Постанова

від 29.09.2022 по справі 640/6962/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа №640/6962/19

касаційне провадження № К/9901/31922/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ключкович В.Ю.; судді - Беспалов О.О., Парінов А.Б.)

у справі № 640/6962/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД»

до Головного управління ДФС у м. Києві,

Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва

про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення переплати з податку на додану вартість та пені,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксерокс (Україна) ЛТД» (далі - ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач-1; контролюючий орган) та Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі - УДКС України у Печерському районі м. Києва; відповідач-2), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність контролюючого органу щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку платника; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24 січня 2019 року № 12380/10/26-15-12-01-18; стягнути з Державного бюджету України через УДКС України у Печерському районі м. Києва на користь ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» заборгованість бюджету із повернення надмірної сплати податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн; стягнути з Державного бюджету України через УДКС України у Печерському районі м. Києва на користь платника пеню в розмірі 76123,83 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 24 січня 2019 року по 19 квітня 2019 року.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 липня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку позивача. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ДФС у м. Києві від 24 січня 2019 року № 12380/10/26-15-12-01-18. Зобов`язав контролюючий орган протягом п`яти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, що підлягає поверненню з бюджету на розрахунковий рахунок у банку ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД». Зобов`язав УДКС України у Печерському районі м. Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку відповідача-1 про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку платника податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» заборгованість Державного бюджету України із повернення надмірну сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн. В іншій частині позову відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2019 року в частині зобов`язання УДКС України у Печерському районі м. Києва протягом п`яти робочих днів, з дня отримання висновку відповідача-1 про повернення з бюджету на розрахунковий рахунок у банку позивача податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, повернути на користь ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» заборгованість Державного бюджету України з повернення надмірну сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн змінив, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо підстав для такого зобов`язання, а також виключив із резолютивної частини абзац п`ятий повністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року в частині визнання протиправною бездіяльності та скасування рішення від 24 січня 2019 року № 12380/10/26-15-12-01-18, стягнення переплати з податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн

В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що оскаржуване судове рішення не містить аргументованих доводів того, що кошти, які станом на момент звернення позивача із заявою про повернення надміру сплаченої суми податку на додану вартість, були саме тими коштами, що сплачені згідно з платіжним дорученням від 14 червня 2016 року № 1323.

Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.

06 лютого 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування, зокрема судом апеляційної інстанції, норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року № 39726552210, згідно з яким збільшено ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн.

Не погодившись із вказаним актом індивідуальної дії, платник оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року у справі № 826/18487/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Оскільки рішення суду у справі № 826/18487/15 набрало законної сили і сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн, збільшена згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17 серпня 2015 року № 39726552210, набула статусу узгодженої, ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» відповідно до платіжного доручення від 14 червня 2016 року № 1323 перерахувало до бюджету відповідну суму зі свого поточного банківського рахунку.

В подальшому, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 жовтня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасував, а справу № 826/18487/15 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду цієї справи рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018, податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2015 року № 39726552210 визнано протиправним та скасовано.

У зв`язку з цим, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з метою повернення надміру сплаченого грошового зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн позивач звернувся до відповідача-1 з відповідною заявою від 10 грудня 2018 року № 10962-12, вказавши напрям перерахування коштів - на поточний рахунок в установі банку.

Контролюючий орган рішенням від 12 грудня 2018 року № 123139/10/261512-0118 відмовив платнику в поверненні надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з посиланням на те, що цю суму перераховано ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» до бюджету з рахунку в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість і, посилаючись на пункт 43.4-1 статті 43 ПК України, вказав, що така сума може бути повернута виключно на рахунок платника в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Вважаючи зазначене рішення помилковим, позивач повторно звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із заявою від 09 січня 2019 року № 10971-01, до якої долучив копію платіжного доручення від 14 червня 2016 року № 1323, відповідно до якого грошові кошти в розмірі 1513355,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 17 серпня 2015 року № 39726552210 сплачено саме з поточного розрахункового рахунку платника в установі банку, а не з рахунку в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а отже, підлягають поверненню саме на розрахунковий рахунок у банку.

Проте, рішенням від 24 січня 2019 року № 12380/10/26-15-12-01-18 відповідач-1 повторно відмовив позивачу в поверненні надміру сплаченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн з аналогічним попередньому мотивуванням.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, цілком об`єктивно не погодився з такими доводами контролюючого органу та дійшов правильного висновку про безпідставне невиконання ним передбачених статтею 43 ПК України заходів та дій з повернення платнику надміру перерахованого податку на додану вартість.

Так, згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до пунктів 43.1, 43.3, 43.4, 43.4-1, 43.5 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з пунктом 43.6 статті 43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

У спірній ситуації судом апеляційної інстанції, зокрема, встановлено, що надмірна сплата грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1513355,00 грн згідно з платіжним дорученням від 14 червня 2016 року № 1323 була наявна у позивача та підтверджена ГУ ДФС у м. Києві, а заява про повернення цієї переплати подана платником у межах встановленого ПК України строку із зазначенням напряму перерахування коштів. Однак, за результатами отриманої від ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» заяви відповідачем-1 не вжито заходів та не вчинено дій, визначених наведеними законодавчими положеннями, а тому висновок суду про наявність у спірному випадку підстав для зобов`язання контролюючого органу вчинити відповідні дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення, зокрема, суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер