Рішення

від 29.09.2022 по справі 420/1416/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1416/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Ананьївської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору

Позивач, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Ананьївської міської ради, в якому просила:

(1).Визнати протиправним п. 1 рішення Ананьївської міської ради від 28.12.2021 № 511-VIII Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів в частині відмови ОСОБА_1 (законному представнику ОСОБА_2 ) у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП ім. Ілліча.

(2). Зобов`язати Ананьївську міську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом б частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на Публічній кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона: 01 Квартал; 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007.

(3). Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 , проживає: с. Байтали, Ананьївського району, Одеської області) за рахунок бюджетних асигнувань Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04056807, адреса: Одеська обл., м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51, 66400) судові витрати за подання правничої допомоги в сумі 4000 грн.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Позивач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 по справі № 420/18808/21 відповідач прийняв оскаржуване рішення, яке не містить жодного законного обґрунтування (мотивації) його прийняття, оскільки підстава для відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена ч.7 ст.118 Земельного кодексу, або іншими легальними підставами, відносно яких висловлена позиція Верховного суду.

Позивач вважає, що бажана для нього земельна ділянка колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Ілліча», що припинено стала власністю Ананьївської територіальної громади та може передаватись у власність для всіх потреб. Крім того, позивач наголошує, що якби вказана в його клопотанні земельна ділянка сформована з невитребуваної земельної частки (паю) відповідач мав би винести рішення, в якому конкретизувати та зазначити чи була вказана земельна ділянка розподілена між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, вказати дату відповідного протоколу КСП, прізвище власника земельної частки (паю), сертифікат про право на земельну частку (пай), виданого районною (міською) державною адміністрацією, або інший документ, що посвідчує право на земельну частку (пай), передбачений ст. 2 вказаного Закону № 899-IV,Ж.

Крім того, відповідач не заявляв претензій стосовно поданого позивачем клопотання та додатків до нього, натомість стаття 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

(б) Позиція Відповідача

14.02.2022 та 05.07.2022 від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву, в яких він просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що бажана для позивача земельна ділянка за вказаними координатами обліковується за колишнім КСП «ім. Ілліча» згідно з державним Актом на право постійного користування землею, виданого Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Ілліча Ананьївського району Одеської області. При цьому, відповідач наголошує, що він не приймав рішення про прийняття у комунальну власність Ананьївської міської територіальної громади земельні ділянки, що обліковувались за колишнім КСП «ім. Ілліча», а тому земельна ділянка, яку зазначив позивач не належить до земель комунальної власності.

(в) Відповідь на відзив

21.02.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, де він вказує, що до відзиву відповідач надав матеріали, які підтверджують місце розташування земельної ділянки та вказують, що ця земельна ділянка належала колишньому КСП «Ілліча», але не надає доказів, що вказана земельна ділянка розпайована на паї та являється невитребуваною. Позивач підкреслює, що ОСОБА_3 територіальна громада тривалий час не може прийняти рішення про прийняття у комунальну власність земельних ділянок, що обліковуються за колишнім КСП «Ілліча», але, при цьому, здає їх у користування за плату.

ІІІ. Процедура та рух справи

27.06.2022 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи, встановлені судом та докази на їх підтвердження

12.09.2021 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (згідно свідоцтва про зміну імені від 24.07.2019 серії НОМЕР_2 ім`я « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_2 »), подала до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на Публічної кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона: 01 Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007 (а.с.7).

Листом від 28.09.21 № 3080 Ананьївський міський голова повідомив, що згідно наданого картографічного матеріалу, земельна ділянка знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності колишнього КСП «ім. Ілліча». Відповідно до п. 21 «Перехідні положення» ЗК України органам місцевого самоврядування забороняється протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, яка сформована з не витребуваних часток (паїв), передавати у приватну власність. За винятком, передачі таких ділянок власникам або спадкоємцям цих земель. На теперішній час, за рішеннями ОМС нерозподілені та не витребувані земельні частки (паї) можуть передаватись в оренду після їх формування в окремі земельні ділянки на строк до дня державної реєстрації права власності спадкоємцями, про що зазначається обов`язково у договорі. Інформація стосовно земельних ділянок, ненаданих у користування або у власність на території Ананьївської міської територіальної громади буде сформована після проведення інвентаризації земель. На підставі викладеного відмовлено в розгляді клопотання.

Вказаний лист позивач оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду в межах справи № 420/18808/21 та 13.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Ананьївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певну дію задоволено, а саме:

- визнано протиправною відмову Ананьївської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_2 від 12.09.21 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, викладену у листі від 28.09.21 № 3080;

- зобов`язано Ананьївську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 12.09.21 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області та прийняти рішення за результатами розгляду вказаної заяви.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/18808/21 від 13.12.2021 відповідач розглянув клопотання ОСОБА_1 (законний представник ОСОБА_2 ) та прийняв рішення від 28.12.2021 №511 - VIII Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів відповідно до п.1 якого, зокрема, відмовив ОСОБА_1 (законному представнику ОСОБА_2 ) у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП ім. Ілліча (а.с.15).

V. Джерела права та висновки суду

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно п. б ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

З огляду на матеріали справи, суд встановив, що звертаючись до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, позивач просив надати земельну ділянку, яка знаходиться за межами села Батали Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на Публічній кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона: 01 Квартал; 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007.

При цьому, приймаючи рішення від 28.12.2021 № 511-VII в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, відповідач зазначив, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП ім. Ілліча.

