Рішення

від 31.08.2022 по справі 300/859/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2022 р. справа № 300/859/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Шумея М.В.,

при секретарі судового засідання Шпак М.М.

за участю: представника позивача Госедла Р.І.,

представника відповідача Гавадзина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» до відповідача Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005576/0701,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дріада Ріал Істейт (надалі позивач, ТОВ«Дріада Ріал Істейт») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005576/0701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дріада Ріал Істейт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено акт перевірки від 02.07.2021 за №3686/09-19-07-01/38006889. Однак, на думку позивача, доводи вказаного акту перевірки є припущеннями та суб`єктивною думкою працівників відповідача, а рішення про застосування фінансових санкцій винесене з порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню. Зокрема, представник позивача вказав на помилковість висновків відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «Астбуд» та ТОВ «Житомирський НПЗ», оскілки ним доведено та підтверджено відповідачу відповідними первинними документами суму податкового кредиту, зокрема договорами, накладними, товарно-транспортними накладними (надаліТТН), платіжними дорученнями. Крім того, зазначив що у спірних правовідносинах із контрагентами всі податкові накладні були зареєстровані відповідними контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних (надаліЄРПН). При цьому, позивач не може нести відповідальність за достовірність даних в цій системі. Також зазначено, що на час здійснення господарських операцій контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований платником ПДВ, в електронному кабінеті не містилось жодної інформації щодо «недобросовісності» вказаного платника податків. Представник позивача наголосив на тому, що контролюючим органом не вжито жодного заходу щодо проведення перевірки контрагентів ТОВ «Дріада Ріал Істейт» чи звернення із запитом щодо надання відповідних пояснень. Також вказав на відсутність підстав стверджувати про винність контрагента ТОВ «Астбуд» у кримінальному правопорушенні до винесення вироку та, як наслідок, вказане не є наслідком зменшення податкового кредиту таким контрагентом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який подав суду 12.04.2022. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що взаємовідносини ТОВ «Дріада Ріал Істейт» із ТОВ «БАУПРОД» за вересень та грудень 2020року, із ТОВ «Житомирський НПЗ» за жовтень, листопад та грудень 2020року та за січень 2021року, а також із TOВ «Астбуд» за липень 2020року щодо реальності/товарності таких операцій, враховуючи отриману податкову інформацію, яка відповідно до пп.83.1.2 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України є однією із підстав для здійснення висновків під час проведення перевірок та встановлену невідповідність документів, наданих в ході проведення перевірки, дає змогу стверджувати про вчинення нереальних господарських операцій та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом п.44.1ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції. У зв`язку із цим, з за результатами проведеної перевірки встановлено завищення податкового кредиту по оформлених безтоварних операціях із вказаними контрагентами. Також представником відповідача вказано, що наявність зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної є однією із обов`язкових умов, а не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Так, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, позивачем не було надано обґрунтувань та доказів реального отримання товарів (послуг) від контрагентів, не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірними контрагентами.

Крім того, представник відповідача вказав на те, що аналізом Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ «Астбуд» проходить по ряду кримінальних проваджень, під час досудового розслідування у яких встановлено, що на території Львівщини здійснює свою діяльність так званий «конвертаційний центр», який включає в себе групу спеціально створених комерційних структур з ознаками фіктивності, які надають суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуги з мінімізації податкового навантаження, завищення валових витрат, конвертації грошових коштів у готівку, документального прикриття безтоварних операцій, незаконного формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, а також послуги з відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. При цьому, так званий «конвертаційний центр» включає в себе суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності» та «транзитності», серед яких і ТОВ «Астбуд». Вказане, на думку відповідача, підтверджує факт проведення позивачем нереальних операцій із вказаним контрагентом, тобто без мети настання реальних наслідків та отримання доходів, а з метою безпідставного заниження бази оподаткування податком на додану вартість шляхом декларування податкового кредиту по безтоварних операціях на загальну суму податкового кредиту за липень 2020року 5000691грн.

