Рішення

від 29.09.2022 по справі 640/15239/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ№ 640/15239/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

-№ 00010271402 від 07.08.2019, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 111313,00 грн, та нараховано штрафних санкцій в розмірі 27828,00 грн.;

-№ 00006991402 від 20.05.2019, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 122797,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 30699,00 грн.;

-№ 0009034208 від 17.05.2019 яким позивачу донараховано військового збору в розмірі 3482,07 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 2185,88 грн.;

-№ 0009044208 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 41784,80 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 26230,56 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних рішень, якими позивачу було донараховано грошові зобов`язання, податковим органом не було враховано суті та змісту фактичних обставин та умов договірних правовідносин, за якими позивач здійснює свою господарську діяльність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.09.2019 до суду від ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на те, що оскаржувані рішення були прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, адже до перевірки не було надано документи, які б підтверджували використання робіт в господарській діяльності підприємства, оскільки договором поставки, укладеним з Фірмою «Bueling Inc.», США, передбачено: гарантійні зобов`язання виробника - здійснювати усунення недоліків реалізованого товару відповідно до заводської гарантії та відшкодування ним витрат, пов`язаних з заміною товару. У ході перевірки встановлено, що акти виконаних робіт ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не містять необхідної інформації для визначення напрямку та властивостей робіт, зокрема, не міститься інформація щодо конкретизації: які саме роботи по якій модифікації обладнання були виконані, яким чином здійснювалось налаштування обладнання та в якій кількості. Перевіркою не встановлено отримання доходів від ремонту, здійсненого ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а акти мають формальний характер, відсутня деталізація виконаних робіт по установці, наладці, діагностиці та ремонту навігаційного обладнання, технічного обслуговування електричного обладнання, в актах відсутня інформація про витрачений час, матеріали та місце проведених робіт, налагодження програмного забезпечення, відсутні акти приймання-передачі товару, що передавався на ремонт зазначеним особам. Зважаючи на викладені вище обставини, перевіркою зроблено висновок, що позивач, на порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6, п. 7 П(с)БО 16 «Витрати», до складу рядка 2180 «Інші операційні витрати» безпідставно віднесено витрати з придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження, в результаті чого, завищено витрати на загальну суму 618400 гривень. Також, відповідно до наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку у 2016-2018 роках перевіркою встановлено списання ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» матеріалів, які обліковувались на рахунку 28 «Товари» на рахунок 93 «Витрати на збут», на загальну суму 613982 гривень. Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних перевіркою встановлено нарахування ТОВ «БЮЛШГ ІНК.» податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2018 року на суму 10111 грн (податкова накладна №33 від 25.09.2018) внаслідок списання 25.09.2018 рекламних товарів, однак, перевіркою встановлено відсутність зареєстрованих податкових накладних та нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за інші періоди (детально описано в акті перевірки), на суму 122796 гривень. До перевірки не надано документи, які б підтверджували використання зазначених матеріалів в господарській діяльності підприємства, оскільки договором поставки, укладеним з Фірмою «Bueling Inc.», США, передбачено: гарантійні зобов`язання виробника здійснювати усунення недоліків реалізованого товару відповідно до заводської гарантії та відшкодування ним витрат, пов`язаних з заміною товару. Крім того, відповідач стверджує про те, що і інші порушення вимог податкового законодавства знаходять своє нормативне та документальне підтвердження, що і було визначено та констатовано актом перевірки. (а.с. 137-148)

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, в березні 2019 року ГУ ДФС у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.», ЄДРПОУ 38513539, на предмет дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 04.12.2012 по 30.09.2018.

За результатами проведення перевірки, контролюючим органом було складено акт № 225/26-15-14-02-03/38513539 від 28.03.2019.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач направив до відповідача заперечення від 03.05.2019 № 1/030519 (вх. ГУ ДФС у м. Києві № 94822/10 від 07.03.2019).

За результатами розгляду заперечень, відповідач надав відповідь № 92425/10/26-15-14- 02-03 від 16.05.2019, якою висновки акта перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення.

28 травня 2019 позивач отримав від відповідача податкові повідомлення-рішення:

-№ 00006981402 від 20.05.2019, яким позивачу донараховано податку на прибуток в розмірі 246132,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 61533,00 грн.;

-№ 00006991402 від 20.05.2019, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 122797,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 30699,00 грн.;

-№ 0009034208 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано військового збору в розмірі 3482,07 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 2185,88 грн.;

-№ 0009044208 від 17.05.2019, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 41784,80 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 26230,56 грн.

Не погоджуючись з вище зазначеними донарахуванням сум податків та штрафних санкцій, позивач направив до Державної фіскальної служби України скаргу від 03.06.2019 № 1/030619 на податкові-повідомлення рішення, прийняті за результатами перевірки.

04.07.2019 позивачем було отримано рішення ДФС України від 01.07.2019 № 29615/6/99-99-11-04-01-25 про продовження строку розгляду скарги до 08.08.2019 включно.

05.08.2019 позивачем було отримано рішення ДФС України від 02.08.2019 № 37083/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги, яким скаргу позивача було задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 00006981402 від 20.05.2019 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 134820 грн. та у відповідній частині застосовану штрафну санкцію; залишені без змін податкові повідомлення-рішення № 00006991402 від 20.05.2019р., № 0009034208 від 17.05.2019р., № 0009044208 від 17.05.2019р.

12.08.2019 позивачем отримано нове податкове повідомлення-рішення № 00010271402 від 07.08.2019, замість відкликаного № 00006981402 від 20.05.2019, яким позивачу донараховано податку на прибуток в розмірі 111313,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 27828,00 грн.

Позивач не погоджується з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями: № 00010271402 від 07.08.2019р., № 00006991402 від 20.05.2019р., № 0009034208 від 17.05.2019р., № 0009044208 від 17.05.2019р., та вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з приписами п. п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтями 138 - 141 Податкового кодексу України, встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 7 П(с)БО 15 «Дохід», визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пп. 6-7 П(с)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або - зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Вимогами пункту 20 П(с)БО 16 «Витрати» передбачено, що до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до П(с)БО 8 «Нематеріальні активи»; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці; втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Відповідно до норм п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Під час розгляду даного спору, судом досліджено, що податкове повідомлення-рішення № 00010271402 від 07.08.2019 було винесене відповідачем на підставі наступних висновків акта перевірки: В акті перевірки зазначено, що ТОВ «БЮЛІНГ ІНК» до складу рядка 2180 «Інші операційні витрати» безпідставно віднесено витрати з придбання послуг у фізичних осіб ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , які не пов`язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження, в результаті чого, товариством завищено витрати всього на суму 618400 грн. у тому числі за 2016 рік на суму 296203 грн., за 2017 рік на суму 140972 грн. та за три квартали 2018року на суму 181225 грн. До перевірки не надано документи, які б підтверджували використання зазначених робіт в господарській діяльності підприємства в частині виконання гарантійних ремонтів, як зазначеними ФОП так і ТОВ «БЮЛІНГ ІНК» (продавцем), а не виробником без компенсації вартості ремонтів виробником, оскільки за договором поставки, укладеним з Фірма «Bueling Inc.», США, передбачено гарантійні зобов`язання виробника здійснювати усунення недоліків реалізованого товару згідно заводської гарантії та відшкодування ним витрат, пов`язаних з заміною товару».

При цьому, позивач наголошує на тому, що зазначений висновок не відповідає фактичним обставинам, наявним документам та діючому законодавству України.

Слід звернути увагу на те, що протягом 2016-2018 років, позивач здійснював діяльність з продажу на території України навігаційного обладнання для сільськогосподарської техніки виробництва компанії TRIMBLE. Зазначене обладнання позивач імпортував на територію України по контракту з компанією «Bueling Inc.», США, яка є офіційним дилером компанії TRIMBLE, що підтверджується відповідним сертифікатом.

Розділ 6 «рекламації» контракту № ВС 1/100113, укладеного 03.01.2013 позивачем з постачальником-нерезидентом «Bueling Іпс.» (США) передбачав, що компенсація гарантійного ремонту повинна була здійснюватися постачальником/виробником, але 31.12.2013 була укладена додаткова угода № 1 до контракту № ВС 1/100113 від 03.01.13, якою статтю 6 «Рекламації» було виключено з контракту, оскільки позивач отримав статус сертифікованого центру від виробника обладнання - компанії TRIMBLE, який має право на здійснення гарантійного ремонту обладнання, що реалізується на території України. Це підтверджується відповідним сертифікатом від компанії TRIMBLE та прінтскріном з сайту компанії TRIMBLE з адресою сервісного центру.

Відповідно до договорів на поставку, які позивач укладав з покупцями обладнання, позивач здійснював постачання та продаж обладнання (товарів) покупцям на умовах забезпечення його установки, налаштування та гарантійного ремонту в межах обумовленого терміну, тому, у вартість товару, яку сплачують покупці, входять витрати на установку, налаштування обладнання та можливі витрати на гарантійний ремонт та/або заміну товару (його частини).

Для здійснення установки, налаштування та гарантійного ремонту обладнання в межах своєї господарської діяльності, позивачем залучаються як наймані працівники, так і фізичні особи-підприємці.

У силу норм п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до даних з ЄДР, ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована приватним підприємцем 20.10.2016 з наступними видами діяльності: код КВЕД 45.20. Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 45.32. Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; код КВЕД 46.71. Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; код КВЕД 47.30. Роздрібна торгівля пальним; код КВЕД 47.42. Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; код КВЕД 33.13. Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Для здійснення власної господарської діяльності і, зокрема, виконання зобов`язань перед покупцями по договорам поставки щодо установки, налаштування та ремонту обладнання, позивач 01.11.2016 уклав з ФОП ОСОБА_1 договір на надання послуг № БК 102/011116.

За зазначеним договором, ФОП ОСОБА_1 брала на себе зобов`язання надавати позивачу послуги з передпродажної підготовки, монтажу, технічному, сервісному обслуговуванню та ремонту товару замовника.

Слід звернути увагу на те, що факт надання послуг (виконання робіт) підтверджувався відповідними актами надання послуг № 1 від 15.11.2016р. на суму 31437,90 грн., № 2 від 30.11.2016р. на суму 30771,00 грн., № 3 від 30.11.2016р. на суму 48200,00 грн., № 4 від 14.12.2016р. на суму 30164,40 грн., № 18 від 28.12.2017р. на суму 56280,00 грн., № 19 від 28.12.2017р. на суму 8184,00 грн., № 1 від 02.01.2018р. на суму 55125,30 грн., № 3 від 16.01.2018р. на суму 42000,00 грн., № 4 від 19.01.2018р. на суму 26500,00 грн., № 5 від 22.01.2018р. на суму 57600,00 грн. Загальна сума наданих послуг складає 386262,60 грн. Зазначені акти містять всі необхідні реквізити та є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, відповідно до даних з ЄДР, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований приватним підприємцем 15.03.2010 з наступними видами діяльності; код КВЕД 01.61. Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 46.18. Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; код КВЕД 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.91. Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; код КВ ЕД 47.99. Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 62.01. Комп`ютерне програмування; код КВЕД 62.09. Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; код КВЕД 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; код КВЕД 33.14. Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Для здійснення своєї господарської діяльності і, зокрема, виконання зобов`язань перед покупцями по договорам поставки щодо гарантійного ремонту обладнання, позивач 01.04.2016 уклав з ФОП ОСОБА_2 договір на надання послуг № БК 52/010416. За зазначеним договором, ФОП ОСОБА_2 брав на себе зобов`язання надавати позивачу послуги з монтажу і технічному обслуговуванню товару замовника. Факт надання послуг (виконання робіт) підтверджувався відповідними актами надання послуг: № 43 від 06.05.2016р. на суму 31681,00 грн., № 44 від 10.05.2016р. на суму 8978,00 грн., № 46 від 08.06.2016р. на суму 14168,00 грн., № 50 від 30.06.2016р. на суму 18026,00 грн., № 51 від 02.08.2016р. на суму 9252,75 грн., № 52 від 06.10.2016р. на суму 31736,00 грн., № 55 від 03.11.2016р. на суму 11650,00 грн., № 57 від 02.12.2016р. на суму 13228,00 грн., № 59 від 28.12.2016р. на суму 16910,00 грн., № 61 від 19.01.2017р. на суму 15070,00 грн., № 64 від. 16.03.2017р. на суму 20646,00 грн., № 69 від 07.04.2017р. на суму 32235,00 грн., №71 від 04.05.2017р. на суму 8557,00 грн. Загальна сума наданих послуг складає 232137,75 грн., яка була сплачена позивачем ФОП ОСОБА_2 . Зазначені акти містять всі необхідні реквізити та є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями ст. ст. 138-141 Податкового кодексу України, встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування, ремонт, передпродажну підготовку товару. Одночасно, Податковий кодекс України не передбачає коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат з отриманих послуг (виконаних робіт) від фізичних осіб- підприємців.