Суд встановив, що в графічному матеріалі, який додано до клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності (колективної) орієнтовною площею 2,0 га, позивач позначив земельну ділянку, яка обліковується за колишнім КСП ім. Ілліча. Вказану обставину зазначив відповідач та не заперечує позивач.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року № 122, розподіл земельних ділянок може здійснюватися за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв) або їх представників такими методами: за списком (складається в алфавітному або іншому порядку, визначеному рішенням зборів); шляхом жеребкування - у разі відсутності згоди щодо розподілу за списком.

Згідно ч. 3, 4 ст. 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель). Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Згідно ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Таким чином, власниками нерозпайованих земельних ділянок є члени реформованого КСП ім. Ілліча.

При цьому, розпорядження нерозпайованими землями колективної власності неможливе без прийняття відповідного рішення загальними зборами власників земельних часток (паїв) та їх спадкоємців, загальних зборів членів підприємства, зборів уповноваженого або створеного ними органу управління, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 19.12.2019 року по справі № 820/5226/16, в постанові від 25.06.2020 року по справі № 820/5227/20, в постанові від 19.02.2021 року по справі № 820/4397/16.

Разом з тим, згідно п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

При цьому, Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні набув чинності 01 січня 2019 року.

Таким чином, з 01 січня 2019 року землі припинених колективних сільськогосподарських підприємств на території підвідомчої відповідачу, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю територіальних громад.

В той же час, відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження припинення колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ілліча або його правонаступників у зв`язку із припиненням чи реорганізацією, тобто не доведено наявність колективної власності на спірні землі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач у оскаржуваному рішенні як підставу відмови у наданні дозволу зазначив, що бажане місце розташування земельних ділянок, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП «ім.Ілліча».

При цьому, на підтвердження своєї позиції відповідач надав до суду Державний акт на право постійного користування землею видане Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Ілліча Ананьївського району Одеської області Ананьївською районною Радою народних депутатів Ананьївського району Одеської області України у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 3405,8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. У акті також зазначено, що землю надано у постійне користування для виробництва товарної сільськогосподарської продукції відповідно до рішення Сесії ___ скликання Ананьївської районної Ради народних депутатів від «__» червня 1995 року №__ (а.с.37 з.б.).

Суд звертає увагу, що Державний акт на право колективної власності по спірній ділянці, про який зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні та Державний акт на право постійного користування, який відповідач надає разом із відзивом на позовну заяву на підтвердження своєї позиції є різними за своєю суттю документами та тягнуть за собою різні правові наслідки.

Крім того, в межах розгляду даної адміністративної справи у суду відсутня можливість здійснити перевірку того, чи є несформована земельна ділянка за рахунок якої позивач бажає отримати у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства нерозподіленими чи невитребуваними паями, на передачу яких у власність до 01.01.2025 встановлений законом мораторій, окрім їх власників та спадкоємців.

Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих обставин у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі, суд перебирає на себе повноваження суб`єкта владних повноважень.

При цьому, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав може призвести до видачі зазначеного дозволу з порушенням вимог закону.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 12.09.2021 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на Публічної кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона: 01 Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року в країні діє воєнний стан. Так, 24 лютого 2022 року Президентом України прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ). Відповідно до пункту 1 Указу воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Приписами пункту 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Приписами пункту 1 Указу Президента України від 22 квітня 2022 року №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Приписами пункту 1 Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами пункту другого Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/202 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відтак, враховуючи, що відповідач є органом місцевого самоврядування, що залучений до реалізації та здійснення передбачених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів і повноважень воєнного стану, пріоритетними при проведенні пленарних засідань Ради є заходи спрямовані на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави. А тому, в період дії воєнного стану покладення на відповідача обов`язку по розгляду клопотання позивача у бажаний для нього спосіб (на черговій (позачерговій) сесії ради), суперечитиме принципу пропорційності.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до ЗК України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Тому положення Закону України від 24.03.2022 № 7178, який повинен застосовуватися органом місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачем земельного питання, виключатиме позитивне вирішення клопотання позивача під час дії воєнного стану.

Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити похідну позовну вимогу у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 12.09.2021 та прийняти рішення з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд встановив, що позивач при зверненні з адміністративним позовом сплатила належну до сплати суму судового збору, що підтверджується квитанцією № 0.0.2423019862.1 від 18.01.2022.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать до розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Попередньо у пункті третьому позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

До матеріалів разом із позовною заявою до суду позивач надав:

копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.09.2021, укладеного між законним представником позивача ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2243);

копію Додатку №1 до Договору про надання професійної правової допомоги від 10.09.2021 у якому зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести та акт виконаних робіт від 11.01.2022 на суму 4000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

При цьому, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач надав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, де зазначив, що адвокат здійснює представництво у судах інших громадян у справах з тотожними та подібними предметами спору. При цьому, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог та те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відшкодування і розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та безпідставним.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Суд враховує, що даний спір не є складним, не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи, а тому в даному випадку відсутні підстави для стягнення всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача.

Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 1000,00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

На підставі викладеного, враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.

При цьому, враховуючи, що суд зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача належить 1000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу 1 000, 00 грн. та сплаченого судового збору 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246КАС України суд,

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним п. 1 рішення Ананьївської міської ради від 28.12.2021 № 511-VIII Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів в частині відмови ОСОБА_1 (законному представнику ОСОБА_2 ) у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП ім. Ілліча.

3.Зобов`язати Ананьївську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 12.09.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на Публічної кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона: 01 Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007 та прийняти рішення з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

4.У решті позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Ананьївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056807, адреса: Одеська обл., м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51, 66400) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 992(дев`ятсот дев`яносто дві), 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000(одна тисяча), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО