Рішення

від 30.09.2022 по справі 640/32891/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2022 року справа №640/32891/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту позивач, ГУ ДПС у м. Києві)доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» (далі по тексту відповідач, ТОВ «Будконстракшн»)пронадання дозволу на реалізацію майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі, з метою погашення усієї суми податкового боргуВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що за базами даних ГУ ДПС у м. Києві та карток особового рахунка за ТОВ «Будконстракшн» обліковується податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 3 071 573,06 грн., а вжитті контролюючим органом заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з банківських рахунків платника податків не призвели до позитивного результату через відсутність грошових коштів на рахунках та повернення у зв`язку з цим банками інкасових доручень.

На думку позивача, ним вжито всіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення суми податкового боргу ТОВ «Будконстракшн», проте, суму узгоджених зобов`язань не сплачено

Ухвалою від 19 листопада 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/32891/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування позовних вимог до суду не подавав.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, передбачено підпунктом 20.1.341 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у м. Києві про податковий борг від 12 серпня 2021 року №32098/5/26-15-13-05-19 за ТОВ «Будконстракшн» обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2 132 629,13 грн. та з податку на прибуток у розмірі 938 943,93 грн., загальний розмір 3 071 573,06 грн.

Як зазначає позивач, він вжив всіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення суми податкового боргу ТОВ «Будконстракшн».

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Отже, податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Згідно зі статтею 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пункт 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

За правилами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пункт 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Податковий кодекс України визначає черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме: спочатку здійснюються заходи стягнення коштів з рахунків платника податків, потім стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, і лише у разі недостатності коштів проводиться стягнення за рахунок майна платника податку, яке перебуває у податковій заставі.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків або стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі справа №1340/4871/18.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві сформувала податкову вимогу від 23 липня 2015 року №1393-23, згідно з якою сума податкового боргу відповідача складає 4 830,24 грн. Вказана податкова вимога відправлена поштою та вручена представнику відповідача 12 серпня 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23 липня 2015 року №1393-23 про опис майна у податкову заставу вирішено здійснити опис майна відповідача у податкову заставу.

На підставі цього рішення податковий керуючий ОСОБА_1 провів опис майна у податкову заставу платника податків ТОВ «Будконстракшн», а саме: «МАРКА: КРАЗ. МОДЕЛЬ: 6510. Рік вип.: 1995 Колір: БЕЖЕВИЙ. № шасі: S0778067. ДНЗ НОМЕР_1 , свідоцтво НОМЕР_2 від 21.09.2011».

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкова застава зареєстрована 27 квітня 2018 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2016 року у справі №826/5605/16 за позовом ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві до ТОВ «Будконстракшн» про стягнення коштів, яка набрала законної сили, частково задоволено позов та вирішено стягнути з рахунків відповідача податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 965 122,29 грн.

У позовній заяві зазначено, що ГУ ДПС у м. Києві оформлювались інкасові доручення з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, проте, банк відмовляв у прийнятті до виконання таких доручень, у зв`язку із відсутністю коштів на рахунках платника.

Як зазначає позивач, вжиті ним заходи стягнення не призвели до погашення податкового боргу, а тому, звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували вжиття позивачем або його правопопередниками усіх вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу ТОВ «Будконстракшн».

Зокрема у справі відсутні копії відповідних інкасових доручень та доказів їх подання до банків; у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували інформацію про усі відкриті рахунки ТОВ «Будконстракшн» у банках чи інших фінансових установах.

При цьому суд відхиляє в якості доказу надану позивачем роздруківку зі списком рахунків відповідача у банках, оскільки вказана роздруківка не містить назви, реквізитів та підпису уповноваженої особи, що унеможливлює встановити її походження.

Позивач також не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про відсутність коштів на рахунках відповідача у банках, необхідних для погашення суми податкового боргу, на момент звернення до суду, а також

Суд також звертає увагу, що позивач не надав доказів здійснення заходів щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки відповідача.

Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві не вжило всіх необхідних та вичерпних заходів з метою погашення суми податкового боргу ТОВ «Будконстракшн», та не довело наявність правових підстав для погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Наведене у своїй сукупності вказує, що позовні вимоги про надання дозволу на реалізацію майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі, з метою погашення усієї суми податкового боргу нормативно і документально не підтверджуються.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб`єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Головному управлінню ДПС у м. Києві повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267);

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25; ідентифікаційний код 36925324).

Суддя В.А. Кузьменко