Рішення

від 29.09.2022 по справі 640/3540/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ№ 640/3540/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран» (далі по тексту позивач), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Басейна, будинок 5б до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 листопада 2021 року №000842740704;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 листопада 2021 року №000842750704.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві зменшено суму від`ємного значення ПДВ відображену в податковій декларації за липень 2021 року на суму 270 899,0 грн, а також визначено податкове зобов`язання зі сплати ПДВ у загальному розмірі 624 495,0 грн., оскільки підставами винесення останніх контролюючим органом були не первинні документи, а інформація баз даних контролюючого органу та рішення щодо віднесення контрагентів позивача до критеріїв ризиковості.

Також позивач вказує, що укладені з контрагентами угоди, відповідають статутній діяльності товариства, на наявність усіх первинних документів, на підтвердження обставин реальності господарських операцій з контрагентами (договори, акти здачі-приймання, видаткові накладні тощо) та відповідність вказаних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за результатом перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з ПДВ встановлено ряд порушень, зокрема, під час перевірки не були наданні усі документи первинної фінансової звітності на підтвердження факту надання послуг перевезення пасажирів, акти надання послуг не містять обов`язкових реквізитів (посад відповідальних за здійснення господарської операції осіб), від`ємна сума ПДВ сформовано на підставі документів по договорах, при цьому у позивача наявна дебіторська заборгованість перед контрагентами. Також податковий орган зазначає щодо віднесення контрагентів позивача до критеріїв ризиковості, у контрагентів відсутні матеріальні активи для виконання зобов`язань за укладеними з позивачем договорами.

Не погоджуючись з доводами, викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву, представником позивача подано суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №000842740704 та №000842750704 від 22 листопада 2021 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Так, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 08 жовтня 2021 року №76208/26-15-07-04-04/19242160.

Згідно з висновками даного акта, перевіркою встановлено наступні порушення платника:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, оскільки платником занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на суму 499 596,0 грн;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, оскільки платником завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 270 899,0 грн.

В межах 10-денного строку, позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 08 жовтня 2021 року №76208/26-15-07-04-04/19242160 (вих. №218 від 29 жовтня 2021 року), де позивачем наведено ряд обставин наведення в акті перевірки недостовірної інформації контролюючим органом, маніпулювання фактами контролюючим органом, вручення документів неуповноваженим особам тощо.

За результатами розгляду вказаних заперечень, Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято рішення від 15 листопада 2021 року №33483/1/26-15-07-04-04-13, яким податковим органом заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки без змін. При цьому податковим органом зазначено, що всі доводи контролюючого органу щодо допущених з боку Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран» порушень чинного законодавства за наслідками фінансово-господарської діяльності є цілком обгрунтованими, оскільки, базуються на встановлених фактах, що викладені в акту перевірки.

На підставі акта перевірки від 08 жовтня 2021 року, Головним управлінням ДПС у м. Києві 22 листопада 2021 року винено податкові повідомлення-рішення:

- №000842740704, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України і зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за липень 2021 року, збільшено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 270 899,00 грн.;

- №000842750704, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 624 495,0 грн (499 596,0 грн сума збільшеного податкового зобов`язання, 124 899,0 грн штрафні санкції).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, останні оскаржено позивачем до Державної податкової служби України (вих. від 10 грудня 2021 року).

Рішенням Державної податкової служби України від 22 грудня 2021 року №28752/6/99-00-06-01-05-06 продовжено строк розгляду скарги до 10 лютого 2022 року.

До винесення рішення Державною податковою службою України за результатом розгляду скарги від 10 грудня 2021 року, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 22 листопада 2021 року №000842740704 та №000842750704, позивач оскаржив останні до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран», зареєстрований як платник податку на додану вартість 05 липня 2018 року №200407533; зареєстровано у встановленому законом порядку як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність за наступними кодами КВЕД: 82.30 організування конгресів і торгівельних виставок (основний); 18.13 виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 79.90 надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 56.21 постачання готових страв та подій; 73.11 рекламні агентства; 47.21 роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами; 10.39 інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 58.11 видання книг; 46.17 діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Керівник юридичної особи Казаніков Максим Олександрович.

Позивачем в межах здійснення господарської діяльності укладено ряд договорів з Товариством з обмежено відповідальністю «Лоскос Люкс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Легранд Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Веймарт».

