Ухвала

від 28.09.2022 по справі 755/7119/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/7119/22

Провадження №: 4-с/755/95/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Марфіної Н.В.,

за участі секретаря Булгакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик Катерини Володимирівни, боржник: ОСОБА_1 , -

у с т а н о в и в:

09.08.2022 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В., у якому просить:

- визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Арійончик К.В. від 12.07.2022 року про повернення АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» судового наказу виданого Дніпровським районним судом м. Києва у справі №755/7858/20 від 11 червня 2020 року;

- зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Арійончик К.В. прийняти до виконання судовий наказ виданий Дніпровським районним судом міста Києва у справі №755/7858/20 від 11 червня 2020 року на підставі заяви АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» від 30 червня 2022 року про примусове виконання рішення щодо стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 .

Вимоги скарги мотивовано тим, що 20 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ у справі №755/7858/20 від 11 червня 2020 р., згідно якого суд вирішив: Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКРР НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (адреса місцезнаходження: 02092, вул. Алматинська, 74, м. Київ, код ЄДРПОУ 40081263) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 39482,83 грн., три проценти річних в розмірі 1075,73 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1463,36 грн., а всього 42021,92 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 52,55 грн. з кожного (враховуючи ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2020 року про виправлення описки у судовому наказі). 30 червня 2022 року вищевказаний судовий наказ був пред`явлений для примусового виконання до Дніпровського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ). 01 серпня 2022 року скаржник отримав від Дніпровського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) повідомлення головного державного виконавця Арійончик К.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Рішення головного державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання було обґрунтовано не визначенням у виконавчому документі боржника та стягувача. Заявник (стягувач) вважає прийняте державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірним виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1-1) ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: судові накази. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. На переконання скаржника, враховуючи вищевказані норми ЦПК України та ЗУ «Про виконавче провадження», рішення головного державного виконавця Арійончик К.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстави не визначення у виконавчому документі боржника та стягувача є неправомірним, оскільки у судовому наказі Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/7858/20 від 11 червня 2020 р. визначено і особу на користь якої видано виконавчий документ, і осіб на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Заявник (скаржник) про прийняте головним державним виконавцем Арійончик К.В. рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання дізнався 01.08.2022 року, тобто того дня, коли отримав засобами поштового зв`язку вказане рішення.

Ухвалою суду від 11.08.2022 року скаргу було залишено без руху.

Ухвалою суду від 18.08.2022 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

До початку проведення судового засідання представник скаржника звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

Суб`єкт оскарження та боржник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вивчивши матеріли справи, дослідивши наявні у справі письмові докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва був виданий судовий наказ від 11.06.2020 року у справі №755/7858/20, який набрав законної сили 07.08.2020 року. Судовий наказ може бути пред`явлений до виконання до 07.08.2023 року.

У змісті судового наказу вказано: «Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» (адреса місцезнаходження: 02092, м. Київ, вул. А. Атинська, буд. 74, код ЄДРПОУ 40081263) заборгованість за житлово комунальні послуги у розмірі 39482,83 грн., три проценти річних в розмірі 1075,73 грн, інфляційні нарахування у розмірі 1463,36 грн., а всього 42021,92 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 210,20 грн. з кожного.

Ухвалами суду від 29.07.2020 року та від 05.10.2020 року у справі №755/7858/20 внесені виправлення до вищевказаного судового наказу в частині стягнення з боржників судового збору (52,55 грн. з кожного) та зазначення РНОКПП.

30.06.2022 року стягувач звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення, у якій просив прийняти до виконання судовий наказ Дніпровського районного суду м. Києва від 11.06.2020 року у справі №755/7858/20, який виданий 20.10.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2022 року головний державний виконавець Арійончик К.В. направив на адресу стягувача повідомлення від 12.07.2022 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке було отримане скаржником 01.08.2022 року.

Зі змісту зазначеного повідомлення вбачається, що державний виконавець керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання пославшись на те, що виконавчий документ не може бути прийнятий до примусового виконання, оскільки у виконавчому документі не визначено боржника та стягувача.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Так само частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст.ст. 448-451 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про поданняскарги судповідомляє відповіднийорган державноївиконавчої служби,приватного виконавцяне пізнішенаступного дняпісля їїнадходження досуду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтю 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 168 ЦПК України, у судовому наказі зазначаються: 1) дата видачі наказу; 2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника; 4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; 5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню; 6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; 7) повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті; 8) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу; 9) дата набрання судовим наказом законної сили; 10) строк пред`явлення судового наказу до виконання; 11) дата видачі судового наказу стягувачу. Зазначені у пунктах 9-11 частини першої цієї статті відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачу для пред`явлення до виконання. Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у суді, а другий видається під розписку або надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного після набрання ним законної сили у разі відсутності електронної офіційної адреси.

За змістом ст. 172 ЦПК України, у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п`яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1-1) судові накази.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», 1. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. 4. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Вивчивши зміст судового наказу судом встановлено, що у ньому в повній мірі визначено сторін виконавчого провадження, їх найменування, ПІБ, місцезнаходження, проживання та інші необхідні дані, які були наявні у суду при винесенні судового наказу. Чітко вказано з кого та на чию користь слід стягнути заборгованість і у якій сумі.

За таких обставин суд дійшов висновку про неправомірність рішення державного виконавця щодо повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання із зазначених у оскаржуваному рішенні державного виконавця підстав.

Поряд із цим суд вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення, адже суд не вправі зобов`язувати державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання, оскільки це фактично означає зобов`язання державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Натомість у даному випадку та у відповідності до положень ч. 2 ст. 451 ЦПК України слід зобов`язати державного виконавця усунути порушення шляхом повторного розгляду ним питання про прийняття до виконання судового наказу з урахуванням висновку суду про те, що у виконавчому документі належним чином визначено боржника та стягувача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 259-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик Катерини Володимирівни, боржник: ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик Катерини Володимирівни від 12.07.2022 року про повернення Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» Акціонерного товариства «Українська залізниця» без прийняття до виконання судового наказу від 11.06.2020 року виданого 20.10.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі №755/7858/20, який набрав законної сили 07.08.2020 року визнати неправомірним.

Зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик Катерину Володимирівну повторно розглянути питання про прийняття до виконання судового наказу від 11.06.2020 року виданого 20.10.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі №755/7858/20, який набрав законної сили 07.08.2020 року, на підставі заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Дарницький вагоноремонтний завод» від 30 червня 2022 року про примусове виконання рішення щодо стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 , з урахуванням висновку суду про те, що у виконавчому документі належним чином визначено боржника та стягувача.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складний 28.09.2022 року.

Суддя