Рішення

від 29.09.2022 по справі 420/8019/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8019/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕІМ-ВЄТ» (вул. Заводська, 34, м. Біляївка, Одеська область, 67600) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕІМ-ВЄТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄДРПН ГУ ДПС в Одеській області від 12.01.2022 року №370 про вiдповiднiсть платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;

зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповiдальнiстю «ТЕІМ-ВЄТ» з переліку ризикових платників податкiв, якi вiдповiдають критеріям ризиковості платника податку.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору.

Представник позивача зазначив, що Комісією прийнято рішення від 12.01.2022 року №370, яким позивача віднесено до ризикових платників податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі «податкова інформація» було зазначено: «встановлено придбання та реалізація товару у/на суб`єктів господарювання з ознаками ризиковості».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення не містить інформації, про те, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п.8 Критеріїв ризиковості.

Загальними вимогами до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав та зрозумілих мотивів його прийняття.

Між тим, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Ухвалою суду від 13.06.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача ГУ ДПС надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що вважає винесене рішення щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податків таким, що винесене у відповідності до діючого законодавства.

Представник відповідача вказує, що згідно зі ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПКУ.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що за результатами проведеного аналізу діяльності позивача встановлено, придбання ветеринарних ліків у контрагентів із ознаками ризиковості, а саме, у ТОВ « 4 СЕЗОНИ ЗЕРА». Реалізація лікарських засобів здійснюється на підприємство ТОВ «АВІКО Україна ГРУП».

При цьому відповідач звернув увагу, що відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 20.05.2021 року по справі № 826/16627/18, сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності, якщо податковий орган під час перевірки доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності. Платники повинні дотримуватись принципу «належної обачності» та нести відповідальність за переддоговірну перевірку свого контрагента.

Дослідивши надані учасниками справи докази у їх сукупності, суд встановив, що ТОВ «ТЕІМ-ВЄТ» є юридичною особою, зареєстрованою 12.10.2016 року. Основним видом діяльності є 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами (а.с.11). Також ТОВ «ТЕІМ-ВЄТ» є платником податку на додану вартість з 01.01.2017 року (а.с.17).

20.12.2021 ТОВ «ТЕІМ-ВЄТ» подано до ГУ ДПС податкову накладну №11, для реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних, яку згідно квитанції №9421357260 від 18.01.2022 прийнято, реєстрація зупинена, оскільки платник податку, яким подано ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 8 Критеріям ризиковості платника податку (а.с.56-57).

Через електронний кабінет платника податків позивач отримав рішення Комісії ГУ ДПС від 12.01.2022 року №370 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника, яким ТОВ «ТЕІМ-ВЄТ» віднесено до ризикових платників податку на підставі п. 8 Критеріям ризиковості платника податку. У графі «податкова інформація» зазначено: «встановлено придбання та реалізація товару у/на суб`єктів господарювання з ознаками ризиковості» (а.с.55).

Позивач вважаючи, що рішення Комісії ГУ ДПС про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника від 12.01.2022 року №370 протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосуються питань оподаткування.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий Кодекс України.

За правилами п.185.1 ст.185 ПКУ операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог п.187.1 ст.187 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.1 ст.201 ПКУ встановлений обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовані податкові накладні та надіслані до ЄРПН, проте реєстрація податкових накладних була зупинена.

Пунктом 3 встановлені випадки, коли ПН/РК відповідає ознакам безумовної реєстрації.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі ПН/РК, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток №3).

Таким чином, згідно з нормами Порядку №1165 при автоматизованому моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків спочатку встановлюється підлягає чи ні ПН/РК безумовної реєстрації. Якщо ПН/РК підпадає відповідно до п.3 Порядку безумовної реєстрації вона не зупиняється, а реєструється.

Згідно з п.5 лише всі інші (які не підлягають безумовній реєстрації) перевіряються щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток1), щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток №3), тобто відсутність перевірки ПН/РК вказаним критеріям виключає можливість віднесення суб`єкта господарювання або проведену ним господарську операцію до ризикових.

