Рішення

від 03.10.2022 по справі 904/1617/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1617/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Приватної фірми "Орія" (61052, Харківська область, м. Харків, провулок Пискунівський, буд. 4, ідентифікаційний код 24472933) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) про стягнення 754 084,26 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 24 125,83 грн. пені, 52 785,88 грн. штрафу

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Приватна фірма "Орія" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 05.06.2022 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 830 995,97 грн., з яких:

- 754 084,26 грн. заборгованість за поставлену продукцію;

- 24 125,83 грн. пеня за загальний період з 04.05.2022 по 05.06.2022;

- 52 785,88 грн. 7% штраф.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплату судового збору у сумі 12 464,94 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про закупівлю товару №110/13/18П від 01.03.2021, №157/13/23П від 18.03.2021 щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий по видатковим накладним на загальну суму 754 084,26 грн.:

- №РН-0000051 від 03.02.2022 на суму 64 537,20 грн.;

- №РН-0000076 від 15.02.2022 на суму 33 866,64 грн.;

- №РН-0000052 від 03.02.2022 на суму 631 165,62 грн.;

- №РН-0000074 від 15.02.2022 на суму 24 514,80 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1617/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

На електрону пошту суду 08.07.2022 надійшов відзив №18/3686 від 08.07.2022 відповідача яким просить суд відмовити в позовних вимогах щодо стягнення пені, 7% штрафу та витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. Відповідач стверджує, що умовами п.7.4 договорів №110/13/18П від 01.03.2021, №157/13/23П від 18.03.2021 конкретний розмір пені не визначений. Чинне законодавство, також, не містить обов`язок та умови сплати пені за такими правовідносинами. Як вбачається з умов укладених договорів, сторони передбачили, що штрафні санкції стягуються у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України, проте розмір пені за прострочку оплати сторонами не визначено. Відповідно правові підстави для нарахування та стягнення пені у розмірі 24 125,83 грн. та штрафу 7% у розмірі 52 785,00 грн. відсутні.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. відповідач зазначає наступне. Позивачем подано до суду лише позовну заяву, як заяву по суті спору, яка судячи по її змісту не вимагала значних витрат часу на її складення, клопотання про долучення до матеріалів справи документів та в акту приймання-передачі послуг адвоката. Дослідивши подані позивачем матеріали та об`єктивно оцінивши час, необхідний для оцінки цих матеріалів, відповідач вважає, що заявлений у акті приймання-передачі послуг час, витрачений адвокатом на виконання зазначених у акті робіт (наданих послуг) є явно завищеним та не відповідає критерію розумності враховуючи те, що справа не є складною. Також відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджено вчинення адвокатом будь-яких дій (запитів чи звернень до підприємств, установ, організацій) з метою збирання доказів, і це може бути лише підтвердженням того, що всі необхідні докази були у позивача. Крім того, позивачем не надано детального обґрунтованого опису робіт (наданих послуг), в якому беручи до уваги критерії реальності, розумності та необхідності надання зазначених в ньому адвокатських послуг, з урахуванням складності справи, а тому відповідач вважає, що немає підстав для стягнення послуг у розмірі 10 000,00 грн.

Також 08.07.2022 на електрону пошту суду надійшли письмові пояснення №18/3687 від 08.07.2022 відповідача зміст яких аналогічно змісту відзиву.

До суду 04.08.2022 надійшла відповідь позивача на відзив якою просить суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача 754 084,26 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 24 125,83 грн. пені, 52 785,88 грн. 7% штраф, витрати по сплату судового збору у сумі 12 464,94 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. Позивач стверджує, що розмір штрафних санкцій у взаємовідносинах між сторонами безпосередньо умовами договорів визначений не був, але п. 7.4 договорів містив вказівку, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договорами, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України. Положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України містить розмір та передбачає умови та обов`язок сплати пені та штрафу у випадку невиконання зобов`язання відповідачем. Тобто, розмір пені та штрафу, а також право їх стягнення передбачене положеннями законодавчого акту, а саме ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що стягнення 24 125,83 грн. пені за загальний період з 04.05.2022 по 05.06.2022 та 52 785,88 грн. 7% штрафу є правомірним.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що на виконання положень Господарського процесуального кодексу України позивачем було надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Станом на подачу позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області позивач не міг передбачити розмір витрат, які можуть бути понесені під час розгляду справи № 904/1617/22, тому орієнтований розрахунок судових витрат було надано у розмірі 10 000,00 грн. Позивач зазначає, що має право надати до суду докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тому, всі докази (договір, розрахунки, завдання, акти тощо) можуть бути подані у строки, які передбачені положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватною фірмою "Орія" (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) укладено договори про закупівлю товару №110/13/18П від 01.03.2021 та №157/13/23П від 18.03.2021 (далі - договори) відповідно до пункту 1.1 договорів постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений у пункті 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити сплави, код ДК 021:2015 1462 (круги, арматура, катанка, круг, шестигранник, квадрат) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Сторонами підписані Специфікації №1 до договорів, в якій дійшли згоди щодо найменування, кількість та вартість продукції, що поставляється позивачем.

Відповідно до п.3.1 договору №110/13/18П від 01.03.2021 сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №1 становить 1 055 266,90 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 211 053,38 грн. Загальна сума становить 1 266 320,28 грн. з урахуванням ПДВ20%.

Відповідно до п.3.1 договору №157/13/23П від 18.03.2021 сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №1 становить 4 787 260,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 957 452,00 грн. Загальна сума становить 5 744 712,00 грн. з урахуванням ПДВ20%.

Згідно з п.4.2 договорів покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти банківських днів.

Відповідно до п.5.2 договорів поставка товару здійснюється відповідно до Інкотермс 2010, на умовах DDP, склад покупця:

- ГМЗ, вул. Залізнична, 13, м. Жовті Води, Дніпропетровська область;

- Складське господарство, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська область;

- РМЗ, вул. Заводська, 3б, м. Жовті Води, Дніпропетровська область;

- СКЦ, вул. Об`їзна, 9, м. Жовті Води, Дніпропетровська область.

При поставці партії товару постачальник надає сертифікат виробника; рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи (п.5.3 договорів).

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п.5.4 договорів).

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 договорів покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно з пп. 6.4.1 п. 6.4 договорів постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Договори набирають чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.1 договорів).

У додаткових угодах №2 від 29.12.2021 сторони домовились продовжити термін дії договорів до 31.03.2022 за умови, таке продовження не призведене до збільшення суми (ціни) договорів та викласти п.5.1 та п.11.1 у наступній редакції:

1) у договорі №110/13/18П від 01.03.2021:

5.1 поставка товару здійснюється партіями в період лютий 2021 року - березень 2022 року. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 10-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим);

11.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2022, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань;

2) у договорі №157/13/23П від 18.03.2021:

5.1 поставка товару здійснюється партіями в період березень 2021 року - березень 2022 року. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару протягом 10-ти робочих днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов`язковим);

11.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2022, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договорів позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 754 084,26 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- №РН-0000051 від 03.02.2022 на суму 64 537,20 грн.;

- №РН-0000076 від 15.02.2022 на суму 33 866,64 грн.;

- №РН-0000052 від 03.02.2022 на суму 631 165,62 грн.;

- №РН-0000074 від 15.02.2022 на суму 24 514,80 грн.

Відповідачем не оплачено поставлений товар, несплачена відповідачем сума становить 754 084,26 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати поставленого товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договорів про закупівлю послуг, строк дії договорів, умови поставки товару, факт поставки товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення основного боргу, пені та 7% штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договорів передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.2 договорів, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати в сумі 754 084,26 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 754 084,26 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до п.7.4 договорів за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договорами, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони в договорах встановили інший розмірі процентів, а саме 0 (нуль) процентів річних від простроченої суми.

За прострочення виконання зобов`язань на підставі пункту 8.7 договорів та статті 231 Господарського кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 04.05.2022 по 05.06.2022 у сумі 24 125,83 грн. та 7% штраф у сумі 52 785,88 грн.

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Господарський суд відзначає, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

У пункті 7.1. договорів сторони визначили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за договорами сторони несуть відповідальність, визначену договорами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань.

Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договорами, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, слід відзначити, що у пункті 8.4. договору сторони не визначили, яка саме частина статті 231 Господарського кодексу України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені, штрафу), яка в силу частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Суд приходить до висновку, що договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України.

За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Господарський суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №904/5922/17, в якій спірними були подібні умови договору, а також у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Отже, договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частини 2, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що укладаючи договір, сторони у пункті 7.2. договору чітко обумовили розмір штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару та пені у розмірі 0,5 відсотків від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару за кожен день прострочення. Водночас, передбачаючи відповідальність за порушення строків оплати за поставлений товар пунктом 7.4. цих ж договорів, сторони не встановили конкретного розміру (відсотку) пені та штрафу.

Щодо застосування позивачем саме частини 2 статті 231 Господарського кодексу України слід відзначити, що положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України стосуються випадків порушення негрошового зобов`язання, натомість у наведеному випадку йдеться про порушення зобов`язання з оплати за поставлений товар, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням.

Згідно з договорами стягнення штрафу у розмірі 7% за порушення виконання зобов`язання, як і пені у розмірі 0,1% вартості неоплаченого товару, не передбачено, тому правові підстави для стягнення пені в сумі24 125,83 грн. та штрафу в сумі 52 785,88 грн. відсутні.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/2466/16 та від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені та штрафу.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 11 311,26 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватної фірми "Орія" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 754 084,26 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 24 125,83 грн. пені, 52 785,88 грн. штрафу задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Приватної фірми "Орія" (61052, Харківська область, м. Харків, провулок Пискунівський, буд. 4, ідентифікаційний код 24472933) 754 084,26 грн. заборгованості за поставлену продукцію та 11 311,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв