Постанова

від 29.09.2022 по справі 640/6962/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа №640/6962/19

касаційне провадження № К/9901/338/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ключкович В.Ю.; судді - Беспалов О.О., Парінов А.Б.)

у справі № 640/6962/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (України) ЛТД»

до Головного управління ДФС у м. Києва,

Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва

про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення переплати з податку на додану вартість та пені,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД» (далі - ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач-1; контролюючий орган) та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - УДКС України у Печерському районі м. Києва; відповідач-2), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку платника; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24 січня 2019 року № 12380/10/26-15-12-01-18; стягнути з Державного бюджету України через УДКС України у Печерському районі м. Києва на користь ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» заборгованість бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн; стягнути з Державного бюджету України через УДКС України у Печерському районі м. Києва на користь платника пеню в розмірі 76123,83 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 24 січня 2019 року по 19 квітня 2019 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 липня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку позивача. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24 січня 2019 року № 12380/10/26-15-12-01-18. Зобов`язав контролюючий орган протягом п`яти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД». Зобов`язав УДКС України у Печерському районі м. Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку відповідача-1 про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку платника податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн. В іншій частині позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2019 року в частині зобов`язання УДКС України у Печерському районі м. Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку відповідача-1 про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку позивача податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» заборгованість Державного бюджету України з повернення надмірну сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн змінив, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо підстав для такого зобов`язання, а також виключив із резолютивної частини абзац п`ятий повністю. З абзацу сьомого резолютивної частини виключив слова «та у розмірі 1921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва» та з абзацу восьмого резолютивної частини - слова «та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва» В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

31 жовтня 2019 до суду апеляційної інстанції від УДКС України у Печерському районі м. Києва надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій відповідач-2 просив ухвалити додаткове судове рішення про стягнення/повернення на його користь суми сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн, оскільки при ухваленні постанови від 10 жовтня 2019 року судом не вирішено питання про судові витрати.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 листопада 2019 року в задоволенні заяви відповідача-2 відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, УДКС України у Печерському районі м. Києва звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та прийняти нове рішення про стягнення/повернення на його користь суми сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що аналіз частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що тільки в разі задоволення саме позову суб`єкта владних повноважень судовий збір не стягується та не повертається на його користь. Однак, у розглядуваній ситуації УДКС України у Печерському районі м. Києва з позовом до суду не зверталося, а подало апеляційну скаргу на частину рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 10 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою УДКС України у Печерському районі м. Києва.

Відзивів на касаційну скаргу від позивача та відповідача-1 не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас за змістом частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, такий вид судових витрат, як судовий збір, відповідачу-2 поверненню не підлягає.

Наведене правозастосування відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 812/457/16.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права, а тому касаційна скарга УДКС України у Печерському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер