Постанова

від 17.05.2023 по справі 906/925/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/925/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства

«Ушицький комбінат будівельних матеріалів» - Волошина Л. С.,

Житомирської обласної державної адміністрації - Осадчук К. О.,

Ушомирської сільської ради Коростенського району - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Приватного акціонерного товариства «Ушицький комбінат будівельних матеріалів»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (у складі колегії суддів: Яковлєва М. Л. (головуючий), Тищенко А. І., Шаптали Є. Ю.)

у справі № 906/925/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ушицький комбінат будівельних матеріалів»

до Житомирської обласної державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Ушомирської сільської ради Коростенського району,

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (далі - ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів») звернулось до господарського суду з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 30.12.2013 № 69/13, зареєстрованого 21.01.2014 Коростенським міськрайонним управлінням юстиції, у викладеній в позовній заяві редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у встановлений договором строк направив відповідачу повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди, однак відповідач у встановлений законом строк зазначене повідомлення не розглянув, заперечень щодо поновлення договору оренди земельної ділянки позивачу не направив. Разом з цим, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та сплачувати орендну плату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Ушомирську сільську раду Коростенського району.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 30.12.2013 № 69/13, зареєстрованого 21.01.2014 Коростенським міськрайонним управлінням юстиції, у редакції викладеній в позовній заяві.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у листопаді 2022 року ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 906/925/21 за касаційною скаргою ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.03.2023.

Житомирська обласна державна адміністрація у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними, просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Ушомирська сільська рада Коростенського району не скористалась своїм правом на подання відзиву.

01.03.2023 судовий розгляд справи № 906/925/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на перебування судді Сухового В. Г. на лікарняному.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2023 призначено до розгляду касаційну скаргу ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» у відкритому судовому засіданні на 29.03.2023.

У судовому засіданні 29.03.2023 представник Житомирської обласної державної адміністрації надав пояснення; клопотання представника ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» адвоката Волошина Л. С. про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю зазначеного представника у іншому судовому засіданні задоволено частково, у справі оголошено перерву до 12.04.2023.

У судовому засіданні 12.04.2023 враховано клопотання представника ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» адвоката Волошина Л. С. про відкладення розгляду справи, у справі оголошено перерву до 26.04.2023.

У судовому засіданні 26.04.2023 представник ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» надав пояснення; у справі оголошено перерву до 17.05.2023.

Ушомирська сільська рада у судове засідання 17.05.2023 свого представника не направила.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи та те, що Ушомирська сільська рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Ушомирська сільська рада.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Житомирської обласної державної адміністрації, ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2013 між Головного управління Держземагенства у Житомирській області (орендодавець) та ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» (орендар) укладено договір оренди землі № 69/13, за умовами якого орендодавець, відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 26.12.2013 № ЖТ 1822380800:08:000/00001427 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області (за межами населеного пункту) (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 54,0209 га, кадастровий номер 1822380800:08:000:0005.

Договір укладено на 6 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації (пункт 3.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта оренди від 30.12.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.04.2021 спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, власник - Житомирська обласна державна адміністрація.

17.12.2019 до Житомирської обласної державної адміністрації надійшов лист ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» від 16.12.2019 № 1134 про продовження договору оренди землі терміном на 10 років, на діючих умовах оренди 2019 року.

Зазначений лист було подано та зареєстровано Житомирською обласною державною адміністрацією 17.12.2019, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції на цьому листі.

ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», звертаючись до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 30.12.2013 № 69/13, у викладеній в позовній заяві редакції, обґрунтувало свої вимоги порушенням відповідачем права товариства на поновлення договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обставини, які відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» є підставою для визнання поновленим на тих самих умовах на той самий строк договору оренди землі від 30.12.2013 № 69/13 у редакції додаткової угоди, викладеної у позовній заяві.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та, встановивши, що позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі з порушенням визначеного умовами договору строку на таке звернення та не долучив до цього звернення відповідний проект додаткової угоди, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав недотриманням позивачем процедури поновлення договору оренди землі на новий строк, передбаченої положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

У поданій касаційній скарзі ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів», посилаючись на наявність підстави оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказало на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, зокрема, положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» та неврахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц та у справі № 159/5756/18, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

Також, у касаційній сказі ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» послалась на те, що судом апеляційної інстанції порушено положення статті 120, 268, 285 ГПК України і не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 08.03.2023 у справі № 910/17791/17.

Крім того, ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій також зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі між сторонами виник щодо визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

16.01.2020 набрав чинності Закон України від 05.12.2019 № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким, окрім іншого, внесено зміни до Закону України «Про оренду землі», зокрема доповнено Розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» абзацами 3 і 4 такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

З урахуванням наведених законодавчих змін, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, укладеного 30.12.2013, має застосовуватись редакція Закону України «Про оренду землі», яка була чинною на час укладення такого договору.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення договори оренди землі) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частини 5 та 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

За загальним правилом, викладеним у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до умов договору оренди землі (пункт 3.1) право оренди виникає з моменту державної реєстрації, таке право за позивачем було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.01.2014. Так, з огляду на закінчення строку дії договору оренди землі позивачем відповідно до умов договору та вимог законодавства, що регулює відповідні правовідносини, було повідомлено орендодавця щодо реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк з порушенням встановлено договором оренди землі від 30.12.2013 № 69/13 строку, про що свідчить лист-повідомлення від 17.01.2019, з яким позивач як орендар звернувся до Житомирської обласної державної адміністрації з відповідного питання. Разом з цим, судом апеляційної інстанції також установлено, що до зазначеного листа-повідомлення позивачем не було додано і проект додаткової угоди.

Крім того, позивач у процесі реалізації переважного права орендаря перед іншими особами відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» звернувся до відповідача з листом про поновлення договору оренди землі від 30.12.2013 № 69/13 на новий термін на 10 років, тобто на інших умовах ніж було передбачено умовами договору, які не були узгоджені з орендодавцем.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Отже, за обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції, ці обставини свідчать про недотримання позивачем встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» порядку поновлення договору оренди землі.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги поданий відповідачем лист від 13.01.2020 № 148/2-20/40 на підтвердження повідомлення позивача про можливість розгляду питання продовження договору оренди землі за певних умов, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів підтвердження направлення зазначеного листа позивачу.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» підставу касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи не було враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц та у справі № 159/5756/18, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц та у справі № 159/5756/18, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 не приймається Судом до уваги, оскільки висновки, зроблені у оскаржуваному судовому рішенні у справі № 906/925/21, у якій подано касаційну скаргу, не суперечать висновкам, викладеним у наведених постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Також, у касаційній сказі ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» послався на те, що судом апеляційної інстанції порушено положення статей 120, 268, 285 ГПК України щодо вручення судового рішення та належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи і не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 08.03.2023 у справі № 910/17791/17.

У справі, яка розглядається, матеріали справи свідчать, що ухвала про відкриття апеляційного провадження від 27.07.2022, якою також призначено розгляд апеляційної скарги, була направлена скаржнику судом апеляційної інстанції на його офіційну адресу, що відповідає вимогам частини 5 статті 6 ГПК Україна щодо направлення судових рішень та інших процесуальних документів учасникам судового процесу.

Разом з цим, у справі № 911/3142/19, на постанову в якій посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Судом питання щодо належного підтвердження направлення судового рішення учаснику справи, вирішувалось відповідно до встановлених у цій справі конкретних обставин.

У справі № 910/17791/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, відсутні висновки Верховного Суду щодо зазначеного питання.

Доводи скаржника щодо позбавлення судом апеляційної інстанції його можливості бути повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, а також подання відзиву на апеляційну скаргу спростовуються наявними у матеріалах справи клопотанням скаржника про відкладення розгляду справи та відзивом на апеляційну скаргу.

Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо неправомірної відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені у цьому клопотанні причини неявки представника позивача у судове засідання, а також врахував те, що процесуальну позицію позивача викладено у відзиві на апеляційну скаргу та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, тобто дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін (учасників справи), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України , не отримала підтвердження під час касаційного розгляду.

ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» також у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо встановлення поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, у томі числі, в умовах воєнного стану.

Так, однією із підстав касаційного оскарження ПАТ «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» постанови суду апеляційної інстанції є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

У Рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо.

Частинами 1, 2 статті 256 ГПК України встановлено строки апеляційного оскарження та підстави їх поновлення. Частиною 3 статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Тобто, вирішуючи таке питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку.

Як вбачається із матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання Житомирської обласної державної адміністрації про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 у справі, яка розглядається, врахувавши активну фазу збройної агресії РФ проти України, тимчасове припинення функціонування державних реєстрів та відповідних сайтів судової влади України, а також взявши до уваги проблеми із наявністю стійного сигналу Інтернет, обмеження функціонування поштового зв`язку, дійшов висновку про поважність причин пропуску Житомирською обласною державною адміністрацію строку на апеляційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Отже, зважаючи на викладене, підстава, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не знайшла підтвердження під час касаційного розгляду, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене касаційна скарга позивача є необґрунтованою, а постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ушицький комбінат будівельних матеріалів» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 906/925/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий