Постанова

від 06.02.2023 по справі 580/2611/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2611/22 Головуючий у І інстанції - Білоноженко М.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої сесії Черкаської міської ради від 11.11.2021 за № 13-175;

- зобов`язати Черкаську міську раду повторно розглянути звернення та затвердити документацію з землеустрою ОСОБА_1 від 18 серпня 2017 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 0,002 з кадастровим номером 7110136700:03:026:0110 у користування, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що відмова Відповідача є протиправною, оскільки Позивач подав на затвердження погоджений в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою, тому законних підстав для відмови у затвердженні проекту у Відповідача не було.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_2 (Продавець) та Позивачем (Покупець) укладено договір купівлі -продажу нерухомого майна від 26 січня 2016 року (а.с. 66-69), за умовами якого Продавець продав і зобов`язується передати у власність Покупця нежитлові приміщення № XVII, XXXIV, XXXV, XXXVI блоку обслуговування № 2 підземного гаража літ. Б-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , надалі - Об`єкт, загальною площею 14,9 кв.м., що належить Продавцю на праві власності, а Покупець купив Об`єкт нерухомості і зобов`язується сплатити за нього кошти на умовах, визначених в договорі та прийняти вказаний Об`єкт у власність.

Згідно листа Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Управляння планування та архітектури Черкаської міської ради від 09.03.2016 № 2041-в (а.с. 64) на вищевказану земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки в межах об`єднаної охоронної зони пам`яток археології.

Відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505, на вищезазначеній земельній ділянці передбачене розміщення громадських закладів.

Відповідно до плану зонування території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, земельна ділянка належить до ділової зони «Г-1».

04 квітня 2016 року Позивачем до Відповідача подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,002 га в оренду (а.с. 59).

Рішенням другої сесії Черкаської міської ради «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1 » від 26.05.2016 № 2-666 (а.с. 61) Позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0200 га в оренду по АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення (нежитлові приміщення в блоку № 2 підземного гаражу) з подальшим визначенням частки землекористування в межах спільної території обслуговування нежитлової будівлі.

У вказаному рішенні зазначено, що на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження та обтяження землекористування, пов`язані із розташуванням земельної ділянки в межах об`єднаної охоронної зони пам`яток археології.

Рішенням другої сесії Черкаської міської ради «Про внесення змін до рішень Черкаської міської ради від 26.05.2016 № 2-666» від 19.04.2017 № 2-1937 (а.с. 62) внесено зміни до рішення Черкаської міської ради від 26.05.2016 № 2-666 «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою по АДРЕСА_1 », а саме, в пункті 1 рішення виключено словосполучення «з подальшим визначенням частки землекористування в межах спільної території обслуговування нежитлової будівлі».

Згідно висновку Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації від 15.06.2016 № 414 (а.с. 65) щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0200 га в оренду під нежитлові приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , під час обстеження земельної ділянки об`єктів археологічної спадщини виявлено не було. Шурфуванням встановлено, що культурний шар зруйнований перекопами ХІХ-ХХ століть. Заперечень щодо відводу немає, але за умови погодження з державним органом культурної спадщини спорудження комунікацій, будіввельно-земляних робіт та ландшафтних перетворень, що будуть проводитись на цій ділянці, підписання охоронного договору.

Позивач 02.09.2016 звернувся до ФОП ОСОБА_4 із заявою (клопотанням) (а.с. 46), в якій просив розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0200 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (під нежитлові приміщення (нежитлові приміщення в блоку № 2 підземного гаражу)) в АДРЕСА_1 .

На замовлення Позивача, ФОП ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду під будівництво та обслуговування інших будівель громадської забудови (під нежитлові приміщення в блоку № 2 підземного гаражу), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.06.2017 № 2800/82-17 (а.с. 98) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виконаний з дотриманням вимог чинного законодавства України. Зауваження та пропозиції до пректу землеустрою відсутні. Підсумкова оцінка проекту землеустрою - погоджується.

18.08.2017 Позивач звернувся до Черкаської міської ради через Центр надання адміністративних послуг Департаменту управління справами Черкаської міської ради із заявою вх. № 53619-3 (а.с. 14), в якій просив затвердити документацію із землеустрою та надати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . площею 0,0200 га в оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

До вкзаної заяви Позивачем було додано:

- документацію із землеустрою, що складається з графічної та текстової частин, розроблену землевпорядною організацією, що має ліцензію на виконання такого виду робіт та скріплена печаткою ліцензованого інженера землевпорядника;

- витяг із Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки;

- довідку про наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання безоплатно у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання) у разі наявності.

Рішенням тринадцятої сесії Черкаської міської ради «Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 » від 11.11.2021 № 13-175 Позивачу відмовлено у наданні в оренду на 49 років земельної ділянки площею 0,0200 га (кадастровий номер 7110136700:03:026:0110) по АДРЕСА_1 під нежитлові приміщення за рахунок земель Черкаської міської ради.

Вважаючи рішення Відповідача протиправним Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки запитувана Позивачем земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні навколо об`єкта культурної спадщини місцевого значення, подана на затвердження документація із землеустрою мала бути погоджена уповноваженим органом охорони культурної спадщини. Проте таке погодження у складі проекту землеустрою - відсутнє. Висновок управління культури Черкаської ОДА вих. № 414 від 15.06.2016 не може слугувати доказом погодження проекту землеустрою, оскільки виданий до самого розроблення проекту землеустрою.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги відсутність погодження проекту землеустрою уповноваженим органом охорони культурної спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку, що поданий проект, станом на дату його подання на затвердження (18.08.2017) не відповідав вимогам закону, зокрема ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим у Відповідача були відсутні правові підстави для затвердження поданого проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частинами 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Згідно з частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч. 12 ст. 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно з ч. 15 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на час подачі Позивачем документації із землеустрою, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки зазначена Позивачем земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні навколо об`єкта культурної спадщини місцевого значення, подана на затвердження документація із землеустрою мала бути погоджена уповноваженим органом охорони культурної спадщини.

Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 820/4852/17, на яку також посилається Позивач в апеляційній скарзі, зазначено, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Таким чином, долучений Позивачем Висновок управління культури Черкаської ОДА вих. № 414 від 15.06.2016 не може слугувати доказом погодження проекту землеустрою, оскільки виданий до самого розроблення проекту землеустрою (Позивач звернувся із заявою (клопотанням) про розроблення проекту землеустрою 02.09.2016).

Щодо наявності висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 22.06.2017 № 2800/82-17, колегія суддів звертає увагу, що останньому має передувати погодження проекту землеустрою уповноваженими органами культурної спадщини в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, у зв`язку з відсутністю погодження проекту землеустрою уповноваженим органом охорони культурної спадщини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поданий Позивачем проект землеустрою, станом на час його подання на затвердження (18.08.2017) не відповідав вимогам ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України, тому рішення Відповідача «Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 » від 11.11.2021 № 13-175 прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з чим погоджується колегія суддів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко