Рішення

від 20.09.2022 по справі 910/18163/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

20.09.2022Справа № 910/18163/21Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/18163/21

за позовом публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (ідентифікаційний код: 00152307; 39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; e-mail: pobox@ukrtatnafta.com)

до повного товариства «Пентада Транс» ТОВ «Пентада Групп» І Компанія (ідентифікаційний код: 36701373; 04080, м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 21, оф. 360)

про визнання недійсним правочину,

без участі представників через їх неявку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - позивач, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до повного товариства "Пентада Транс" ТОВ "Пентада Групп" І Компанія (далі - відповідач, Товариство) про визнання недійсним правочину у формі фінансової гарантії від 10.03.2021 №22-10820-00005-01-100321 (далі - Гарантія), виданої Товариством.

Позов обґрунтований тим, що видана відповідачем Гарантія суперечить положенням статей 90 та 92 Митного кодексу України (далі - МК України), чим створено обставину, яка покладає на Компанію завищені та невиправдані зобов`язання зі сплати коштів до бюджету. Відповідач вчинив односторонній правочин, який не відповідає волі позивача, суперечить суті господарської операції та за відсутності необхідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання суду: нотаріально завіреного перекладу на українську мову контракту від 05.02.202 №2106/LPG/NW-UTN (далі - Контракт) і претензії від 25.03.2021 №71/3-463; оригіналу фіскального чеку та накладної про відправку поштового відправлення від 02.11.2021; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

30.11.2021 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/18163/21; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.01.2022.

31.12.2021 відповідач подав суду: заяву про поновлення строку; відзив на позовну заяву, в якому Товариство заперечило проти задоволення позовних вимог і просило залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Енергетичну митницю Дермитслужби та Енергетичну митницю (відокремлений підрозділ Державної митної служби України); заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

17.01.2022 позивач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

17.01.2022 відповідач подав суду заяву про відкладення підготовчого засідання по справі.

У підготовчому засіданні 18.01.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.02.2022.

04.02.2022 відповідач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду.

10.02.2022 відповідач подав суду заяву про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 10.02.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 22.02.2022.

22.02.2022 відповідач подав суду заяву про відкладення розгляду справи, оскільки представник продовжує лікування від COVID-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 клопотання відповідача про залучення третіх осіб задоволено частково; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Енергетичну митницю Держмитслужби (далі - Митниця); відкладено підготовче засідання на 16.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2022 повідомлено учасників справи про те, що через непровоковану і невиправдану війну росії проти України, основану на відвертій умисній російській брехні, неможливо на час засідання встановити остаточне волевиявлення учасників справи та належно повідомити їх представників про/для вирішення завдань судочинства, про відкладення засідання; про дату, час і місце засідання учасники справи будуть повідомлені в установленому Господарського процесуального кодексу України порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2022 учасники процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 14.06.2022.

13.06.2022 на офіційну електронну пошту Господарського суду міста Києва надійшло клопотання гр.Гуйванюка Й.Є - заява з процесуальних питань (від 13.06.22 №б/н), подано представником позивача. Дослідивши подане клопотання, суд вказує, що заява з процесуальних питань, подана електронними засобами не містить Кваліфікованого електронного підпису (електронного цифрового підпису) представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 клопотання б/н від 13.06.2022 подане представником Гуйванюком Й.Є. повернуто без розгляду.

У підготовчому засіданні 14.06.2022 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 07.07.2022.

05.07.2022 позивач подав суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 07.07.2022 оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справу до розгляду по суті на 02.08.2022.

У судовому засіданні 02.08.2022 оголошено про відкладення судового засідання на 06.09.2022.

12.08.2022 позивач подав суду заяву на виконання вимог ухвали суду.

05.09.2022 позивач подав суду клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 06.09.2022 оголошено про відкладення судового засідання на 20.09.2022.

Учасники справи повідомлені про підготовчі і судові засідання відповідно до ст.. 120, 242 ГПК України. Явка не визнавалась обов`язковою.

У судове засідання 20.09.2022 представники учасників процесу не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 20.09.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08. 2022 №573/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) та від 15.08.2022 року № 2500-IX введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.08.2020 позивачем (принципал) і відповідачем (незалежний фінансовий посередник або скорочено - НФП) було укладено договір №22-1-0820 про надання послуг з видачі фінансових гарантій (далі - Договір), за умовами якого:

- Договір укладено з метою забезпечення виконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, своїх зобов`язань, шляхом надання НФП митним органам відповідних фінансових гарантій (пункт 1.1 Договору);

- фінансова гарантія надається НФП принципалу на підставі відповідної заявки принципала (додаток №1 до Договору) (пункт 3.1 Договору);

- Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін (пункт 7.1 Договору);

- Договір діє протягом одного року з моменту, визначеного у пункті 7.1 Договору, але у будь-якому випадку, в частині розрахунків діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити дію Договору не пізніше, ніж за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору, Договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на той самий строк та на аналогічних умовах (пункт 7.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини одинадцятої статті 310 МК України до правовідносин, пов`язаних з наданням гарантій та виконанням гарантом своїх обов`язків, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, законодавства України про банки і банківську діяльність, про страхування та страхову діяльність, положення законодавства з питань регулювання ринків фінансових послуг в частині, що не врегульована цим Кодексом.

Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, яким узгоджено порядок надання гарантій митним органам під час митних процедур.

На підставі Контракту, як стверджує позивач, до Одеси для Компанії мав бути доставлений товар LPG MIX вагою 2 382 773 кг.

Компанія подала Товариству заявку від 10.03.2021 №16, в якій визначила митний режим - імпорт.

У свою чергу, відповідачем надано Гарантію, в якій вказано код митної процедури UA 01 (поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту [статті 92, 129, 132, 141 МК України]).

На думку позивача, оформлена відповідачем Гарантія суперечить положенням статей 90 та 92 МК України.

Також, Товариством створено ту обставину, яка покладає на позивача завищені та невиправдані зобов`язання зі сплати коштів до бюджету.

З огляду на викладене, позивач вважає, що Гарантія має бути визнана недійсною, оскільки недійсність вказаного правочину зумовлена дефектом одного з елементів - його змісту.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що Гарантія була видана у відповідності до заявки позивача.

Так, у заявці Компанія визначила маршрут переміщення - пункт пропуску «Одеський морський торговельний порт» митного поста «Південний» - Відділ митного оформлення «Одеса» митного поста «Південний».

Сам позивач у митній декларації UA903120/2021/000213 у пункті 37 визначив код процедури - 8100, перші дві цифри якого відповідно до Класифікатора митних режимів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, вказують на поміщення товару за даною декларацією у митний режим внутрішнього транзиту.

Відповідно до частин першої - третьої статті 305 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання обов`язку із сплати митних платежів забезпечується шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, встановлені статтею 308 цього Кодексу.

Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов`язковим, якщо інше не передбачено цим Кодексом, при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України транзитом товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У випадках, передбачених цим Кодексом, забезпечення сплати митних платежів надається митним органам під час перебування товарів під митним контролем або декларування товарів у митні режими, що передбачають сплату митних платежів.

Відповідно до Переліку товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 №461, одним з таких товарів є скраплений (зріджений) газ.

Згідно із частиною першою статті 308 МК України способами забезпечення сплати митних платежів є: 1) грошова застава; 2) індивідуальна гарантія; 3) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "загальна гарантія"; 4) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків"; 5) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків"; 6) забезпечення сплати митних платежів на умовах спрощення "звільнення від гарантії"; 7) забезпечення сплати митних платежів на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року; 8) забезпечення сплати митних платежів на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнета) А.Т.А. або книжки (карнета) CPD.

В силу приписів частини шостої статті 259 МК України при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковими.

Переміщення товарів від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України, є внутрішнім транзитом, одним з видів транзиту в силу приписів статті 91 МК України.

Слід зазначити, що позивачем було схвалено зміст Гарантії шляхом використання вказаного документа під час подання митної декларації.

У процесі митного оформлення у Компанії не виникало питань щодо змісту Гарантії та дефекту її змісту.

З огляду на викладене, підстави для визнання недійсною Гарантії відсутні, а тому у позові слід відмовити.

Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, які викладені у позові, відзиві на позов, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (ідентифікаційний код: 00152307; 39609, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; e-mail: pobox@ukrtatnafta.com) до повного товариства «Пентада Транс» ТОВ «Пентада Групп» І Компанія (ідентифікаційний код: 36701373; 04080, м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 21, оф. 360), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Енергетичної митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код: 43334913; 04215, м. Київ, вул. Світлицького, 28А), про визнання недійсним правочину, відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.10.2022.

Суддя Ігор Курдельчук