З оскаржуваного рішення неможливо встановити під час моніторингу та перевірки якої саме ПН Комісія прийшла до висновку відповідності позивача як платника ПДВ критеріям ризиковості.

Додатком 1 до Порядку №1165 визначені критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема згідно з п.8 таким критерієм є контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій/розрахунку коригування.

Згідно з встановленою Порядком №1165 формою рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (додаток 4) якщо воно приймається з підстави визначеною у п.8 Критеріїв, то податкова інформація розшифровується, що є логічно-послідовним з огляду на те, що інші критерії є зрозумілими та не потребують розшифровки. У встановленій Порядком №1165 формі рішення вказується «Підстава (зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та, у разі відповідності п.8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація)».

Оскільки збір податкової інформації відповідно до ст.72 ПКУ є різноманітним та сама інформація є великою, зазначення в рішенні Комісії як підстави його прийняття така інформація повинна бути чітко зазначена, що надає платнику податків визначитись з переліком документів для надання Комісії в спростування вказаного рішення, а у разі не прийняття позитивного для платника податків рішення оскаржити його з наведенням відповідних мотивів.

З цих підстав безпідставним є посилання представника відповідача ГУ ДПС в обґрунтування позиції, що податкова інформація є службового та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов`язків. Якщо податкова інформація застосовується для прийняття контролюючим органом рішень - актів індивідуальної дії, вона є вже не службовою, а публічною, повинна бути достовірною, оскільки тягне наслідки, у тому числі негативні, для платника податків.

Між тим, в оскаржуваному рішенні така податкова інформація наведена наступним чином: «подані документи не відображають у повному обсязі провадження фінансово-господарської діяльності підприємства, що унеможливлює прийняття рішення про невідповідність критеріям ризиковості».

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18, адміністративне провадження №К/9901/4668/19) зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Виходячи із системного тлумачення норм права, наведених вище, суд доходить висновку, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення, законність якого підлягає перевірці судом при розгляді справи.

В свою чергу, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Зазначення податкової інформації в оскаржуваному рішенні по даній справі ставить платника податків у правову невизначеність, оскільки він не обізнаний за який час та за якими операціями він повинен надати Комісії документи для прийняття протилежного рішення.

Лише у відзиві відповідач посилається на те, що такою інформацією є те, що встановлено, придбання товарів/послуг у контрагентів із ознаками ризиковості, а саме: придбання ветеринарних ліків у контрагентів із ознаками ризиковості, а саме, у ТОВ « 4 СЕЗОНИ ЗЕРА». Реалізація лікарських засобів здійснюється на підприємство ТОВ «АВІКО Україна ГРУП».

Суд вважає, що зазначення податкової інформації, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, у такий спосіб не визначає оскаржуване рішення як вмотивоване та обґрунтоване.

Крім того, ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На вказані обставини вказує Верховний Суд у правових висновках щодо аналогічних спірних правовідносин у постанові від 05.01.2021 року по справі №640/11321/20.

Верховний Суд зазначив, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем у справі №640/11321/20 в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 року у справі №813/8791/14 зазначив, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на акт за результатами невиїзної перевірки та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Отже, оспорюване рішення від 12.01.2022 року №370 не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.

В ході розгляду даної справи відповідач не надав документальних доказів, як б надали можливість встановити, яка саме податкова інформація стала підставою для висновків про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку.

Верховний Суд зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що придбання товару у суб`єктів господарювання з ознаками ризиковості є підставою й віднесення такого платника до критерії ризиковості, оскільки виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд виходить з того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону та виникнення для нього правових наслідків, у даному випадку, включення його до переліку платників податків, що відповідають критеріям ризиковості, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також безпідставні посилання відповідача на обачність платника податку у виборі своїх контрагентів, оскільки відповідачем не доведено, що платник податку діяв без належної обачності й обережності.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення від 12.01.2022 року №370 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн - за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕІМ-ВЄТ» (вул. Заводська, 34, м. Біляївка, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 40893781) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.01.2022 року №370 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕІМ-ВЄТ» критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕІМ-ВЄТ» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕІМ-ВЄТ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати за сплату судового збору розмірі у розмірі 2481,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

СуддяО.О. Хурса