Постанова

від 01.02.2023 по справі 640/3540/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3540/22 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Толеран» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Компанія Толеран» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 22.11.2021 № 000842740704;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 22.11.2021 № 000842750704.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Толеран» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 08 жовтня 2021 року № 76208/26-15-07-04-04/19242160.

Згідно з висновками даного акта, перевіркою встановлено наступні порушення платника:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, оскільки платником занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на суму 499 596,00 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, оскільки платником завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 270 899, 00 грн.

В межах 10-денного строку, позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 08 жовтня 2021 року №76208/26-15-07-04-04/19242160 (вих. № 218 від 29 жовтня 2021 року), де позивачем вказано ряд обставин наведення в акті перевірки недостовірної інформації контролюючим органом, маніпулювання фактами контролюючим органом, вручення документів неуповноваженим особам тощо.

За результатами розгляду вказаних заперечень, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення від 15 листопада 2021 року № 33483/1/26-15-07-04-04-13, яким податковим органом заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін. При цьому, податковим органом зазначено, що всі доводи контролюючого органу щодо допущених з боку ТОВ «Компанія Толеран» порушень чинного законодавства за наслідками фінансово-господарської діяльності є цілком обґрунтованими, оскільки, базуються на встановлених фактах, що викладені в акті перевірки.

На підставі акта перевірки від 08 жовтня 2021 року, Головним управлінням ДПС у м. Києві 22 листопада 2021 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 000842740704, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України і зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за липень 2021 року, збільшено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 270 899, 00 грн.;

- № 000842750704, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 624 495,00 грн. (499 596,00 грн. - сума збільшеного податкового зобов`язання, 124 899, 00 грн. - штрафні санкції).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, останні оскаржено позивачем до Державної податкової служби України (вих. від 10 грудня 2021 року).

Рішенням Державної податкової служби України від 22 грудня 2021 року № 28752/6/99-00-06-01-05-06 продовжено строк розгляду скарги до 10 лютого 2022 року.

До винесення рішення Державною податковою службою України за результатом розгляду скарги від 10 грудня 2021 року, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 22 листопада 2021 року № 000842740704 та № 000842750704, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 22 листопада 2021 року № 000842740704 та № 000842750704 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в межах здійснення господарської діяльності укладено ряд договорів з ТОВ «Лоскос Люкс», ТОВ «Легранд Плюс», ТОВ «Веймарт».

Так, 16.03.2021 року позивачем (замовник) та ТОВ «Лоскос Люкс» (виконавець) укладено договір №16/03-2021 про надання послуг, згідно з яким виконавець надає послуги з організації та забезпечення заходів замовника: інформаційне, організаційне та матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення заходів замовника, зокрема, виставок, семінарів, конгресів тощо; адміністративні послуги з підготовки та проведення заходів (координація процесу підготовки та проведення заходу, планування, робота з запрошеними учасників заходу(запрошення, реєстрація, інформування, логістичний супровід), розробка логотипу та фірмового стилю подію (брендування) та оформлення залів); маркетинговий супровід заходів в мережі інтернет, не веб-сторінках партнерів, урядових/неурядових організацій, соціальних медіа, у тому числі інформаційна підтримка та анонсування заходів, запрошення учасників, координація роботи зі ЗМІ тощо; забезпечення (на умовах оренди) технічним обладнанням, меблями, конструкціями президії та іншими необхідними для проведення заходу матеріалами; забезпечення канцтоварами; надання послуг перекладу (письмовий переклад матеріалів, синхронний переклад тощо); надання послуг фото-, відеозйомки; надання кейтерінгових послуг, включаючи: роботу обслуговуючого персоналу, забезпечення посудом (склянки, тарілки і т.п.), оренду обладнання (кава-машини, термопоти і т.п.), оренду меблів, прибирання після заходу тощо; надання трансферних послуг, забезпечення співробітників замовника та учасників заходу авіа та/або залізничними квитками; забезпечення бронювання номерів і готелі згідно вимог замовника; послуги прибирання приміщень після проведення заходу та забезпечення заходу витратними матеріалами (туалетний папір, паперові рушники, освіжувачі повітря, мило, миючі засоби тощо); періоди кожного окремого заходу вказується в актах наданих послуг; розмір оплати послуг, зазначених в даному розділі договору, встановлюються відповідно до розділу 4 даного договору (п. 1.1 договору). Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 16 березня 2022 року (п. 2.1.договору), ціна за надання послуг зазначених у підпунктах 1.1.1-1.1.12 розділу 1 даного договору складає 300 000,0 грн. (пункт 4.1. договору), оплата послуг здійснюється замовником у грошовій одиниці України - гривні безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця зазначений у реквізитах сторін даного договору(пункт 4.2. договору).

На виконання положень вказаного договору 07 липня 2021 року підписано специфікацію №1 на загальну суму 46 482,25 грн. та специфікацію №2 від 07 липня 2021 року на загальну суму 77 600,00 грн. (64 666,67 грн. - сума без ПДВ, 12 933,33 грн. - сума ПДВ), акт надання послуг №251 від 06 липня 2021 року на загальну суму 72 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 12 000,00 грн.), акт № 255 від 09 липня 2021 року на загальну суму 97 000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 16 166,67 грн.), акт № 256 від 09 липня 2021 року на загальну суму 97 300,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 16 216,67 грн.). Акти підписано від замовника директором Казаніковим М.О. від виконавця Гонтаревим О.С.

Також, позивачем на виконання положень вказаного договору надано виконавцеві заявку щодо організації заходу (вих. №13/3 від 16 червня 2021 року , заявку щодо організації заходу (вих. 14/1 від 18 червня 2021 року). На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту ТОВ «Лоскос Люкс», де вбачається сплата позивачем на користь контрагента суму 266 300,0 грн., вказане підтверджується також платіжним дорученням №599 від 27 липня 2021 року.

В подальшому, ТОВ «Лоскос Люкс» виписано податкові накладні від 07 липня 2021 року №25 на загальну суму 72 000,00 грн. (60 000,00 грн. - база оподаткування, 12 000,00 грн. - сума ПДВ), від 09 липня 2021 року №26 на загальну суму 97 000,00 грн. (80 833,33 грн. - база оподаткування, 16 166,67 грн. - сума ПДВ), від 09 липня 2021 року №27 на загальну суму 97 300,00 грн. (81 083,33 грн. - база оподаткування, 16 216,67 грн. - сума ПДВ).

05 липня 2021 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Веймарт» (виконавець) укладено договір №VM31 про надання послуг щодо надання послуг з організації та проведення заходів змовника. Згідно з розділом 1 даного договору, надання послуг з організації та проведення заходів за даним договором розуміється: інформаційне, організаційне та матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення заходів замовника, зокрема, виставок, семінарів, конгресів тощо; адміністративні послуги з підготовки та проведення заходів (координація процесу підготовки та проведення заходу, планування, робота з запрошеними учасниками заходу (запрошення, реєстрація, інформування, логістичний супровід), розробка логотипу та фірмового стилю події (брендування) та оформлення залів); маркетинговий супровід заходів в мережі інтернет, на веб-сторінках партнерів, урядових/неурядових організацій, соціальних медіа, у тому числі інформаційна підтримка та анонсування заходів, запрошення учасників, координація роботи зі ЗМІ тощо; забезпечення (на умовах оренди) технічним обладнанням, меблями, конструкціями президії та іншими необхідними для проведення заходу матеріалами; забезпечення канцтоварами; надання послуг перекладу (письмовий переклад матеріалів, синхронний переклад тощо; надання послуг фото-, відеозйомки; надання кейтерингових послуг, включаючи: роботу обслуговуючого персоналу, забезпечення посудом (склянки, тарілки і т.п.), оренду обладнання (каса-машини, термопоти і т.п.), оренду меблів, прибирання після заходу тощо; надання трансферних послуг, забезпечення співробітників замовника та учасників заходу авіа та/або залізничними квитками; забезпечення бронювання номерів і готелі згідно вимог замовника; послуги прибирання приміщень після проведення заходу та забезпечення заходу витратними матеріалами (туалетний папір, паперові рушники, освіжувачі повітря, мило, миючі засоби тощо; консультаційні послуги з проведення круглого столу. Порядок, спосіб та об`єм надання послуг, вказаних у даному розділу договору, вказується у відповідних специфікаціях, що складаються сторонами та підставах усних домовленостей з замовником. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (пункт 2.1 договору). Виконавець зобов`язаний призначити відповідальну особу для вирішення організаційних питань за цим договором та зв`язку із замовником. Відповідальна особа зазначається у окремій специфікації доданого договору (пункт 3.2.2 договору). Ціна за надання послуг, зазначених у розділі 1 даного договору визначається сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. (п. 4.1 договору). Фактичне надання послуг підтверджується підписанням акту виконаних робіт та/або видатковою накладною (пункт 4.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивачем направлено виконавцю заявки щодо організації заходу (вих. №15/1 від 09 липня 201 року, вих. № 19/1 від 12 липня 2021 року).

Сторонами підписано специфікацію №1 від 13 липня 2021 року, акт надання послуг №0725/1 від 25 липня 2021 року на загальну суму 257 000, 00 грн. (у тому числі ПДВ 42 833,33 грн.), акт надання послуг №0725/6 від 25 липня 2021 року на загальну суму 215 000,00 грн. ( в тому числі ПДВ 35 833,33 грн.), акт надання послуг №0726/4 від 26 липня 2021 року на загальну суму 450 580,20 грн. (в тому числі ПДВ 75 096,70 грн.). Усі вказані документи зі сторони замовника підписано директором Казаніковим М.О., з боку виконавця - відповідальним за здійснення господарської операції і правильність її оформлення Пінчуком І.Р.

На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту ТОВ «Веймарт» «Договір надання послуг №VM31 від 15 липня 2021 року», де вбачається заборгованість позивача у розмірі 922 580,20 грн.

В подальшому, ТОВ «Веймарт» виписано податкові накладні від 25 липня 2021 року №528 на загальну суму 257 000,00 грн. (214 166,67 грн. - база оподаткування, 42 833,33 грн. - сума ПДВ), від 25 липня 2021 року №529 на загальну суму 215 000,00 грн. (179 166,67 грн. - база оподаткування, 35 833,33 грн. - сума ПДВ), від 26 липня 2021 року №531 на загальну суму 450 580,20 грн. (375 483,50 грн. - база оподаткування, 75 096,70 грн. - сума ПДВ).

01 червня 2021 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Веймарт» (виконавець) укладено договір №0106-21 про надання транспортних та кур`єрських послуг. Згідно з розділом 1 даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання замовнику транспортних і кур`єрських послуг. Згідно з розділом 2 даного договору, що визначає порядок надання послуг, замовник інформує виконавця за телефоном «Веймарт» про необхідність надання послуг не пізніше 30 хвилин до бажаного часу отримання відповідної послуги; при оформленні заявки на послугу замовник вказує бажаний час надання послуги, точну адресу (вулиця, № будинку, № квартири і під`їзду або назва організації) подачі автомобіля, код безготівкового розрахунку, № телефону, № талону, маршрут прямування, прізвище та посаду особи, яка зробила замовлення від імені замовника; у разі необхідності зустрічі в аеропортах, на залізничних вокзалах, автовокзалах та в інших населених пунктах, замовник вказує в заявці код безготівкового розрахунку, № рейсу, часу прибуття (час прибуття контролює замовник), бажане місце зустрічі, прізвище та договір №, ім`я клієнта (ім`я та прізвище іноземного клієнта вказується латинськими літерами); виконавець здійснює подачу або кур`єра згідно заявки замовника; сторони погодили, що подавати виконавцеві заявку на послугу від імені замовника мають право лише особи визначені замовником особи. Замовник надає виконавцю перелік осіб, уповноважених подавати заявку від його імені замовника в електронній формі шляхом направлення повідомлення на електронну пошту, вказану виконавцем в цьому договору; якщо послугу буде надано за заявкою особи, що не уповноважена на подачу заявки, послуга не підлягає оплаті замовником. Договір набуває чинності з моменту ого підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п. 6.1 договору). Додатком №1 до договору № 00106-21 від 01 червня 2021 року сторонами затверджено вартість послуг.

На виконання положень вказаного договору, позивачем направлено ТОВ «Веймарт» заявки щодо маршруту перевезення пасажирів (вих. № 13/1 від 01 червня 2021 року, № 13/2 від 01 червня 2021 року).

Також сторонами підписано специфікацію № 2 від 01 липня 2021 року на загальну суму 1 400 000,00 грн. ( в тому числі ПДВ 233 333, 33 грн.), акт надання послуг №0719/5 від 19 липня 2021 року на загальну суму 1 877 420,00 грн. (у тому числі ПДВ 312 903,33 грн.), акт надання послуг № 0728/1 від 28 липня 2021 року на загальну суму 1 400 000,00 грн. (у тому числі ПДВ 233 333, 33 грн.).

На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту Товариству з обмеженою «Веймарт» «Договір про надання транспортних та кур`єрських послуг», де вбачається заборгованість позивача у розмірі 3 277 420, 00 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту Товариства з обмеженою відповідальністю «Веймар» вбачається заборгованість позивача на загальну суму 4 200 000, 20 грн.

В подальшому, ТОВ «Веймарт» виписано податкові накладні від 19 липня 2021 року №525 на загальну суму 1 877 420,00 грн. (1 564 516,67 грн. - база оподаткування, 312 903,33 грн. - сума ПДВ), від 28 липня 2021 року №535 на загальну суму 1 400 000,00 грн. (1 166 666, 67 грн. - база оподаткування, 233 333,33 грн. - сума ПДВ).

13 липня 2021 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Легранд плюс» укладено договір №13-07/21 про надання послуг щодо виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг. Згідно з умовами даного договору, надання послуг з виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг передбачає: виготовлення поліграфічної продукції, включає послуги з дизайну, верстки, редагування та виготовлення відповідно до вимог замовника; замовлення поліграфічної продукції здійснюється лише після затвердження (оригінал-макету) посадовою особою замовника чи його уповноваженим представником; продукція виконується на папері виконавця, якість паперу та його властивості додатково узгоджуються з замовником; порядок, спосіб та об`єм надання послуг, вказаних в даному розділі договору, вказується у відповідних видаткових накладних, що складаються виконавцем на підставі усних домовленостей з замовником, розмір оплати послуг, зазначений в даному розділі договору, встановлюється відповідно до розділу 4 даного договору (розділ 1 договору). Строк дії договору - з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2021 року (п.2.1 договору). Ціна за надання послуг, зазначених у розділі 1 даного договору визначається сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 4.1 договору).

15 липня 2021 року між позивачем та ТОВ «Легранд плюс» укладено додаткову угоду до договору про надання послуг №13-07/21 від 13 липня 2021 року, згідно з якою сторони дійшли згоди про внесення наступних доповнень і змін: пункт 1.2 розділу 1 викладено у наступній редакції: «порядок, спосіб та об`єм надання послуг, вказаних в даному розділі договору, вказується у відповідних видаткових накладних, що видаються виконавцем на підставі специфікацій замовлення до цього договору. В специфікації в обов`язковому порядку зазначається всі додаткові умови: асортимент, кількість, терміни виготовлення, папір, з якого виготовлятиметься поліграфічна продукція та інші необхідні умови. Розмір оплати послуг, зазначених в даному розділі договору, встановлюється відповідно до розділу 4 даного договору»; доповнити розділ 1 цього договору підпунктом 1.1.4 такого змісту: «надані оригінал-макети повинні відповідати вимогам, наведеним у додатку №2. Відповідальність за дотримання авторських прав та законодавства про рекламу в оригінал-макеті несе замовник. У разі невідповідності переданих оригінал-макетів вимогам, зазначеним додатку №2, замовним або самостійно допрацьовує оригінал-макети, або доручає цю роботу виконавцю за додаткову оплату, розмір якої визначається за згодою сторін»; доповнити розділ 1 договору пунктом 1.3 такого змісту: «пунктом передачі поліграфічної продукції є склад замовника, розташований за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 5-Б»; доповнити розділ 1 цього договору пунктом 1.4 такого змісту: «право власності на поставлені поліграфічну продукцію переходить до замовника в момент отримання поліграфічної продукції від виконавця за накладною або товарно-транспортною накладною»; доповнити розділ 4 цього договору пунктом 4.5 такого змісту: «документи про надання послуг (видаткова накладна або акт виконання робіт/послуг) підписуються уповноваженими представниками сторін в момент передачі виконавцем поліграфічної продукції, інших поліграфічних послуг замовнику (довіреній особі). У відповідності до п. 3.2.2. договору відповідальною особою для вирішення організаційних питань за цим договором та зв`язку із замовником виконавцем призначається директор ОСОБА_2.

На виконання положень вказаного договору, сторонами підписано специфікацію №1 від 13 липня 2021 року, специфікацію № 2 від 15 липня 2021 року, видаткову накладну №313 від 16 липня 2021 року на загальну суму 145 993, 50 грн. (в тому числі ПДВ на суму 24 332, 25 грн.), видаткову накладну № 321 від 19 липня 2021 року на загальну суму 10 679,47 грн. (в тому числі ПДВ на суму 1 779, 91 грн.). усі вказані документи підписано від замовника - ОСОБА_1 , від виконавця - ОСОБА_2

На підтвердження руху коштів на виконання даного договору, позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за липень 2021 року по контрагенту ТОВ «Легранд плюс», де вбачається сплата позивачем на користь контрагента суму 156 672,97 грн., вказане підтверджується також платіжним дорученням № 60 від 28 липня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Ленгранд плюс» виписано податкові накладні від 16 липня 2021 року №75 на загальну суму 145 993, 50 грн. (121 661,25 грн. - база оподаткування, 24 332, 25 грн. - сума ПДВ), від 19 липня 2021 року №76 на загальну суму 10 679,47 грн. (8 899, 56 грн. - база оподаткування, 1 779, 91 грн. - сума ПДВ).

При цьому, усі наявні в матеріалах справи та досліджені податковим органом в ході перевірки податкові накладні зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, судом першої інстанції було встановлено наступну передачу позивачем отриманої продукції та надання замовлених послуг по ланцюгах договорів з іншими контрагентами, зокрема, ТОВ «Конарк Інтелмед», Представництву ООН в Україні, ВОЗ в Україні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 22.09.2015 у справах № 810/5645/14 та № 2а-2717/11/2670, в яких було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Крім того, згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі № 822/2373/17 та від 18.04.2019 у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів констатує, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеним вище контрагентами.

При цьому, співставлення вказаних вище первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту і досягненню позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Надаючи оцінку посиланням апелянта на відсутність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, колегія суддів зазначає, що такі доводи не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

До того ж, надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу щодо наявної в нього вищевказаної податкової інформації, колегія суддів звертає увагу, що така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Так, інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДПС чи надана іншими контролюючими органами, на яку посилається контролюючий орган, не заслуговує на увагу, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер.

Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція щодо можливості використання податкової інформації була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 24 вересня 2020 року у справі № 820/329/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17 та інших.

До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою, та була неодноразово викладена, зокрема, у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19, законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Таким чином, в межах спірних правовідносин доводи податкового органу зводяться фактично до використання наявної податкової інформації, а також тверджень про відсутність у контрагентів позивача трудових і матеріально-технічних ресурсів, які були спростовані вище. У свою чергу, контролюючим органом не наведено жодних переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Позиція контролюючого органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних в якості підстави для висновку про безтоварність господарських операцій є, на думку колегії суддів, помилковою, оскільки товарно-транспортні накладні є обов`язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, оскільки слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.11.2018 у справі № 822/6312/15.

Посилання апелянта, як на підставу для невизнання податкового кредиту, на обрив ланцюга постачання, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас, відповідачем не надано доказів проведення звірки з ТОВ «Лоскос Люкс», ТОВ «Легранд Плюс» та ТОВ «Веймарт».

Узагальнені посилання апелянта на протиправний характер діяльності (фіктивність) контрагентів позивача без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, де дійшов висновку, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню контрагентами від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які могли допустити його контрагенти, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не навів, а колегією суддів не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності достовірними.

Обов`язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, покладено на такий орган, як це передбачено частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв`язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв`язку згідно з вимогами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, як і права на збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічну за змістом правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, у своїх постановах від 22.11.2019 у справі №804/15820/15 (85836075), від 22.11.2019 у справі №817/2887/14 (85836029).

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, сформованих по ланцюгу постачання від контрагентів ТОВ «Лоскос Люкс», ТОВ «Легранд Плюс», ТОВ «Веймарт».

Таким чином, позивачем було повністю доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з наведеними контрагентами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 22 листопада 2021 року № 000842740704 та № 000842750704 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки матеріалами справи не підтверджено вищевикладені висновки у акті перевірки.

Отже, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 06.02.2023.