Зі змісту акта перевірки вбачається, що актом перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран» по взаємовідносинах з вказаними контрагентами до перевірки надано неналежним чином оформлених актів надання послуг по Товариству з обмеженою відповідальністю «Веймар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люскос Люкс» (в актах відсутні обов`язкові реквізити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також в актах не зазначено суму ПДВ по наданим послугам), неналежним чином оформленні видаткові накладні (видаткові накладі не містять обов`язкових реквізитів, а саме посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка підписала документ) по Товариству з обмеженою відповідальністю Легранд Плюс».

Також контролюючий орган посилався на інформацію, яка міститься в інформаційних базах даних ДПС, зокрема, що контрагенти по ланцюгу постачання є «ризиковими», не мають трудових та матеріальних ресурсів.

На підставі вказаного контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами.

Так, відповідно до вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 13 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

А згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 09 вересня 2021 року (справа №460/2315/19).

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та представництвом ООН в Україні укладено довгострокову угоду, згідно з якою позивач набув обов`язків із забезпечення організацій подій та конференц-послуг системі ООН в Україні супроводження, логістичне й матеріальне забезпечення проведення Представництвом ООН в Україні відповідних заходів (таких як: захист цивільного населення, захист прав людини, захист прав дітей, терористична діяльність, проблематика внутрішньопереміщених осіб, порушення норм міжнародного права, використання мін та вибухових пристроїв всупереч норм міжнародного права тощо).

Також позивачем укладено генеральну (довгострокову) угоду з Бюро Всесвітньої організації Здоров`я в Україні, згідно з якою позивач набув обов`язків із забезпечення організації, супроводження, логістичного й матеріального забезпечення проведення Бюро ВОЗ у Україні відповідних заходів (семінари та практичні курси щодо щеплень від COVID-19, попередження та лікування захворювань людства тощо).

Згідно з вказаними угодами, логістичний супровід передбачає планування, закупки, транспортування та зберігання необхідних супутніх матеріалів для проведення конференц та робочих заходів. Логістичним супроводом є управління ланцюгом переміщень персоналу й запрошених осіб (в тому числі забезпечення місцями проживання та транспортом для потреб заходу), поставок необхідних для заходу демонстраційних матеріалів, їжі, напоїв, канцелярських товарів, що необхідні для координації всіх функцій і процесів запланованих заходів.

З метою виконання зобов`язань за вказаними угодами, 16 березня 2021 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоскос Люкс» (виконавець) укладено договір №16/03-2021 про надання послуг, згідно з яким виконавець надає послуги з організації та забезпечення заходів замовника: інформаційне, організаційне та матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення заходів замовника, зокрема, виставок, семінарів, конгресів тощо; адміністративні послуги з підготовки та проведення заходів (координація процесу підготовки та проведення заходу, планування, робота з запрошеними учасників заходу(запрошення, реєстрація, інформування, логістичний супровід), розробка логотипу та фірмового стилю подію (брендування) та оформлення залів); маркетинговий супровід заходів в мережі інтернет, не веб-сторінках партнерів, урядових/неурядових організацій, соціальних медіа, у тому числі інформаційна підтримка та анонсування заходів, запрошення учасників, координація роботи зі ЗМІ тощо; забезпечення (на умовах оренди) технічним обладнанням, меблями, конструкціями президії та іншими необхідними для проведення заходу матеріалами; забезпечення канцтоварами; надання послуг перекладу (письмовий переклад матеріалів, синхронний переклад тощо); надання послуг фото-, відеозйомки; надання кейтерінгових послуг, включаючи: роботу обслуговуючого персоналу, забезпечення посудом (склянки, тарілки і т.п.), оренду обладнання (кава-машини, термопоти і т.п.), оренду меблів, прибирання після заходу тощо; надання трансферних послуг, забезпечення співробітників замовника та учасників заходу авіа та/або залізничними квитками; забезпечення бронювання номерів і готелі згідно вимог замовника; послуги прибирання приміщень після проведення заходу та забезпечення заходу витратними матеріалами (туалетний папір, паперові рушники, освіжувачі повітря, мило, миючі засоби тощо); періоди кожного окремого заходу вказується в актах наданих послуг; розмір оплати послуг, зазначених в даному розділі договору, встановлюються відповідно до розділу 4 даного договору (п. 1.1 договору). Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 16 березня 2022 року (п. 2.1.договору), ціна за надання послуг зазначених у підпунктах 1.1.1-1.1.12 розділу 1 даного договору складає 300 000,0 грн (пункт 4.1. договору), оплата послуг здійснюється замовником у грошовій одиниці України гривні безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця зазначений у реквізитах сторін даного договору(пункт 4.2. договору).

На виконання положень вказаного договору 07 липня 2021 року підписано специфікацію №1 на загальну суму 46 482,25 грн та специфікацію №2 від 07 липня 2021 року на загальну суму 77 600,00 грн (64 666,67 грн - сума без ПДВ, 12 933,33 грн сума ПДВ), акт надання послуг №251 від 06 липня 2021 року на загальну суму 72 000,00 грн (у тому числі ПДВ на суму 12 000,00 грн), акт № 255 від 09 липня 2021 року на загальну суму 97 000,00 грн (у тому числі ПДВ на суму 16 166,67 грн), акт № 256 від 09 липня 2021 року на загальну суму 97 300,00 грн (у тому числі ПДВ на суму 16 216,67 грн). Акти підписано від замовника директором Казаніковим М.О. від виконавця Гонтаревим О.С.

Також позивачем на виконання положень вказаного договору надано виконавцеві заявку щодо організації заходу (вих. №13/3 від 16 червня 2021 року , заявку щодо організації заходу (вих. 14/1 від 18 червня 2021 року). На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Лоскос Люкс», де вбачається сплата позивачем на користь контрагента суму 266 300,0 грн., вказане підтверджується також платіжним дорученням №599 від 27 липня 2021 року.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоскос Люкс» виписано податкові накладні від 07 липня 2021 року №25 на загальну суму 72 000,00 грн (60 000,00 грн база оподаткування, 12 000,00 грн сума ПДВ), від 09 липня 2021 року №26 на загальну суму 97 000,00 грн (80 833,33 грн база оподаткування, 16 166,67 грн сума ПДВ), від 09 липня 2021 року №27 на загальну суму 97 300,00 грн (81 083,33 грн база оподаткування, 16 216,67 грн сума ПДВ).

05 липня 2021 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веймарт» (виконавець) укладено договір №VM31 про надання послуг щодо надання послуг з організації та проведення заходів змовника. Згідно з розділом 1 даного договору, надання послуг з організації та проведення заходів за даним договором розуміється: інформаційне, організаційне та матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення заходів замовника, зокрема, виставок, семінарів, конгресів тощо; адміністративні послуги з підготовки та проведення заходів (координація процесу підготовки та проведення заходу, планування, робота з запрошеними учасниками заходу (запрошення, реєстрація, інформування, логістичний супровід), розробка логотипу та фірмового стилю події (брендування) та оформлення залів); маркетинговий супровід заходів в мережі інтернет, на веб-сторінках партнерів, урядових/неурядових організацій, соціальних медіа, у тому числі інформаційна підтримка та анонсування заходів, запрошення учасників, координація роботи зі ЗМІ тощо; забезпечення (на умовах оренди) технічним обладнанням, меблями, конструкціями президії та іншими необхідними для проведення заходу матеріалами; забезпечення канцтоварами; надання послуг перекладу (письмовий переклад матеріалів, синхронний переклад тощо; надання послуг фото-, відеозйомки; надання кейтерингових послуг, включаючи: роботу обслуговуючого персоналу, забезпечення посудом (склянки, тарілки і т.п.), оренду обладнання (каса-машини, термопоти і т.п.), оренду меблів, прибирання після заходу тощо; надання трансферних послуг, забезпечення співробітників замовника та учасників заходу авіа та/або залізничними квитками; забезпечення бронювання номерів і готелі згідно вимог замовника; послуги прибирання приміщень після проведення заходу та забезпечення заходу витратними матеріалами (туалетний папір, паперові рушники, освіжувачі повітря, мило, миючі засоби тощо; консультаційні послуги з проведення круглого столу. Порядок, спосіб та об`єм надання послуг, вказаних у даному розділу договору, вказується у відповідних специфікаціях, що складаються сторонами та підставах усних домовленостей з замовником. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (пункт 2.1 договору). Виконавець зобов`язаний призначити відповідальну особу для вирішення організаційних питань за цим договором та зв`язку із замовником. Відповідальна особа зазначається у окремій специфікації доданого договору (пункт 3.2.2 договору). Ціна за надання послуг, зазначених у розділі 1 даного договору визначається сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. (п. 4.1 договору). Фактичне надання послуг підтверджується підписанням акту виконаних робіт та/або видатковою накладною (пункт 4.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивачем направлено виконавцю заявки щодо організації заходу (вих. №15/1 від 09 липня 201 року, вих. № 19/1 від 12 липня 2021 року).

Сторонами підписано специфікацію №1 від 13 липня 2021 року, акт надання послуг №0725/1 від 25 липня 2021 року на загальну суму 257 000,00 (у тому числі ПДВ 42 833,33 грн), акт надання послуг №0725/6 від 25 липня 2021 року на загальну суму 215 000,00 грн ( в тому числі ПДВ 35 833,33 грн), акт надання послуг №0726/4 від 26 липня 2021 року на загальну суму 450 580,20 грн (в тому числі ПДВ 75 096,70 грн). Усі вказані документи зі сторони замовника підписано директором Казаніковим М.О., з боку виконавця відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення Пінчуком І.Р.

На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Веймарт» «Договір надання послуг №VM31 від 15 липня 2021 року», де вбачається заборгованість позивача у розмірі 922 580,20 грн.

В подальшому, Товариству з обмеженою відповідальністю «Веймарт» виписано податкові накладні від 25 липня 2021 року №528 на загальну суму 257 000,00 грн (214 166,67 грн база оподаткування, 42 833,33 грн сума ПДВ), від 25 липня 2021 року №529 на загальну суму 215 000,00 грн (179 166,67 грн база оподаткування, 35 833,33 грн сума ПДВ), від 26 липня 2021 року №531 на загальну суму 450 580,20 грн (375 483,50 грн база оподаткування, 75 096,70 грн сума ПДВ).

01 червня 2021 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веймарт» (виконавець) укладено договір №0106-21 про надання транспортних та кур`єрських послуг. Згідно з розділом 1 даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання замовнику транспортних і кур`єрських послуг. Згідно з розділом 2 даного договору, що визначає порядок надання послуг, замовник інформує виконавця за телефоном «Веймарт» про необхідність надання послуг не пізніше 30 хвилин до бажаного часу отримання відповідної послуги; при оформленні заявки на послугу замовник вказує бажаний час надання послуги, точну адресу (вулиця, № будинку, № квартири і під`їзду або назва організації) подачі автомобіля, код безготівкового розрахунку, № телефону, № талону, маршрут прямування, прізвище та посаду особи, яка зробила замовлення від імені замовника; у разі необхідності зустрічі в аеропортах, на залізничних вокзалах, автовокзалах та в інших населених пунктах, замовник вказує в заявці код безготівкового розрахунку, № рейсу, часу прибуття (час прибуття контролює замовник), бажане місце зустрічі, прізвище та договір №, ім`я клієнта (ім`я та прізвище іноземного клієнта вказується латинськими літерами); виконавець здійснює подачу або кур`єра згідно заявки замовника; сторони погодили, що подавати виконавцеві заявку на послугу від імені замовника мають право лише особи визначені замовником особи. Замовник надає виконавцю перелік осіб, уповноважених подавати заявку від його імені замовника в електронній формі шляхом направлення повідомлення на електронну пошту, вказану виконавцем в цьому договору; якщо послугу буде надано за заявкою особи, що не уповноважена на подачу заявки, послуга не підлягає оплаті замовником. Договір набуває чинності з моменту ого підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п. 6.1 договору). Додатком №1 до договору №00106-21 від 01 червня 2021 рок сторонами затверджено вартість послуг.

На виконання положень вказаного договору, позивачем направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Веймарт» заявки щодо маршруту перевезення пасажирів (вих. № 13/1 від 01 червня 2021 року, №13/2 від 01 червня 2021 року).

Також сторонами підписано специфікацію № 2 від 01 липня 2021 року на загальну суму 1 400 000,00 грн ( в тому числі ПДВ 233 333,33 грн), акт надання послуг №0719/5 від 19 липня 2021 року на загальну суму 1 877 420,00 грн (у тому числі ПДВ 312 903,33 грн), акт надання послуг №0728/1 від 28 липня 2021 року на загальну суму 1 400 000,00 грн (у тому числі ПДВ 233 333,33 грн).

На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту Товариству з обмеженою «Веймарт» «Договір про надання транспортних та кур`єрських послуг», де вбачається заборгованість позивача у розмірі 3 277 420,00 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту Товариства з обмеженою відповідальністю «Веймар» вбачається заборгованість позивача на загальну суму 4 200 000,20 грн.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Веймарт» виписано податкові накладні від 19 липня 2021 року №525 на загальну суму 1 877 420,00 грн (1 564 516,67 грн база оподаткування, 312 903,33 грн сума ПДВ), від 28 липня 2021 року №535 на загальну суму 1 400 000,00 грн (1 166 666,67 грн база оподаткування, 233 333,33 грн сума ПДВ)

13 липня 2021 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легранд плюс» укладено договір №13-07/21 про надання послуг щодо виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг. Згідно з умовами даного договору, надання послуг з виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг передбачає: виготовлення поліграфічної продукції, включає послуги з дизайну, верстки, редагування та виготовлення відповідно до вимог замовника; замовлення поліграфічної продукції здійснюється лише після затвердження (оригінал-макету) посадовою особою замовника чи його уповноваженим представником; продукція виконується на папері виконавця, якість паперу та його властивості додатково узгоджуються з замовником; порядок, спосіб та об`єм надання послуг, вказаних в даному розділі договору, вказується у відповідних видаткових накладних, що складаються виконавцем на підставі усних домовленостей з замовником, розмір оплати послуг, зазначений в даному розділі договору, встановлюється відповідно до розділу 4 даного договору (розділ 1 договору). Строк дії договору - з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2021 року (п.2.1 договору). Ціна за надання послуг, зазначених у розділі 1 даного договору визначається сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 4.1 договору).

15 липня 2021 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легранд плюс» укладено додаткову угоду до договору про надання послуг №13-07/21 від 13 липня 2021 року, згідно з якою сторони дійшли згоди про внесення наступних доповнень і змін: пункт 1.2 розділу 1 викладено у наступній редакції: «порядок, спосіб та об`єм надання послуг, вказаних в даному розділі договору, вказується у відповідних видаткових накладних, що видаються виконавцем на підставі специфікацій замовлення до цього договору. В специфікації в обов`язковому порядку зазначається всі додаткові умови: асортимент, кількість, терміни виготовлення, папір, з якого виготовлятиметься поліграфічна продукція та інші необхідні умови. Розмір оплати послуг, зазначених в даному розділі договору, встановлюється відповідно до розділу 4 даного договору»; доповнити розділ 1 цього договору підпунктом 1.1.4 такого змісту: «надані оригінал-макети повинні відповідати вимогам, наведеним у додатку №2. Відповідальність за дотримання авторських прав та законодавства про рекламу в оригінал-макеті несе замовник. У разі невідповідності переданих оригінал-макетів вимогам, зазначеним додатку №2, замовним або самостійно допрацьовує оригінал-макети, або доручає цю роботу виконавцю за додаткову оплату, розмір якої визначається за згодою сторін»; доповнити розділ 1 договору пунктом 1.3 такого змісту: «пунктом передачі поліграфічної продукції є склад замовника, розташований за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 5-Б»; доповнити розділ 1 цього договору пунктом 1.4 такого змісту: «право власності на поставлені поліграфічну продукцію переходить до замовника в момент отримання поліграфічної продукції від виконавця за накладною або товарно-транспортною накладною»; доповнити розділ 4цього договору пунктом 4.5 такого змісту: «документи про надання послуг (видаткова накладна або акт виконання робіт/послуг) підписуються уповноваженими представниками сторін в момент передачі виконавцем поліграфічної продукції, інших поліграфічних послуг замовнику (довіренній особі). У відповідності до п. 3.2.2. договору відповідальною особою для вирішення організаційних питань за цим договором та зв`язку із замовником виконавцем призначається директор О.А. Антоненко.

На виконання положень вказаного договору, сторонами підписано специфікацію №1 від 13 липня 2021 року, специфікацію № 2 від 15 липня 2021 року, видаткову накладну №313 від 16 липня 2021 року на загальну суму 145 993,50 грн (в тому числі ПДВ на суму 24 332,25 грн), видаткову накладну №321 від 19 липня 2021 року на загальну суму 10 679,47 грн (в тому числі ПДВ на суму 1 779,91 грн). усі вказані документи підписано від замовника Казаніковим М.О., від виконавця Антоненком О.А.

На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Легранд плюс», де вбачається сплата позивачем на користь контрагента суму 156 672,97 грн, вказане підтверджується також платіжним дорученням №60 від 28 липня 2021 року.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «Ленгранд плюс» виписано податкові накладні від 16 липня 2021 року №75 на загальну суму 145 993,5 грн (121 661,25 грн база оподаткування, 24 332,25 грн сума ПДВ), від 19 липня 2021 року №76 на загальну суму 10 679,47 грн (8 899,56 грн база оподаткування, 1 779,91 грн сума ПДВ).

Згідно матеріалів справи усі досліджені судом та досліджені податковим органом в ході перевірки податкові накладні зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних.

Також судом досліджено наступну передачу позивачем отриманої продукції та надання замовлених послуг по ланцюгах договорів з іншими контрагентами, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «Конарк Інтелмед», Представництву ООН в Україні, ВОЗ в Україні.

Так, судом досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та встановлено, що спірні господарські операції є реальними, надані товариством первинні документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення, зокрема договори; рахунки; акти виконаних робіт; специфікації, платіжні доручення; оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку, що підтверджує рух активів та зміну майнового стану; кошториси робіт; деталізації наданих послуг.

Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами судом не береться до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.

Так, з огляду на приписи приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій виходячи, зокрема з аналізу наявної інформації, що міститься в базах даних ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача по ланцюгу постачання є «ризиковими», не мають трудових та матеріальних ресурсів, не підтверджено ланцюга постачання придбаного позивачем товару.

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовленого укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 811/3223/14, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 400/1986/19 та врахована судом під час вирішення цієї справи.

Відносно недоліків у заповненні первинних документів, зокрема актів надання послуг, а саме відсутність в останніх інформації щодо відповідального за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, то слід зазначити, що судом досліджено останні та встановлено підписання їх уповноваженими особами з обох сторін. Також суд звертає увагу, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16, від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

товарів по ланцюгу постачання, реалізованих контрагентами на адресу позивача, є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами, крім того, такі посилання не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Відповідач вказуючи у акті перевірки, що контрагентами позивача не підтверджено придбання товару по ланцюгу постачання не вказує жодних доказів, якими, це підтверджено та не посилається на жоден документ. Згідно акту перевірки, контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, посилань на документи акт перевірки також не містить.

Згідно з пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку податкового кредиту у вартості придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Суд погоджується з обгрунтуванням позивача, що податкова поведінка контрагентів не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача.

Норми Податкового кодексу містять чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (підпункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов`язкові реквізити, визначені пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту. Дефектність даних первинних документів в ході перевірки не виявлено.

За змістом Акта перевіркою не встановлено порушень реєстрації податкових накладних.

Одночасно, надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, передусім, необхідно надати правову оцінку обставинам, встановленим контролюючим органом під час її проведення та висновкам про наявність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Відтак, виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару, отриманих послуг та використання для безпосередньої господарської діяльності товариства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів/послуг та їх безготівкову оплату.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, працівників у штаті, подання або не подання податкової звітності.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "БУЛВЕС АД" проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку

Отже, притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Одночасно суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності та висновки в Акті не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними документами наявними в матеріалах справи.

Як уже зазначено вище, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання у розглядуваних випадках товарів та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що сторона відповідача не заперечує щодо придбаного товару/послуг. Проте її заперечення базується виключно на порушеннях, на думку відповідача, з боку контрагентів, оскільки останні віднесено контролюючим органом до критеріїв ризиковості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відтак, судом не установлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, як то вказує відповідач. Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які на момент господарських операцій між позивачем та контрагентами, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки, підстави для зменшення розміру від`ємного значення сума податку на додану вартість відображену в податковій декларації підприємства за липень 2021 року на суму 270 899,00 грн, а також визначення податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 624 495 грн (499 596,00 податкове зобов`язання, 124 899,00 грн штрафні санкції) відсутні.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2021 року № 000842470704 та №000842750704 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 13430,91 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 22700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 листопада 2021 року №000842740704.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22 листопада 2021 року №000842750704

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран» (01044, Київ., вулиця Басейна, будинок 5-Б, код ЄДРПОУ 19242160) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві (04116, Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 430,91 грн (тринадцять тисяч чотириста тридцять гривень 91 копійок)

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник