Постанова

від 29.09.2022 по справі 820/12028/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 820/12028/15

адміністративне провадження № К/9901/26832/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (процесуальний правонаступник Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 (суддя Зінченко А. В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (головуючий суддя Катунов В. В., судді: Ральченка І. М., Бершов Г. Є.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` (далі - позивач, ПАТ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5``, товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ), у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті СДПІ податкові повідомлення - рішення від 10.11.2015 №0000372202, №0000382202 та №0000392202, згідно з якими товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 4' 819' 714,50 грн (основний платіж - 3' 213' 143,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 1' 606' 571,50 грн), з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 4' 272' 231,00 грн (основний платіж - 2' 848' 154,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 1' 424' 077,00 грн) та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2014 року на 734' 092,00 грн (т.І, а.с. 4-9, 10-15).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки за результатами проведеної перевірки контролюючого органу про допущені товариством порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій, реальність здійснення яких заперечує відповідач, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях та неповній і недостовірній оцінці доказів. Спираючись на судову практику позивач наголошував, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів та матеріально-технічного забезпечення у контрагента та постачальників у ланцюгу не є доказом, що підтверджувало б недобросовісність платника податків.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що актом перевірки від 27.10.2015 №99/28-09-22-02-04/05471230 встановлено безпідставне формування товариством податкової вигоди, тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вказаного акта (т.ІХ, а.с. 109).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, позов задовольнив, скасував оскаржувані податкові - повідомлення рішення.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано висновком про те, що відповідач не довів безтоварність операцій ПАТ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` з придбання послуг з виконання будівельно-ремонтних робіт у ТОВ``Інвестхолд`` та ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп``, оскільки ці обставини щодо придбання позивачем у цих контрагентів послуг на підставі договорів підряду підтверджені належним чином оформленими документами, контрагенти мали податкову та господарську правосуб`єктність, відповідні дозвільні документи на проведення ремонтно - будівельних робіт, операції були вчинені у межах господарської діяльності товариства та підтверджені висновком експертів, зробленого за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження об`єктів, стосовно яких проводилися будівельно- ремонтні роботи. Також суд наголосив на індивідуальній відповідальності платника та презумпції правомірності правочину.

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

На зазначені судові рішення у цій справі відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та в позові відмовити.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.04.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі та відстрочив сплату судового збору до ухвалення судового рішення по суті.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ``Перехідні положення`` КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання СДПІ провела документальну планову перевірку ПАТ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2015 №99/28-09-22-02-04/05471230, згідно з висновками якого ПАТ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` порушило норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на 3' 213' 143,00 грн, з ПДВ на 2' 848' 154,00 грн за вказаний період та завищення від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2014 року на 734' 092,00 грн (далі - акт перевірки; т. І, а.с. 21-147).

Таке порушення полягало у формуванні позивачем витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання послуг з виконання будівельно-ремонтних робіт трубопроводів, загальностанційного обладнання, обладнання очистки замазучених та заоливених стоків, обладнання хімводоочищення, баштової градирні, тепломережі №2 Ду600 (перемичка) від т/м №49, мазутного господарства, розширення складу реагентів, вапняного господарства ХВО на підставі договорів підряду із ТОВ``Інвестхолд`` та ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп``, які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру, тому первинні документи за такими операціями позбавлені юридичної сили.

Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій позивача з придбання субпідрядних послуг у цих контрагентів згідно з договорами підряду, контролюючий орган послався на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ``Інвестхолд`` та ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп`` та залучених цими підприємствами згідно з договорами субпідряду інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за договорами підряду із позивачем, яка (інформація) має спільні ознаки: водночас один чи декілька контрагентів платників у ланцюгу посередників не мають достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для здійснення задекларованого позивачем обсягу ремонтно-будівельних робіт; або не декларують, або не виконують свої податкові зобов`язання; за місцем реєстрації відсутні. До того ж, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва Макухи А. А. у справі №1-кс/760/2657/14 (760/10133/14-к), прийнятою у межах досудового розслідування кримінального провадження від 02.09.2013 №32013110110000412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, встановлено, що посадові особи ПАТ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` з метою ухилення від сплати податків, при здійсненні фінансово-господарської діяльності на протязі 2011-2014 років використовували ряд транзитних та фіктивних підприємств, зареєстрованих у м. Кременчук Полтавській області, зокрема ТОВ``Інвестхолд``. Зустрічну звірку ТОВ``Інвестхолд`` провести неможливо, оскільки стосовно цього підприємства триває процедура припинення, а ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп`` у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням. В акті перевірки СДПІ також наголошувало, що розрахункова тривалість робочого часу, об`єктивно необхідного для виконання обсягів робіт, зазначених в актах виконаних робіт, враховуючи недостатність/відсутність у контрагентів товариства персоналу працівників, матеріальних ресурсів, а також аналіз даних журналу видачі перепусток ПАТ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` відвідувачам за 2014 рік виключає можливість виконання робіт цими підприємствами.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору у цій справі.

Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права до встановлених у цій справі обставин, Суд виходить з такого.

Порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту у 2014 році був врегульований нормами статей 138, 139, 198 ПК України (у редакції, чинній станом на 2014 рік).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.

Оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтувався на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ``Інвестхолд`` та ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп``, встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій було предметом доказування у цій справі.

Як правильно встановили суди, операції з придбання позивачем послуг з виконання будівельно-ремонтних робіт у ТОВ``Інвестхолд`` та ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп``, що мали вплив на формування показників податкового обліку товариства у період, охоплений перевіркою, були вчинені на підставі договорів підряду. З урахуванням умов цих договорів підрядники на підставі відповідних договорів залучили до виконання робіт інших осіб (субпідрядників: ТОВ``Зеленбудсервіс``, ТОВ``ДГ``, ТОВ``Веррітас``, ТОВ``ЕКСІМ-ПРОМ``, ТОВ``Мік-Груп``, ТОВ ``Промбудінвест Компані``, ТОВ``БК Евробуд``, ТОВ ``Астрея Груп``, ТОВ``Еколайт-Сервіс``, ТОВ``Д-Карт``, ТОВ``Денекс Груп``, ТОВ ``БК ``Грандес-2020``, ТОВ``БК Євробуд``, ТОВ ``БК ``Евробуд``, ТОВ ``БК ``Оптима``, ТОВ ``БК ``Грандес-2020``).

На підтвердження господарських операцій, реальності яких стосується спір у межах зазначених договорів, позивач надав: податкові та видаткові накладні, реєстри платіжних доручень та платіжні доручення, банківські виписки, рахунки, акти приймання виконаних робіт - передачі, довіреності, договірні ціни, календарні графіки виконаних робіт, пояснювальні записки щодо виконаних робіт за договорами підряду, акти загального технічного огляду будівель та споруд котлотурбінного цеху, акти дефекації, витяги з книг обліку виданих тимчасових перепусток товариства за відповідні періоди, витяги з журналів реєстрації вхідного інструктажу з охорони праці за відповідні періоди, листи контрагентів про продовження терміну дії тимчасових перепусток на 23, 31, 86 особу, але не виключно, завезення/вивезення техніки та матеріалів, ТТН, дозвільні документи контрагентів (ліцензії на створення об`єктів архітектури та дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки).

При цьому суди дали оцінку доводу відповідача про відсутність у контрагентів достатньої кількості працівників для виконання робіт для позивача, вказавши про можливе залучення третіх осіб для виконання договірних зобов`язань. До того ж, в акті перевірки зафіксовано, що ПАТ ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` на допуск на територію підприємства були виписані перепустки як працівникам ТОВ``Інвестхолд``, так і працівникам ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп`` (т.І, а.с.46, 73).

Суди цілком обґрунтовано взяли до уваги і наявність субпідрядних договорів та актів приймання виконаних будівельних робіт до них, які свідчать на користь висновку, що до виконання робіт на користь ПАТ ``ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5`` були залучені працівники вищезгаданих субпідрядних організацій. Ці обставини своєю чергою свідчать про те, що при визначенні кількості працівників контролюючий орган безпідставно обмежився лише працівниками ТОВ``Інвестхолд`` та ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп``.

Також суди врахували висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 18.01.2016 №73/74/16-43/799ч816/16-43, згідно з яким за результатами проведення будівельно-технічного дослідження встановлена відповідність переліку та об`ємів фактично виконаних будівельних робіт за договорами підряду, які були предметом перевірки з боку відповідача, переліку та об`ємам робіт, які зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В.

Фактично висновок контролюючого органу про фіктивність операцій між позивачем та ТОВ``Інвестхолд``, ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп`` ґрунтується на отриманій за результатами здійснення заходів податкового контролю інформації щодо податкової дисципліни та господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачальників та відсутності у них матеріальних та технічних можливостей для здійснення господарської діяльності.

Однак, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку, про що неодноразового наголошував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, але не виключно (від 12.06.2018 у справі №826/16272/13-а, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а, від 23.05.2018 у справі №804/853/14, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19).

Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податку усіх належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податку правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе протилежне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 71 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи (частини другої статті 77 КАС України в чинній редакції), згідно з якою саме на податкові органи покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено податкове зобов`язання.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС в редакції закону, чинного на час розгляду справи (частина друга статті 77 КАС в чинній редакції), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 (статтею 78 КАС в чинній редакції) цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Згідно з висновком Європейського суду з прав людини в цій справі не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, але не виключно, у постановах від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі №826/25442/15, від 11.09.2018 у справі №810/2677/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15.

Також сам по собі факт порушення кримінальної справи відносно платника податків не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Про це Верховний Суд неодноразово у своїх судових рішеннях звертав увагу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію.

Висновок Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 86 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи (стаття 90 КАС України в чинній редакції).

Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом, з дослідженням в судовому процесі доказів у їх сукупності, на підставі оцінки яких суд зробив висновок, що вони не підтвердилися в судовому процесі.

Враховуючи, що обставини, на які посилався відповідач, обґрунтовуючи правомірність рішення про виключення із податкового обліку суми витрат та ПДВ, сформованої позивачем за наслідками операцій із ТОВ``Інвестхолд`` та ТОВ``Українська будівельна компанія РВ Груп``, були доведені в судовому процесі, а відповідач не надав доказів на їх спростування, як це вимагалося частиною другою статті 71 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Ухвалені у справі судові рішення в частині, якої стосуються вимоги касаційної скарги, відповідають приписам статті 159 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи (стаття 242 КАС України у чинній редакції) щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин та їх юридичної оцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи обов`язковість сплати судового збору за подання касаційної скарги органами ДФС поряд з іншими державними органами з 01.09.2015 та відстрочення його сплати згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 до ухвалення судового рішення по суті, Суд присуджує стягнути з відповідача судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI у редакції на час подання касаційної скарги за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як установлено матеріалами справи, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду у грудні 2015 року та згідно з платіжним дорученням від 15.12.2015 №329 сплатив судовий збір у сумі 147' 390,56 грн.

Отже, ставка судового збору за подання касаційної скарги на судові рішення у цій адміністративній справі становила 176' 868,68 грн (147' 390,56 грн х 120%).

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та утворення територіальних органів Державної податкової служби Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (процесуальний правонаступник Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 - без змін.

Стягнути з Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44131658; місцезнаходження: 61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Благовіщенська, будинок 30) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 176' 868,68 грн (сто сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 68 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко