Рішення

від 19.09.2022 по справі 570/3070/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа №570/3070/20

учасники справи:

позивач-відповідач - ОСОБА_1

відповідач-позивач- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася доРівненського районного суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати право власності ОСОБА_1 у спільному майні подружжя на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя предмети домашнього вжитку: пральну машину LG F12A8HDS, вартістю 4975,00 грн. та кутовий диван «Давос», вартістю - 38 358 гривень 00 копійок; виділити у власність ОСОБА_2 предмети домашнього вжитку: пральну машину LG F12A8HDS, вартістю - 4 975 гривень 00 копійок та кутовий диван «Давос», вартістю - 38 358 гривень 00 копійок, зобов`язавши компенсувати ОСОБА_1 половину вартості такого майна в розмірі 19 179 гривень 00 копійок (за диван) та 1 658 гривень 33 копійки (за пральну машинку); визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти депозитних вкладів на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що знаходяться у Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк», у відділенні № 100/17 в м.Рівне, відкриті на ім`я ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини депозитних вкладів на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що знаходяться у Публічному акціонерному товаристві «Укргазбанк», у відділенні № 100/17 в м.Рівне, відкриті на ім`я ОСОБА_2 ; визнати об`єктом спільної сумісної власності грошові кошти внесені ОСОБА_2 в статутний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод Рівне» в сумі - 10000 гривень 00 копійок, стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину вартості внеску, внесеного ним до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод - Рівне» за рахунок спільних коштів подружжя у розмірі 5 000 гривень 00 копійок; визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя транспортні засоби, що знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод - Рівне», а саме: автомобіль моделі MAZDA CX-9, 2019 року випуску, білого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 та автомобіль моделі Peugeot5008, 2019 року випуску, білого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_4 та виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль моделі Peugeot5008, 2019 року випуску, білого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_4 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року по справі № 570/5872/19 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 (2013 р.н.) та ОСОБА_4 (2018 р.н.). Доньки проживають разом зі матір`ю за місцем їх реєстрації: АДРЕСА_2 , у батьків позивача. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей - розглядається в Рівненському районному суді Рівненської області, справа № 570/409/20. Наявність даного позову свідчить про те, що батько дітей не бере ніякої участі у їх фінансовому утриманні та вихованні.

За час перебування у шлюбі (жовтень 2011 року - квітень 2020 року) сторони, які були пов`язані спільним побутом, набули у власність майно та створили (зареєстрували) юридичну особу. Проте, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не можуть дійти згоди щодо добровільного розподілу спільної сумісної власності подружжя, що і стало передумовою звернення позивача до суду з даним позовом. Так, 22 жовтня 2019 року колишнім подружжям ОСОБА_5 , за рахунок спільних сімейних заощаджень, був придбаний об`єкт нерухомого майна, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Спірна квартира була набута подружжям під час шлюбу, а тому частки сторін у цьому майні є рівними. Однак, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, а право власності на вказану квартиру зареєстровано за відповідачем, який чинить перешкоди у користуванні даною квартирою позивачу разом з дітьми, а тому і виникла необхідність у визнанні права власності на 1/2 частки квартири за нею.

Для облаштування свого побуту, сторонами, у дану квартиру купувалися предмети домашнього вжитку. Доступ до спільної квартири та, відповідно, і можливість користування майном, що наявне у ній, у позивача - відсутні. Відтак, вона має лише декілька розрахункових документів, які б підтверджували факт придбання меблів та побутової техніки, у період шлюбу та за спільні кошти подружжя, зокрема пральної машини та дивану. Оскільки, дані речі знаходяться в спірній квартирі, а позивач, на даний момент, разом з дітьми проживають з батьками позивача в квартирі, яка забезпечена і побутовою технікою і меблями, то вважає за доречне провести розподіл пральної машинки та дивана шляхом, присудження на користь відповідача вказаного майна, з покладенням на нього обов`язку компенсувати позивачу половину вартості такого майна.

За період шлюбу, ними систематично здійснювались сімейні заощадження, які розміщувались в банківській установі ПАТ «Укргазбанк» у відділенні № 100/17 в м. Рівне. Однак, Позивач позбавлена можливості розпоряджатися даними грошовими коштами, оскільки договори банківських вкладів № 26201111247371 та № НОМЕР_2 були відкриті на ім`я відповідача, а номери інших договорів - їй не відомі. З обох рахунків 09.09.2019 року відповідачем була отримана готівка в сумі 22112 євро 07 євроцентів, еквівалентом у гривнях - 611672 гривні 28 копійок, що підтверджує факт наявності цих рахунків та, відповідно, наявності на цих рахунках грошових коштів.

21 лютого 2013 року, подружжям ОСОБА_5 , було створене господарське товариство, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхолод - Рівне» (код ЄДРПОУ: 38593739). Відповідач по справі є єдиним засновником, учасником та керівником цього товариства, у зв`язку із чим зі спільних сумісних коштів зробив внесок до статутного фонду даного товариства у - 10000 гривень 00 копійок.

Для забезпечення діяльності товариства у його власність було придбано обладнання, яке перебуває на його балансі. У 2019 році, за спільні кошти подружжя, у власність товариства були придбані два транспортних засоби.

Враховуючи те, що спільні діти проживають разом із мамою і, відповідно, вони мають потребу у транспортному засобі для забезпечення нормальної життєдіяльності, позивач вважає за можливе та необхідне, виділити їй у власність один із автомобілів, яким вона тривалий час користувалася для своїх особистих та сімейних потреб.

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошовукомпенсацію урозмірі 904726,5 гривень, з якої: 596000 гривень грошова компенсація вартості 1/2 ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_1 ; 2487,5 гривень грошової компенсації вартості 1/2 частини пральної машини LG F12A8HDS; 191779,00 гривень грошової компенсації вартості 1/2 частини кутового дивану « ОСОБА_6 »; 287060,00 гривень грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_5 , 2008 року випуску, коричневого кольору, № кузова НОМЕР_6 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач визнає обставину укладання шлюбу з відповідачкою та, відповідно його розірвання, як визначено у позові. Зазначає, що відповідно до позовної заяви про розірвання шлюбу та рішення Рівненського районного суду про його розірвання від 30 квітня 2020 року по справі № 570/5827/20 остаточно шлюбні відносини припинились у грудні 2018 року.

Так, дійсно ними була придбана 22 жовтня 2019 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно вартість отриманого нерухомого майна - паєнакопичення - становила 277000 гривень.

Зазначає, що після розірвання шлюбних відносин, за залучені (батьківські) кошти ним було зроблено ремонтно-оздолювальні роботи, в результаті яких таке нерухоме майно значно збільшилось у вартості. Наразі, згідно відомостям, що надано позивачем вартість квартири становить 2774538 гривень.

Ремонтні роботи йому коштували 1192000 гривень, що підтверджується копіями локальних кошторисів на будівельні роботи, доданими до зустрічної позовної заяви.

Враховуючи те, що таких грошових коштів він не мав, його батько - ОСОБА_7 продав належний йому автомобіль Lexus LX570 2008 року, та передав йому вказані грошові кошти для здійснення ремонтних робіт. Вказана обставина взнається відповідачкою, остання зазначала про цю обставину на 3 аркуші 8 абзац позовної заяви про стягнення аліментів. Крім того, вказані обставини підтверджуються відомостями з позовної заяви від 19.12.2019 року, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року по справі № 570/5827/20.

Враховуючи те, що вказані поліпшення неможливо відділити від об`єкта нерухомості, вважає, що половина вказаних грошових коштів має бути відшкодована позивачкою у разі визнання за нею 1/2 частини такого нерухомого майна. Просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову суму у розмірі 596000 гривень у якості відшкодування компенсації вартості ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , як поліпшення, які не можуть бути відокремлені.

Щодо пральної машини вказав, що в якості доводів позивачка зазначає, що нібито вказане майно було придбане для облаштування побуду у зазначену вище квартиру та нібито така пральна машина знаходяться в спірній квартирі. Вказані обставини не відповідають дійсності виходячи з того, що пральна машина була придбана у 2013 році та використовувалась ними за адресою спільного місця проживання: АДРЕСА_3 до 14.02.2020 року. 14.02.2020 року відповідачка зі своєю матір`ю та невстановленими особами, під час переїзду ОСОБА_1 з згаданого будинку винесли все майно, яке належало їм на праві спільної сумісної власності та майно третіх осіб, яке також привласнили. За вказаним фактом порушене кримінальне провадження № 1202018013000021 від 23.03.2020 року. Фабулою вказаного кримінального провадження також містяться відомості про крадіжку пральної машини, яка зазначена вище. Окремо, зазначаю про те, що спірна квартира була придбана значно пізніше придбання пральної машини та не могла перебувати у приміщенні фізично з цього приводу.

