Рішення

від 19.09.2022 по справі 914/859/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2022 Справа № 914/859/22

За позовом: Приватного підприємства «ГАЛИЧЕНЕРГО», Львівська область, Жовківський район, с. Нова Кам`янка,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір Інвест», Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів,

про: стягнення 50 958,41 грн суми заборгованості, 4 006, 32 грн 3% річних та 9 324,51 грн інфляційних втрат

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

Від позивача: Гулін Ю.О.- представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «ГАЛИЧЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір Інвест» про стягнення 50 958,41 грн суми заборгованості, 4 006, 32 грн 3% річних та 9 3024,51 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 06.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі №914/859/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На адресу Господарського суду Львівської області 30.05.2022 надійшов відзив (Вх. №11303/22) на позовну заяву.

Відзив долучено до матеріалів справи.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 28.06.2022 від позивача зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву ( Вх.13725/22

Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.07.2022 суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/859/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначив на 01.08.2022.

Канцелярією Господарського суду 25.07.2022 зареєстровано заява позивача (Вх №15718/22) про уточнення позовних вимог.

Заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 01.08.2022 розгляд справи відкладено на 22.08.2022.

У судовому засіданні 22.08.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №914/859/22, розгляд справи №914/859/22 по суті призначити на 19.09.2022.

В судове засідання 19.09.2022 року представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 19.09.2022 року представник відповідача не з`явився, на електронну адресу суду 19.09.2022 надіслав клопотання про розгляд справи по суті без участі відповідача.

У судовому засіданні 19.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №246/19 від 01.07.2019 р., укладеного між Приватним підприємством «ГАЛИЧЕНЕРГО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір Інвест».

Так, позивач, згідно з вимогами позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача - 50 958,41 грн основної заборгованості, 4 006, 32 грн 3% річних та 9324, 51 грн інфляційних втрат.

Під час розгляду справи по суті була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача - 50 958,41 грн основної заборгованості, 4054,16 грн 3% річних та 15 029, 27 грн інфляційних витрат.

Правова позиція відповідача.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що у видаткових накладних №5095 від 20.08.2019 та № 5114 від 30.08.2019 року здійснено посилання на Договір № 25/15 від 02.02.2015 року, тому вони не стосуються відносин між сторонами, які врегульовані умовами Договору № 246/19 від 01.07.2019 року, і не можуть братися до уваги судом.

Крім того, представник відповідач у відзиві вказав, що не погоджується з розміром нарахування інфляційних витрат у зв`язку з відсутністю інформації в доданому до позовної заяви розрахунку інфляційних витрат за який саме період його здійснено та яким був індекс інфляції у цей час.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Між Приватним підприємством «ГАЛИЧЕНЕРГО» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір Інвест» (Відповідач, Покупець) 01.07.2019 року був укладений договір поставки № 246/19 згідно з яким позивач зобов`язувався постачати відповідачу товар, а відповідач відповідно отримувати та оплачувати отриманий товар.

Згідно з п. п. 2.1. та 2.3. Договору ціна кожної конкретної партії Товару погоджується сторонами за узгодженими заявками з урахуванням базисних умов поставки. Видаткові накладні на Товар, оформлені при прийманні Товару в пункті поставки підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем товару, який покупцем зобов`язаний оплатити на підстави виставленого рахунку та у строк згідно даного Договору.

Поставка товару здійснюється на замовлення покупця в строк погоджений із постачальником.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника, що вказаний в даному Договорі. Валюта розрахунків-гривня.

Відповідно до п. 7.1. Договір набуває чинності з моменту його укладення(підписання) сторонами та діє до « 31» грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання Сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо жодна із Сторін, не пізніше ніж за два тижні до закінчення строку дії Договору, письмово не повідомлять іншу Сторону про небажання продовжувати дію цього Договору на новий строк, дія цього Договору вважається продовженою на наступний календарний рік. На таких умовах автоматичне продовження строку дії цього Договору відбувається щороку без обмеження кількості таких пролонгацій.

Позивачем здійснювались поставки Товару, зокрема, протягом серпня-вересня 2019 року позивач поставив відповідачу, а саме: згідно з видатковими накладними №4766 від 06.08.2019 на суму 62 065, 99 грн (згідно Договору №25/15 від 02.02.2015); №5095 від 20.08.2019 на суму 135 305, 13 грн (згідно Договору №25/15 від 02.02.2015); № 5114 від 20.08.2019 на 3 993,40 грн (згідно Договору №25/15 від 02.02.2015); № 5321 від 30.08.2019 на суму 276 грн від 30.08.2019 (згідно Договору №246/19 від 01.07.2019); № 5895 від 19.09.2019 на суму 11 707,00 грн (згідно Договору №246/19 від 01.07.2019) ;№ 5977 від 24.09.2019 на суму 2 610, 89 грн.

Позивач відповідно з видатковими накладними №4766, №5095, № 5114 з посиланням на Договір №25/15 від 02.02.2015 поставив товар на загальну суму 201 364, 52 грн.

Згідно з накладними №5114, № 5321, № 5895, № 5977 з посиланням на Договір №246/19 від 01.07.2019 на загальну суму 14 593, 89 грн.

Позивач згідно наданих накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 215 958, 41 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме, відповідно до виписки з рахунку позивача, відповідач здійснив наступні оплати: 13.08.2019 року на суму 10000,00 гривень; 13.08.2019 року на суму 20000,00 гривень; 14.08.2019 року на суму 20000,00 гривень; 15.08.2019 року на суму 20000,00 гривень; 16.08.2019 року на суму 10000,00 гривень; 19.09.2019 року на суму 15000,00 гривень; 03.10.2019 року на суму 10000,00 гривень; 31.10.2019 року на суму 10000,00 гривень; 17.12.2019 року на суму 10000,00 гривень; 29.05.2020 року на суму 10000,00 гривень; 31.07.2020 року на суму 5000,00 гривень; 18.09.2020 року на суму 10000,00 гривень; 30.12.2020 року на суму 10000,00 гривень; 11.06.2021 року на суму 5000,00 гривень. Відповідач здійснив оплат на загальну суму 165 000, 00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем виконання договірних зобов`язань, а саме нездійсненням оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 054, 16 грн 3% річних та 15 029, 27 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Між Приватним підприємством «ГАЛИЧЕНЕРГО» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір Інвест» (Відповідач, Покупець) 01.07.2019 року був укладений договір поставки № 246/19 згідно з яким позивач зобов`язувався постачати відповідачу товар, а відповідач відповідно отримувати та оплачувати отриманий товар.

Згідно з п. п. 2.1. та 2.3. Договору ціна кожної конкретної партії Товару погоджується сторонами за узгодженими заявками з урахуванням базисних умов поставки. Видаткові накладні на Товар, оформлені при прийманні Товару в пункті поставки підтверджують кількість фактично прийнятого покупцем товару, який покупцем зобов`язаний оплатити на підстави виставленого рахунку та у строк згідно даного Договору.

Поставка товару здійснюється на замовлення покупця в строк погоджений із постачальником.

Згідно з п. 4.1 Розрахунки між Сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника, що сказаний в даному Договорі. Валюта розрахунків-гривня.

Відповідно до п. 7.1. Договір набуває чинності з моменту його укладення(підписання) сторонами та діє до « 31» грудня 2023 року.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивачем здійснювались поставки Товару, зокрема, протягом серпня-вересня 2019 року позивач поставив відповідачу, а саме: згідно з видатковими накладними №4766 від 06.08.2019 на суму 62 065, 99 грн (згідно Договору №25/15 від 02.02.2015); №5095 від 20.08.2019 на суму 135 305, 13 грн (згідно Договору №25/15 від 02.02.2015); № 5114 від 20.08.2019 на 3 993,40 грн (згідно Договору №25/15 від 02.02.2015); № 5321 від 30.08.2019 на суму 276 грн від 30.08.2019 (згідно Договору №246/19 від 01.07.2019); № 5895 від 19.09.2019 на суму 11 707,00 грн (згідно Договору №246/19 від 01.07.2019) ;№ 5977 від 24.09.2019 на суму 2 610, 89 грн.

Позивач відповідно з видатковими накладними №4766, №5095, №5114 з посиланням на Договір №25/15 від 02.02.2015 поставив на загальну суму 201 364, 52 грн.

Згідно з накладними №5114, № 5321, № 5895, № 5977 з посиланням на Договір №246/19 від 01.07.2019 на загальну суму 14 593, 89 грн.

Позивач згідно наданих накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 215 958, 41 грн.

Таким чином, з огляду на спрямовані на виконання договору поставки дії сторін, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити такий.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що у видаткових накладних №5095 від 20.08.2019 та № 5114 від 30.08.2019 року здійснено посилання на Договір № 25/15 від 02.02.2015 року, тому вони не стосуються відносин між сторонами, оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме, відповідно до виписки з рахунку позивача, відповідач здійснив наступні оплати: 13.08.2019 року на суму 10000,00 гривень; 13.08.2019 року на суму 20000,00 гривень; 14.08.2019 року на суму 20000,00 гривень; 15.08.2019 року на суму 20000,00 гривень; 16.08.2019 року на суму 10000,00 гривень; 19.09.2019 року на суму 15000,00 гривень; 03.10.2019 року на суму 10000,00 гривень; 31.10.2019 року на суму 10000,00 гривень; 17.12.2019 року на суму 10000,00 гривень; 29.05.2020 року на суму 10000,00 гривень; 31.07.2020 року на суму 5000,00 гривень; 18.09.2020 року на суму 10000,00 гривень; 30.12.2020 року на суму 10000,00 гривень; 11.06.2021 року на суму 5000,00 гривень. Відповідач здійснив оплат на загальну суму 165 000, 00 грн.

Отже, заборгованість відповідача становить 50 958, 41 грн, що і є предметом позову.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак позовні вимоги щодо стягнення 50 958, 41 грн основної суми заборгованості заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 4 006, 32 грн 3% річних та 9 324,51 грн інфляційних втрат.

Під час розгляду справи по суті позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 4054,16 грн 3% річних та 15 029, 27 грн інфляційних витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява подана позивачем 25.07.2022, ухвалою від 22.08.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №914/859/22, розгляд справи №914/859/22 по суті призначити на 19.09.2022.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою ст. 163 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення

Суд вказує, що відповідна заява подана з дотриманням норм чинного законодавства, тому прийнята судом до розгляду.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 4054,16 грн трьох відсотків річних, 15 029, 27 грн інфляційних втрат, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що такий здійснено правильно, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин справи, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір Інвест» (81064, Львівська обл., Яворівський р-н., с. Бердихів, вул. Промислова, 8, ідентифікаційний код 38380596) на користь Приватного підприємства «ГАЛИЧЕНЕРГО» (80330, Львівська обл., Жовківський р-н., с. Нова Кам`янка, вул. Криве, 21 ідентифікаційний код 32141254) 50 958, 41 грн заборгованості, 4 054, 16 грн. 3 % річних, 15 029, 27 інфляційних втрат та 2 481, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2022.

Суддя Синчук М.М.