Постанова

від 27.09.2022 по справі 906/925/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р. Справа№ 906/925/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко А.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 27.09.2022 у справі №906/925/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Житомирської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022

у справі №906/925/21 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ушинський комбінат будівельних матеріалів»

до Житомирської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Ушомирська сільська рада Коростенського району

про визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 69/13 від 30.12.2012, зареєстрованого 21.04.2014 Коростенським міськрайонним управлінням юстиції, укладеної в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- позивач, відповідно до положень чинного законодавства, скористався своїм правом на переважне поновлення спірного договору оренди та, у порядку та строки, визначені ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звернувся до відповідача з відповідним повідомленням, проте останній не погодив запропоновані умови поновлення договору, однак і проти його поновлення не заперечив;

- так як позивач продовжує користуватись земельною ділянкою та належно виконує умови спірного договору оренди, вказане, з огляду на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», є підставою для поновлення спірного договору оренди землі № 69/13 від 3012.2013 на новий строк на тих самих умовах.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що

- позивачем пропущено строк на звернення до відповідача з повідомленням про намір скористатися своїм правом на переважне поновлення спірного договору оренди, так як спірний договір підписано 30.12.2013, державну реєстрацію права оренди проведено 15.01.2014, а з відповідним листом-повідомленням позивач до відповідача звернувся 17.12.2019, тобто менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди;

- до листа-повідомлення про поновлення строку дії спірного договору оренди позивачем не було додано проекту відповідної додаткової угоди;

- відповідачем позивачу направлено лист №148/2-20/40 від 13.01.2020 в якому повідомлено позивача про можливість розгляду питання продовження терміну дії спірного договору оренди за певних умов. Вказаний лист направлено простою кореспонденцією;

- враховуючи те, що з 27.05.2021 повноваження з розпорядження земельними ділянками із земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад, розпорядником спірної земельної ділянки є Ушомирська сільська рада Коростенського району.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2022, повний текст якого складений 15.02.2022, у справі №906/925/21 позов задоволений повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав усі вимоги які до нього ставились законодавством про оренду землі щодо реалізації ним свого переважного права на поновлення договору оренди землі на той самий строк на тих самих умовах, так як своєчасно, а саме 16.12.2019, тобто не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії спірного договору оренди (21.01.2020), повідомив письмово відповідача про намір продовжити дію спірного договору, тоді як відповідач протягом одного місяця після закінчення строку спірного договору, не направив позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні такого договору, а відтак, оскільки позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії спірного договору, належно виконуючі свої обов`язки та при відсутності заперечень відповідача протягом одного місяця після закінчення дії такого договору, згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», такий договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

При розгляді спору сторін суд першої інстанції:

- виходив з того, що необхідною умовою для переходу у комунальну власність земельних ділянок, право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є державна реєстрація права комунальної власності на такі земельні ділянки, проте відповідно до наданої відповідачем інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 29.11.2021, земельна ділянка із кадастровим номером: 1822380800:08:000:0005, що є об`єктом оренди згідно договором оренди землі № 69/13 від 30.12.2013, перебуває у державній власності, а власником визначена Житомирська обласна державна адміністрація;

- не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що він надіслав на адресу позивача лист №148/2-20/40 від 13.01.2020 в якому повідомив позивача про можливість розгляду питання продовження терміну дії спірного договору за певних умов, зазначивши про те, що: за твердженням відповідача вказаний лист був надісланий позивачу простим поштовим відправленням через АТ «Укрпошта», проте відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що такий лист був отриманий позивачем; наявний в матеріалах справи реєстр по відправці конвертів і марок, проста пошта за період з 13.01.2020 по 15.01.2020 Житомирською обласною державною адміністрацією, в якому міститься інформація про відправлення листа №148/2-20/40 від 13.01.2020 на адресу позивача простим поштовим відправленням без опису вкладення до нього, може підтверджувати лише факт надання поштових послуг, проте не дає змоги суду впевнитись в тому, що відповідачем направлено позивачу саме лист який стосується правовідносин пов`язаних із спірним договором оренди землі; позивач заперечує факт отримання такого листа;

- визнав доведеним те, що позивачем до листа вих. №1134 від 16.12.2019 було додано проект додаткової угоди, так як: позивач вказує на те, що відсутність посилання на нього в додатках до листа не свідчить про те, що такий проект не був поданий; матеріали справи не містять належних доказів направлення відповідачем та отримання позивачем, протягом одного місяця від дати закінчення строку дії спірного договору оренди землі № 69/13 від 30.12.2013 будь-якого листа (повідомлення) в якому відповідач вказує на відсутність у листі позивача вих. №1134 від 16.12.2019 проекту додаткової угоди та необхідності його подання для подальшого розгляду питання щодо можливості його укладення та відповідно продовження дії спірного договору оренди землі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Житомирська обласна державна адміністрація звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим оскільки судом першої інстанції нез`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення винесено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що, суд першої інстанції:

- при визначені строку дії спірного договору помилково посилається на дату прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - 21.01.2014 ігноруючи те, що згідно з наявних у матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку речове право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване в державному реєстрі прав 15.01.2014. Вказане свідчить про те, що позивачем пропущено строк на звернення до відповідача з повідомленням про намір скористатися своїм правом на переважне поновлення спірного договору оренди;

- дійшов помилкового висновку про те, що позивачем до листа вих. №1134 від 16.12.2019 було додано проект додаткової угоди.

Крім того, скаржником разом із апеляційною скаргою було подано клопотання, в якому скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21 та поновити строк для подачі апеляційної скарги.

До апеляційної скарги відповідачем додані додаткові докази.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022, справу №906/925/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №906/925/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №906/925/21.

25.07.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 задоволено клопотання Житомирської обласної державної адміністрації про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21, апелянту поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 по справі №906/925/21 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2022 на 11:30 год.

19.09.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представниці відповідача надійшла заява, в якій вона просить надати їй можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення «EasyCon».

З 20.09.2022 по 22.09.2022 суддя Куксов В.В., який не є головуючим суддею, перебуває у відпустці, у зв`язку з чим розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2802/22 від 20.09.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/925/21.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022, справу №906/925/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю., заяву представниці Житомирської обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, учасників справи повідомлено, судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 27.09.2022 об 11:30 год. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А (зал судових засідань № 16).

26.09.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в якому позивач, з посиланням на те, що представник позивача - адвокат Волошин Л.С. відряджений у термінове відрядженні до міста Львова та не має можливості прибути в судове засідання, просить визнати поважною причину неявки представника позивача та відкласти розгляд справи на будь-який інший термін.

Порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи).

Отже повноважним представником позивача є керівник, проте позивачем не надано доказів того що вказана особа позбавлена можливості прийняти участь в судовому засіданні.

При цьому колегія суддів приймає до уваги і те, що судове засідання у цій справі призначено ухвалою від 27.07.2022, ордер адвокату виписаний 22.09.2022, а наказ про відрядження № 34 прийнятий 26.09.2022.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 27.09.2022 у цій справі уповноваженого представника позивача.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 27.09.2022 за відсутності уповноваженого представника позивача. Відсутність представника позивача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію позивача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиція щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Щодо доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Як слідує з матеріалів справи всі докази окрім витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатками вже наявні у матеріалах справи, а відтак не можуть вважати додатковими доказами по справі.

Щодо витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатками колегія суддів зазначає про таке.

Враховуючи, що апелянт додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі апелянт не наводить жодних обґрунтувань щодо неможливості подати вказаний доказ до суду першої інстанції, в той час як, з огляду дату виникнення такого доказу та дату ухвалення оскаржуваного рішення, наданий апелянтом доказ він мав можливість подати до суду першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив, а суду апеляційної інстанції доказів об`єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.

Таким, чином апелянт не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За таких обставин, додана апелянтом під час апеляційного перегляду належним чином засвідчена копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатками як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Станом на 27.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та третя особа в судове засідання представників не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняття нового рішення, з наступних підстав.

30.12.2013 Головне управління Держземагенства у Житомирській області, як орендодавець, та позивач, як орендар, уклали договір оренди землі № 69/13 (далі Договір) в п. 1.1 якого погодили, що орендодавець, відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 26.12.2013 № ЖТ 1822380800:08:000/00001427 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (за межами населеного пункту).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 54,0209 га, кадастровий номер: 1822380800:08:000:0005 (п. 2.1 Договору).

30.12.2013 на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку.

У п. 3.1Договору сторони погодили, що Договір укладено на 6 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації.

З наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна слідує, що станом на 14.04.2021 на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 31.10.2019 спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, власник - відповідач.

17.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листом вих.№ 1134 від 16.12.2019 в якому просив продовжити оренду спірної земельної ділянки на 10 років на діючих умовах оренди 2019 року. Вказаний лист був отриманий відповідачем 17.12.2019, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції на вказаному листі.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що оскільки він у місячний строк не отримав від відповідача відповіді на лист вих.№ 1134 від 16.12.2019 та продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору сплачуючи орендну плату, відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», Договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлені Земельним кодексом України (далі ЗК України) та Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 05.12.2019, внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», зокрема доповнено розділ IX «Перехідні положення» абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Враховуючи те, що Договір укладений 30.12.2013, поновлення Договору слід здійснювати на умовах, визначених цим договором, за правилами, чинними на момент його укладення.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 906/400/21.

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

В свою чергу порядок поновлення договору оренди землі визначений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за змістом якої:

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 2);

- до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3);

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4);

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8).

- відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 наведено правову позицію щодо порядку поновлення договору оренди землі за ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з якою:

- стаття 33 Закону України «Про оренду землі», тут і далі до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», мала назву «Поновлення договору оренди землі», тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою ст. 33 Закону України «Про оренду землі» й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк;

- орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- отже, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар;

- Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі;

- орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»;

- частини п`ята та шоста ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

1) За загальним правилом, викладеним у ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

2) Спеціальне правило, викладене у ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

- при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»);

- як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18);

- єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у ч.ч. 3, 5-8, 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Отже, для встановлення наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та укладення додаткової угоди до Договору в порядку визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» суду слід встановити чи дотримано всіх наступних умов:

- позивач належно виконує його обов`язки за Договором;

- позивач не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомив відповідача письмово орендодавця про намір продовжити його дію та додав до вказаного листа-повідомлення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

- позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою;

- відповідач упродовж місяця після закінчення строку Договору письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні Договору.

Колегія суддів зауважує на тому, що виходячи з положень чинного законодавства всі вказані умови мають бути дотримані, а відсутність будь-якої з них виключає можливість поновлення Договору у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Зі змісту п. 3.1 Договору слідує, що Договір укладено на 6 років, а право оренди виникає з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи слідує, що Договір укладено 30.12.2013, а зареєстровано його 15.01.2014.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що так, як рішення державного реєстратора Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, на підставі Договору, індексний номер: 10136486, було прийняте 21.01.2014, строк оренди земельної ділянки обчислюється з 21.01.2014 по 21.01.2020 та зазначає про те, що як за умовами Договору, так і за змістом положень ст. 19 Закону України «Про оренду землі» право оренди виникає з моменту державної реєстрації такого права, а не з моменту прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна слідує право оренди земельної ділянки за Договором зареєстровано 15.01.2014 саме з вказаної дати і слід обраховувати як строк оренди, так і строк закінчення Договору.

За таких обставин з відповідною заявою про намір продовжити дію Договору позивач мав звернутися до відповідача в строк по 16.12.2019 включно, проте з матеріалів справи слідує, що з відповідною заявою (лист вих.№ 1134 від 16.12.2019) позивач до відповідача звернувся 17.12.2019, тобто з порушенням визначеного Договором строку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Водночас колегія суддів зазначає і про таке.

Як встановлено вище до вказаного листа вих.№ 1134 від 16.12.2019 позивач мав додати проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, проте у переліку додатків такого додатку на вказано.

Колегія суддів критично сприймає твердження позивача про те, що відсутність у переліку додатків посилань на долучення до вказаного листа проекту додаткової угоди не свідчить що такий проект не був поданий та зазначає, що як слідує з матеріалів справи лист вих. №1134 від 16.12.2019 позивачем фактично було передано до служби діловодства відповідача, яка при прийнятті документа перевіряла відповідність доданих до листа додатків тим, які були у ньому вказані, а при невідповідності, в тому числі і наданні більшої кількості додатків мала зафіксувати вказане, проте доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.

Водночас сам лише той факт, що відповідачем не було позивачу направлено будь-якого листа (повідомлення) в якому відповідач вказує на те, що позивачем до листа вих. №1134 від 16.12.2019 не було додано проекту додаткової угоди, за відсутності відомостей про надання такого документу, не може свідчить про те, що такий документ позивачем був відповідачу наданий.

Вказане також свідчить про те, що позивачем не було дотримано, визначеного ст. 33 Закону України «Про оренду землі», порядку продовження договору оренди землі, що також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Водночас колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем у визначений строки не було надано заперечень у поновленні Договору, так як належних доказів направлення на адресу позивача листа №148/2-20/40 від 13.01.2020 в якому відповідач повідомив позивача про можливість розгляду питання продовження терміну дії Договору за певних умов матеріали справи не містять, а саме лише посилання відповідача на те, що такий лист був надісланий позивачу простим поштовим відправленням через АТ «Укрпошта», такими доказами бути не може адже наявний в матеріалах справи реєстр по відправці конвертів і марок проста пошта, за період з 13.01.2020 по 15.01.2020 Житомирською обласною державною адміністрацією, в якому міститься інформація про відправлення листа №148/2-20/40 від 13.01.2020 на адресу позивача простим поштовим відправленням, без опису вкладення до нього, може підтверджувати лише факт надання поштових послуг, проте не дає змоги суду впевнитись в тому, що відповідачем направлено позивачу саме лист який стосується правовідносин пов`язаних із Договором, в той час як позивач заперечує факт отримання такого листа.

Вірними є висновки суду першої інстанції і про те, що необхідною умовою для переходу у комунальну власність земельних ділянок, право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є державна реєстрація права комунальної власності на такі земельні ділянки, проте відповідно до наданої відповідачем інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 29.11.2021, земельна ділянка із кадастровим номером: 1822380800:08:000:0005, що є об`єктом оренди згідно договору оренди землі № 69/13 від 30.12.2013, перебуває у державній власності, а власником визначена Житомирська обласна державна адміністрація.

Водночас вказане на впливає на вирішення спору сторін по суті.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог у цій справі відсутні.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Житомирської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі №906/925/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ушинський комбінат будівельних матеріалів» (11563, Житомирська обл., Коростенський район, с. Гулянка, вул. Молодіжна, 18 ідентифікаційний код 00110177) на користь Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, майдан С.П. Корольова, буд. 1, ідентифікаційний код 00022489) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн..

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №906/925/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 28.09.2022.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Тищенко

Є.Ю. Шаптала