Постанова

від 13.06.2023 по справі 240/12236/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/12236/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

13 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання пртиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 18 сесії 8 скликання Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 09.12.2021 № 831 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га на території Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області в селі Рудня - Городище.

Зобов`язано Новогуйвинську селищну раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 квітня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0, 05 га у власність, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.10.2019 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., зареєстрованого в реєстрі за №8380, позивач є власником земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки; 1822086200:02:001:0108, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.10.2019року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 8379, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1654962418220. До житлового будинку належать: літня кухня літ. «Б,б», сарай літ. «В», сарай літ. «Д», сарай літ. «Г», баня літ. «Е», погріб літ. «Пг», огорожа № 1-2.

05 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування сараю, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви були додані копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно та витяг з ДЗК на належну позивачу земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області за №831від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Причиною відмови у наданні дозволу на розробку на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено: «в зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Посилаючись на відсутність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко- економічним обгрунтуванням використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, тощо, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради із заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

Приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 118 ЗК України визначено строк для розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та передбачено два можливі варіанти рішень за наслідками розгляду відповідної заяви - задоволення заяви та надання дозволу або вмотивована відмова у наданні дозволу з передбачених на те законом підстав. Інших варіантів дій уповноваженого органу за наслідками розгляду заяви законом не передбачено.

Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч.7 ст.118 ЗК України, яка має бути вмотивована.

З оскаржуваного позивачем рішення №831 від 09.12.2021 неможливо встановити, невідповідність яким саме законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обгрунтуванням використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць не відповідає місце розташування земельної ділянки, щодо якої позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Більше того, з матеріалів справи встановлено, що органом місцевого самоврядування під час прийняття спірного рішення, давалася правова оцінка земельної ділянки 0,05 га, яка, на їхню думку, розташована в межах земельної ділянки, що належить позивачу на праві приватної власності, тобто в межах земельної ділянки 1822086200:02:001:0108. Однак, у своїй заяві від 05.04.2021, позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка межує із вказаною земельною ділянкою і належить до земель комунальної власності для обслуговування сараю (літ. "Г"), який знаходиться на його земельній ділянці 1822086200:02:001:0108.

Відповідно до положень законодавства у сфері земельних відносин отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування особі, яка звернулась із відповідним клопотанням. Суд зазначає, що проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правоустановлюючим документом, а тому не може порушити права третіх осіб на користування цією земельною ділянкою (у разі її перебування у користуванні цих третіх осіб).

Аналогічної правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду про що викладено у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 підлягає врахуванню судами при прийнятті рішень.

Таким чином, зважаючи на те, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року, відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.