Рішення

від 20.09.2022 по справі 908/1882/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/137/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022 Справа № 908/1882/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Кабак І.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Пожтехніка (69968 м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 44, кв. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 31975926)

до відповідача: PRO IMPEX 60 LLC (14 Peyo yavory Burgas Bulgaria 8000, TAX CODE 203755885)

про стягнення 9 095,00 євро

за участю

представника позивача: Сосніна Л.І., ордер ЗП № 69825 від 15.09.2021

представник відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

01.07.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Пожтехніка до відповідача PRO IMPEX 60 LLC про стягнення 9 095,00 Євро, що на дату перерахування коштів відповідачу 26.01.2021 було еквівалентно 311 290 грн. 02 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 справу № 908/1882/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1882/21, присвоєно справі номер провадження 27/137/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.09.2021 об 11 год. 00 хв. Запропоновано позивачу надати будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності).

Відповідачу PRO IMPEX 60 LLC встановлено строк для подання (надіслання) до Господарського суду Запорізької області відзиву (у т.ч. з перекладом на українську мову) - 20 днів з дня вручення цієї ухвали про відкриття провадження у справі; заперечення на відповідь на відзив (у т.ч. з перекладом на українську мову) протягом 15 днів з дня вручення відповіді на відзив (за наявності);

Позивачу встановлено строк для подання до суду: відповіді на відзив (у т.ч. з перекладом на болгарську мові), із документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня отримання відзиву позивачем (за наявності).

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Пожтехніка в 7-денний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду по два примірники належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на болгарську мову таких документів:

- ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 у справі № 908/1882/21 (даної ухвали);

- позовної заяви б/н від 01.07.2021 з додатками;

- прохання про вручення за кордоном судових документів;

Роз`яснено PRO IMPEX 60 LLC (14 Peyo yavory Burgas Bulgaria 8000, TAX CODE 203755885), що відповідно до вимог ст. 165 ГПК України: у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; відзив підписується відповідачем або його представником; відзив повинен містити, зокрема: у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання; заперечення (за наявності) щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; до відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача; у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зупинено провадження у справі № 908/1882/21 до виконання судового доручення про вручення судових та позасудових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.

05.07.2021 Господарським судом Запорізької області було направлено до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 у справі № 908/1882/21; позовну заяву б/н від 01.07.2021; прохання про вручення за кордоном судових документів - PRO IMPEX 60 LLC (14 Peyo yavory Burgas Bulgaria 8000, TAX CODE 203755885).

Ухвалою суду від 15.09.2021 провадження у справі № 908/1882/21 поновлено з 15.09.2021. Відкладено підготовче засідання у даній справі на 01.12.2021.

Повторно запропоновано відповідачу подати обґрунтований письмовий відзив на позов, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство України.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Пожтехніка в 7-денний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду по два примірники належним чином нотаріально засвідчених перекладів на болгарську мову таких документів: ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.09.2021 у справі № 908/1882/21 (даної ухвали); прохання про вручення за кордоном судових документів.

Направлено до Міністерства юстиції України примірники нотаріально посвідчених перекладів документів для направлення судового доручення про надання правової допомоги через дипломатичні канали юридичній особі PRO IMPEX 60 LLC, відповідно до Договору про правову допомогу в цивільних справах від 21.05.2004, який укладено між Україною та Республікою Болгарія.

Зупинено провадження у справі № 908/1882/21 до виконання судового доручення про вручення судових та позасудових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.

01.10.2021 надіслано на адресу Міністерство юстиції України для подальшого скерування офіційний (нотаріально посвідчений) переклад на болгарську мову (прошитий, пронумерований та скріплений мокрою печаткою) наступних документів: ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.09.2021 у справі № 908/1882/21; прохання про вручення за кордоном судових документів.

16.11.2021 на адресу господарського суду Запорізької області від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист № 12-1156-21 з ухвалою від 05.10.2021 та підтвердження про вручення 05.10.2021 відповідачу доручення про вручення судових документів.

Ухвалою суду від 01.12.2021 в порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 26.01.2022.

Ухвалою суду від 26.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 13.12.2021. Судове засідання відкладено на 01 березня 2022. 01.03.2022 року судове засідання не відбулося з поважних причин.

Ухвалою суду від 01.03.2022 продовжено строк розгляду справи по суті відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказано, що про подальшу дату розгляду справи, Господарський суд Запорізької області буде повідомляти сторін додатково.

24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

В Указі Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні зазначається: У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:

1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

2. Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

3. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

15.03.2022 Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

21.04.2022 Верховна Рада ухвалила Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, до 25 травня 2022 року.

Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, до 23.08.2022.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, до 21.11.2022.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Враховуючи, що Господарський суд Запорізької області не припинив свою роботу і продовжує здійснювати правосуддя, ухвалою суду від 30.08.2022 призначено судове засідання на 20.09.2022.

У судовому засіданні 20.09.2022 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме на комплексі Акорд.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2022 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача 9 095,00Євро, що на дату перерахування коштів - 26.01.2021 було еквівалентно 311 290 грн. 02 коп.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

25.07.2022 від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист № 1057-06-04 від 20.07.2022 та ухвала районного суду Бургас від 14.01.2022, відповідно до якої судові документи вручено PRO IMPEX 60 LLC.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Контракт, який укладено між суб`єктами різних держав, а тому виходячи з норм Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, визнається міжнародним договором купівлі-продажу товарів.

Незважаючи на міжнародний характер цього Контракту, він не містить умови про порядок розгляду спірних питань, що можуть виникати в ході його виконання, та застосування норм матеріального права (арбітражного застереження).

До вказаних приватноправових відносин між ТОВ «Пожтехніка» (українська юридична особа) та PRO IMPEX 60 LLC (болгарська юридична особа, іноземний елемент) застосовуються приписи Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV.

Приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб"єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об"єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (пункти 1 і 2 частини 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно положень ст.ст. 25, 30 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати

на підставі договору. Продавець зобов`язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.

Статтею 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплено право сторін договору на вибір права, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке мас більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Частинами 1, 2 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином.

Як вбачається з умов Контракту та Специфікації, Сторони не визначили у Контракті та Специфікації ні право держави, яке застосовується до правовідносин за Контрактом, ні підсудність у разі виникнення спору між Сторонами.

Контракт № 19012021 від 19.01.2021 та Специфікація № 1 до Контракту № 19012021 від 19.01.2021 підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю Пожтехніка та PRO IMPEX 60 LLC укладені у м. Запоріжжя (Україна).

Аналізуючи умови Контракту та Специфікації, з урахуванням місця укладення Контракту, місця виконання поставки та зобов`язань за Контрактом, можна зробити висновок, що найбільш тісний зв`язок із даним правочином (Контрактом та Специфікацією) має право України.

Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені ст. 365, 366 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

У відповідності до положень ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

Згідно із ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Пункт 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо: .... дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

19.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Пожтехніка (Покупець) та PRO IMPEX 60 LLC (Продавець) укладено Контракт № 19012021.

Відповідно до п. 1.1 Контракту Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, вказаний у Специфікаціях. Найменування, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання Специфікацій до Контракту, які являються його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.1 Контракту загальна суму Контракту визначається в Євро та складає 400 000 (чотириста тисяч) євро.

19.01.2021 була підписана сторонами Контракту Специфікація № 1 про постачання товару - сталі різних 4-х марок в рулонах загальною вартістю 30315,00 євро.

Відповідно до п. 2.2 Контракту та п. 3 Специфікації Сторони визначили умови поставки Товару, згідно Інкотермс 2010 DDР, а саме - Україна, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 65А зі строком поставки - лютий 2021р.

Згідно п. 3.5 Контракту визначений вантажоотримувач товару - ТОВ «Пожтехніка», країна призначення по даному Контракту - Україна.

Відповідно до п. 4.1 Контракту оплата за поставлений товар здійснюється в Євро, шляхом перерахування грошових коштів на валютний рахунок Продавця, 30 % передоплати та 70 % по факту відвантаження.

Позивач виконав умови Контракту, так Товариством з обмеженою відповідальністю Пожтехніка на рахунок PRO IMPEX 60 LLC була здійснена передплата 26.01.2021 в розмірі 9095,00Євро, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 26.01.2021 позивача про сплату відповідачу грошових коштів у розмірі 9095Євро з призначенням платежу - аванс за Контрактом.

За даними Національного банку України 26.01.2021 курс Євро був еквівалентний 34,226 грн., тобто 9095,00Євро еквівалентно 311 290 грн. 02 коп.

Отже, факт оплати здійснення позивачем передплати відповідачу згідно умов Контракту доведений банківською випискою та платіжним дорученням № 2 від 26.01.2021.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, як то встановлено в розділі 3 Контракту та Специфікації № 1 від 19.01.2021 не виконав, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами (листами про повернення коштів) від 23.03.2021, 12.04.2021 про поверхня передплаченої суму в розмірі 9095,00 Євро.

Як вбачається з листування, Продавець пояснює неможливість виконати умови Контракту різкою девальвацією валюти в Туреччині, звідки буде відвантажуватись товар, в результаті чого зростає вартість замовленого товару.

Факти отримання від позивача попередньої оплати 26.01.2021 в сумі 9095,00Євро та неможливості відправлення товару відповідачем не заперечуються, а підтверджуються численними перемовинами та листуванням з питання поставки товару чи повернення передплати в сумі 9095,00Євро.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Контракту, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме, здійснив передоплату відповідачу згідно умов Контракту доведений банківською випискою та платіжним дорученням № 2 від 26.01.2021 в розмірі 9095Євро.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, як то встановлено в розділі 3 Контракту та Специфікації № 1 від 19.01.2021 не виконав.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що товар по Контракту № 19012021 від 19.01.2021 не було поставлено відповідачем позивачу, в зв`язку з чим відповідачем порушено умови Контракту, а сума передоплати в розмірі 9095Євро не повернута позивачу.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Крім того, господарський суд зауважує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів,тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Господарський суд вказує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано до суду жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73,76-79,86 Господарського процесуального кодексу України доказів із обґрунтуванням відсутності вини у не поставці товару та повернення передоплати в розмірі 9095Євро.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 4 669 грн. 35 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Пожтехніка, м. Запоріжжя до PRO IMPEX 60 LLC, Bulgaria задовольнити.

Стягнути з PRO IMPEX 60 LLC (14 Peyo yavory Burgas Bulgaria 8000, TAX CODE 203755885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пожтехніка (69968 м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 44, кв. 78, ідентифікаційний код юридичної особи 31975926) 9 095 (дев`ять тисяч дев`яносто п`ять) Євро, що на дату перерахування коштів відповідачу 26.01.2021 було еквівалентно 311 290 (триста одинадцять тисяч двісті дев`яносто) грн. 02 коп., 4 669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев`ять) грн. 35 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено і підписано 30.09.2022.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.