Постанова

від 03.08.2010 по справі 10/48-10-1456

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2010 р. Справа № 10/48-10-1456

Колегія суддів Одесько го апеляційного господарськ ого суду у складі:

Головуючого судді: Ми рошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновськог о В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судо вого засідання - Риковій О.М.,

за участю представникі в:

фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_1 - не з' явися,

ПП „Транском”- не з' явився ,

розглянувши у відкр итому судовому засіданні в м . Одеса апеляційну скаргу фізичної особи- підприє мця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеськ ої області від 11 червня 2010 р. у справі №10/48-10-1456 за позовом фізичної ос оби - підприємця ОСОБА_1 до ПП „Транском” про стягнення 2444,73 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

23.03.2010 р. (вх. №2554) у господар ському суді Одеської області фізичною особою - підприємце м ОСОБА_1 (далі-позивач) пр ед'явлено позов до ПП „Транск ом” (далі-відповідач) про стя гнення 2444,73 грн. (в.т.ч. : 2000,00 грн. бо ргу; 55грн.5коп. - 3% річних; 165грн.61 к оп. - інфляційних; 223грн.56 коп. - пе ні), а також витрат по сплаті д ержавного мита та на ІТЗ судо вого процесу Свої вимоги по зивач обґрунтував тим, що він на виконання умов, укладеног о ним з відповідачем договор у перевезення б/н від березн я 2009р. здійснив 10.03.2009р. перевезен ня вантажу за заявкою відпов ідача, що підтверджується ТТ Н та податковою накладною, а відповідач у порушення умов договору не оплатив у встано влені строки ці послуги у ро змірі зазначеному в заявці. В обґрунтування позову позива ч послався на умови договору ст..ст.173,193 ГК України та ст..ст.14,5 26,610,611,625 ЦК України. (а.с.2-4).

Ухвалою господарського су ду Одеської області від 29.03.2010 р. порушено провадження у спра ві (а.с.1).

30.04.2010 р. (вх. №11311) відповідач зве рнувся до суду з з' явою про з астосування строків позовно ї давності та відмову у задов оленні позову з огляду на так е, що зобов' язання по оплаті послуг виникли 07.04.2009р., а позива ч звернувся до суду з позовом після спливу шестимісячног о строку позовної давності п ередбаченого ч.5 ст. 315 ГК Україн и (а.с.35).

17.05.2010р. ( вх. 12494) позивач надав суд у уточнення позовних вимог, в яких уточнив строк, з якого н им нараховувались 3% річних, і нфляційні та пеня (а.с.41-42).

В заяві, яка надійшла до суду 17.05.2010р. (вх.12495)позивач заз начив, що до вказаних відноси н повинен застосовуватись од норічний строк позовної давн ості відповідно до п.6 ч.2 ст.258 ЦК України і цей строк ним пропу щено не було (а.с.44-45).

Рішенням господарського с уду Одеської області від 11.06.2010 р . ( підписаним суддею Смелянец ь Г.Є. -14.06.2010р. ) ) в задоволенні позо ву відмовлено з огляду на так е.

Суд визнав факт здійснення позивачем, згідно умов догов ору та за заявкою відповідач а, перевезення вантажу, та, дій шов висновку, що відповідач п овинен був розрахуватись з п озивачем за ці послуги до 13.04.200 9р., а тому, звернувшись до суду з позовом лише 23.03.2010р., позивач пропустив встановлений спец іальною нормою, а саме: ч.5 ст.31 5 ГК України шестимісячний ст рок позовної давності, який з астосовується до спорів між перевізниками та вантажовід правниками / вантажоодержува чем і є заява відповідача пр о застосування позовної давн ості (а.с.62-65).

Не погоджуючись з вищезазн аченим рішенням позивач звер нувся до Одеського апеляційн ого господарського суду з ап еляційною скаргою , в якій просить скасувати це рішенн я і прийняти нове рішення, як им задовольнити його позов у повному обсязі, з тих підстав , що місцевий суд необґрунтов ано визнав відповідача вант ажовідправником, і тому поси лково застосував строки поз овної давності передбачені ч .5 ст.351 ГК України, тоді як відпо відач, як вбачається з ТПН, не був ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем , а був , згідно умов договору, лише з амовником послуг по перевезе нню вантажу, а тому строк позо вної давності необхідно розр аховувати не за нормами ч.5 ст .351 ГК України, а за нормами ст.25 8 ЦК України, тобто один рік, а цей строк він не пропустив.

Скаржник також заявив клоп отання про поновлення йому п роцесуального строку на звер нення до суду з цією апеляцій ною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляці йного господарського суду ві д 12.07.2010 р. скаржнику відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до прова дження та призначено до розг ляду на 03.08.2010 р. о 14.00, про що учасни ки процесу, згідно приписів с т. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

02.08.2010р. до суду надійшло письм ове клопотання скаржника про розгляд справи за його відсу тністю, в якому він також підт римав скаргу у повному обсяг у.

Представники сторін в судо ве засідання не з' явились, і, судова колегія, враховуючи клопотання скаржника, прийн яла рішення про розгляд спра ви за їх відсутністю.

Оскільки учасники процесу не з' явились в судове засід ання технічна фіксація судов ого процесу не здійснювалась , але вівся протокол судового засідання.

Згідно ст. 85 ГПК України, в су довому засіданні оголошува лись лише вступна та резолют ивна частини судової постано ви.

Ознайомившись з доводами а пеляційної скарги, дослідивш и обставини справи та наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні виснов ків цим обставинам і доказам , а також перевіривши додержа ння та правильність застосув ання судом першої інстанції норм матеріального та процес уального права, судова колег ія встановила наступне.

Матеріали справи свідчать , і ці обставини встановив та д ослідив місцевий суд та визн аються сторонами, що на викон ання договору перевезення б/ н від березня 2009р., укладеного між позивачам та відповідаче м ( шляхом факсимільного зв' язку) та заявки відповідача п озивач здійснив 10.03.2009р. переве зення вантажу по вказаному в ідповідачем в заявці маршру ту, прийнявши та здавши його зазначеним у ній особам.

Відповідач згідно умов зая ви та умов договору повинен б ув оплатити позивачу це пере везення в сумі 2000 грн. на протя зі 15 банківських днів, починаю чи з дня отримання передбаче них умовами договору докумен тів.

З матеріалів справи вбачає ться, і це визнається відпові дачем, що документи були отри мані ним 23.03.2009р., тобто, враховую чи умови договору, він повине н був здійснити оплату у стро к до 13.04.2009р., що ним зроблено не б уло і це ним визнається.

Місцевий суд дійшов виснов ку, що взаємовідносини між по зивачем та відповідачем по п латі цього перевезення є від носинами перевізника і ванта жовідправника/вантажоодерж увача, а тому, встановивши, що позивач при зверненні до суд у з позовом пропустив встано влений ч.5 ст.315 ГК України шести місячний строк позовної давн ості, і, враховуючи заяву відп овідача про застосування поз овної давності, відмовив в за доволенні позову.

Позивач вважає, що відповід ач у цих взаємовідносинах не був вантажовідправником/ва нтажоодержувачем, а був замо вником і тому, при вирішенні п итання строків позовної давн ості, слід було застосовуват и загальні норми ст.258 ЦК Украї ни, а не спеціальні, передбач ені ч.5 ст.315 ГК України.

Проаналізувавши наявні у м атеріалах справи документи, позиції сторін та висновки м ісцевого суду та, зробивши ан аліз правових норм, судова ко легія встановила таке. У договорі, на під ставі якого здійснювалось пе ревезення визначено, що пози вач є „Перевізником”, а відпо відач „Замовником” (а.с.11-12).

У товарно- транспортній н акладній БЄС №150 від 10.03.2009р. замов ником та вантажовідправнико м вантажу зазначено одну і ту ж саму особу - ПП „ТД КМК”, то бто не відповідача, в вантажо одержувачем - ЗАО „АЄробуд” , тобто теж не відповідача, одн ак перевізником зазначено по зивача (а.с.15).

Саме ця ТНТ, на думку позива ча, підтверджує виконання ни м умов договору та заявки від повідача .

Слід зазначити, що відповід ач визнає цей факт, тобто, що с аме на підставі вказаної ТНТ позивачем здійснювалось пе ревезення для нього (відпові дача) вантажу згідно умов дог овору та його заявки .

Водночас, в заявці на переве зення вантажу, яку направив в ідповідач позивачу зазначен о, що відправником вантажу є ПП „Транском”, тобто відпові дач.

У главах 64 ЦК України і 32 ГК України, які регулюють питан ня перевезення вантажів, від сутні поняття і не зазначені такі учасники договору пере везення вантажів як „замовни к перевезення”, а лише визнач ені такі учасники, як „переві зник вантажу” „вантажовідп равник” та „вантажоодержув ач”.

Проте, у ст.1 Закону України „Про автомобільний транспор т” визначено , що замовник тр анспортних послуг - це юридич на або фізична особа, яка за мовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/т а вантажів.

Згідно „Правил перевезень вантажів автомобільним тран спортом в Україні", затвердже них наказом Мінтрансу Україн и від 14.10.1997 за № 363 , вантажовідпр авником є будь-яка фізична аб о юридична особа, яка подає пе ревізнику вантаж для перевез ення.

Проаналізувавши вищезазн ачені положення нормативних актів, умови укладеного між сторонами договору, заявку н а перевезення та ТНТ, судова к олегія дійшла висновку, що на відповідача, який є замовник ом перевезення, розповсюджую ть права і обов' язки вантаж овідправника в розумінні вищ евказаних норм, тобто, в даном у випадку права і обов' язки замовника і вантажовідправ ника тотожні, відтак взаємов ідносини сторін за цим догов ором повинні регулюватись но рмами, які регламентують від носини перевізника і вантажо відправника.

Пункт 3 статті 925 ЦК України п ередбачає, що до вимог, які вип ливають із договору перевезе ння вантажу, пошти, застосову ється позовна давність в оди н рік. Одночасно, пунктом 5 ста тті 315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізн иком до вантажовідправника т а вантажоодержувачів позові в, що випливають з перевезенн я, встановлюється шестимісяч ний строк.

При такій колізії норм нага льним є питання - якою правово ю нормою має керуватись госп одарський суд при з'ясуванні обставин дотримання перевіз ником строків позовної давно сті?

Відповідно до частини друг ої статті 9 ЦК України встанов лено, що законом можуть бути п ередбачені особливості регу лювання майнових відносин у сфері господарювання. Це сто сується і положень про позов ну давність.

Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при р еалізації в судовому порядку відповідальності за правопо рушення у сфері господарюван ня, застосовуються загальний та скорочені строки позовно ї давності, передбачені ЦК Ук раїни, якщо інші строки не вст ановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною п'я тою статті 315 ГК України для пр ед'явлення перевізником до в антажовідправників та ванта жоодержувачів позовів, що ви пливають з перевезення, вста новлюється шестимісячний ст рок.

Між нормами частини третьо ї статті 925 ЦК України та части ни п'ятої статті 315 ГК України н е має суперечності, бо вони сп іввідносяться як загальна та спеціальна: за загальним пра вилом до вимог, що випливають із договору перевезення ван тажу, пошти, застосовується п озовна давність в один рік з м оменту, що визначається відп овідно до транспортних кодек сів (статутів), але для пред'яв лення перевізником до вантаж овідправників та вантажооде ржувачів позовів, що виплива ють з перевезення, встановлю ється шестимісячний строк.

З огляду на викладене, судов а колегія дійшла висновку, що доводи позивача про те, що пр и вирішенні цього спору необ хідно застосовувати строки п озовної давності встановлен і ЦК України, а не спеціальні, передбачені ч.5 ст.315 ГК Україн и, є хибними і не можуть прийм атись до уваги, та, бути підста вою для скасування рішення м ісцевого суду.

За таких обставин судова ко легія вважає, що місцевий суд правильно застосував спеціа льні строки позовної давност і встановлені ч.5 ст.315 ГК Україн и і вмотивовано відмовив поз ивачу в задоволенні позову у зв' язку пропуском позовн ої давності.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скас ування або зміни рішення суд у є: 1) неповне з'ясування обста вин, що мають значення для спр ави; 2) недоведеність обставин , що мають значення для справ и, які місцевий господарськи й суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцево го господарського суду, обст авинам справи; 4) порушення аб о неправильне застосування н орм матеріального чи процесу ального права.

На думку судової колегії, мі сцевий суд повністю встанови в та дослідив фактичні обста вини справи, дав повну та все бічну оцінку наявним у ній до казам та правильно застосува в норми матеріального права, тобто рішення місцевого суд у відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасув ання цього рішення передбаче них ст.104 ГПК України судова ко легія не вбачає.

Наведений позивачем в апел яційній скарзі єдиний довід не спростовує висновків міс цевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не може б ути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів, щод о незаконності рішення місце вого суду та допущення ним по рушень норм матеріального та процесуального права, крім в ищезазначеного та визнаного апеляційною інстанцією необ ґрунтованим та безпідставни м, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно припис ів ст.101 ГПК України, законніст ь і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обс ягу, тобто не тільки на підста вах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не вс тановила будь - яких порушень норм матеріального і процес уального права з боку місцев ого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки від повідають фактичним обстави нам справи, наявним в них дока зам та приписам чинного зако нодавства.

З огляду на викладене, судов а колегія не вбачає, будь-яких передбачених ст.104 ГПК Україн и, правових підстав для скасу вання рішення місцевого суду і задоволення апеляційної с карги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Г ПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарс ького суду Одеської області від 11 червня 2010 р. у справі №10/48-10-145 6 за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до ПП „ Транском” про стягнення 2444,73 г рн. - залишити без змін , а апеляційну скаргу ф ізичної особи- підприємця ОСОБА_1 на це рішення - без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК У країни, набуває законної сил и з дня її оголошення і може бу ти оскаржена у касаційному п орядку до Вищого господарськ ого суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст пост анови підписано 04.08.2010 р.