Рішення

від 29.09.2022 по справі 580/2611/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року справа № 580/2611/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Черкаської міської ради (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої сесії Черкаської міської ради від 11.11.2021 за №13-175;

- зобов`язати Черкаську міську раду повторно розглянути звернення та затвердити документацію з землеустрою ОСОБА_1 від 18 серпня 2017 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 0,002 з кадастровим номером 7110136700:03:026:0110 у користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу, позивач придбав нежитлові приміщення №XVII, XXXIV,XXXV, XXXVI блоку обслуговування №2 підземного гаража літ. Б-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , заг. пл. 14,9 кв.м. Позивач вказує, що на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування пов`язані із розташуванням земельної ділянки в межах об`єднаної охоронної зони пам`яток археології, у зв`язку із чим, отримавши дозвіл відповідача на розробку проекту землеустрою та висновок управління культури Черкаської ОДА щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під нежитлові приміщення, позивачем розроблено проект землеустрою, який погоджено висновком експерта державної експертизи. Разом з тим, розробивши проект землеустрою та подавши його на затвердження до відповідача, отримав відмову викладену у спірному рішенні, яку вважає протиправним та зазначає, що у даному випадку позивач подав на затвердження відповідачу погоджений в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою, тому законних підстав для відмови у затвердженні проекту відповідач не має, оскільки перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту і єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.07.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.09.2022р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що спірна земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні навколо об`єкта культурної спадщини місцевого значення, у зв`язку із чим, на думку представника відповідача, документація із землеустрою мала бути погоджена уповноваженим органом культурної спадщини. За відсутності такого погодження, вважає, що відмова відповідача є законною та обгрунтованою. Крім того, вказано, що долучений позивачем висновок управління культури ЧОДА вих.№414 від 15.06.2016 не може слугувати доказом погодження проекту землеустрою, оскільки виданий до власне самого розроблення проекту землеустрою.

27.09.2022р. представник відповідача подав до суду клопотання про витребування доказів та про залишення позову без розгляду. В їх обгрунтування вказано, що у позові позивач, у обгрунтування поважності причин пропуску строку строку звернення до суду вказав, що такими обставинами стали введення в Україні воєнного стану. Натомість, після залишення позову без руху, на усунення недоліків позову, позивач надав довідку ТОВ Медична фірма Славутич-Ч про перебування позивача на стаціонарному лікуванні. Вказані обставини, викликають у представника відповідача сумнів у справжності та достовірності перебування позивача на стаціонарному лікуванні, оскільки про лікування позивач не зазначав у позові. З огляду на зазначене, просив витребувати у ТОВ Медична фірма Славутич-Ч та у Національній службі здоров`я України доказів перебування позивача на лікуванні. В обгрунтування клопотаня про залишення позову без розгляду вказано, що спірне рішення від 11.11.2021р., натомість із позовом позивач звернувся лише 14.06.2022р.

Розглянувши вказані клопотання, суд зазначає, що обставина зазначення позивачем про стаціонарне лікування із наданням відповідних доказів, після залишення позову без руху, на усунення недоліків позову, саме по собі не свідчить про несправжність чи недійсність наданої довідки ТОВ Медична фірма Славутич-Ч про знаходження на стаціонарному лікуванні та є правом особи надавати такі докази. Суд врахував, що в ухвалі від 22.06.2022р. суд вказав про право позивача зазначити та надати до суду інші причини та докази поважності пропуску строку звернення до суду, на виконання якої і було надано позивачем довідку ТОВ Медична фірма Славутич-Ч про знаходження на стаціонарному лікуванні з 20.05.2022р. по 16.06.2022р.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про недоцільність витребування заявлених представником доказів та як наслідок про відмову у задоволенні заявленого клопотання. При цьому, беручи до уваги перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 20.05.2022р. по 16.06.2022р. відсутні обставини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом у зв`язку із чим належить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до договору купівлі -продажу нерухомого майна №125 від 26 січня 2016р., гр. ОСОБА_1 придбав у гр. ОСОБА_2 нежитлові приміщення №XVII, XXXIV, XXXV, XXXVI блоку обслуговування №2 підземного гаража літ. Б-1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , заг. пл. 14,9 кв.м.

Рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 26.05.2016р. №2-666 позивачу, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0200 га в оренду по АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (нежитлові приміщення в блоку № 2 підземного гаражу) з подальшим визначенням частки землекористування в межах спільної території обслуговування нежитлової будівлі.

У вказаному рішенні зазначено, що на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування пов`язані із розташуванням земельної ділянки в межах об`єднаної охоронної зони пам`яток археології.

Рішенням другої сесії Черкаської міської ради від 19.04.2017р. №2-1937 внесено зміни до рішення Черкаської міської ради від 26.05.2016 № 2-666, яким з пункту 1 виключено словосполучення «з подальшим визначенням частки землекористування в межах спільної території обслуговування нежитлової будівлі».

Згідно довідки Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Управляння планування та архітектури Черкаської міської ради від 09.03.2016 №2041-в на вищевказану земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки в межах об`єднаної охоронної зони пам`яток археології. Відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням ЧМР від 29.12.2011р. №3-505, на вищезазначеній земельній ділянці передбачене розміщення громадських закладів. Відповідно до плану зонування території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, земельна ділянка належить до ділової зони «Г-1».

Згідно висновку управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 15.06.2016р. №414 щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0200 га в оренду під нежитлові приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , заперечень щодо відводу немає, але за умови погодження з державним органом культурної спадщини спорудження комунікацій, будіввельно-земляних робіт та ландшафтних перетворень, що будуть проводитись на цій ділянці, підписання охоронного договору.

На замовлення позивача, ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду під будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови (під нежитлові приміщення в блоку №2 підземного гаражу), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.06.2017р. №2800/82-17, вказано про наявність обмежень на земельній ділянці охоронна зона навколо культурної спадщини 0,2000 га. За підсумками оцінки проекту - проект виконаний з дотриманням чинного законодавства України, зауваження та пропозиції відсутні, проект погоджено.

18.08.2017р. позивач звернувся до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг Департаменту управління справами Черкаської міської ради з заявою вх. №53619-3 в якій просив затвердити документацію із землеустрою та надати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . площею 0,0200 га в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Згідно опису документів, доданих до заяви, позивачем подано:

- документація із землеустрою, що складається з графічної та текстової частин, розроблена землевпорядною організацією, що має ліцензію на виконання такого виду робіт та скріплена печаткою ліцензованого інженера землевпорядника;

- витяг із Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки;

- довідку про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання безоплатно у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) у разі наявності.

Рішенням тринадцятої сесії Черкаської міської ради від 11.11.2021р. №13-175, за наслідками розгляду проекту землеустрою, позивачу відмовлено у наданні в оренду на 49 років земельної ділянки площею 0,0200 га (кадастровий номер 7110136700:03:026:0110) по АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення за рахунок земель Черкаської міської ради.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлено ст. 124 ЗК України.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч.2 ст. 122 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує процедура отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.

Згідно з вимогами ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає: а) пояснювальну записку; б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки.

У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону №280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Згідно ч.6 ст. 123 ЗК України (у редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч. 12 ст. 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно ч. 15 ст. 123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Аналіз вказаних положень ст. 123 ЗК України дає підстави дійти висновку, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, отримавши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у двотижневий строк з дня його отримання, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування із затвердженням умов надання або ж про відмову у передачі земельної ділянки у користування. При цьому, відмова органу місцевого самоврядування у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивованою, а підставою для відмови може бути лише його невідповідність поданого на затвердження проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Вказане питання відповідач вирішує за наслідками розгляду відповідного проекту на пленарному засіданні.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 Земельного кодексу України.

Як встановлено вище судом, за наслідками розгляду поданого позивачем проекту землеустрою, Черкаською міською радою прийнято рішення, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні позивачу в оренду земельної ділянки.

Надаючи оцінку правомірності спірного рішення, суд зазначає, що із заявою про затвердження документації із землеустрою позивач звернувся до відповідача - 18.08.2017р.

Станом на дату подання позивачем документації із землеустрою була чинною норма ч.3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, оскільки запитувана позивачем земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні навколо об`єкта культурної спадщини місцевого значення, подана на затвердження документація із землеустрою мала бути погоджена уповноваженим органом охорони культурної спадщини. Разом з тим, як вбачається із аналізу документів у складі проекту землеустрою, таке погодження у складі проекту землеустрою - відсутнє. Висновок управління культури Черкаської ОДА вих.№414 від 15.06.2016р. не може слугувати доказом погодження проекту землеустрою, оскільки виданий до самого розроблення проекту землеустрою.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги відсутність погодження проекту землеустрою уповноваженим органом охорони культурної спадщини, суд доходить висновку, що поданий проект, станом на дату його подання на затвердження (18.07.2017р.) не відповідав вимогам закону, зокрема ч.3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим у відповідача були відсутні правові підстави для затвердження поданого проекту землеустрою.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що спірне рішення є правомірним та таким, що прийнято у межах та у спосіб встановлений законом, у зв`язку із чим позовні вимоги суд вважає необгрунтованими.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО