Ухвала

від 30.09.2022 по справі 553/4675/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4675/22

Провадження № 2/553/2115/2022

У Х В А Л А

Іменем України

30.09.2022м. Полтава

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Ткачук Ю.А. перевіривши позовну заяву представника позивача - адвоката Шинкаренко Марини Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Полтавського казенного експериментального протезно ортопедичного підприємства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

встановив:

Представник ОСОБА_2 28 вересня 2022 року звернулась до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Полтавського казенного експериментального протезно ортопедичного підприємства, в якому просить визнати протиправним і скасувати наказ Полтавського казенного експериментального протезно ортопедичного підприємства №107-К від 01.06.2022 «Про звільнення», поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу приймання замовлень та договірних відносин Полтавського казенного експериментального протезно ортопедичного підприємства з 02.06.2022 року, стягнути з Полтавського казенного експериментального протезно ортопедичного підприємства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Вирішуючи питання по можливість відкриття провадження у справі, суддя дійшов такго висновку.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із ч.5ст.177 ЦПК Українипозивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак позовна заява подана без додержання вказаних вимог, зокрема звертаючись до суду з проханням поновити строк на оскарження незаконного звільнення з посади, позивач зазначає про отримання копії наказу про звільнення засобами електронного зв`язку.

Але позивачем не зазначено дату отримання копії наказу про звільнення та не додано доказів, які підтверджують зазначені обставини, як того вимагає п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України.

Крім того позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак не зазначає період за який вона просить його стягнути, та не надає розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та не вказує суму, що підлягає стягненню.

Слід зазначити, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначається відповідно до ст.27Закону «Прооплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100. Так, нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто такі, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Такий доказ необхідний суду для об`єктивного та достовірного визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Беручи до уваги обов`язок роботодавця видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від його оскарження до суду апеляційної інстанції (постанова Великої Палати Верховного Судувід 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18), розмір і період виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає конкретному обрахунку на підставі поданих позивачем доказів.

Представник позивача всупереч ч.5ст.177 ЦПК Українитакого доказу не надав.

Відповідно до положень ч.4 ст.177ЦПК Українидо позовної заяви позивач повинен додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивач посилається на п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»згідно якого, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року, в справі №910/4518/16 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

В силу вимог п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (992,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб (12 405 грн.).

Відповідно до вимог п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про скасування наказу та поновлення на роботі.

Однак, позивач просить також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Тому, з врахуванням п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,позивачу післявизначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню, слід сплатити судовий збір у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі та надати суду доказ сплати.

Реквізити для сплати судового збору за розгляд справи у Ленінському районному суді м. Полтави:

отримувач коштів ГУК у Полт.обл/Подільский р-н/22030101;Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255;Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.);Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA868999980313111206000016715; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи); судовий збір, за позовом(ПІБ чи назва установи, організації позивача),Ленінський районний суд м. Полтави(назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до ч.ч.1, 2статті 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 та ст.177 Цивільного процесуального кодексу України, вона підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст.175,177,185 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву представника позивача-адвоката ШинкаренкоМарини Анатоліївнив інтересах ОСОБА_1 доПолтавського казенногоекспериментального протезно ортопедичногопідприємства пропоновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку -залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліківсімь днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. А. Ткачук