Рішення

від 29.09.2022 по справі 240/12236/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/12236/22

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання пртиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшов вказаний позов, у якому представник позивача - адвокат Шахрай Володимир Володимирович просить визнати протиправним та скасувати рішення Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за № 831 від 09 грудня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,05 га для обслуговування сараю, який перебуває у його власності та розташований по АДРЕСА_1 отримав невмотивовану відмову.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

27 липня 2022 року від Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що на день звернення позивача із заявою від 05.04.2021 земельна ділянка, про яку йдеться у клопотанні ( АДРЕСА_1 ), вже перебувала у приватній власності позивача, і приймати позитивне рішення про надання дозволу на її відведення в порядку безоплатної приватизації з боку органу місцевого самоврядування було б порушенням права власності, оскільки на той час зазначена земельна ділянка не відносилася до фонду комунальної власності. Крім того зазначено, що у додатках до заяви не надано графічних матеріалів із бажаним місцем розташування земельної ділянки, на яку подано клопотання з метою одержання у приватну власність, що є обов"язковою вимогою згідно ч.6 ст. 118 ЗК України. Враховуючи викладене, відповідач вважає спірне рішення правомірним.

21 вересня 2022 року на адресу суду адвокат Шахрай В.В. надіслав письмові пояснення , в яких зазначив, що необхідність звернення ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , обумовлена тим, що належний до будинку сарай літ. «Г» частково розташований за межами належної позивачу земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки: 1822086200:02:001:0108). На підтвердження викладених обставин позивачем надається копія висновку експерта № 696/12-2019 від 15.12.2019. Для забезпечення можливості обслуговувати належне позивачу нерухоме майно він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю. Необхідна позивачу земельна ділянка належить до земель комунальної власності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.10.2019 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 8380, позивач є власником земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки; 1822086200:02:001:0108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.10.2019року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 8379, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1654962418220. До житлового будинку належать: літня кухня літ. «Б,б», сарай літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Г», баня літ. «Е», погріб літ. «Пг», огорожа № 1-2.

05 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви були додані копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно та витяг з ДЗК на належну позивачу земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за №831від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Причиною відмови у наданні дозволу на розробку на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено: «в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Посилаючись на відсутність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко- економічним обгрунтуванням використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, тощо, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України).

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради із заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте отримав відмову у задоволенні такої заяви.

Так, приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 2 статті 59 вказаного Закону, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною 3 статті 59 Закон №280/97-ВР зазначено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Таким чином, вирішення питань, віднесених до компетенції місцевої ради, здійснюється шляхом прийняття рішень.

У свою чергу, статтею 118 ЗК України визначено строк для розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та передбачено два можливі варіанти рішень за наслідками розгляду відповідної заяви - задоволення заяви та надання дозволу або вмотивована відмова у наданні дозволу з передбачених на те законом підстав. Інших варіантів дій уповноваженого органу за наслідками розгляду заяви законом не передбачено.

При цьому, частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч.7 ст.118 ЗК України, яка має бути вмотивована.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.04.2021, у рішенні № 831 від 09.12.2021, відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що передбачені ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України (у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів). Однак з вказаного рішення неможливо встановити невідповідність яким саме законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко- економічним обгрунтуванням використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць не відповідає місце розташування земельної ділянки, щодо якої позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Більше того, з відзиву вбачається, що органом місцевого самоврядування під час прийняття спірного рішення, давалася правова оцінка земельної ділянки 0,05 га, яка, на їхню думку, розташована в межах земельної ділянки, що належить позивачу на праві приватної власності, тобто в межах земельної ділянки 1822086200:02:001:0108. Однак, у своїй заяві від 05.04.2021, позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка межує із вказаною земельною ділянкою і належить до земель комунальної власності для обслуговування сараю (літ. "Г"), який знаходиться на його земельній ділянці 1822086200:02:001:0108.

Серед іншого, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не гарантує подальшого позитивного рішення про надання її у власність.

Відповідно до положень законодавства у сфері земельних відносин отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування особі, яка звернулась із відповідним клопотанням. Суд зазначає, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правоустановлюючим документом, а тому не може порушити права третіх осіб на користування цією земельною ділянкою (у разі її перебування у користуванні цих третіх осіб).

Аналогічної правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду про що викладено у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 підлягає врахуванню судами при прийнятті рішень.

Суд також зауважує, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналогічна правова позиція висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.09.2021 у справі №120/2305/21-а, від 22.09.2021 у справі №600/63/21-а.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 793,92 грн необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9,72-77,139,242-243,245-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (вул. Дружби Народів, буд.5, смт Новогуйвинськ, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ: 04348303) про визнання пртиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 18 сесії 8 скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 09.12.2021 № 831 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в селі Рудня - Городище.

Зобов`язати Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 квітня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0, 05 га у власність, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 793, 92 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко