Постанова

від 24.11.2022 по справі 914/859/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2022 р. Справа №914/859/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.

Суддів:Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.», вих.№827/22 від 13 жовтня 2022 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2022 року (підписане 28.09.2022), суддя Синчук М.М.

у справі №914/859/22

за позовом Приватного підприємства «Галиченерго», с. Нова Кам`янка, Жовківський район, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.», с. Бердихів, Яворівський район, Львівська область

про стягнення 50 958,41 грн. заборгованості, 4 006,32 грн. 3% річних та 9 324,51 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

02.05.2022 року Приватне підприємство «Галиченерго» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» про стягнення 50 958,41 грн. заборгованості, 4 054,16 грн. 3 % річних та 15 029,27 грн. інфляційних втрат (а.с. 48-50).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №246/19 від 01.07.2019 р., укладеного між Приватним підприємством «Галиченерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 року у справі №914/859/22 (суддя М.М. Синчук) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» на користь Приватного підприємства «Галиченерго» - 50 958,41 грн. заборгованості, 4 054,16 грн. 3 % річних, 15 029,27 грн. інфляційних втрат та 2 481, 00 грн. судового збору (а.с. 79-86).

Рішення суду мотивоване тим, що між Приватним підприємством «Галиченерго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» (Покупець) 01.07.2019 року укладено договір поставки № 246/19, згідно з яким позивач зобов`язувався постачати відповідачу товар, а відповідач відповідно отримувати та оплачувати отриманий товар. Позивачем здійснено поставки товару відповідачу на загальну суму 215 958,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. З огляду на спрямовані на виконання договору поставки дії сторін, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити такий. Водночас, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 165 000,00 грн. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача основної суми заборгованість в розмірі 50 958,41 грн. За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 4 054,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 029,27 грн. Суд перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що такий здійснено вірно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ «Явір-Інвест.» подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, необ`єктивним, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що у видаткових накладних №5095 та № 5114 від 20.08.2019 року здійснено посилання на договір № 25/15 від 02.02.2015 року, який не доданий до позовної заяви та посилання на який не здійснено у тексті позовної заяви. Відтак, скаржник вважає, що ВН № 5095 та ВН № 5114 від 20.08.2019 року не стосуються відносин між сторонами, які врегульовані умовами договору, а тому не можуть бути предметом розгляду у даній справі. Отже, на переконання скаржника до уваги не можуть братися вимоги щодо сплати заборгованості, процентів річних та інфляційних втрат за цими видатковими накладними. Скаржник вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку, що «між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити такий. Оскільки, ВН № 5095 - на суму135 305,13 грн. та ВН № 5114 від 20.08.2019 року - на суму 3 996,40 грн., складені відповідно до умов договору № 25/15 від 02.02.2015, який не додано до позовної заяви, умовиякого не були досліджені судом першої інстанції, відтак суд не мав можливості об`єктивно дослідити та встановити усі обставини справи та прийняти об`єктивне рішення у даній справі. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 року у справі № 914/859/22.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Скаржник не зазначає в тексті апеляційної скарги, які саме норми матеріального права порушенні судом, не зазначає в чому саме полягає незаконність та необ`єктивність рішення. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у заяві про уточнення позовних вимог зазначив про помилковість згадування у видаткових накладних № 4766 від 06.08.2019 року, № 5095 від 20.08.2019 року, № 5114 від 20.08.2019 року посилання на договір № 25/15 від 02.02.2015, оскільки такий між сторонами ніколи не укладався. Відвантаження згідно даних накладних свідчить про існування між сторонами договірних правовідносин з поставки товару на підставі усної домовленості шляхом підтвердження прийняття до виконання. Строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за отриманий товар за вищевказаними видатковими накладними є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Наявність у покупця зобов`язання щодо здійснення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України та не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (лист ВГСУ від 29.04.2013 №01-06/767/2013). Просить залишити апеляційну скаргу ТзОВ «Явір-Інвест.» на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 року у справі № 914/859/22 - без задоволення.

Апеляційне провадження у справі

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/859/22 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Обставини справи

01 липня 2019 року між Приватним підприємством «Галиченерго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» (Покупець) укладено договір поставки № 246/19. Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник бере на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця електротехнічну продукцію та іншу продукцію (надалі товар) партіями, в кількості і асортименті, згідно із видатковими накладними, на умовах визначених цим договором, а Покупець зобов`язується приймати товар у власність і своєчасно його сплачувати (а.с. 7-10).

Відповідно до п.п.2.1, 2.3, 3.1 договору ціна кожної конкретної партії товару погоджується сторонами за узгодженими заявками з урахуванням базисних умов поставки. Видаткові накладні на товар, оформлені при прийманні товару в пункті поставки, підтверджують кількість фактично прийнятого Покупцем товару, який Покупець зобов`язаний оплатити на підстави виставленого рахунку та у строк згідно даного договору. Поставка товару здійснюється на замовлення Покупця в строк, погоджений із Постачальником.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника, що вказаний в даному договорі. Валюта розрахунків-гривня.

Договір набуває чинності з моменту його укладення (підписання) сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна із сторін, не пізніше ніж за два тижні до закінчення строку дії договору, письмово не повідомлять іншу сторону про небажання продовжувати дію цього договору на новий строк, дія цього договору вважається продовженою на наступний календарний рік. На таких умовах автоматичне продовження строку дії цього договору відбувається щороку без обмеження кількості таких пролонгацій.

Позивачем здійснювались поставки товару, зокрема, протягом серпня-вересня 2019 року позивач поставив відповідачу товар згідно з видатковими накладними: №4766 від 06.08.2019 - на суму 62 065,99 грн. (згідно договору №25/15 від 02.02.2015); №5095 від 20.08.2019 - на суму 135 305,13 грн. (згідно договору №25/15 від 02.02.2015); № 5114 від 20.08.2019 - на 3 993,40 грн. (згідно договору №25/15 від 02.02.2015); № 5321 від 30.08.2019 -на суму 276,00 грн. (згідно договору №246/19 від 01.07.2019); № 5895 від 19.09.2019 - на суму 11 707,00 грн. (згідно договору №246/19 від 01.07.2019); № 5977 від 24.09.2019 - на суму 2 610,89 грн. (а.с. 11-17, 53).

Відповідно до видаткових накладних: №4766, №5095, № 5114 з посиланням на договір №25/15 від 02.02.2015 позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 201 364,52 грн. (а.с. 11, 13, 53).

Згідно з видатковими накладними: № 5321, № 5895, № 5977 з посиланням на договір №246/19 від 01.07.2019 на загальну суму 14 593,89 грн. (а.с. 14, 15, 17).

Отже, згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 215 958,41 грн.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, здійснив оплату на загальну суму 165 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с. 54).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Як встановлено судом, між Приватним підприємством «Галиченерго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.» (Покупець) укладено договір поставки № 246/19 від 01.07.2019. Відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця електротехнічну продукцію та іншу продукцію (надалі товар) партіями, в кількості і асортименті, згідно із видатковими накладними, на умовах визначених цим договором, а Покупець зобов`язується приймати товар у власність і своєчасно його сплачувати.

Так, п. п. 2.1, 2.3, 3.1 договору сторони погодили, що ціна кожної конкретної партії товару погоджується сторонами за узгодженими заявками з урахуванням базисних умов поставки. Видаткові накладні на товар, оформлені при прийманні товару в пункті поставки підтверджують кількість фактично прийнятого Покупцем товару, який Покупець зобов`язаний оплатити на підстави виставленого рахунку та у строк згідно даного договору. Поставка товару здійснюється на замовлення Покупця в строк погоджений із Постачальником.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами даної господарської справи, позивач протягом серпня-вересня 2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 215 958,41 грн.

Відповідно до видаткових накладних: №4766, №5095, № 5114 з посиланням на договір №25/15 від 02.02.2015 позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 201 364,52 грн. Згідно з видатковими накладними: № 5321, № 5895, № 5977 з посиланням на договір №246/19 від 01.07.2019 на загальну суму 14 593,89 грн.

З огляду на спрямовані на виконання договору поставки дії сторін, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставити товар, а відповідач оплатити такий.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого від позивача товару та здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 165 000,00 грн.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що у видаткових накладних №5095 та № 5114 від 20.08.2019 року здійснено посилання на договір № 25/15 від 02.02.2015 року, відтак, дані накладні не стосуються відносин між сторонами, які врегульовані умовами договору, а тому не можуть бути предметом розгляду у даній справі.

Беззаперечним доказом існування між сторонами правовідносин щодо поставки ТзОВ «Явір-Інвест.» товару є наявність в матеріалах справи вищезазначених копії видаткових накладних. Строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за отриманий товар за вищевказаними видатковими накладними є таким, що настав, та відповідач повинен був оплатити товар негайно після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Тобто, у даному випадку: 20.08.2019 дата прийняття товару та дата підписання видаткової накладної № 5095 від 20.08.2019 та 20.08.2019 дата прийняття товару та дата підписання видаткової накладної № 5114 від 20.08.2019.

Також колегія суддів зауважує, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог зазначив про помилковість згадування у видаткових накладних № 4766 від 06.08.2019, № 5095 та № 5114 від 20.08.2019 посилання на договір № 25/15 від 02.02.2015, оскільки такий між сторонами ніколи не укладався. Водночас, відповідач покликаючись на даний факт не представив суду договір № 25/15 від 02.02.2015.

Беручи до уваги вищенаведені норми права та фактичні обставини даної справи колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 50 958,41 грн. основної суми заборгованості.

За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 4 054,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 029,27 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд перевіривши підстави, строки та правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що такі нараховано правильно.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку сум 3% річних в сумі 4 054,16 грн. та інфляційних втрат в сумі 15 029,51 грн., вважає його арифметично вірним.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 у справі №914/859/22.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест.», вих.№827/22 від 13 жовтня 2022 року залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 року у справі № 914/859/22 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.