Рішення

від 30.09.2022 по справі 200/3673/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року Справа№200/3673/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання дії протиправними,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Ягічева С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним повернення без виконання платіжної вимоги від 21.01.2022 року №ВП66976873/20.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що 27.01.2022 року державним виконавцем через Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва була направлена до Національного Банку України платіжна вимога №ВП66976873/20 від 21.01.2022 року. 07.02.2022 року листом НБУ була повернута платіжна вимога без виконання, зазначивши, що повертає без виконання платіжну вимогу відповідно до ст.20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають вилученню і можуть використовуватись Фондом виключно для цілей, визначених Законом. Вважає протиправним повернення платіжної вимоги від 21.01.2022 року №ВП66976873/20 та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав та 16.09.2022 року направив відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що Національний Банк України (далі НБУ) не має права втручатись в діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО), щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню. На майно, у тому числі кошти Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено вичерпний перелік підстав, за існування яких можливе використання грошових активів з рахунків ФГВФО, а отже існує пряма заборона на звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках Фонду.

Крім того, відповідач зазначив, що з норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається великий обсяг прав державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження задля належного виконання боржником судового рішення, що не обмежується можливістю виконання такого виконавчого документа лише шляхом стягнення коштів з рахунків боржника особливо звертаючи увагу на той факт, що ФГВФО наділені спеціальним статусом, який передбачає законодавчо встановлену заборону (мораторій) щодо звернення стягнення на кошти на його рахунку.

23.09.2022 року від НБУ надійшли заперечення щодо відповіді на відзив. В обґрунтування заперечень зазначено, що у виконавчому провадженні саме на державного виконавця покладено обов`язки та права вимагати виконання приписів виконавчих документів, накладання штрафних санкцій, визначення протиправності дій або бездіяльності винної особи. Доказів застосування державним виконавцем таких санкцій, а також, доказів того, що державним виконавцем встановлено протиправність дій або бездіяльності Національного банку до матеріалів справи не додано. Крім того, позивачем обраний не вірний спобос захисту, оскільки не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

27.09.2022 року від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача. Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що що відповідач надаючи письмові пояснення має за мету не надати позицію по суті справи , а намагається ввести суд в оману суд , посилаючись на судову практику , яка взагалі не співпадає з предметом спору, зазначаючи норми закону що надають право відповідачу, який обслуговує рахунки боржника повернути без виконання платіжні вимоги державного виконавця, чим сприяти боржнику такий квазі спосіб ухилитися від Конституційних обов`язків боржника виниклих на підставі виконання рішення Шевченківського районного суду від 25 травня 2021 року по справі №761/2940/21 яким було стягнуто з Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,0 грн. , та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,0 грн.

Ухвалою суду від 23 червня 2022 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні).

Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2021 року №761/2940/21 позов задоволено, вирішено:

Визнати незаконним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про не надання інформації на адвокатський запит адвоката Осики С.В. від 04 березня 2020 №3941.

Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати інформацію на адвокатський запит адвоката Осики С.В. від 04 березня 2020р. №3941.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,0 /одна тисяча вісімсот шістнадцять/ грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,0 /п`ять тисяч п`ятсот / грн.

Згідно з відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначене рішення набрало законної сили 20.01.2022 року.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бахрушиним А.М. від 04.10.2021 року ВП №66976873 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданим 28.09.2021 року №761/2940/21 про стягнення заборгованості у розмірі 7316 грн. з ФГВФО на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді на запит №117059823 від 04.10.2021 року у ФГВФО наявні рахунки лише у Національному банку України.

21.01.2022 року державним виконавцем через Казначейську службу було направлено до НБУ платіжна вимога №ВП66976873/20.

Листом відповідача від 07.02.2022 року №55-0008/11292 було повернуто платіжну вимогу. В обґрунтування повернення зазначено, що платіжна вимога від 21.01.2022 року №ВП66976873/20 на суму 8347,60 грн. відповідно до статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою кошти ФГВФО не підлягають вилученню і можуть використовуватись виключно для цілей, визначених цим Законом.

Не погодившись з поверненням платіжної вимоги позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України.

В ч. 7 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:

1) виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону;

2) покриття витрат, пов`язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов`язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;

{Пункт 2 частини другої статті 20 в редакції Закону № 5411-VI від 02.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1586-VII від 04.07.2014, № 590-IX від 13.05.2020}

2-1) погашення облігацій і виплата доходів за ними (сплата векселів), враховуючи витрати, пов`язані з їх розміщенням (видачею);

{Частину другу статті 20 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014; в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

2-2) покриття витрат, пов`язаних із залученими Фондом кредитами;

{Частину другу статті 20 доповнено пунктом 2-2 згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду;

4) надання фінансової підтримки приймаючому або перехідному банку;

{Пункт 4 частини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

{Пункт 5 частини другої статті 20 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

{Пункт 6 частини другої статті 20 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

7) надання кредиту перехідному банку, створеному з метою, визначеною пунктом 2 частини двадцятої статті 42 цього Закону, на підставі рішення Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, визначений пунктом 4 частини другої статті 39 цього Закону, у порядку та на умовах, визначених нормативно-правовими актами Фонду;

{Частину другу статті 20 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014, в редакції Закону № 590-IX від 13.05.2020}

8) формування статутного капіталу перехідного банку;

{Частину другу статті 20 доповнено пунктом 8 згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014, із змінами, внесеними згідно із Законом № 590-IX від 13.05.2020}

{Пункт 9 частини другої статті 20 виключено на підставі Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

10) повернення гарантійних внесків, перерахованих учасниками відкритого конкурсу у випадках, передбачених цим Законом;

{Частину другу статті 20 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

11) здійснення перерахувань до Державного бюджету України за рішенням виконавчої дирекції Фонду відповідно до цього Закону.

{Частину другу статті 20 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 2180-IX від 01.04.2022}

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: зокрема, виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону. На майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову.

В обгрунтування своєї позиції позивач посилається на порушення Інструкції про безготівкові розрахунки України в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ від 21.01.2004 року №22 (далі Інструкція).

Відповідно до п. 2.18 Інструкції у разі відмови виконати платіжну вимогу, оформлену стягувачем, обтяжувачем або отримувачем (якщо договірне списання коштів), банк у день її надходження має зробити на її зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов`язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої платіжна вимога не може бути виконана, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати цю платіжну вимогу в орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів чи банк, від якого вона надійшла.

В даному випадку НБУ було повернено платіжну вимогу №ВП66976873/20 від 21.01.2022 року з посиланням на статтю 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тобто, відповідачем не було порушено вимог Інструкції, оскільки при повернення платіжної вимоги на її зворотньому боці наявний напис про причину повернення документа без виконання та дата повернення.

Суд не бере до уваги посилання позивача на висновки суду у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/11256/17 з тих підстав, що вони викладені судом при виборі і застосуванні норм права щодо іншого предмету спору, відповідно, щодо інших спірних правовідносин та/або на підставі інших фактичних обставин.

Також судом не приймаються посилання позивача на те, що при відмові у примусовому виконанні платіжної вимоги НБУ порушені приписи законодавства (ЦПК України та Конвенції Про захист прав людини та ін.) в частині невиконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/2940/21 від 25.05.2021 року, оскільки наведені правовідносини знаходяться поза межами даного адміністратвино-правового спору.

Предметом заявленого позову у даній справі є становлення законності (чи не законності) дій НБУ із виконання платіжної вимоги, а не дій державного виконавця із примусового виконання рішення.

Правовідносини, що пов`язані із виконанням судових рішень у цивільних справах визначені, в тому числі, розділами VI та VII ЦПК України і встановлюють достатньо мехізмів для захисту прав позивача під час виконання такого рішення суду.

Отже, за змістом ч. 2 статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти Фонду по-перше: не включаються до Державного бюджету України, по-друге: не підлягають вилученню та по-третє: можуть використовуватись Фондом виключно для певних цілей.

Крім того, статтею 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено вичерпний перелік підстав, за існування яких можливе використання грошових коштів з рахунків ФГВФО та встановлено пряму заборону на звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку ФГВФО.

Тобто, в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наявна пряма заборона на стягнення коштів з Фонду.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наведені обґрунтування позивачем позовних вимог є безпідставними, та таким, що не спростовує встановлені судом фактичні обставини по суті справи.

Інших підстав, доводів та доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивачем суду не наведено та не надано.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що при поверненні платіжної вимоги від 21.01.2022 року №ВП66976873/20 Національний банк України діяв на підставі та у межах діючого законодавства.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання дії протиправними, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Крилова