В свою чергу, позивачем подану суду відповідь на відзив, згідно якої позивач наголошує на безпідставності доводів відповідача у відзиві на позов. Так, позивачем повторно наголошено на тому, що всі податкові накладні були зареєстровані контрагентами в ЄРПН створеній ДПС базі даних в Системі електронного адміністрування (СЕА) податку на додану вартість. При цьому, позивач не може нести відповідальність за достовірність даних в цій системі. Крім того, представник позивача зазначив, що до перевірки було надано всі первинні документи, необхідні для включення спірних сум до складу податкового кредиту: договори, накладні, ТТН, платіжні доручення. Водночас, договорами, укладеними із контрагентами, не передбачено надання постачальником документів щодо якості та походження ТМЦ. а тільки вказано, що продукція повинна бути якісною. За уставленою практикою, відповідні документи щодо якості товару можуть надаватись на вимогу сторони (як правило у випадку наявності спору). Крім того, відповідачем жодним чином не спростовано доводів позовної заяви стосовно того, що позивачем до проведення перевірки було відкориговано/зменшено податковий кредит по контрагенту ТОВ «ЖитомирськийНПЗ» у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що також відображено в акті перевірки. Разом із тим, всі доводи, наведені у відзиві, не стосуються предмету спору щодо податкових нарахувань з приводу вказаного контрагента. Враховуючи вказане, представник позивача наголошує про те, що відповідачем було протиправно нараховано податкові зобов`язання та застосовано штрафні санкції, а заперечення проти позову є невмотивовані.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/859/20 та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у зазначеному судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказав на правильність висновків контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «Астбуд» та ТОВ «Житомирський НПЗ» та наявності підстав для збільшення суми податкового зобов`язання позивача за платежем ПДВ та застосування штрафної санкції. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив та письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Дріада Ріал Істейт» зареєстровано 11.01.2012. Види діяльності 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

На підставі направлень від10.06.2021 за №1399, №1400, №1401 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дріада Ріал Істейт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки №3686/09-19-07-01/38006889 від02.07.2021.

При цьому, в ході проведення перевірки посадовим особам позивача надано запит від10.06.2022 про надання документального підтвердження дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з контрагентами, перелік яких та період взаємовідносин наведено у наказі від 17.05.2021 №894-П.

Позивачем до перевірки було представлено первинні документи та дані бухгалтерського обліку, які також і долучені до матеріалів адміністративного позову:

-договори купівлі-продажу;

-договори поставки;

-додаткові угоди до договорів;

-видаткові накладні;

-товарно-транспортні та залізничні накладні;

-платіжні доручення;

-регістри бухгалтерського обліку по рахунках: 201, 281, 631,

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.10.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 8553469грн, в тому числі за липень 2020року в сумі 5000691грн, за жовтень 2020року в сумі 183500грн, за грудень 2020року в сумі 3369278грн.

Позивачем на акт №3686/09-19-07-01/38006889 від02.07.2021 подано заперечення №073021 від 30.07.2021 (реєстраційний індекс вхідної кореспонденції №19035/6 від04.08.2021), за результатами розгляду якого відповідачем надано відповідь за№8644/6/09-19-07-01-19, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін.

Надалі, на підставі акта перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесло податкове повідомлення-рішення №005576/0701 від 18.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 12830204,00грн, з яких 8553469грнза податковими зобов`язаннями та 4276735грнза штрафними санкціями.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Надалі, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом свого права до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, при вирішенні справи по суті суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 за №2755-VI.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на, зокрема, таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як зазначив, Верховний Суд в постанові від 17.10.2019 у адміністративній справі №809/3120/13-а, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення валових витрат позивача.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту«а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу, відображений в акті перевірки про те, що в господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «Астбуд» та ТОВ«ЖитомирськийНПЗ» відсутній реальний товарний характер, проведено лише операції з оформлення документів без реального руху товарів.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, суд ретельно перевірив доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, оцінені з урахуванням специфіки господарської операції умов перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно зазначити, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та, у зв`язку з цим, юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У межах дослідження даної адміністративної справи судом надано оцінку обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема, досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; з`ясовано умови договорів та специфіки господарських операцій позивача з контрагентами; перевірено фактичне придбання спірного товару (документальне оформлення, зміст та порядок виконання) саме у контрагентів; досліджено фактичне проведення оплати за отриманий від відповідних контрагентів товар; досліджено питання цільового використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача та перевірено їх зв`язок з такою господарською діяльністю; з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.

Зазначене узгоджується із межами дослідження спірних правовідносин, викладених у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 в адміністративній справі №820/3546/18.

Аналіз норм ПК України свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків визначив податковий кредит з податку на додану вартість, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Господарські операції для цілей визначення об`єкта оподаткування податку на додану вартість мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Податкові органи, вказуючи про порушення, допущені платником податків, повинні спростовувати реальність здійснення спірної угоди (операції) за допомогою доведення фактів виконання зобов`язань за угодою (операції) іншою особою, ніж особа, яка є стороною договору, укладеного з платником податків, і (або) яким зобов`язання по виконанню угоди (операції) передано за договором або законом, та (або) доведення фактів, які свідчать про те, що зобов`язання, передбачене спірною угодою (операцією), виконано платником податку самостійно.

Так, проаналізувавши усі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, всі інші матеріали справи, доводи сторін, судом встановлено, що реальність господарських операцій з ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «Астбуд» та ТОВ«ЖитомирськийНПЗ» позивачем доведена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, щодо реальності поставки позивачу контрагентом ТОВ «БАУПРОД» продукції за вересень та грудень 2020 року, судом встановлено наступне.

Контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено придбання позивачем у ТОВ «БАУПРОД» (код ЄДРПОУ 43494707) товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), а саме щебеню 5/20, бітуму дорожнього марки 70/100, бутового каменю, емульсії бітумної ЕКШ 50, емульсії бітумної ЕКШ 60 на загальну суму 21280669,86грн, в тому числі ПДВ 3546778,31грн.

На підтвердження господарських операцій позивачем було надано до перевірки наступні первинні документи: договір поставки №03/08-2 від 03.08.2020; договір №042/ВП від 04.08.2020; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні. Вказані документи додані позивачем і до матеріалів даного позову.

При цьому, як зазначає відповідач, ТОВ «Дріада Ріал Істейт» на оформлені операції із придбання ТМЦ у ТОВ «БАУПРОД» не надано жодних документів щодо якості та походження таких ТМЦ, незважаючи на те, що такі документи передбачені у п.2.1. договору №03/08-2 від 03.08.2020 та у п.5.1. договору №042/ВП від 04.08.2020.

Однак, суд погоджується із позивачем, що вказані положення договорів визначають певне правило, а саме щодо необхідності продукції відповідати діючим встановленим державним стандартам та вимогам якості. При цьому, договорами не передбачено надання постачальником документів щодо якості та походження ТМЦ. Водночас, суд зазначає, що відповідні документи щодо якості товару можуть надаватись на вимогу сторони, як правило у випадку наявності спору.

Крім того, суд звертає увагу, що сертифікат про походження документ спеціально установленої форми, який підтверджує, що товари/послуги вироблені або виконані в даній країні, і який містить інформацію для їх ідентифікації. Сертифікат про походження товару є обов`язковим у випадках, передбачених статтею 44 Митного кодексу України, а саме у разі переміщення товарів через митний кордон України. У інших випадках він не є обов`язковим.

Також згідно акту перевірки слідує, ТОВ «БАУПРОД» зареєстровано об`єкт оподаткування кар`єр в с. Боднарівка Житомирської області разом із автотранспортом та спецтехнікою, що в сукупності із фактом придбанням дизельного палива підтверджує можливість здійснення товариством господарських операцій.

При цьому, щодо посилань податкового органу в акті перевірки на порушення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 за №281/171/578/155 (далі Інструкція), то суд зазначає, що ведення форм №6-НП та 5-НП проводиться у разі приймання нафтопродуктів в залізничних цистернах (розділ 5.2 Інструкції «Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом»). Разом із тим, в даному випадку позивач не здійснював приймання нафтопродуктів у залізничних цистернах (вагонах), що вказує на помилковість посилань відповідача на порушення позивачем згаданої Інструкції.

Крім того, як зазначає позивач, і жодними доказами не спростовано відповідачем, придбаний бітум було відразу продано на асфальтобетонний завод, який знаходиться на тій же території, що і виробництво та склади ТОВ«Дріада Ріал Істейт», що виключає ведення вказаних у акті форм обліку нафтопродуктів (в тому числі і складського).

Водночас, накладними та податковими накладними підтверджується факт реалізації позивачем ТМЦ, придбаного у ТОВ «БАУПРОД», зокрема емульсії бітумної, яка відразу слідувала за маршрутом у с.Зелана Волинської області за місцем знаходження покупця, каменю бутового, який відразу слідував покупцю в с.Боднарів на об`єкт будівництва, а також щебеню який відразу прямував за маршрутом на цементний завод в с.Поляниця.

Щодо доводів відповідача про нереальність здійснення таких операцій, зокрема оціночні посилання на вартість послуг перевізника ТОВ «ПБС», суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується систематичність здійснення таких операцій, що цілком підтверджує збереження стійких ділових відносин. Водночас, будь-яких претензій чи податкових донарахувань щодо вказаних послуг перевезень не здійснювалось. Крім того, жодних доказів здійснення зустрічної перевірки ТОВ «ПБС» чи витребування у нього будь-яких письмових документів відповідачем не надано, що підтверджує помилковість доводів відповідача, які є лише оціночними припущеннями. Аналогічними безпідставними припущеннями відповідача є також його доводи щодо нереальності здійснення перевезень перевізником «Автотрейдлогістик».

Так, Верховний Суд у постанові від 16.12.2019 у справі №0940/2484/18 вказав:

«…недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості. При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного ПК поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.».

Таким чином, при оцінці реальності господарської операції підлягає встановленню наявність у платника податків розумної економічної причини (ділової мети) щодо здійснення такої операції, яка пов`язується з отриманням суб`єктом господарювання прибутку.

Оскільки придбані у ТОВ «БАУПРОД» ТМЦ у подальшому були продані іншим суб`єктам господарювання за вищою ціною, в результаті чого позивач отримав прибуток (економічну вигоду), висновки контролюючого органу про нереальність господарської операції є помилковими.

При цьому, як встановлено судом, всі податкові накладні із реалізації позивачем вказаних вище ТМЦ зареєстровані в ЄРПН і жодних зауважень у контролюючого органу щодо виникнення вказаних податкових зобов`язань із згаданих операцій не виникло.

Також суд звертає увагу і на припущення відповідача стосовно несплати рентної плати ТОВ «БАУПРОД», відсутності в ЄРПН податкових накладних на придбання електроенергії, послуг перевезення. З цього приводу суд зазначає, що такі є лише доводами відповідача, не підтвердженими жодними доказами, оскільки жодної інформації, що контролюючий орган здійснював зустрічну перевірку ТОВ «БАУПРОД» чи витребовував у нього будь-які письмові документи, матеріали справи не містять.

При цьому, як вірно відмічено позивачем, про що неодноразово і зроблено висновки Верховним Судом, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Так, при дослідженні факту реальності здійснення господарської операції повинні досліджуватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (безтоварними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно пункту 36.4 статті 36, пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов`язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Тобто будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (порушення у відносинах з іншими контрагентами) чи придбання товару у неплатників ПДВ не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності.

Щодо реальності поставки позивачу контрагентом ТОВ «Астбуд» продукції за липень 2020 року, судом встановлено наступне.

Контролюючим органом в ході проведення перевірки відповідно до ЄРПН встановлено реєстрацію податкових накладних на придбання ТОВ«Дріада Ріал Істейт» у ТОВ «Астбуд» (код ЄДРПОУ 42934295) щебеню Carrot 5-20 на загальну суму 30004146,00грн, в тому числі ПДВ 5000691,00грн.

На підтвердження господарських операцій позивачем було надано до перевірки наступні первинні документи: договір купівлі-продажу №19/433Т від 03.07.2020; видаткові накладні.

В акті перевірки контролюючий орган послався на те, що позивачем не надано будь-яких даних щодо походження та якості продукції. З цього приводу суд зазначає, що аналогічно як і у випадку із контрагентом ТОВ «БАУПРОД», договором не передбачено надання постачальником документів щодо якості та походження ТМЦ, а тільки визначено, що продукція має відповідати діючим встановленим стандартам та вимогам якості. При цьому, відповідні документи щодо якості товару можуть надаватись на вимогу сторони, як правило у випадку наявності спору.

Також суд погоджується із позивачем про помилковість припущень відповідача на неможливості здійснення господарських операцій, посилаючись на те, що за адресою завантаження ТОВ «Астбуд» орендує приміщення (склад) площею 300 квадратних метрів, за даними баз ДПС відсутнє придбання навантажувальних робіт, а також ставиться під сумнів здійснення декількох поїздок автомобілями по відповідному маршруту за добу.

Так, суд зазначає, що дійсно склад може мати приоб`єктну площадку для зберігання на відкритому повітрі. Також фізично можливі здійснення автомобілем декількох поїздок за добу. У будь-якому разі, вищевказані припущення контролюючого органу мають бути не просто словами, а підтверджуватись відповідними доказами, при цьому, як і в ситуації із контрагентом ТОВ «БАУПРОД», жодної інформації, що контролюючий орган здійснював зустрічну перевірку ТОВ «Астбуд» чи витребовував у нього будь-які письмові документи, матеріали справи не містять.

Крім того, як уже зазначено судом вище, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Окрім цього, під час перевірки податковим органом було встановлено, що ТОВ«Астбуд» проходить по ряду кримінальних проваджень, під час досудового розслідування у яких встановлено, що на території Львівщини здійснює свою діяльність так званий «конвертаційний центр», який включає в себе групу спеціально створених комерційних структур з ознаками фіктивності, які надають суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуги з мінімізації податкового навантаження, завищення валових витрат, конвертації грошових коштів у готівку, документального прикриття безтоварних операцій, незаконного формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, а також послуги з відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. При цьому, так званий «конвертаційний центр» включає в себе суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності» та «транзитності», серед яких і ТОВ «Астбуд». Вказане, на думку відповідача, підтверджує факт проведення позивачем нереальних операцій із вказаним контрагентом, тобто без мети настання реальних наслідків та отримання доходів, а з метою безпідставного заниження бази оподаткування податком на додану вартість шляхом декларування податкового кредиту по безтоварних операціях на загальну суму податкового кредиту за липень 2020року 5000691грн.

Однак, суд зауважує, що наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, в якому фігурує, зокрема і ТОВ «Астбуд», як підприємство з ознаками фіктивності, не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій та нести негативні наслідки для позивача, який на момент взаємовідносин з ТОВ «Астбуд» не міг бути обізнаний про ймовірну участь його контрагента в господарських операціях, які мають ознаки кримінального правопорушення. Крім того, наявність кримінального провадження щодо суб`єкта гоcподарювання, без винесеного вироку, не підтверджує вчинення таким суб`єктом злочинних діянь.

Відтак, висновки відповідача щодо вказаних обставин до завершення в установленому кримінальним процесуальним законом відповідного кримінального провадження є передчасними, тобто фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентом позивача господарських операцій.

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ«ЖитомирськийНПЗ», суд зазначає, що всі доводи, наведені відповідачем у відзиві, не стосуються предмету спору щодо податкових нарахувань з приводу вказаного контрагента. Водночас, відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача стосовно того, що ТОВ«Дріада Ріал Істейт» до проведення перевірки було відкориговано/зменшено податковий кредит по даному контрагенту у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, що також відображені в акті перевірки.

Так, безпідставним є твердження ДПС щодо віднесення ТОВ «Дріада Ріал Істейт» до складу податкового кредиту по операціях із ТОВ «Житомирський НПЗ» ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 6000грн.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України та п. 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 за №21. (далі Порядок №21), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУкраїни платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою палату подання уточнюючого розрахунку.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (п. 8 розділу VI Порядку №21).

Суд встановив, що позивачем у таблиці 2.1 розділу 2 додатку 1 до уточнюючого розрахунку декларації за жовтень 2020 року суму ПДВ зазначено у розмірі «( )1289858.42 грн.» (про що також вказано в акті перевірки), а саме було зменшено суму податкового кредиту по податковій накладній ТОВ «Житомирський НПЗ» за жовтень 2020року на 1289858,42грн. Крім того, з матеріалів справи випливає, що здійснюючи коригування, ТОВ «Дріада Ріал Істейт» сплатило податкові зобов`язання в сумі 8948222грн (тобто сплачено і цих 6000 грн, з приводу яких виник спір).

Таким чином, по контрагенту ТОВ «Житомирський НПЗ» за жовтень 2020 року віднесено до кредиту ПДВ в сумі 0,00 грн.

Отже, суд погоджується із позивачем про безпідставність податкового органу щодо віднесення ТОВ «Дріада Ріал Істейт» до складу податкового кредиту по операціях з ТОВ«Житомирський НПЗ» ПДВ за жовтень 2020 року в сумі 6000грн.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

З огляду на викладене, податковий кредит в сумі 6000грн може вважатися таким, що включено в декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року внаслідок арифметичної помилки (описки) і є підставою для її виправлення.

З огляду на вищевикладене, встановлені відповідачем в акті перевірки №3686/09-19-07-01/38006889 від02.07.2021 обставини та певна податкова інформація відносно контрагентів позивача ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «Астбуд» та ТОВ«ЖитомирськийНПЗ» не є належним та достатнім доказом у справі та, як наслідок, висновки перевірки про неможливість здійснення господарських операцій зроблені на підставі такої службової інформації, є недостатніми для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те що діяльність згаданих контрагентів позивача була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Суд зауважує, що наявність певної податкової службової інформації не звільняє податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні податкова інформація не має преюдиційного значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Вищевказане узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 є джерелом права.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 зазначив, що: «…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України, Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов`язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов`язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов`язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов`язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов`язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Також суд звертає увагу, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вказану практику Європейського Суду з прав людини, норму частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд констатує про те що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про будь-які порушення, які допускали його контрагенти ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «Астбуд» та ТОВ «Житомирський НПЗ», а також доказів, які б свідчити про недобросовісність позивача, зокрема про його пряму участь у будь-яких зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податкових зобов`язань.

Таким чином, з огляду на оцінені судом в сукупності подані сторонами докази, суд вважає, що висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з згаданими контрагентами є передчасними та помилковими, оскільки фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентами позивача операцій з постачання ТМЦ позивачу.

Натомість на підставі таких помилкових висновків, контролюючим органом спірним рішенням №005576/0701 від 18.08.2021 необґрунтовано збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в загальній сумі 12830204,00грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005576/0701 від 18.08.2021.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №14331 від 07.02.2022 позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір в розмірі 24810,00грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ «Дріада Ріал Істейт» сплачений судовий збір у розмірі 24810,00грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2021 №005576/0701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт» витрати із сплати судового збору в розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дріада Ріал Істейт», код ЄДРПОУ 38006889, уч. Щивки, 2/24, с. Поляниця, Яремчанська міська рада, Івано-Франківська область, 78593;

відповідач - Головне управління ДПС у Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 43968084, вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ-151, 03151.

У зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці, рішення суду складене в повному обсязі 26.09.2022.

Суддя Шумей М.В.