Виходячи з вказаних обставин, вартості майна у розмірі 4975,00грн., фактом розпорядження вказаним майном одноособово та без згоди ОСОБА_2 , вважає за необхідне та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості такого майна у розмірі 2487,5грн., в свою чергу відмовивши у задоволенні позовної вимогу у цій частині в первісному позові.

Щодо кутового дивану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який нібито знаходиться у спірній квартирі, зазначив наступне. ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів про те, що він нібито їй перешкоджає користуватись вказаним нерухомим майном, крім того, первісний позов було побудовано на тому, що він нібито перешкоджає користуватись вказаним майном та це стало підставою для звернення до суду. При цьому, він не заперечує, що ОСОБА_1 ніколи не користувалась та не користується квартирою АДРЕСА_1 .

Однак, робить остання це по своїй добрій волі, не маючи наміру там проживати, про що навіть надіслала власноруч підписаного листа 31.03.2020 року з вимогою про відшкодування вартості такої квартири.

Крім того, під час розгляду справи про стягнення аліментів, ОСОБА_1 наполягала на тому, що остання утримує дітей, не працює, має дохід у розмірі 980грн., у вигляді допомоги на дитину віком до 3 років, та ОСОБА_2 не приймає участі у фінансовому забезпеченні родини.

Виходячи з всіх цих обставин виникає питання, яким чином ОСОБА_1 мала можливість по-перше придбати вказане майно, по-друге яким чином вказане майно мало можливість потрапити до приміщення квартири по АДРЕСА_1 , якщо ОСОБА_1 , зі обґрунтувань останньої не мала доступу до такого приміщення.

Таким чином, можна прийти до висновку про те, що вказане майно перебуває у володінні та розпорядженні ОСОБА_1 , і в разі визнання такого майна спільною сумісною власністю, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості такого майна у розмірі 19179,00грн,, в свою чергу визнавши за нею право особистої приватної власності на таке майна, відмовивши у задоволенні первинної позовної вимоги у цій частині.

Щодо нібито системності здійснення сімейні заощадження, які розміщувались в банківській установі ПАТ «Укргазбанк» та нібито з обох рахунків ОСОБА_2 була отримана готівка у сумі 611672 грн. 28 коп. зазначив наступне.

Жодної «системності» сімейних заощаджень вони не мали та не мають, а вказана грошова сума була єдиноразово розміщена на рахунку згідно Депозитного договору банківського вкладу від 04 липня 2019 року строком на 67 календарних днів та знята відповідно 09.09.2019 року. Відповідно ці кошти було використано на забезпечення життєдіяльності сім`ї. Інших рахунків, крім №26201111247371978 він не мав, відповідно і ніяких коштів там не зберігались.

Вказані обставини підтверджуються Договором від 4 липня 2019 року, довідкою ПАТ АБ «Укргазбанк» від 05 жовтня 2020 року № 100/17/682/2020.

Щодо статутного капіталу ТОВ «Промхолод-Рівне» вказав. Вказане товариство створене не подружжям, як зазначено у позові, а особисто ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується витягом, що наданий до позовної заяви та містить відомості про учасника товариства. Заявляє, що жодних дивідендів від діяльності ТОВ «Промхолод-Рівне», які б могли вважатись об`єктом права спільної сумісної власності ним не отримувалось та не отримується. Крім того, в умовах пандемії коронавірусу у світі та обмежень з цієї підстави, що діють на території України, діяльність товариства істотно зменшилась.

На момент припинення шлюбних відносин у спільній сумісній власності перебував автомобіль марки Lexus RX350, д.н.з. НОМЕР_5 , 2008 року випуску, коричневого кольору, № кузова НОМЕР_6 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 .

Маючи намірів уникнути поділу вказаного автомобіля, ОСОБА_1 продала його без згоди ОСОБА_2 , при цьому подавши до органів національної поліції заяву про те, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів та продав вказаний автомобіль. Вказана обставина підтверджується постановою про закриття кримінального провадження № 12020180180000424 від 17.07.2020 року.

При цьому, зазначаю, що проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 22.10.2019 року продала автомобіль марки Lexus RX350, д.н.з. НОМЕР_5 , 2008 року випуску, коричневого кольору, № кузова НОМЕР_6 та справу було закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення та відсутності у діях ОСОБА_2 ознак злочину.

Натомість, враховуючи подачу завідомо неправдивої заяви про вчинення злочину та дачу завідомо неправдивих показів слідчому, ОСОБА_1 по згаданому вище факту, органами національної поліції внесено відомості до ЄРДР за кваліфікацією завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення №12020180180000695 від 17.06.2020 р. з наступною фабулою: «16.04.2020 до Рівненського РВП Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області надійшла заява ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 про те, що 22.10.2019, невстановлені особи, шляхом обману заволоділи її автомобілем марки «Lexus RX350», реєстраційний номер НОМЕР_5 . В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні ЄДРДР №1202018010000424 від 16.04.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, зважаючи на показання допитуваних під час досудового розслідування осіб та дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для встановлення усіх фактичних обставин, було встановлено, що ОСОБА_1 , перед поданням заяви про вчинення злочину до поліції, знала про те, що автомобіль марки «Lexus RX350», реєстраційний номер НОМЕР_5 , було продано та перереєстровано 22.10.2019, в чому вона безпосередньо приймала участь. З огляду на виявлені обставини, в діях ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, а саме завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.»

Виходячи з обставин відчуження спільно нажитого майна, враховуючи те, що автомобіль було відчужено за оплатним договором та особа, яка його придбала є добросовісним набувачем, ОСОБА_2 вважає за необхідне застосувати захист свого порушеного цивільного права як співвласника шляхом відшкодування вартості половини вартості відчуженого автомобіля марки Lexus RX350, д.н.з. НОМЕР_5 , 2008 року випуску, коричневого кольору, № кузова НОМЕР_6 , а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 287060грн., яка становить 1/2 частини вартості такого майна (574120,00 гривень згідно Довідки від 28.10.2020 року) про що і просив суд.

26 серпня 2020 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області справу передано за підсудністю на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2020 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви, прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 20 листопада 2020 року на 12 год. 00 хв. Визначено сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

29 жовтня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 30 листопада 2020 року задоволена.

30 жовтня 2020 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , яка ухвалою суду від 03 листопада 2020 року прийнята до провадження та об`єднана із первісним позовом.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року без змін.

07 грудня 2020 року позивачем-відповідачем подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , викладених у зустрічній позовній заяві повністю.

04 березня 2021 року ухвалами суду було задоволено клопотання представника позивача-відповідача та витребувано докази по справі.

Ухвалою суду від 17 червня 2021 року було витребувано додаткові докази.

Ухвалою суду від 17 червня 2021 року призначено у справі судову оціночно будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Рівненському НДЕКЦ МВС України.

07 жовтня 2021 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи № СЕ-19/118-21/6754-БТ від 27.09.2021.

11 жовтня 2021 року ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Під час підготовчого провадження у справі судом було долучено до матеріалів справи надані на виконання ухвал суду документи, задоволено клопотання про виклик і допит свідка, задоволено клопотання сторін про долучення доказів до матеріалів справи. 30 листопада 2020 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Враховуючи, що під час надання пояснень учасниками процесу було встановлено обставини, які не були відомі під час підготовчого провадження у справі, ухвалою суду від 01 липня 2022 року судом було витребувано додаткові докази.

Також, судом було задоволено клопотання відповідача-позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити, зустрічний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача-позивача в судовому засіданні зустрічний позов підтримав, просив задоволити, первісний позов визнав частково, просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач-позивач в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого представника.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , батько відповідача-позивача суду показав, що він продав належний йому автомобіль Lexus LX570, 2008 року випуску, за близько 1200000,00 грн., та передав вказані кошти сину для здійснення ремонтних робіт.

Заслухавши виступи учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що сторони з 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 , актовий запис №46. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року шлюб між сторонами розірвано. Судом встановлено, що нормальні подружні стосунки у сторін не склалися через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння, з грудня 2018 року вони проживають окремо, не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть, мають різні бюджети, їх шлюб носить формальний характер.

Від шлюбу мають дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Положеннями ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з положеннями ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Із роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.23, п.24 Постанови від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов"язаннями, що виникли в інтересах сім"ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Отже, за загальним правилом, придбане сторонами під час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю, а отже може бути розподілене між ними.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об"єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Згідно ст. 60 СК України, підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відтак спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Згідно ст. 60 СК України, підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що за період шлюбу сторонами набуто у власність квартиру в АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за відповідачем-позивачем ОСОБА_2 22 жовтня 2019 року, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 жовтня 2019 року.

Згідно висновку про вартість майна від 31 липня 2020 року вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 становить 2774538,00 грн.

Договором № В/12 про сплату пайових внесків в ОБСЛУГОВУЮЧИЙ КООПЕРАТИВ «ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «НОВА ЕРА» від 30 вересня 2018 року та Додатку № 1 до договору розмір натуральних пайових внесків з врахуванням площі Об`єкту нерухомості згідно з вартістю будівництва одного квадратного метру на день укладення Договору становить 277000,00 грн. Довідкою № В/12 від 17 жовтня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_2 вніс пайовий внесок у розмірі 277000,00 грн.

Незважаючи на те, що титульним власникомквартири є відповідач-позивач, означене нерухоме майно належить до спільної сумісної власності, оскільки було набуте сторонами по справі в період подружніх відносин.

З огляду на наведене суд вважає доведеним позивачем-позивачем поширення режиму спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру, відтак ОСОБА_1 належить її ідеальна частка у розмірі 1/2, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимоги відповідача-позивача про відшкодування 1/2 вартості ремонтних робіт, суд дійшов висновку про безпідставність таких вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 390 ЦК України, добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Згідно ст. 60 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 62 СК України).

Встановлено, що сторони не проживали у спірній квартирі в АДРЕСА_1 та спільно не проводилися ремонтні роботи у квартирі.

Доводи відповідача-позивача ОСОБА_2 , що ним проводилися самостійно роботи з поліпшення житлового приміщення, що підтверджується копіями локальних кошторисів на будівельні роботи у розмірі 1192000,00 грн. суд не приймає до уваги, оскільки вони не є належні та допустимі, жодного доказового змісту не несуть.

Інші доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права. Тому у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 відшкодування вартості проведеного капітального ремонту у розмірі 134050 грн. слід відмовити.

Крім того, суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 щодо надання ним коштів ОСОБА_2 на проведення ремонтних робіт в розмірі 1192000,00 грн., так як зазначений свідок є батьком відповідача-позивача, і такі пояснення не підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що суд не приймає як доказ покази свідка ОСОБА_7 ,, тому не надає оцінці доказам, що стосуються продажу автомобіля Lexus LX570.

Також, для встановлення вартості затрачених коштів на проведення ремонтних робіт, судом було призначено експертизу. Однак, згідно повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 27 вересня 2021 року № СЕ-19/118-21/6754-БТ, вона не була проведена у зв`язку із ненаданням на клопотання експерта стороною відповідача-позивача документів.

Вказівка на збільшення вартості майна порівняно із пайовою вартістю також не підтверджує проведення будь-яких робіт та їх вартість.

Щодо позовних вимог про визнання рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя суд встановив наступне.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленомустаттею 364цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Позивач-відповідачу позовнійзаяві вказала,що підчас перебуванняу шлюбііз ОСОБА_2 за спільнікошти подружжяними булопридбано наступнемайно: пральна машина LG F12A8HDS, вартістю - 4 975 гривень 00 копійок та кутовий диван «Давос», вартістю - 38 358 гривень 00 копійок. На підтвердження вартості вказаного майна нею надано товарний чек та видаткова накладна. Дані обставини відповідач-позивач не заперечує.

Однак, кожна із сторін посилається на факт відсутності у неї майна і просить визнати право власності за іншою стороною із стягненням відповідно грошової компенсації. Згоди на отримання компенсації відповідно ніхто не надає.

Судом враховано, що між сторонами не було домовленості щодо володіння та користування спірними речами, хто із сторін визначив порядок володіння та користування ними сторонами належними та допустимими доказами не доведено.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 березня 2020 року щодо здійснення ОСОБА_1 23 березня 2020 року крадіжки холодильника і пральної машини та інших речей, суд не визнає підтвердженням факту наявності їх у неї, адже це не є належний доказ.

Оскільки, сторонами не подано доказів на підтвердження наявності спірного майна, ураховуючи заперечення кожної із сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності за одним із подружжя на рухомі речі та стягнення компенсації.

Щодо позовних вимог про поділ депозитних вкладів.

Так, на ім`я ОСОБА_2 було відкрито рахунок на підставі Депозитного договору банківського вкладу від 04 липня 2019 року строком на 67 календарних днів та кошти в сумі 611672,28 грн. зняті 09.09.2019 року, що підтверджується Заявою на видачу готівки від 09 вересня 2019 року.

Матеріали справи не містять доказів, що на інших рахунках ОСОБА_2 були розміщені депозитні кошти, тому підстав для задоволення позовних вимог не має.

Щодо позовних вимог про поділ статутного капіталу та майна товариства.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що 21 лютого 2013 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхолод-Рівне», засновником якого є ОСОБА_2 , розмір статутного капіталу становить 10000,00 грн.

Відповідач-позивач не заперечує той факт, що за майно подружжя було створено дане товариство.

Відповідно до ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України, господарське товариство є власникоммайна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасник господарського товариства має право здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі;

Сімейним кодексом України у ст. 60 встановлено, що майном набутим на праві спільної сумісної власності є те, яке набуте подружжям під час шлюбу. У Постанові Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 а саме у п. 28 вказано, що майно, передане засновниками (учасниками) товариству знаходиться у його власності, а тому внесок до статутного капіталу господарського товариства не може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту чч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У ст. 61 визначено, що «якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя».Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі зогляду на положення ст.ст. 116. 147 ЦК України є суб`єктивним корпоративним правомтакого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному капіталі не можевважатися відчуженням спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не вінтересах сім`ї.Таким чином, чоловік чи дружина учасника Товариствазобмеженою відповідальністю має право тільки на частину доходу, отриманого за договором купівлі-продажу частки, об`єктом спільної сумісної власності виступає саме він.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

У разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а другий з подружжя набуває права вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у Постанові від 19.02.2014 року при розгляді справи № 6-5цс 14: «Аналіз норм права: ст. ст. 63, 65 СК України, ст. ст. 66, 67 ГК України дає підстави для висновку про те, що у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, учасником якого є один із подружжя, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства».

Виходячи з вищевикладеного,позивач-відповідач має право на отримання частки вартості внеску, внесеного до статутного фонду ТОВ «Промхолод-Рівне» у розмірі 5000,000 грн.

Вимоги провизнання об`єктамиспільної сумісноївласності подружжяавтомобілів: автомобіль моделі MAZDA CX-9, 2019 року випуску, білого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_3 та автомобіль моделі Peugeot5008, 2019 року випуску, білого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_4 , до задоволення не підлягають, адже стороною позивача-відповідача не доведено, що вказані автомобілі були придбані за дохід від діяльності товариства.

Крім того, суд зауважує, що автомобіль Peugeot5008, 2019 року випуску, білого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_4 , 25 січня 2020 року вибув із власності ТОВ «Промхолод-Рівне» та був перереєстрований на нового власника зі зміною номерного знака.

Щодо стягнення компенсації за відчужений автомобіль Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_8 , 2008 року випуску, суд зазначає наступне.

Так, у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц та від 09.12.2020 у справі № 301/2231/17, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Таким чином, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем-позивачем не доведено, що ОСОБА_1 відчужено даний автомобіль на свій розсуд, проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховала його, тому в цій частині зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене первісний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Залишити за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати спільною сумісною власностю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти внесені ОСОБА_2 в статутний фонд ТОВ "Промхолод-Рівне" в сумі 10000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн., що складає половину суми статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолод-Рівне".

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Повний текст судового рішення виготовлено 29 вересня 2022 року.

Суддя -