Тож, з наведеного слідує, що позивачем було правомірно віднесено до складу витрат витрати з придбання послуг у фізичних осіб ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 на суму 618400 грн.: у тому числі за 2016 рік на суму 296203 гри., за 2017 рік на суму 140972 грн. та за три квартали 2018 року на суму 181225 гривень. При цьому, доводи сторони відповідача, викладені у відзиві в цій частині не спростовують наведеного, а також, не дають підстав стверджувати про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00006991402 від 20.05.2019, слід зазначити таке.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих регістрів бухгалтерського обліку у 2016- 2018 роках, встановлено списання ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» матеріалів (плат, дисплеїв та інших комплектуючих, а також одягу (джемпери, куртки, футболки), які обліковувались на рахунку 28 «Товари» на рахунок 93 «витрати на збут» всього на суму 613982 грн. у тому числі за червень 2016 на суму 134539 грн, грудень 2016 на суму 113885 грн., травень 2017 на суму 185469 грн., вересень 2017 на суму 106197 грн., січень 2018 на суму 73892 гривень без нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ на суму 122797 грн. у тому числі за червень 2016 на суму 26908 грн, грудень 2016 на суму 22777 грн., травень 2017 на суму 37094 грн., вересень 2017 на суму 21239 грн., січень 2018 на суму 14779 грн.

При цьому, позивач вказує на те, що зазначений висновок податкового органу не відповідає фактичним обставинам, наявним документам та діючому законодавству України.

Суд бере до уваги те, що в акті перевірки здійснено посилання на «розділ 6 «рекламації» контракту № ВС 1/100113, укладеного 03.01.2013 позивачем з постачальником-нерезидентом Фірма «Bueling Іпс.» (США)», як підставу для висновку, що ТОВ «БЮЛІНГ ІНК» використало матеріали для гарантійного ремонту не в господарській діяльності та повинно було нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки компенсація гарантійного ремонту повинна була здійснюватися постачальником/виробником.

Водночас, контролюючим органом, в даному випадку, не було враховано, що відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 31.12.2013 до контракту № ВС 1/100113 від 03.01.2013, статтю 6 «Рекламації» було виключено з контракту. Також, не було враховано й те, що позивач є сертифікованим центром від виробника обладнання - компанії TRIMBLE, та має право на здійснення гарантійного ремонту обладнання, що реалізується на території України.

Зміст п. 13 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлює, що гарантійні вимоги щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (імпортера).

Відповідно до договорів на поставку, які надані до матеріалів справи, позивач здійснює постачання та продаж обладнання (товарів) покупцям на умовах забезпечення його установки, налаштування та гарантійного ремонту в межах обумовленого терміну, тому, у вартість товару, яку сплачують покупці, входять витрати на установку, налаштування обладнання та можливі витрати на гарантійний ремонт та/або заміну товару (його частини). При сплаті покупцями вартості товарів, позивачем було в повному обсязі нараховано та сплачено до бюджету податкові зобов`язання з ПДВ.

Однак, в акті перевірки не було встановлено порушень у визначенні позивачем податкових зобов`язань з сум отриманого доходу від реалізації товарів, робіт, послуг.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач правомірно не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ зі списаних запчастин та матеріалів на суму 111352 грн. у тому числі за червень 2016 на суму 26908 грн, грудень 2016 на суму 22777 грн., травень 2017 на суму 37094 грн., вересень 2017 на суму 21239 грн., січень 2018 на суму 3334 грн., оскільки їх вартість входила в суму виручки, отриманої від реалізації товару, на яку податкові зобов`язання вже були нараховані та сплачені до бюджету.

Щодо списання рекламних матеріалів 25.01.2018р. на суму 57226,97 грн., слід прийняти до уваги те, що списання рекламних матеріалів було здійснено на підставі акту списання № 1 від 25.01.2018р. На зазначену суму списання, позивачем було нараховано податкове зобов`язання з ПДВ, але помилково зобов`язання були розраховані не на базу списання, а розраховані в сумі, що включається в базу списання, тобто, податкові зобов`язання були розраховані наступним чином: 57226,97 грн. /6 = 9537,83 грн. Податкова накладна на зазначені зобов`язання не була зареєстрована в реєстрі податкових накладних, але сума зобов`язань була задекларована позивачем в декларації з податку на додану вартість за січень 2018р., шляхом відображення в додатку 5 за умовним ІПН 400000000000, та увійшла в загальну суму зобов`язань з ПДВ в рядку 1.1 декларації з ПДВ за січень 2018р. Отже, позивач помилково зменшив податкові зобов`язання за 25.01.2018. не на 11445 грн., а всього на 1907,56 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що висновки акта перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору, не враховують суть та зміст фактичних обставин справи, а також, доводів позивача, покладених в основу позовної заяви.

Податкові повідомлення-рішення № 0009034208 від 17.05.2019р., № 0009044208 від 17.05.2019р. винесені відповідачем, з урахуванням того, що із суми доходу ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) - працівника ТОВ "БЮЛІНГ ІНК" (наказ від 06 квітня 2016 року № 4, посада - менеджер з продаж ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» за основним місцем роботи з посадовим окладом відповідно до штатного розпису) за технічне обслуговування електричного обладнання на загальну суму 232173,75 гривні, згідно актів виконаних робіт: не утримано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 41784,80 грн. у тому числі за 2016 рік на суму 28013,36 грн. та за 2017 на суму 13771,44 грн.; не утримано військового збору на загальну суму 3482,07 грн. у тому числі за 2016 рік на суму 2334,45 грн. та за 2017 на суму 1147,62 грн.

Згідно норм п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до даних з ЄДР, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований приватним підприємцем 15.03.2010р. з наступними видами діяльності: код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; код КВЕД 62.01 Комп`ютерне програмування; код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування. Згідно з даними з Реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований платником єдиного податку 3 групи.

Для здійснення своєї господарської діяльності і, зокрема, виконання зобов`язану перед покупцями по договорам поставки щодо гарантійного ремонту обладнання, позивачем 01.04.2016р. було укладено з ФОП ОСОБА_2 договір на надання послуг № БК 52/010416. Так, за зазначеним договором, ФОП ОСОБА_2 брав на себе зобов`язання надавати ТОВ «БЮЛІНГ ІНК.» послуги з монтажу і технічному обслуговуванню товару замовника. Факт надання послуг (виконання робіт) підтверджувався відповідними актами надання послуг, які наявні в матеріалах справи, та які містять всі необхідні реквізити та є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Водночас, штатним працівником у позивача ОСОБА_2 був прийнятий згідно наказу від 06 квітня 2016 року № 4 на посаду «менеджер з продажу».

Відповідно до посадової інструкції менеджера з продажу, до основного обов`язку працівника на посаді менеджер з продажу є: «розробка і забезпечення реалізації заходів щодо організації і створення мережі збуту товарів (розробка і побудова каналів руху товарів до споживачів; побудова відносин з оптовими і роздрібними торговими підприємствами, іншими посередниками; розвиток дилерських відносин, тощо)».

Отже, в межах трудової діяльності у позивача, ОСОБА_2 виконував роботу, взагалі не пов`язану з його підприємницькою діяльністю, а надання послуг за договором № БК 52/010416 від 01.04.2016р., здійснювалося не в рамках трудової діяльності.

Однак, пунктом 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, визначено перелік податків і зборів, від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з яких звільняються платники єдиного податку, зокрема від податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою XIV Кодексу.

Разом з цим, суд бере до уваги те, що доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з главою 1 розділу IV Податкового кодексу України, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV Податкового кодексу України, згідно норм п. 292.9 ст. 292 Податкового кодексу України.

Таким чином, з наведеного слідує, що при виплаті доходів фізичній особі - платнику єдиного податку податок на доходи фізичних осіб та військовий збір податковим агентом не утримується.

Враховуючи зазначене, за наслідками розгляду даного спору, суд погоджується з доводами позовної заяви у частині того, що позивач правомірно не утримав податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 41784,80 грн. у тому числі за 2016 рік на суму 28013,36 грн. та за 2017 на суму 13771,44 грн. з суми доходів, виплачених ФОП ОСОБА_2 за договором на надання послуг № БК 52/010416 від 01.04.2016, а також, не утримав військового збору на загальну суму 3482,07 грн. у тому числі за 2016 рік на суму 2334,45 грн. та за 2017 на суму 1147,62 грн. з суми доходів, виплачених ФОП ОСОБА_2 за договором на надання послуг № БК 52/010416 від 01.04.2016. Відповідачем наведених обставин та норм, що регулює спірні правовідносини, не було враховано, що і призвело до помилкових висновків акта перевірки, здійснених за наслідком проведення перевірочного заходу.

Відзив на позовну заяву не містить обставин та доказів, які спростовують доводи позовної заяви, а також, не підтверджує правомірність прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 5495 грн., які підлягають стягненню з відповідача, на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 00010271402 від 07.08.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» донараховано податку на додану вартість в розмірі 111313,00 грн, та нараховано штрафних санкцій в розмірі 27828,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 00006991402 від 20.05.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» донараховано податку на додану вартість в розмірі 122797,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 30699,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0009034208 від 17.05.2019 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» донараховано військового збору в розмірі 3482,07 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 2185,88 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0009044208 від 17.05.2019, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 41784,80 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 26230,56 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5495,00 грн. (п`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюлінг Інк» (ЄДРПОУ 38513539, м. Київ, вул. Виборзька, 99);

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя В.І. Келеберда