять суми орендної плати, а просто містять посилання на те, що ОСОБА_1 отримала гроші. Довідки № 01, 02, 03 від 22.02.2022 року, видані ПСП "Довіра" про нарахування ОСОБА_1 орендної плати (а.с. 48-50) не підтверджують виплату даних сум саме позивачці, оскільки це спростовується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів на утримання податків № НОМЕР_1 (а.с. 19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що надані представником відповідача копії відомостей на одержання оплати за оренду за 2019, 2020, 2021 роки (а.с. 51-53) не містять суми орендної плати, а лише посилання на те, що ОСОБА_1 отримала гроші, а довідки відповідача про нарахування позивачу орендної плати не підтверджують їх виплату ,так як спростовується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про відсутність утримання податків з суми виплачених доходів .(а.с.19,48-50)На підставі викладеного суд встановив факт порушення відповідачем умов договору оренди спірної земельної ділянки у вигляді систематичної несплати орендної плати позивачу за період 2019-2021 роки, що за ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для розірвання договору оренди землі а тому дійшов висновку про розірвання договору оренди земельної ділянки зі стягненням заборгованості з виплати орендної плати.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитись не можна ,оскільки суд невірно оцінив докази, внаслідок чого неправильно встановив обставини у справі та необгрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Прицьому суд неврахував те,що відповіднодо ч.2 ст.89ЦПК при оцінцідоказів суд повинен оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістомч.1ст.77,ст.79ЦПК Україниналежними єдокази,які містятьінформацію щодопредмета доказування,достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи.Відповідно до ч.2ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Предметом доказуванняу справі є обставини систематичноїневиплати позивачуорендної плати,адостовірними ідостатніми доказами таких обставинє фактнаявності підписупозивача у розрахункових документах видаткових відомостяхпро отриманняорендної платиза 2019,2020,2021роки абовидаткових касовихордерах проотримання від орендодавця грошової суми.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендар має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті 9 договору оренди від 01 квітня 2014 року укладеному між ОСОБА_1 та ПСП "Довіра" зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі «не менше 3 відсотків» нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 2035,93 грн.

Пунктами п.11 та 28 цього договору зазначено, що орендна плата вноситься 01 листопада кожного року в розмірі обумовленому в п. 9 цього договору. Передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, згідно вимог чинного законодавства України та умов договору оренди спірної земельної ділянки, ПСП «Довіра» зобов`язане сплачувати ОСОБА_1 орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою

Як вбачається з відомостей про одержання оплати за оренду землі в ПСП «Довіра» за 2019 - 2021 роки ,яка проводилась у грошовій і у натуральній формі формі з вказівкою розміру виплат за 2019-2020 року до видачі за 1 пай -7506,72 грн., а за 2021 рік до виплат - 10644,47 грн. ,навпроти прізвища ОСОБА_1 містяться підписи останньої .

У засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 визнала той факт , що підписи у відомостях про одержання від відповідача орендної плати за 2019, 2020, 2021 роки належать їй, однак факт отримання коштів заперечувала. При цьому суду не змогла пояснити причину проставлення нею підписів у графах зазначених відомостей, що відображали одержання оплати за оренду в ПСП «Довіра» за відповідні роки ,висловивши припущення про підписання їх під час укладення у 2014 році договору оренди.

Разом із тим, зі змісту 23,27 Положення про порядок ведення касових операцій у Національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України №148 від 29.12.2017 року касові операції оформляються, зокрема, касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами ,іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт отримання готівки. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми .Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа. Згідно п.32,34 вказаного Положення видаткові касовіордери івидаткові відомостізаповнюються бухгалтером(відповідальноюособою установи/підприємства,на якупокладено обов`язокз оформленняцих документів)у будь-якийспосіб,який забезпечивби належнезбереження цихзаписів ,а касир під час одержання видаткових відомостей зобов`язаний перевірити:1) наявність і справжність на документах підписів, передбаченихдодатками 2та3до цього Положення, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника установи/підприємства або осіб, які ним уповноважені;2) правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів;3) наявність перелічених у документах додатків.

З врахуванням викладеного, колегія суддів критично відноситься до пояснень позивача про те, що вона не знає яким чином з`явилися її підписи у відомостях про отримання орендної плати за вказані роки, оскільки у видаткових відомостях чітко зазначено призначення - оплата за оренду землі в ПСП» Довіра» за відповідні роки і розмір коштів за 1 пай, а також є вказівка про вид отриманої плати - «гроші» Колегія суддів вважає, що розписавшись у видаткових відомостях за 2019-2021 роки остання підтвердила факт отримання нею орендної плати за вказані періоди у зазначених у відомостях розмірах - за 2019 рік і 2020роки у розмірі 7506,72 грн. і 2021 році - 10644,47 грн.

Факт наявності підпису позивача у відомостях про отримання нею орендної плати узгоджується і з даними довідок ПСП «Довіра» про нарахування і виплату ОСОБА_1 орендної плати за 2019-2021 роки.(а.с.48-50)

Представник відповідача у засіданні апеляційного суду пояснив, що відсутність даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відомостей про утримання підприємством з доходів ОСОБА_1 від оренди податків у вказані періоди відбулась з тієї причини ,що у податковій відомості замість ідентифікаційного коду позивача бухгалтером було помилково двічі вказано ідентифікаційний код чоловіка позивачки - ОСОБА_3 , доходи якого з оренди теж підлягали оподаткуванню піприємством.

Колегія суддів вважає, що недоліки оформлення і невідповідність наданих підприємством видаткових відомостей вимогам вказаного Положення не є підставами для висновку про неотримання позивачем та іншими орендарями орендної плати та її стягнення ,а може свідчити про неналежне виконання посадовими та службовими особами своїх обов`язків та не дотримання ними фінансової дисципліни на підприємстві, в тому числі, при утриманні податків із доходів з оренди ,що є підставами для притягнення їх та підприємства до передбаченої законом відповідальності.

За таких обставин будь-які інші докази неотримання позивачем орендної плати ,зокрема, Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів і утриманих податків про відсутність оподаткування підприємством доходів ОСОБА_1 від оренди не є допустимим, достовірним і достатнім доказом фактів невиплати їй орендної плати ,а можуть свідчити лише про порушення допущені службовими особами підприємства при заповненні і подачі документів про утримані податки.

З врахуванням наведених обставин в їх сукупності ,колегія суддів вважає, що підтвердження позивачем фактів систематичної несплати орендної плати лише довідками з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про відсутність утримання податків з суми виплачених ОСОБА_4 доходів не може підтверджувати вказані обставини ,так як вказані докази не можуть являтись достатніми і достовірними доказами виплати орендної плати , якими є лише видаткові відомості з підписом позивача про отримання таких коштів .Колегія суддів переконана, що неправильність заповнення бланку відомостей про виплату коштів чи у оформленні податкових документів товариства за обставини підтвердження здійснення розрахунку із нею, не може спростовувати факт проведення такого розрахунку ,а свідчить лише про наявність фактів порушення у товаристві порядку ведення бухгалтерського обліку ,звітності і податкового законодавства ,що є підставою для покладення на посадових осіб товариства відповідальності за такі порушення.

Томудоводи апеляційноїскарги про невірну оцінкусудом доказів у вигляді видаткових відомостейпро виплатуорендної платиз підписомпозивача ,щопідтверджують виплату останнійорендної платита інформації з Державногореєстру фізичних осіб - платників податків про відсутність утриманих з неї податків ,що не можуть достовірно свідчити про несплату орендної плати заслуговують на увагу і факт систематичної несплати позивачу орендної плати не доведений допустимими, достовірними і достатніми доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд невірно оцінив докази, внаслідок чого неправильно встановив обставини у справі та необгрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позову, рішення суду відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням колегією суддів нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського товариства «Довіра» задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.05.2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Довіра" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з виплати орендної плати, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Головуючий : Копаничук С.Г.

Судді: Оніщук В.В.

Панасюк О.С.