Постанова

від 29.09.2022 по справі 818/8858/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 818/8858/13-а

адміністративне провадження № К/9901/27143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (процесуальний правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 (головуючий суддя - Прилипчук О. А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 (головуючий суддя - Мінаєва О. М., судді - Макаренко Я. М., Шевцова Н. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Оріон-Д» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Оріон-Д» (далі - ТОВ ІТЦ «Оріон-Д», товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ДПІ, відповідач), в якому просило: визнати незаконними дії, що полягали у проведенні перевірки щодо нього; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0000302260, №0000312260, №0000322260 та №0000332260.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2015 (провадження №К/800/45519/14) судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення спору щодо оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень скасував та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення судами вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо з`ясування обставин в адміністративній справі.

За результатами останнього судового розгляду предметом оскарження були податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013:

- №0000312260 - про зменшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 46' 954,00 грн;

- №0000322260 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 5' 062' 087,00 грн;

- №0000302260 - про зменшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 455' 621,00 грн;

- №0000332260 - про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року на 4' 819' 850,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, товариство зазначало, що висновок контролюючого органу про безтоварний характер операцій із контрагентами (ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «ВКФ Мілана», ПП «Толіман», ТОВ «Джеспла») є безпідставними, оскільки ґрунтується на припущеннях та спростовується первинними документами, що були надані під час перевірки.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016, позов товариства задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.05.2013 №0000302260, №0000312260, №0000322260 та №0000332260.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний характер операцій товариства (позивача) є безпідставними, оскільки господарські операції із ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «ВКФ Мілана», ПП «Толіман», ТОВ «Джеспла» фактично відбулися, підтверджені письмовими доказами (договори, специфікації, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (ТТН), договори про перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт) (а.с.220 т.І, а.с.219 т.ІІ, а.с.74-173 т.ІІІ), придбані у вказаних підприємств товари були використані позивачем у господарській діяльності. Посилання контролюючого органу на пояснення свідків у межах кримінальних проваджень №32013200010000008 та №42012200010000008, які заперечували перевезення товару від названих контрагентів або обізнаність щодо господарської діяльності з ними, суд визнав безпідставними, з огляду на те, що такі дані не є доказами в адміністративному судочинстві без вироку в кримінальному провадженні. До того ж згідно з постановою начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області від 26.02.2014 було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 за №32013200010000008 на підставі виділених з кримінального провадження №42012200010000008 матеріалів про ухилення службовими особами ТОВ ІТЦ «Оріон-Д» від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) в особливо великих розмірах (частина 3 статті 212 Кримінального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач зазначає про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «ВКФ Мілана», ПП «Толіман», ТОВ «Джеспла» з огляду на неточності в оформленні ТТН, пояснення свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 стосовно цих підприємств та неможливість проведення зустрічної звірки щодо них у зв`язку з їх відсутністю за місцем знаходження.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.10.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах доводів та вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, були прийняті на підставі акта від 16.04.2013 №1293/2260/23638107/17 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІТЦ «Оріон-Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 (а.с. 22-67 т. І; далі - акт перевірки).

Правовою підставою для проведення перевірки стало проведення службового розслідування відносно посадової особи, яка проводила попередню планову виїзну перевірку позивача (підпункт 78.1.12 ПК).

У висновках акта перевірки зафіксовані порушення позивачем:

- підпунктів 7.10.4, 7.10.5, 7.10.6, 7.10.7 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2013 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI; далі - Закон №334/94-ВР), підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (далі - ПК), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток на загальну суму 5' 015' 133,00 грн;

- підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з ПК України; далі - Закон №168/97-ВР), пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено рядок 24 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 418' 087,00 грн, рядок 24 декларації з податку на додану вартість станом на 31.12.2011 - на суму 4' 819' 850,00 грн та знижено податкове зобов`язання з ПДВ за грудень 2010 року на суму 455' 621,00 грн.

Таке порушення полягало у формуванні товариством своїх даних податкового обліку за наслідками безтоварних операцій з придбання товару (металоконструкції, труби, швелер, фільтри тонкої очистки, комплекти конструкцій до компресорного блоку тощо) на підставі договорів із ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «ВКФ Мілана», ПП «Толіман», ТОВ «Джеспла».

Висновок контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій позивача ґрунтувався на результатах податкового контролю вказаних контрагентів, спільних ознаках їх фіктивного підприємництва (водночас один чи декілька контрагентів за своїми юридичними адресами не знаходяться, провести зустрічну перевірку неможливо, станом на момент перевірки втратили статус платника ПДВ), наявних недоліків в оформленні ТТН на перевезення товару (ТТН не містили повної адреси пунктів навантаження, розвантаження, назви вантажу (товару), його кількість, ціну, масу) та на поясненнях перевізників та водіїв транспортних засобів, які заперечували свою причетність до перевезення вантажу на адресу ТОВ ІТЦ «Оріон-Д».

У зв`язку з цим контролюючий орган дійшов висновку, що виписані на адресу ТОВ ІТЦ «Оріон-Д» первинні документи містять неправдиву інформацію про фактичне отримання товариством товарів, відповідно товариство не мало права на формування своїх даних податкового обліку на підставі таких документів.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за 2010, 2011 роки регулювався нормами пункту 1.32 статті 1, статті 5 Закону №334/94-ВР, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 підпунктів 14.1.27, 14.1.36 статті 14, статті 198 ПК (у редакціях, чинних на відповідні періоди).

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані свідчать про фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

При цьому податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 16.12.2021 у справі №815/2699/17 та інші.

Також наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статті 198 ПК у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 22.03.2021 у справі №440/545/19, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 71 КАС в редакції закону, чинного на час розгляду справи (частини другої статті 77 КАС в чинній редакції), згідно з якою саме на податкові органи покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено податкове зобов`язання.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував свої дані податкового обліку, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС в редакції закону, чинного на час розгляду справи (частина друга статті 77 КАС в чинній редакції), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 (статтею 78 КАС в чинній редакції) цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, але не виключно, у постановах від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-1484/12/1370, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі №826/25442/15, від 11.09.2018 у справі №810/2677/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15.

Доктринально закріплений у судовій практиці принцип індивідуальної відповідальності платника податків знайшов відображення і в частині восьмій статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Тобто, законодавство покладає відповідальність за недостовірність первинних документів саме на ту особу, яка склала і підписала такий документ.

З цього випливає, що кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документу вносить він сам. Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою.

Цей принцип також підтверджено у Рішенні ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України", в якому чітко визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента в тому разі, якщо не буде доведено залученість цього платника до протиправних діянь іншої особи.

Щодо вагомості документів про перевезення (транспортування) товару як доказу здійснення господарської операції, то відповідно до висновку Верховного Суду, зокрема в постановах від 11.09.2018 у справі №820/477/18, від 11.09.2018 у справі №815/6105/17, від 11.09.2018 у справі №821/995/17, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, від 06.06.2019 у справі №815/2968/18, від 19.02.2019 у справі №825/1493/14, від 04.09.2018 у справі №820/908/18, від 02.10.2018 у справі №804/7239/15, такі документи в доказуванні зазначених обставин з поставки товару не є визначальними і підлягають оцінці нарівні з іншими доказами.

Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Таку ж оцінку для цілей встановлення обставин щодо здійснення господарських операцій Верховний Суд дав і факту порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента платника податків (зокрема, постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17).

Отже, визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність ТТН або недоліки в документах при оформленні операцій з постачання товару тощо самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Статтею 86 КАС (в редакції, чинній на час розгляду справи), так само, як і статтею 90 КАС (в чинній редакції), встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, документів, на підставі яких товариство сформувало свої дані податкового обліку за операціями з ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «ВКФ Мілана», ПП «Толіман», ТОВ «Джеспла», відповідає вище наведеним процесуальним нормам.

На підставі оцінки наданих товариством доказів, зокрема, договорів від 17.09.2010 №137 із ТОВ «Метал і Ка» (постачальник) про постачання металовиробів (швелерів, кутів, кругів, труб, листів, рам ВМО, ВМО різних ступенів, колекторів продувочних, колекторів шлюзових, ємностей буферних різних ступенів, охолоджувачів мастила, дифузорів, блоків холодильників); від 11.07.2011 №711014 із ТОВ «Градь» (продавець) про купівлю-продаж панелі управління компресорного блоку у кількості 62 шт., які використовуються в компресорному модулі для управління компресорним блоком; від 23.09.2011 №923 з ТОВ «ВКФ «Мілана» (постачальник) на поставку металовиробів (труб різного діаметру, кругів); від 30.06.2011 №1157 з ПП «Толіман» (продавець) купівлі-продажу товару - фільтра тонкого очищення компресорного блоку в кількості 62 шт.; від 04.07.2011 №70403 з ТОВ «Джеспла» (постачальник) про постачання товару (комплекту конструкції вхідного вузла компресорного блоку в кількості 62 шт. та комплекту конструкції системи вхідного вузла компресорного блоку в кількості 62 шт.), специфікацій, видаткових та податкових накладних, ТТН, актів здачі-прийняття робіт, довіреностей на отримання товарів, платіжних доручень, сертифікатів якості товарів, суди встановили реальний зміст господарських операцій позивача із названими контрагентами.

Всі ТМЦ, придбані у вказаних контрагентів, були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджено картками складського обліку матеріалів, а також документами, що підтверджують видачу матеріалів у виробництво.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, в акті перевірки відповідачем не зазначено жодних зауважень до первинних документів, що складені за результатами господарських операцій між позивачем і вказаними контрагентами.

Щодо свідчень ОСОБА_1 (директор «Строй - Ресурс», перевізник), ОСОБА_2 (водій), ОСОБА_3 (водій), ОСОБА_4 (водій), що були надані у межах кримінального провадження, на які вказує відповідач як на доказ безтоварності спірних господарських операцій, то згідно з постановою начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області від 26.02.2014 прийнято рішення про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2013 за №32013200010000008 на підставі виділених з кримінального провадження №42012200010000008 матеріалів про ухилення службовими особами ТОВ ІТЦ «Оріон-Д» від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) в особливо великих розмірах (частина 3 статті 212 Кримінального кодексу України). Зокрема, в мотивувальній частині постанови зазначено, що слідчими діями не встановлено, що на адресу ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» не надходили комплектуючі матеріали від ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «Джеспла».

Крім того, до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, яку підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 за результатами розгляду касаційної скарги Офісу великих платників податків ДПС (Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків як правонаступника) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ';'АТБ-маркет'' до Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Посилання контролюючого органу на наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерії оцінки реальності господарських операцій, також є безпідставними оскільки, під час складення акта про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже оформлення вказаного акта з відображенням в ньому окремих відомостей, як і інформація інформаційно-аналітичних баз, не відповідають критерію юридичної значимості, тому не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13-а, але не виключно.

Контролюючий орган відповідно до частини другої статті 71 КАС не надав доказів про відсутність реального характеру відповідних операцій позивача, не довів та не надав належних доказів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Натомість доводи відповідача в касаційній скарзі фактично обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Ухвалені у справі судові рішення в частині, якої стосуються вимоги касаційної скарги, відповідають приписам статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин та їх юридичної оцінки.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (процесуальний правонаступник - Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДПС у Сумській області) залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко