Постанова
від 22.09.2022 по справі 922/2693/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року м. Харків Справа № 922/2693/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Фурсової А.М.

за участі представників учасників справи:

позивача - Дейнега К.В.

відповідача Шишлов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх.№ 670 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2021 у справі №922/2693/19 (суддя Хотенець П.В., повний текст рішення складено 08.02.2021)

за позовом Харківської міської ради, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю АПИК ПЛЮС, м. Харків

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 476 219,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АПИК ПЛЮС про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 476 219, 42 грн за користування земельною ділянкою площею 0,1368 га по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю АПИК ПЛЮС у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 не здійснювало оплату орендної плати за користування земельною ділянкою на якій розташоване нерухоме майно відповідача, у зв`язку з чим, позивач вважав про наявність підстав для відшкодування відповідачем безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати в сумі 1 476 219, 42 грн в порядку статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2021 у справі №922/2693/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:

-предметом позову у даній справі є вимоги Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю АПИК ПЛЮС (далі ТОВ АПИК ПЛЮС) про стягнення орендної плати у сумі 1 476 219, 42 грн за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га), на якій розташована належна відповідачу на праві власності нежитлова будівля площею 458,2 кв.м. по пр. Тракторобудівників 2/4 у м. Харкові. Використання земельної ділянки відповідачем без належним чином укладеного договору оренди позивач вважає таким, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в порядку ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Разом з тим, позивачем в розумінні приписів ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га є комунальною власністю, оскільки наведені норми не дають право Харківській міській раді бути власником земельної ділянки без процедури та документів підтверджуючих таке право, зокрема Державної реєстрації такого права;

-з метою визначення обставин, чи дійсно будівлі, належні відповідачу, є єдиними будівлями, що розташовані на відповідній земельній ділянці, а також з метою визначення фактичних меж використання відповідачем земельної ділянки, у справі неодноразово призначалася судова експертиза та задовольнялись клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, однак позивачем вимоги суду щодо надання витребуваних документів проігноровано. Отже, на думку суду, позивачем було умисно створено ситуацію, коли проведення призначеної судом експертизи є неможливою;

- суд визнав встановленим, що на земельній ділянці кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га. за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4 розташовані також й інші будівлі, крім нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові, яка перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ АПИК ПЛЮС; фактичні межі земельної ділянки, яка використовується ТОВ АПИК ПЛЮС для обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові не відповідає межам земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га;

- розрахунок суми безпідставно збережених коштів, наданий позивачем, не можна вважати обґрунтованим, оскільки відповідач не є єдиною особою, на яку має покладатись обов`язок з відшкодування вказаних сум. Будь-яких інших належних та допустимих доказів позивачем суду не надано.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2021 у справі №922/2693/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю АПИК ПЛЮС у справі №922/2693/19 задовольнити повністю. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує наступними доводами:

-наданим позивачем до матеріалів справи витягом з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 №НВ-0003479602019 підтверджується, що земельна ділянка по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі 25.04.2005. За результатом проведення у 2005 році державної реєстрації земельної ділянки, її форма власності визначена як комунальна. У відомостях Державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку за зазначеною адресою визначено, що право власності зареєстроване за Харківською міською радою (сторінка 2 витягу з державного земельного кадастру). Право власності на земельну ділянку за вказаною адресою зареєстроване за Харківською міською радою, що спростовує висновки суду першої інстанції про недодержання міською радою вимог статей 80 та 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

- посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, апелянт вважає, що відсутність зареєстрованого за відповідачем речового права на земельну ділянку по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га, свідчить про використання вказаної земельної ділянки без достатньої правової підстави, отже, наявні підстави відшкодування відповідачем безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої позивачем орендної плати в сумі 1 476 219, 42 грн в порядку статей 1212-1214 Цивільного кодексу України;

- за результатом проведення топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки складено схеми місцерозташування ділянки по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові, копії яких долучені до позовної заяви. Із наданих схем вбачається розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 лише однієї капітальної нежитлової будівлі. Крім того, здійсненим обстеженням на земельній ділянці було виявлено розташування в межах сформованої земельної ділянки однієї нежитлової будівлі літ. «А-1», право власності на яку зареєстроване за відповідачем. Отже, суд першої інстанції безпідставно визнав існування в рамках земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 інших об`єктів, в той же час як така обставина не була доведена відповідачем належними доказами;

- інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові відсутні об`єкти нерухомості, окрім будівлі відповідача. Відповідач намагається довести, що на вказаній земельній ділянці знаходиться мала архітектурна форма з вивіскою «Кисет». Розміщення малих архітектурних форм у м. Харкові регулюється Положенням про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 №688/17. Пунктом 1.3 вказаного Положення зазначено, що підставою для нарахування внесення Замовником відповідної плати є договір, що укладається у порядку встановленому розділом 2 цього Положення. Розмір річної плати за тимчасове користування окремим елементом благоустрою комунальної власності встановлюється у розмірі 10 % вартості такого елемента, встановленої за результатом незалежної оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Отже, особа, яка розмістила тимчасову споруду «Кисет» зобов`язана керуватись вищенаведеним положенням, а не приписами законодавства, які регулюють процедуру, порядок та розмір плати за землю за використання земельної ділянки комунальної власності для експлуатації об`єктів нерухомості.

- наявні в матеріалах справи письмові пояснення Харківської міської ради на лист Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 підтверджують відсутність у позивача документів, які були витребувані експертом для проведення експертизи, а саме: матеріали інвентаризаційної справи, технічні паспорти на будівлю, наявність межових знаків земельної ділянки по просп. Тракторобудівників, 2/4, топографічної зйомки фактичної земельної ділянки з прилеглою територією у відповідних системах координат, оригінал з відміткою про прийняття обмінного файлу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою та спростовують висновки суду першої інстанції про ухилення Харківської міської ради від проведення експертизи у справі;

- у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься запис стосовно ОСОБА_1 , яка наділена повноваженнями представляти інтереси Харківської міської ради на засадах самопредставництва, що свідчить про невідповідність висновку суду першої інстанції про відсутність повноважень Коваль Г.Ю. діяти на засадах самопредставництва Харківської міської ради у справі № 922/2693/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2021 у справі №922/2693/19 та призначено її до розгляду на 30.03.2021. Встановлено сторонам по справі строк до 25.03.2021 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, тощо.

25.03.2012 відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, відповідач зазначає, що основною підставою для відмови в позові Харківської міської ради до ТОВ АПИК ПЛЮС про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є наявність на спірній земельній ділянці інших споруд та невизначеність фактичних меж використовуваної ТОВ АПИК ПЛЮС земельної ділянки. Відповідач вважає, що факт наявності на земельній ділянці інших споруд підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. Зокрема, разом з позовом Харківською міською радою подано до суду Акт обстеження земельної ділянки. В акті вказано, що на земельній ділянці розташована одна нежитлова будівля. В свою чергу, про наявність чи відсутність тимчасових споруд у вказаному акті не зазначено. Відповідач звертає увагу суду на те, що одним з додатків до згаданого акта є фотознімок, на якому видно, що поряд з нежитловою будівлею, яка належить відповідачу, розташована ще споруда, до якої ТОВ АПИК ПЛЮС не має відношення. На підтвердження цього факту відповідач разом з відзивом до позовної заяви від 18.10.2019 надав до суду фотознімок, зроблений з іншого ракурсу, на якому вбачається наявність на земельній ділянці тимчасовою споруди з вивіскою «Кисет». Під час перевірки судом першої інстанції відомостей щодо зазначеної земельної ділянки в мережі Інтернет «Публічна кадастрова карта України» та відомостей щодо розташування нежитлової будівлі, яка є власністю відповідача, а також ґрунтуючись на поданих позивачем та відповідачем фотознімках, було виявлено, що в межах земельної ділянки, окрім будівлі відповідача, може бути розміщені інші споруди, які не належать ТОВ АПИК ПЛЮС. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що для встановлення даного факту необхідні спеціальні знання у земельно- технічній сфері та призначив у справі судову земельно-технічну експертиза. За результатом апеляційного перегляду ухвали суду про призначення експертизи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги не є обґрунтованими, не доведені належними доказами та залишила апеляційну скаргу позивача без задоволення. 18.12.2019 судовим експертом складено клопотання про надання додаткових матеріалів. Відповідач надав до суду матеріали, які стосуються його як власника будівлі. Інші документи стосувались власника земельної ділянки, тому відповідач не міг їх надати. У визначений судом строк позивач не надав жодних матеріалів, обґрунтувавши це тим, що він не є держателем жодних витребуваних експертом матеріалів. 01.06.2020 року експертом складено повідомлення про неможливість надати висновок експертизи №26171. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 повторно призначена експертиза земельно-технічна експертиза. Витребувані судовим експертом документи не були надані позивачем. У зв`язку з цим 16.12.2020 судовим експертом надано повідомлення про неможливість надання висновку експерта, оскільки не надано документи, які стосуються земельної ділянки. Як вважає, відповідач, дії позивача щодо оскарження ухвали про проведення експертизи, а також ненадання жодного з витребування експертом додаткових матеріалів свідчать, що результат проведення експертизи міг поставити позивача у невигідне становище і підтвердити факти, які могли стати причиною відмови у позові. Факт наявності на земельній ділянці інших споруд відповідач вважає таким, що виключає обов`язок ТОВ АПИК ПЛЮС сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій проводять діяльність також інші суб`єкти підприємницької діяльності. Твердження позивача про розташування на земельній ділянці тільки однієї капітальної будівлі не звільняє від обов`язку плати за землю також і власника тимчасової споруди, а не лише ТОВ АПИК ПЛЮС. Таким чином, позивач не довів факт користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 лише ТОВ АПИК ПЛЮС

В судовому засіданні 30.03.2021 було оголошено перерву до 20.04.2021.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 було задоволено клопотання ТОВ АПИК ПЛЮС та призначено у справі №922/2693/19 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8А).

Провадження у справі №922/2693/19 зупинено до закінчення проведення призначеної судової експертизи.

Враховуючи повідомлення Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (вих. №10768 від 20.06.2022) про неможливість надання висновку експертів №10768 у справі №922/2693/19, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 поновлено провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2021 у справі №922/2693/19. Розгляд справи призначено на 22.09.2022.

Ухвалою від 20.09.2022 задоволено заяву представника ТОВ АПИК ПЛЮС адвоката Шишлова О.М. про участь у судовому засіданні 22.09.2022 о 13:45 год., у режимі відеоконференції.

У письмових поясненнях від 20.09.2022, наданих до суду апеляційної інстанції, представник ТОВ АПИК ПЛЮС зазначав, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31 липня 2019 року № 175838274 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові з 21 червня 2010 року зареєстроване за ТОВ АПИК ПЛЮС на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2010 № 1249.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003479602019 земельна ділянка площею 0,1368 га з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва продовольчого магазину (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 25 квітня 2005 року.

Відповідач зазначає, що право власності на спірну земельну ділянку під будівлею позивач підтверджує витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 липня 2019 року. Разом з тим, згідно з пунктом 7 частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення державної реєстрації прав проводиться в такому порядку: формування витягу з Державного реєстру прав про проведену держану реєстрацію прав для подальшого використання заявником.

Згідно пункту 22 Постанови № 1127 Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" після внесення відомостей до Державного реєстру прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру з урахуванням строку державної реєстрації, за який сплачено адміністративний збір, формує витяг з нього про державну реєстрацію прав. Витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій або електронній формі має однакову юридичну силу та містить обов`язкове посилання на Державний реєстр прав.

За відсутності державної реєстрації прав на земельну ділянку за Харківською міською радою, відповідач вважає, що витяг з Державного земельного кадастру не може вважатись документом, який підтверджує право власності Харківської міської ради на земельну ділянку та не є підтвердженням державної реєстрації прав на цю власність.

На думку відповідача, не можуть бути прийняті судом до уваги посилання Харківської міської ради на статтю 83 Земельного кодексу України, згідно якої землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. На думку відповідача, наведені приписи законодавства не надають Харківській міській раді право бути власником земельної ділянки без підтверджуючих документів, зокрема Державної реєстрації такого права.

Також підставою для відмови в позові про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відповідач вважає наявність на спірній земельній ділянці інших споруд та невизначеність фактичних меж використовуваної відповідачем земельної ділянки. Відповідач вважає, що факт наявності на земельній ділянці інших споруд виключає обов`язок ТОВ АПИК ПЛЮС сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій провадять підприємницьку діяльність інші суб`єкти господарювання. Зокрема, одночасне отримання коштів за договором оренди та договором тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької діяльності на одній земельній ділянці, свідчить про отримання Харківською міською радою подвійної плати за користування однією і тією самою земельною ділянкою. Водночас, як відомо відповідачу, до власника тимчасової споруди «Кисет», позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі плати позивачем не заявлялись.

Відповідач вважає, що позивачем було умисно створено ситуацію, коли проведення призначеної судом експертизи є неможливою. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постановах від 16.02.2020 у справі № 754/261/18 та від 25.11.2019 у справі 195/1736/18, відповідач вважає, що саме по собі ненадання учасником судового процесу матеріалів (об`єктів), необхідних для експертного дослідження, особливо якщо таке ненадання було неодноразовим, є достатньою підставою вважати, що такий учасник судового процесу ухиляється від проведення експертизи.

В судовому засіданні 22.09.2022 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Дослідивши в матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 31.07.2019 головним спеціалістом самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, в прядку статті 189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4. Обстеження здійснено з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові , розробленого ТОВ «Геодезично-вишукувальний центр» та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 липня 2019 року № НВ-0003479602019.

За результатом обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4 ( кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) складено Акт, яким встановлено що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.07.2019 № 175838274 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові з 21.06. 2010 зареєстроване за ТОВ АПИК ПЛЮС на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2010 № 1249.

З 21.06.2010 по теперішній час (дату складання Акту) ТОВ АПИК ПЛЮС використовує земельну ділянку площею 0,1368 га (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1368 га (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстроване за ТОВ АПИК ПЛЮС.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 липня 2019 року № НВ-0003479602019, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 складає 0,1368 га. Вказана земельна ділянка використовується ТОВ АПИК ПЛЮС для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

До вказаного Акту додано ситуаційна схема розміщення земельної ділянки; графічний матеріал та фото на 1 арк. (а.с. 32 т. 1)

В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу від 18.06.2010, за яким ТОВ «ВЕРОНА, ЛТД» (продавець) продало, а та ТОВ АПИК ПЛЮС (покупець) придбало нежитлову будівлю в літ А-1 загальною площею загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові.

Відповідно до п. 6 договору, нежитлова будівля в літ А-1 загальною площею загальною площею 458,2 кв.м., що розташована за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, 2/4, розташована на земельній ділянці загальною площею 1368 га, кадастровий номер 6310138500:13:004:0002, щодо якої продавцем укладено договір оренди землі з Харківською міською радою від 09.02.2005 та додаткова угода до договору від 12.06.2009.

Позивачем до позовної заяви надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31 липня 2019 року № 175838274, яким підтверджується, що право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові з 21.06.2010 зареєстроване за ТОВ АПИК ПЛЮС на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2010 року № 1249.

Таким чином, ТОВ АПИК ПЛЮС є власником нежитлової будівлі загальною площею 458,2 кв.м., що розташована за адресою: місто Харків, проспект Тракторобудівників, 2/4 на земельній ділянці загальною площею 1368 га, кадастровий номер 6310138500:13:004:0002.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 №НВ-0003479602019 земельна ділянка площею 0,1368 га з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для будівництва продовольчого магазину (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 25.04.2005.

Відповідно до листа Відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.05.2018 № 19-20-0.23,08-1743/116-18 на земельну ділянку по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування.

Звертаючись до господарського суду, позивач також зазначав, що за повідомленням Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області від 16.05.2018 №11190/9/20-40-12-15-25, наданого на лист заступника директора Департаменту територіального контролю від 04.05.2018, ТОВ АПИК ПЛЮС не обліковується у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області платником податку на землю з юридичних осіб чи орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4.

Також, обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначав, що за будь-якими юридичними або фізичними особами відсутнє право реєстрації прав на земельну ділянку по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002. В той же час, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 НВ-0003479602019 підтверджується, що земельна ділянка площею 0,1368 га по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Посилаючись на вказані обставини, позивач вважав, що у період з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2019 року спірна земельна ділянка перебувала у фактичному володінні і користуванні відповідача, проте у зазначений період право користування (оренди) чи інші речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харків, зареєстровані за ТОВ АПИК ПЛЮС не були, договору оренди спірної земельної ділянки між сторонами не укладалось, орендної плати за володіння і користування цією земельною ділянкою відповідач на користь позивача не сплачував.

З матеріалів справи також вбачається, що з приводу укладення договірних правовідносин між сторонами здійснювалось листування.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано лист від 20.08.2010 №1/20-08, з якого вбачається, що звертаючись до Харківської міської ради, ТОВ АПИК ПЛЮС просило укласти договір оренди на тих самих умовах, що і з ТОВ «ВЕРОНА, ЛТД». До вказаного листа відповідачем було надано копію договору купівлі-продажу від 18.06.2010; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2010; копія акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості. (а.с. 75 т. 1)

Листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради В-468/15 від 25 листопада 2015 року, відповідача було повідомлено, що з метою перевірки законності використання земельної ділянки та повноти відповідної оплати, ТОВ АПИК ПЛЮС необхідно в термін до 07 грудня 2015 року надати до Департаменту документи стосовно права власності (користування) зазначеною вище земельною ділянкою, а також відомості щодо сплати за землю за вказаною адресою. (а.с. 76)

04.12.2015 ТОВ АПИК ПЛЮС звернувся до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з листом, яким зазначав, що18.06.2010 ТОВ АПИК ПЛЮС за договором купівлі-продажу у ТОВ «ВЕРОНА, ЛТД» було придбано нежитлову будівлю за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4. Між ТОВ фірма «ВЕРОНА, ЛТД» та Харківською міською радою діяв договір оренди земельної ділянки від 09.02.2005, зареєстрований за №8531/05, на якій знаходиться будівля. На підставі угоди про розірвання договору оренди землі від 10.08.2010 договір оренди землі №8531/05 загальною від 09.02.2005 було розірвано за взаємною згодою. 20.08.2010 ТОВ АПИК ПЛЮС було надіслано до Харківської міської ради лист з проханням укладення договору оренди, відповіді отримано не було. У зв`язку з чим, ТОВ АПИК ПЛЮС повторно надано документи для укладення договору оренди землі, а саме: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; копію договору купівлі-продажу від 18.06.2010; копію з державного реєстру правочинів від 18.06.2010; копія акту приймання-передачі нежитлової будівлі від 18.06.2010; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.06.2010; копія акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості. (а.с. 77 т. 1)

10.05.2018 відповідач знов звернувся до позивача з листом №26, в якому повідомляв про направлення 04.12.2015 до Департаменту територіального контролю документів, витребуваних листом Департаменту від 25.11.2015 №В-468/15. Питання щодо укладення договору оренди землі не вирішено. За повідомленням ТОВ АПИК ПЛЮС відсутність договору оренди призвело до того, що ТОВ АПИК ПЛЮС було позбавлено правової можливості сплачувати орендну плату за землю. (а.с. 79 т. 1)

Листом від 01.06.2018 №12299/0/226-18 Департамент територіального контролю повідомив ТОВ АПИК ПЛЮС, що для врегулювання питань, викладених у зверненні, відповідачу необхідно звернутись до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради. (а.с. 78 т. 1)

Одночасно, листом від 01.06.2018 № 3696/0/225-18 (а.с. 26) Департамент земельних відносин Харківської міської ради повідомив Департамент територіального контролю Харківської міської ради, що рішенням 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 23.06.2010 №158/10 Товариству з обмеженою відповідальністю АПИК ПЛЮС надано в оренду строком до 01.06.2015 земельну ділянку площею 0,1368 га по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах, які визначені договором оренди землі, реєстраційний № 8531/05 від 09 лютого 2005 року, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1".

Договір оренди землі, реєстраційний №8531/05 від 09 лютого 2005 року вважається таким, що припиняє дію з дня реєстрації угоди про його розірвання.

Відповідно до рішення Харківської міської ради ТОВ АПИК ПЛЮС необхідно було розробити та узгодити у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по просп. Тракторобудівників, 2/4 в натурі (на місцевості.

Інформація про укладені договори оренди землі з ТОВ АПИК ПЛЮС на користування земельною ділянкою, яка розташована по просп. Тракторобудівників, 2/4, в Департаменті відсутня. Харківською міською радою рішень щодо продажу зазначеної земельної ділянки не приймалось.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується листування сторін з приводу укладення договору оренди. Вирішення питання щодо його укладення сторонами досягнуто не було, договір оренди між ТОВ АПИК ПЛЮС та Харківською міською радою не укладено.

Звертаючись до суду позивач вважав, що використання відповідачем земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт нерухомості, належний відповідачу без укладення з міською радою відповідного договору оренди, свідчать про порушення його прав та інтересів та є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові.

Розрахунок розміру безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю АПИК ПЛЮС коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) від 31 травня 2019 року № 917/0/45-19, виданий відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовом до ТОВ АПИК ПЛЮС про стягнення 1 476 219, 42 грн безпідставно збережених коштів розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 1 476 219, 42 грн на підставі статей 1212-1214 ЦК України за користування земельною ділянкою площею 0,1368 га за адресою м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4 (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002), на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, без оформлення правовстановлюючих документів на таку ділянку.

Згідно зі статтею 206 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 у справі №922/4073/19.

Як зазначено вище, відповідач набув право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2010, укладеного з ТОВ «ВЕРОНА, ЛТД», відповідно до якого ТОВ «ВЕРОНА, ЛТД» (продавець) продало, а та ТОВ АПИК ПЛЮС (покупець) придбало нежитлову будівлю в літ А-1 загальною площею загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові.

Таким чином, ТОВ АПИК ПЛЮС є власником нежитлової будівлі, що розташована на земельній ділянці площею 0,1368 га по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харків, кадастровий номер 6310138500:13:004:0002.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що докази набуття органом місцевого самоврядування (стягувачем безпідставно збережених коштів) правомочності власника щодо об`єкта - земельної ділянки відсутні, а тому відсутні підстави для стягнення з ТОВ АПИК ПЛЮС безпідставно набутих коштів у розмірі орендної плати. На підтвердження вказаних доводів ТОВ АПИК ПЛЮС до відзиву на позовну заяву надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Довідку з Державної служби геодезії, картографії та кадастру, інформацію з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Наданими документами відповідач підтверджував, що позивач не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002.

Позивач, в свою чергу стверджував, що вказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, що є комунальною власністю та належить Харківській міській раді, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 липня 2019 року № НВ-0003479602019, наданого до позовної заяви та яким підтверджується, що земельна ділянка площею 0,1368 га по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харків зареєстрована у земельному кадастрі 25.04.2005. Форма власності земельної ділянки зазначена як комунальна. У зв`язку з цим, позивач вважав, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування, наділена в силу закону.

Суд першої інстанції, погоджуючись із доводами відповідача виходив з того, що позивачем в розумінні приписів ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га є комунальною власністю, оскільки наведені норми не дають право Харківській міській раді бути власником земельної ділянки без процедури та документів підтверджуючих таке право, зокрема Державної реєстрації такого права.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в цій частині зважаючи на наступне.

З метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.

Так, Верховним Судом у справі № 922/2060/20 від 08.08.2022 висловлена правова позиція з приводу набуття органом місцевого самоврядування права комунальної власності на земельну ділянку в межах населеного пункту.

Верховний Суд акцентував увагу на тому, що із прийняттям 28.06.1996 Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Ці положення створили принципово нову основу як для галузевого (земельного та цивільного) законодавства, так і для господарської діяльності і фактично відображені у ст. 1 ЗК України та ст. 373 ЦК України.

Історико-правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що до державної власності в Україні відповідно до ст. 31 Закону України від 07.02.1991 № 697-XII "Про власність" (діяв до 20.06.2007) належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

При цьому суб`єктами права комунальної власності відповідно до ч. 2 ст. 32 цього Закону були визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на 21.05.1997) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об`єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, про що зазначено у ч. 2 ст. 83 ЗК України.

Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.

Законом України від 05.02.2004 № 1457-IV "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (втратив чинність 01.01.2013) , підстава - Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності») було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.

У статті 5 цього Закону було наголошено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності").

З 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (Закон №5245-VІ), за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, ЗК України і пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»: "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки … здійснюється в порядку, встановленому законом", що з урахуванням змісту пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

Отже, виходячи з наведеного, правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Харківська міська рада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.

Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі № 911/488/18. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження відповідача про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права.

Також, у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №917/553/17.

У разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією.

Обов`язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог ст. 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування (у цій справі Харківську міську раду), а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, відповідно до якої принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 ). Більш того, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

У даній справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах м. Харкова, чого не заперечували та не спростовували сторони справи. При цьому доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває саме у комунальній власності, є витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 липня 2019 року № НВ-0003479602019, за змістом якого земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 перебуває у комунальній власності. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач безспірно є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 та, як власник цієї земельної ділянки, має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку), тобто цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції також виходив з того, що ТОВ АПИК ПЛЮС доходів від земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 не отримувало. Суд дійшов висновку, що Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з розрахунками, наданий позивачем, не може братись судом до уваги, оскільки орендні правовідносини не є предметом цього спору.

Колегія суддів також не може погодитись із таким висновком виходячи з наступного.

Предметом даного спору є наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харків, на якій розташовано належне на праві власності ТОВ АПИК ПЛЮС нерухоме майно, за відсутністю укладеного між сторонами договору оренди.

Як вже зазначалось, принцип платного використання землі передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Оскільки предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки (Харківська міська рада) має бути документально підтверджена. Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, саме інформація, зазначена у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки входить до предмета доказування розміру безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої позивачем орендної плати, за відсутності укладеного між сторонами договору оренди.

В той же час, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у вигляді недоотриманої позивачем орендної плати в сумі 1 476 219, 42 грн, позивач здійснює розрахунок таких втрат виходячи з того, що відповідач використовує без належних правових підстав земельну ділянку площею 0,1368 га. До позовної заяви позивачем надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31 липня 2019 року № 175838274, з якого вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові з 21.06.2010 зареєстроване за ТОВ АПИК ПЛЮС на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2010 року № 1249.

Наданим до позовної заяви витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23 липня 2019 року № НВ-0003479602019, позивач підтверджує, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 становить 0,1368 га.

Позивач також зазначає, що в ході обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4, органами самоврядного контролю 31.07.2019 встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,1368 га (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстроване за ТОВ АПИК ПЛЮС.

Посилаючись на норми ст. 79-1 ЗК України, позивач стверджує, що формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Оскільки відповідачем набуто право власності на нежитлову будівлю, витяг з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 № НВ-0003479602019 підтверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 має площу 0,1368 га, позивач вважає, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,1368 га. Саме виходячи із цієї площі позивачем здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 у розмірі в порядку ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002, окрім нежитлового приміщення ТОВ АПИК ПЛЮС також знаходиться мала архітектурна форма, а саме, кіоск з продажу алкогольних та тютюнових виробів Кисет. Вказана мала архітектурна форма знаходиться на відстані півтора метри від будівлі ТОВ АПИК ПЛЮС. Вказані доводи відповідач підтверджував фотознімками, наданими до матеріалів справи, на яких відображено знаходження поруч із нежитловою будівлею ТОВ АПИК ПЛЮС також іншої споруди, яка, як стверджує відповідач, знаходиться у користуванні інших суб`єктів господарювання.

Як вважає відповідач, позивачем не спростовано належними доказами, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 окрім нежитлової будівлі ТОВ АПИК ПЛЮС знаходиться інша тимчасова споруда, а тому заявлений позивачем до стягнення розрахунок безпідставно збережених коштів не можна визнати обґрунтованим. До того ж, одночасне отримання коштів за договором оренди та договором тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької діяльності на одній земельній ділянці, свідчить про отримання Харківською міською радою подвійної плати за користування однією і тією самою земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що з метою з`ясування питання щодо знаходження на спірній земельній ділянці інших будівель, судом першої інстанції у даній справі неодноразово призначалася судова експертиза з метою визначення того, чи дійсно будівлі, належні відповідачу, є єдиними будівлями, що розташовані на відповідній земельній ділянці, а також з метою визначення фактичних меж спірної земельної ділянки, що використовується відповідачем. Судом неодноразово задовольнялися клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. Як встановлено судом апеляційної інстанції, експертного дослідження у даній справі так і не було проведено.

Для з`ясування дійсних обставин справи щодо наявності на спірній земельній ділянці інших будівель та відповідності фактичних меж земельної ділянки, яка використовується відповідачем для обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 458,2 кв.м. по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові, судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання відповідача та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу на вирішення, якої поставлено наступні питання:

1. Чи розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 інші будівлі чи споруди (у тому числі тимчасові), крім нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 458,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4, яка перебуває у власності ТОВ АПИК ПЛЮС?

2. Чи відповідають фактичні межі земельної ділянки, яка використовується ТОВ АПИК ПЛЮС для обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 458,2 кв. м по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові межам земельної ділянки кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 площею 0,1368 га?

Відповідно до Закону України "Про судову експертизу" та статті 99 ГПК України проведення судової експертизи у даній справі було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8А).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 також було задоволено клопотання судових експертів Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України Пугачової І.Л. та Луданного А.І. від 15.06.2021 про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) та проведення оплати за виконання експертизи №10768 у справі №922/2693/19.

Витребувано у Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації, (код ЄДРПОУ 03355057, 61003, Харківська обл., місто Харків, Майдан Павлівський, будинок 4):

- матеріали інвентаризаційної справи на будівлю літ. А-1 площею 458,2 кв.м та інші будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 по просп. Тракторобудівників, 2/4 в м. Харкові.

Витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61165, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 21, поверх 8-9):

- окремо (не вшитим в справу), топографічну зйомку (в т.ч. каталоги координат) фактичної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002, з прилеглою територією, у відповідних системах координат (місцевій та СК-63) у паперовому та в електронному вигляді (файли *.dmf *dxf, *.xml), виконану суб`єктом, який має відповідний дозвіл на виконання таких робіт (сертифікат);

- окремо (не вшитим в справу), оригінал з відміткою про прийняття обмінного файлу або належним чином завірену кольорову копію (прошита, пронумерована, підписана та скріплена печаткою розробника або державного органу земельних ресурсів) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002, в т. ч відповідні каталоги координат (МСК- та СК 63), а також результати землевпорядних робіт у електронному вигляді (в т. ч. файли *.dmf , *.dxf, *.xml), та ті, які внесено до відомостей Державного Земельного кадастру.

18.08.2021 (вх. №9571) до Східного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали від 05.08.2021 від Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації надійшли матеріали інвентаризаційної справи №138000003312 (справа №88138. Пр. Тракторобудівників №2/4, Фрунзенський район, м. Харків).

Також, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області супровідним листом від 30.08.2021 (вих. №1196) до суду апеляційної інстанції надано документи (вх.№100143 від 30.08.2021), які він просив долучити до матеріалів справи та врахувати під час її розгляду, а саме: копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; завірена належним чином копія довіреності представника Головного управління №32-20-0.14-21/62-21 від 29.04.2021; завірені належним чином копії висновків щодо погодження проекту відведення земельної ділянки ТОВ фірми «Верона ЛТД»; завірена належним чином копія проекту відведення земельної ділянки ТОВ фірма «Верона ЛТД»; DVD диск в конверті.

У супровідному листі Держгеокадастром також повідомлено, що на виконання ухвали суду від 05.08.2021, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надаються наступні документи: копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002, що наявна в Державному фонді документації із землеустрою за №2004МФ13ХАХМ00831, у складі якої є витребувана по вказаній земельній ділянці інформація, а саме, відмітка про прийняття Харківською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» обмінного файлу та каталог координат у місцевій системі; результати землевпорядних робіт в електронному вигляді (файл *.xml), по яким внесено відомості по Державного земельного кадастру.

29.06.2022 (вх. №2954) на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло повідомлення Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (вих. №10768 від 20.06.2022) про неможливість надання висновку експертів №10768 по справі з господарського спору №922/2693/19 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «АПИК ПЛЮС» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 476 219, 42 грн.

Посилаючись на ст. 69 ГПК України та п.п. 1.13, 2.2., 4.11 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (із змінами та доповненнями), судові експерти Пугачова І.Л, Луданний А.І. повідомляли про неможливість надання висновку експертів №10768.

Мотивуючи неможливість надання висновку, експерти зазначали, що клопотання судових експертів від 17.06.2021 про забезпечення безперешкодного обстеження об`єкту та надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку задоволено не в повному обсязі, зокрема, не надано на дослідження документи, зазначені у п. 4 клопотання: окремо (не вшитим в справу), топографічної зйомки (в т.ч. каталоги координат) фактичної земельної ділянки, зазначеної вище, з прилеглою територією, у відповідних системах координат (місцевій та СК-63) у паперовому та в електронному вигляді (файли *.dmf, *.dxf, *.хml), виконану суб`єктом, який має відповідний дозвіл на виконання таких робіт (сертифікат).

Таким чином, проведення експертизи у даній справі не відбулось.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд також звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/702/17 від 27.05.2021.

Надаючи оцінку наданим сторонами доказам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3, 4 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, в яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності, нерухоме майно, а саме, нежитлова будівля літ «А-12, загальною площею 458,2 кв м за адресою: просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові належить ТОВ АПИК ПЛЮС на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №1249 від 18.06.2010.

Відповідно до договору купівлі-продажу №1249 від 18.06.2010 нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002. (п. 6 договору.

Так, знаходження в межах земельної ділянки площею 0,1368 га за адресою м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4 (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) лише одного об`єкту нерухомого майна, що належить ТОВ АПИК ПЛЮС позивач підтверджував Актом обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 2/4 (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) від 31.07.2019. У вказаному Акті зазначено, що на сформованій земельній ділянці площею 0, 1368 га (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) по просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстроване за ТОВ АПИК ПЛЮС.

На підтвердження вказаних доводів позивачем до Акту від 31.07.2019 надано ситуаційну схему розміщення земельної ділянки, графічний матеріал земельної ділянки площею 0, 1368 га та фото на 1 аркуші. (а.с. 36 т. 1). Як стверджував позивач, вказані документи та фотознімок підтверджує знаходження на земельній ділянці одного нежитлового приміщення, що належить відповідачу. Про наявність чи відсутність тимчасових споруд у вказаному Акті нічого не зазначено.

В той же час, дослідженням наданого позивачем фотознімку, судом встановлено, що ліворуч від нежитлового приміщення, що належить ТОВ АПИК ПЛЮС, міститься фотозображення тимчасової споруди. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача розташування тимчасової споруди не заперечував.

Як стверджує відповідач, в межах спірної земельної ділянки окрім будівлі відповідача, розміщені інші споруди, які не належать відповідачу. Отже, факт наявності на земельній ділянці інших споруд виключає обов`язок відповідача сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій провадяться підприємницьку діяльність інші суб`єкти господарювання. Спростовуючи надані позивачем документи, відповідачем до матеріалів справи надано фотознімки нежитлової будівлі відповідача, зроблені з різних ракурсів (а.с. 83-86, а.с. 130-136 т. 1). Наданими фотознімками підтверджується, що поруч із нежитловим приміщенням ТОВ АПИК ПЛЮС розташована тимчасова споруда «Кисет».

До Акту обстеження земельної ділянки за адресою: просп. Тракторобудівників, 2/4 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138500:13:004:0002) позивачем надано ситуаційну схему розміщення земельної ділянки (звіт з геодезичної зйомки). Однак, вказана ситуаційна схема не підтверджує щодо якої земельної ділянки вона складена, оскільки відсутнє посилання на кадастровий номер земельної ділянки, а зазначена лише площа земельної ділянки 0,1368 га, відсутній опис об`єктів, які розташовані на цій земельній ділянці та їх місцерозташування; масштаб, в якому складена схема, в розділі «Масштаб», зазначено «без масштабу».

Графічний матеріал, на якому зазначено межі земельної ділянки, містить лише площу земельної ділянки - 0,1368 га, разом з тим, не місить кадастровий номер земельної ділянки, площу, яку займає об`єкт нерухомості відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що за наявності наданих як позивачем, так і відповідачем фотознімків підтверджується знаходження на спірній земельній ділянці іншого об`єкту тимчасової споруди. В матеріалах справи відсутні докази, щодо площі яку займає тимчасова споруда. Колегія суддів звертає увагу, що мала архітектурна форма повинна бути розташована на землі комунальної власності, а не на земельній ділянці відповідача. За відсутності доведення позивачем площі земельної ділянки, яку займають інші об`єкти, розташовані на спірній земельній ділянці, суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача пропорційно площі, яку він займає.

Позивачем не доведено, що на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, що належать іншим юридичним або фізичним особам, а земельна ділянка використовується виключно відповідачем. Наведене має значення для правильного вирішення цього спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову.

Як вже зазначалось, представник позивача проти наявності тимчасової споруди не заперечує. В апеляційній скарзі зазначає, що наявність тимчасової споруди не впливає на обов`язок відповідача сплатити безпідставно набуті кошти. Як зазначає апелянт, розміщення малих архітектурних форм у м. Харкові регулюється Положенням про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 №688/17. Таким чином, апелянт вважає, що особа, яка розмістила тимчасову споруду з вивіскою «Кисет» повинна керуватись відповідним Положенням, а не приписами законодавства, що регулюють процедуру, порядки та розмір плати за використання земельної ділянки комунальної власності для використання об`єктів нерухомості. Отже, її розміщення не впливає на розмір безпідставно отриманих коштів, заявлених до стягнення з відповідача.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 №688/17 затверджено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова.

Відповідно до п. 1.5. вказаного Положення, договір тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємництва та іншої діяльності двосторонній договір, укладений між Замовником та Виконавцем, за яким Замовнику надається право експлуатації окремого елементу благоустрою комунальної власності міста Харкова шляхом розміщення тимчасового об`єкта підприємницької та іншої діяльності.

Окремий елемент благоустрою для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності частина покриття площ (майданів), вулиць, доріг, тощо.

Підставою для нарахування та внесення Замовником відповідної плати є Договір, що укладається у порядку, встановленому розділом 2 цього Положення.

Розмір річної плати за тимчасове користування окремим елементом благоустрою комунальної власності встановлюється у розмірі 10 відсотків вартості такого елемента, встановленої за результатами незалежної оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

На основі розміру річної плати за тимчасове користування окремим елементом благоустрою встановлюється розмір такої плати за місяць розрахунку (п. 3.1.-3.3. Положення).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.5. вказаного Положення, визначено поняття схеми розташування окремого елементу благоустрою, яким є актуальний топографо-геодезичний знімок місцевості у масштабі М 1:500, що відображає місце розташування елементу благоустрою з прив`язкою до місцевості із зазначенням розмірів та контурів такого елементу, виконаний сертифікованим інженером-геодезистом.

Також Додатком 1 до вказаного Положення є Типовий договір тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об`єктів підприємницької та іншої діяльності, в якому, окрім іншого, зазначається площа/розміри елементу, що займає об`єкт, а також площа об`єкта по зовнішньому контуру.

Відповідно до п.1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (далі - Порядок) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п. 2.1. Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Відповідно до п. 2.10. Порядку паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

У Додатку №1 до Порядку, чинного на момент виникнення спору, закріплено форму паспорта прив`язки, який в обов`язковому порядку має містити схему розміщення тимчасової споруди із зазначенням площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Таким чином, розташування тимчасової споруди підтверджується певним переліком документів, як відображають її місцерозташування (актуальний топографо-геодезичний знімок місцевості у масштабі М 1:500, що відображає місце розташування елементу благоустрою з прив`язкою до місцевості із зазначенням розмірів та контурів такого елементу), паспорт прив`язки, а також документів, що відображають площу, яку займає така тимчасова споруда.

За відсутністю у наданих позивачем документах схеми розміщення тимчасової споруди із зазначенням площі земельної ділянки, яку займає тимчасова споруда та її межі, колегія суддів не може вважати, що позивачем доведено факт розташування на спірній земельній ділянці лише одного об`єкту відповідача та відсутність іншого об`єкту, який також має відповідну площу.

Отже, в розумінні статей 73, 76, 77 надані позивачем документи не є належним та допустимим доказом того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002 використовується виключно відповідачем та на ній відсутні об`єкти нерухомості, що належать іншим юридичним або фізичним особам.

Вищенаведене в сукупності свідчить про недоведеність позивачем використання земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:13:004:0002 лише однією особою - ТОВ АПИК ПЛЮС.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то площа земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач має вирішальне значення, що має бути підтверджено належними і допустимими доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об`єкт цивільних прав з відповідною площею, на якій розміщені, у тому числі об`єкти нерухомості відповідача та інших осіб.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у справі доказами, позивачем не доведено, що відповідач є єдиним користувачем, який фактично використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:13:004:0002, а на вказаній земельній ділянці розташований один об`єкт цивільних прав з відповідною площею та не розташовані інші об`єкти, що належать іншім особам та які також мають відповідну площу. Крім того, будучи з початку розгляду справи обізнаним із запереченнями відповідача щодо наявності на спірній земельній ділянці тимчасової споруди, позивач належними доказами не спростував доводів відповідача щодо розташування на спірній земельній ділянці інших об`єктів та не надав на їх спростування жодних документів.

За встановлених обставин, колегії суддів не вбачає підстав для задоволення позову, про що також правомірно зазначено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги в повному обсязі не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2021 у справі №922/2693/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.10.2022

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.В. Тарасова


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	22.09.2022
Оприлюднено	04.10.2022
Номер документу	106547163
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди

Лакіза Валентина Володимирівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 22.09.2022 по справі 922/2693/19СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/2693/19

Постанова від 22.09.2022

Постанова
від 22.09.2022 по справі 922/2693/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД