Рішення

від 30.09.2022 по справі 391/111/22

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/111/22

Провадження № 2/391/90/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2022р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Ревякіної О.В., з участю секретаря судового засідання Степанової Л.Г., представника позивача прокурора Третьякової О.В., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кричуна Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт. Компаніївка цивільну справу за позовом першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Компаніївської селищної ради Кіровоградської області звернувся до Компаніївського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та просить ухвалити рішення, яким: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-413/14-21-СГ від 12.02.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», згідно якого ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 3522881600:02:000:5255) площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області за межами населеного пункту; витребувати у ОСОБА_1 на користь Компаніївської селищної ради земельну ділянку площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області № 11-413/14-21-СГ від 12.02.2021 р. у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області; стягнути солідарно з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 4962 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-9875/15-20-СГ від 31.12.2020 затверджено документацію із землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,9000 га (кадастровий номер - 2324555400:02:001:0322) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Нововасилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації 16.01.2021 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-413/14-21-СГ від 12.02.2021 затверджено документацію із землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер - 3522881600:02:000:5255) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області за межами населеного пункту. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області 16.02.2021 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, яку останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2021 відчужив на користь відповідача ОСОБА_1 . Позивач вважає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-413/14-21-СГ від 12.02.2021 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а спірна земельна ділянка витребуванню від ОСОБА_1 на користь держави, оскільки спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 з порушенням встановленого порядку, тобто отримана ним незаконно в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Фактично ОСОБА_2 реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки одного виду цільового призначення двічі, при цьому отримавши безоплатно у власність дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства

Оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-413/14-21-СГ від 12.02.2021 р. прийнятий з порушенням вимог ст. ст. 116, 118, 121ЗК України він підлягає визнанню недійсним. Водночас, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 25.02.2021, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , право власності на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 . Повернення у власність держави земельної ділянки, яка незаконно вибула є умовою відновлення державою права власності на неї, можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес.

Ухвалою суду від 03.05.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.09.2022 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Зазначила, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, порушень законодавства з її боку допущено не було. Однак, враховуючи те, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 з порушенням вимог земельного законодавства, тому підлягає витребуванню з поверненням у власність територіальної громади для забезпечення реалізації прав інших осіб на її отримання в майбутньому.

Представник Компаніївської селищної ради Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника (т.1 а.с.224).

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи здійснити за відсутності представника. 03.06.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Надання у власність земельних ділянок здійснюється в порядку, визначеному ст. 118 Земельного кодексу України за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції. Земельні ділянки можуть бути надані військовослужбовцям у власність у межах норм безоплатної приватизації, визначених ст. 121 Земельного кодексу України. Фахівцями Головного управління за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 15.12.2020 про затвердження проекту землеустрою, з урахуванням листа Держгеокадастру від 15.05.2020 № 22-28-0.13-4407/2-20 здійснювалась перевірка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та станом на 19.01.2021 не виявлено зареєстроване право власності на земельні ділянки, що належать заявнику. Крім того, дії пов`язані з перевіркою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Положенням про Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області не передбачені. Просив в задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.112-114).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направила до суду свого представника адвоката Кричуна Ю.А. Представник відповідача надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності повноважень прокурора на представництво інтересів органів місцевого самоврядування; відсутності інтересу держави, оскільки в результаті задоволення позову вона не одержує ніякого матеріального чи нематеріального блага (земельна ділянка повертається у власність територіальної громади, а не держави). Крім того, представник відповідача вказав на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вилучення земельної ділянки у добросовісного набувача в даному випадку буде порушенням «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини» (а.с.119-130). В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, стягнути з позивача витрати на правову допомогу. Крім того зазначив, що право власності закріплено Конституцією України та є непорушним, на даний час проводиться досудове розслідування з приводу передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , просив врахувати практику Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України».

Перший заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури подав відповідь на відзив, вказавши що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при наданні у власність та користування земельних ділянок особам, які набули право на них із порушенням встановленого порядку, повернення державі незаконно отриманої земельної ділянки. Зазначив, що прокурор представляє інтереси держави у вказаній справі в особі Компаніївської селищної ради, яка неналежно виконує свої повноваження, оскільки знала про порушення інтересів держави, однак самостійно до суду не звернулася, в зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського Суду з прав людини.

Стосовно суті спору прокурор вказав, що спірна земельна ділянка вибула з володіння (власності) держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки ОСОБА_2 , який не повідомив ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області про те, що вже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, яке приймаючи рішення про передачу землі належним чином не перевірило факт отримання ОСОБА_2 земельної ділянки на території Нововасилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, допустило порушення вимог ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України, а у майбутньому не вжило заходів до їх усунення. Вимогу про витребування земельної ділянки прокурор обґрунтував п.1 ч.3 ст. 388 Цивільного кодексу України (майно за відплатним договором вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом), оскільки спірна земельна ділянка вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. При цьому ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу у ОСОБА_2 , який не мав права її отримувати та відчужувати Крім того, прокурор посилався на положення статей 387, 1212 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно, тому вважає, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню власнику Компаніївській селищній раді Кіровоградської області.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не відомі, відзиву на позов не подав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 19.06.2020р., звернувся до відповідача по справі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявою від 27.11.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (вхідна реєстрація від 01.12.2020 № Б-23114/0/16-20), якою також повідомив про надання згоди на обробку персональних даних (а.с.39-42).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 08.12.2020 № 11-16962/14-20 СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою " надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 38).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 12.02.2021 № 11-413/14-21-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3522881600:02:000:5255, площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області за межами населеного пункту. Окрім того, в наказі зазначено, що інформація про використане ОСОБА_2 право на одержання у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному земельному кадастрі на території Кіровоградської області на дату видачі цього наказу не виявлена (а.с.43-44).

16.02.2021 ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку т.1 а.с.30).

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 253 від 25.02.2021, відповідач ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 спірну земельну ділянку (кадастровий номер 3522881600:02:000:5255), що підтверджується копією договору купівлі-продажу, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 50-57).

Щодо права на звернення прокурора до суду з позовом.

Згідно ч.4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, для реалізації права прокурором на звернення до суду необхідна сукупність таких умов: порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, неналежне здійснення (нездійснення) захисту цих інтересів відповідним органом або відсутність такого органу.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор вказав, що інтерес держави полягає у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі земельної ділянки державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства, поверненні земельної ділянки у державну власність та усуненні порушень прав громадян мешканців територіальної громади на отримання спірної земельної ділянки.

Крім того, прокурор посилався також на бездіяльність орану, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, яка не вжила заходів з приводу оскарження в судовому порядку наказу Держгеокадастру про передачу спірної земельної ділянки.

Згідно Закону України №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021 р., Перехідні положення Земельного кодексуУкраїни доповнено п.24 та з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Аналізуючи підстави звернення прокурора з позовом суд приходить до висновку про відсутність інтересу держави та необхідності його захисту, оскільки на час звернення до суду спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності та в разі задоволення позову підлягатиме поверненню не в державну, а до комунальної власності. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, яка повідомила суд про відсутність інтересу держави та підстав звернення прокурора з даним позовом без відповідного делегування повноважень з боку місцевої ради.

Щодо порушення прав громадян України на отримання у власність спірної земельної ділянки таке порушення є ілюзорним, оскільки прокурором не доведено наявність інтересу та виявлення бажання інших осіб щодо передачі їм вказаної землі.

Оцінюючи правомірність видачі оскаржуваного наказу суд враховує наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною шостою статті 118Земельного кодексуУкраїни громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121Земельного кодексуУкраїни громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч.4 ст. 116 Земельного кодексу України).

Під час розгляду справи судом встановлено що, ОСОБА_2 на час звернення до відповідача Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок на території Запорізької області (наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-9875/15-20-СГ від 31.12.2020 затверджено документацію із землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,9000 га (кадастровий номер - 2324555400:02:001:0322) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Нововасилівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області).

Таким чином, оскаржуваний наказ видано без встановлення та врахування відомостей про реалізацією особою права на набуття земельної ділянки відповідної категорії.

Разом з тим суд враховує, що на час звернення прокурора до суду відповідач ОСОБА_2 набув право власності та відчужив спірну земельну ділянку іншій особі відповідачу ОСОБА_1 , тому вимога про витребування земельної ділянки у добросовісного набувача спрямована на позбавлення майна, становить втручання у право на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Щоб узгоджуватися зі статтею 1 Першого протоколу,захід втручанняповинен відповідатитрьом основнимкритеріям, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Частинами першою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, перелік випадків витребування майна власником від добросовісного набувача не підлягає розширеному тлумаченню і можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області наказ, на підставі якого ОСОБА_2 отримав у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватись як воля власника цієї земельної ділянки - держави на вибуття із її володіння, оскільки воля держави може виражатися лише в діях органу виконавчої влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Отже, втручання держави у право власності ОСОБА_1 передбачене нормами національного законодавства та є законним.

Правовідносини пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

Вирішуючи питаннящодо пропорційностівтручання легітимнійметі,суд враховує,що навіть якщо втручання у право на мирне володіння майном законне і здійснене в інтересах суспільства, воно завжди повинно забезпечувати «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати розумне пропорційне співвідношення між застосованими засобами та метою, яку прагнуть досягти шляхом позбавлення особи її майна (рішення у справі «Скордіно проти Італії (№ 1)» п. 93).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України).

В контексті спірних правовідносин суспільний інтерес не превалює над приватно правовим інтересом відповідача оскільки не стосується земельної ділянки, що перебуває під посиленою правовою охороною держави та спричинить порушення майнових прав конкретної особи задля відновлення прав невизначеного кола громадян.

Фактично позовна заява спрямована на усунення помилки, допущеної державним органом під час процедури безоплатної передачі земельної ділянки ОСОБА_4 .

Аналізуючи відповідність мотивування позову прокурором положенням Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04),

Аналізуючи наведене, суд зазначає, що витребування земельної ділянки у добросовісного набувача ОСОБА_1 становитиме втручання в її майнові права, а відсутність компенсації за таке втручання є порушенням статті 1Першого протоколу до Конвенції та змусить ініціювати наступні судові провадження з метою стягнення відшкодування шкоди з держави.

На думку суду, навіть припускаючи, що відповідне втручання ґрунтувалося на чітких і передбачуваних положеннях національного законодавства і мало на меті задоволення суспільного інтересу, той факт, що ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем, не одержує відшкодування втрат, яких вона може зазнати внаслідок непослідовних і помилкових рішень державних органів, становитиме для неї непропорційний тягар та призведе до порушення «справедливої рівноваги».

Таким чином, витребування на користь територіальної громади з володіння громадянина земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, оскільки прокурором не доведено, що таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення земельної ділянки для захисту інтересів територіальної громади є більш важливими, ніж дотримання права громадянина, який законним шляхом добросовісно набув майно, покладаючись на легітимність добросовісних дій державного органу. Отже, відсутні підстави вважати звернення прокурора до суду з цим позовом таким, що спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та суспільно важливого і соціально значущого питання.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку що позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відсутність доказів про здійснення відповідачем витрат для надання правничої допомоги унеможливлює її відшкодування (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду України від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19 висловлена позиція, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу по даній справі, відповідачем долучено ордер на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Між тим, судом встановлено, що ні відповідачем ОСОБА_1 , ні її представником не було надано до суду договору про надання правової допомоги, в якому б були зазначені умови договору щодо вартості послуг, не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, на необхідність подання яких прямо вказує ч.3ст. 137 та ч.8 ст. 141 ЦПК України, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з необґрунтованістю їх розміру та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову - відмовити в повному обсязі.

В задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Прокурор в інтересах держави

Перший заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910025, вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кіровоградська область, 27400;

в особі: Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04364911, вул. Паркова, 4, смт. Компаніївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28400;

відповідач 1: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 39767636, вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030;

відповідач 2: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16.04.2009 року Хортицьким РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач 3: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 04.06.2018 органом 3511, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О. РЕВЯКІНА